Було б логічним довести тезу: кризи раціонального в контексті тріумфу ірраціонального. Зараз усе є дизайном й умовою комфортної теплої смерті. Щоби не розказували й не доводили, але суті не змінились, лишень проблемно поглибились.
А кому потрібна правдива суть - хіба Зеленому слоніку..але ми маємо розуміти, що увесь світ й уся історія цивілізацій твориться на рівні мікроорганізмів. Еволюцію, війни та усі спалахи діалектичного маркування- це наслідок активації бактерій й найпростіших. Про це писав свого часу геній злий Вернадського, про це декілька томів розписав Гумільов, Менделєєв й багато інших дослідників. Цікаво, чи знали про це Гьоте та Фауст. Фаустівський гомункулус є прототипом сучасного біоробота, а гіперболоїд певною мірою в перспективі, якщо китайці почнуть читати Толстого.
В біологію варто вірити. Можна в Бога вірити, можна вірити богам, можна зрештою повірити собі одному й неперевершеному, але вірити варто, як казав Петроній. Вірити в богів варто, щоб вони чогось не зробили в знак свого підтвердження...
Вірити в цитоплазму й ядро, в міжклітинну плазму й сік. Хоча зрештою мікроорганізм рушить еволюційний звив в одну секунду зовсім в протилежний бік, в перших й других світових війнах найбільше помирали від діарей та дізентерій. Сотнями тисяч. Згадаймо Наполеона й Ватерло , із шістсоттисячного війська на поле війни прийшло лишень сто двадцять...
Після першої світової більше трьохсоттисяч померло від кишківної палочки... Війна це статистика- їжа та зброя; наука зараз також - це фінанси й ресурс людської кадровості. До того ж міжетнічної, страшно уявити , що в колайдері заведеться якась бактерія й знищить півсвіту. Чи в простій лабораторії.
В живих матеріях мало ірраціонального, навіть, якщо і є моменти - вони є біологічно закономірними.
Будь-який з мудрих шодня сідає й далі клопотає себе одвічним: що є бог, звідки людина, чи є вакуум, чи є межа розширенню галактик, що на дні океанів, чому не було апокаліпсису, чому людина не еволюціонує.
Відповідь проста : криза раціонального. Раціонального як доброго й ірраціонального - як злого; зле тріумфує в комфорті дизайну й атрибутів, а добро - в комфорті теплої смерті. Довга історія, як історія Однієї бактерії, яка внаслідок відсутності поживного почала ділитись й поїдати свої частини; потім із непоживних створили колонії антиорганізмів й розпочала новий шлях становлення....
В людині все як було нелюдським- так і залишилось, лишень смерть та проїдження часу стали теплими й безболісними...
