Вихованець івано-франківського футболу і академії "Шахтаря" Іван Луканюк в інтерв'ю UA-Футболу про різницю між Україною та Латвією, а також про те, що український легіон "Сконто" скоро збільшиться.
- Іване, розкажіть як Ви почали займатися футболом?
- Мені було 7 років коли я вперше почав проявляти інтерес до футболу. Мабуть, будучи ще зовсім малим, я не усвідомлював те, що це захоплення (як мені тоді здалось), перетвориться в справу всього мого життя. Товариш запропонував мені піти разом з ним на тренування, я погодився, і ані на секунду не пошкодував про своє рішення, адже з перших хвилин перебування на футбольному полі, зрозумів, що сюди я прийду ще не один раз. Моїм першим футбольним клубом став клуб "Карпати" Кути. Кути - містечко в Івано-Франківській області, де я народився. От так все і розпочалось.
- Як потрапили до академії "Шахтаря". І які спогади про той час?
- Стартуючи з футбольного клубу "Карпати" Кути, я потрапив до Івано-Франківської спортивної школи ДЮСШ-3, де власне і продовжився мій футбольний шлях. Буквально через рік часу, мені запропонували поїхати на чемпіонат Украіни з міні-футболу із місцевою командою клубу Ураган. Відразу після цієї поїздки я отримав запрошення на оглядини до футбольного клубу "Шахтар". Довго не міг повірити у те, що це відбувається зі мною. Опанувавши шквал емоцій, я почав інтенсивніше займатися, присвятивши футболу фактично весь свій час. Мушу також сказати, що в цьому найбільша заслуга мого тренера Василя Івановича Яцурака, який вірив в мене і в те, чим я займаюсь. "Шахтар" для молодого футболіста давав і дає надалі можливість працювати над собою та досягати поставлених цілей. Визнаю те, що "Шахтар" залишився для мене ідеалом футбольного клубу не лише в Україні, але й поза її межами. Працюючи в тій атмосфері у мене залишилися лише найкращі спогади, правда окрім одного тренера, триматиму конфіденційність, з яким у нас з невідомих мені причин не склалось і це стало головною причиною, через яку я змушений був залишити "Шахтар". Проте, з цим я нічого не міг вдіяти, адже таке футбольне життя.
- На сьогоднішній день Ви захищаєте кольори "Сконто".
- Мені зателефонував мій агент, повідомивши мене про те, що мною зацікавилося керівництво латвійського футбольного клубу "Сконто" Рига і це досить таки хороша пропозиція грати поза межами України. "Сконто" найбільш титулована команда Латвії. Якщо не помиляюсь, 15-ти разовий володар золотих медалей чемпіонату і 8-ми разовий володар Кубку Латвії. В цій команді мене найбільше здивував підхід тренера Тамаза Перція до наших тренувань. За всю ігрову практику я не зустрічав людину з таким запалом, енергією та любов'ю до футболу. Як на мене, це шось неймовірне. Для нього футбол це не просто гра, це не просто робота, на яку він вимушений щодня приходити. Тамаз живе футболом і командою "Сконто". Для того, аби зрозуміти чому я так висловлююсь, потрібно просто бачити це, побувавши бодай один раз на стадіон під час нашої гри.
- Як оціните рівень футболу у Латвії?
- Рівень футболу в цій країні на досить високому рівні. До рівня України, мабуть, ще далеко, але впевнений, що чемпіонат Латвії буде прогресувати. Також хотілося б зауважити і те, що на трибунах зазвичай дуже мало глядачів і це засмучує. Наскільки ми знаємо, підтримка від своїх вболівальників це близько 70% успіху команди під час домашніх ігор з суперниками. Мабуть і з цим у Латвій більше проблем, аніж в Україні.
- Але ж "Сконто" не перший латвійський клуб у Вашій кар`єрі.
- Так, так... Але в "Даугаві" я пробув тільки 6 місяців…
- Які умови були в Даугавпілсі, і які в Ризі? Порівняйте з українськими реаліями.
- Керівництво БФЦ "Даугава" намагається зробити життя футболістів якомога комфортнішим, але напевне їм складно реалізувати своє бажання через недостатнє фінансування. Це я так думаю, не знаю як воно є насправді. Натомість в "Сконто" є все необхідне для того аби займатися улюбленою справою. Тобто, якщо порівнювати, то однозначно БФЦ "Даугава" постуається "Сконто" в плані умов. Порівнюючи з Україною, то і в цьому плані латвійські команди відстають. Вважаю, що так воно є через те, що в Україні зарплати набагато вищі. Але особисто я не приїхав сюди за грошима. Матеріальні цінності не на самому нижчому рівні в ланці моїх потреб, як і у кожної середньостатистичної людини, але для мене важливішим фактором є стабільність ігрової практики.
- Як загалом оціните латвійський досвід?
- Будь-який досвід є корисним, проте я не так довго граю в цій країні, аби заявляти, що тут в мене з'явився великий футбольний досвід. Є ігрова практика, є стабільність, і поки що це все. Але як би там не було, цей рік я вже можу занести собі в актив.
- Бажання повернутися до України є? Чи схиляєтеся до європейської кар'єри?
- Бажання вернутись до рідної країни завжди є... Проте на даний момент конкретних і хороших пропозицій до мене не надходило. Але б хотілось, звичайно, продовжувати свої виступи в Европі.
- Підтримуєте зв'язок з колишніми партнерами?
- На жаль, ні...
- З "Сконто" скільки ще діє Ваш контракт?
- В мене контракт до 30 червня 2017 року.
- Вже почалися збори підготовчі до нового сезону?
- Так, звичайно... 4 січня команда зібралась. Наразі тренуємося в манежі біля нашого стадіону. Подальші плани, поки що, невідомі.
- Тобто всю зиму можете провести в Латвії?
- Можливо і так.
- Є інформація, що в цьому сезоні українців у "Сконто" буде більше.
- Як мінімум один украінець поповнить наш футбольний клуб.
- Сухомлінов?
- Так, Рудік.
- А існує дербі Риги?
- Як такого дербі то немає. "Метта" команда із Риги, але зазвичай ми спокійно переграем цю команду. І всі вболівальники до цього вже звикли.
- Як відносяться в клубі до легіонерів?
- Дуже серйозно і з повагою. Як, в основному, у всіх європейських країнах.
- Латвія сильно відрізняється за рівнем життя від України?
- Я б так не сказав. Та все ж в них якось більше порядку і чесності. Тут люди знають за шо працюють.
- Все ж таки, яка головна відмінність між країнами?
- Якщо переходити з теми футболу до встановлення відмінності за рівнем життя між цими двома країнами, то в цьому питанні варто акцентувати увагу на те, що люди в Латвії люблять свою державу, працюють на благо її розвитку. Тому, у цій країні спостерігається стабільність в економічному плані, який підживлює апарат держави, а він в свою чергу працює на користь народу. Тут ми бачимо циклічність народ-державі, держава-народу. В Україні з цим є серйозні проблеми і рівень життя громадян низький через явище корупції, з яким наші політики намагаються боротися проводячи реформи. Тут кожен перетягує ковдру на себе, кожен лобіює свої власні інтереси. Саме тому рівень життя низький в порівнянні з Латвією.
- А чи є клуб, в який би ніколи не погодилися перейти?
- Наразі у мене немає упередженого ставлення до якого-небудь клубу, адже їх всіх об'єднує одна ціль – на далі розвивати футбол та прививати молоді любов до спорту. Це саме те, що змушує мене поважати всіх людей, які над цим працюють та всі футбольні клуби, які об'єднують таких людей. Я відкритий для пропозицій від будь якого клубу.
