Нам вже офіційно, вустами голови Івано-Франківської міської виборчої комісії Винника, повідомили, що в новій міськраді чотири студенти, шість представниць чарівної статі і рівно півсотні людей з дипломами ВНЗ. Ми знаємо ім’я секретаря та назви трьох фракцій у міськраді, одну з яких охрестили «За зміни в Івано-Франківську», що породжує ностальгію за 2006 роком, коли слоган «За зміни!» ще не перетворився на загальне піарне місце.
Навіть побіжне порівняння ситуації у міськраді-2010 з 2006 роком дає підстави для твердження, що попередня міськрада політично і структурно базувалась на рівновазі кількох вповні місцевих фінансово-політичних та інвестиційних груп, які ділили місто у матеріальному і символічному вимірах, а теперішня має два реальні полюси контролю і обидва знаходяться як за межами власне міськради, так і за межами місцевого бізнесового поля. Один з цих полюсів розташовано в ІФ ОДА (про що прозоро натякнув у своєму привітальному спічі головний обласний «регіонал» Василь Чуднов), а інший у Львові, де знаходиться справжній командний центр для бійців ВО «Свободи».
Тому можна зробити перший висновок: реальна влада залишила межі міста і тепер Івано-Франківськ став не стільки самоврядною громадою, скільки територією для ігор зовнішніх гравців, які переслідуватимуть свої, відчужені від інтересів міської громади, цілі. І в першу чергу це стосуватиметься міських фінансових потоків, які тепер будуть регулюватись політичними та маніфестальними мотиваціями «великої політики». Останнім чинником міської незалежності нібито залишається міський голова, але його спроможність одноосібно впливати на ситуацію зменшується на очах. За два роки Віктор Андрюсович ризикує перетворитись на ритуальну фігуру. Хоча так здавалося і в 2007 році, коли в жорсткій опозиції до нього злилися всесильні тоді БЮТ і НУНС. І де вони? Зійшли на пси. А де Анушкевичус?
Другий висновок: міський бізнес, що звик впливати на міськраду раптом опинився в ситуації повної невизначеності і пошуків нових «схем» домовленостей із тими, хто а) не вміє і б) не може домовлятись.
В гіршому випадку це може призвести до суттєвого «чорного переділу» міського фінансово-підприємницького поля, у кращому забере сили та час на побудову нової ситуативної системи противаг, в якій вже не знайдеться місця для кількох колоритних міських персонажів і любителів престижних автівок.
Не виключено, що прагматичний міський бізнес намагатиметься протиставити новим політичним керманичам обласного центру свої «криші» у правоохоронних структурах. Практично всі аналітики впевнені, що місто очікує довга позиційна «війна під ковдрою» між силовиками, підпорядкованими Києву і вхожими в праве крило Білого будинку (ОДА) та новою міською радою. Ця війна вестиметься за ті самі фінансові потоки, що значно обміліли, за привілейовані бізнес-теми, перелік яких скоротився на порядок, та за окремі ексклюзивні «корита». Поки що всі козирі у колоді силовиків, але це не робить розкладку перспектив однозначною.
Найбільш прогнозована ситуація в сфері культури. Нова міська влада, судячи зі всього, продовжуватиме підтримуватиме етнокультурні шароварні проекти та ігноруватиме (а в гіршому випадку – зводити нанівець) всі спроби космополітизації, урбанізації та осучаснення («оєвропейщення») культурного простору міста. Відповідно, в культурі і мистецтві пануватиме нецікавий і пафосний псевдопатріотичний офіціоз, з окремими музичними проривами під протекторатом міського голови, який час від часу згадуватиме своє діджеївське минуле.
Деякі непринципові зміни можуть відбутись в освітянській сфері, яка фактично перебуває у «законсервованому стані». Можуть піти на пенсію кілька директорів шкіл, які керують своїми «вотчинами» більше двох десятків років. Але для справжнього порятунку шкільної освіти від подальшої деградації скоріше за все не знайдеться ані фінансових, ані інтелектуальних ресурсів. Освітяни дивляться в майбутнє з крайнім песимізмом, враховуючи, що чиновницько-господарські клани, які окопались у міських школах, не збираються здаватись без бою. Тим більше, місто ніяк не зможе вплинути на очікувані ротації керівництва Прикарпатського університету та Медакадемії.
Загальний висновок: міська громада не зробила на виборах кроку вперед і місто чекає «друга хвиля» звуження розвитку, яка чимось нагадуватиме період 1993-1998 років.
