Серед нових людей, які вирішили позмагатися на цих виборах, є Ігор Бартків. Він - віцепрезидент Івано-Франківської торгово-промислової палати і до цього був зовсім непублічною людиною.
Між тим, у свої неповні сорок років Ігор Бартків, окрім хорошої кар’єри, ще має трьох синів, багато подорожує та є запеклим велосипедистом. Саме він поведе команду «Голос» в Івано-Франківську міську раду
Є така думка, що зараз іти у політику престижно і модно?
Я пішов у політику, бо встидно.
Встидно, що за 30 років держава Україна, за яку боролося не одне покоління у моїй родині, тупцює на місці.
Сумніваюсь, що українська політика аж така престижна. Після відновлення незалежності політика в Україні перетворилася на єдиний соціальний ліфт часто для неуків, які крім красти і брехати більше нічого не вміють.
Це пояснюють панівним становищем олігархату. Мовляв, вони так все організовують?
Це пояснюється небажанням українців брати на себе відповідальність. Олігархат паразитує на цьому.
Якщо українці навчаться любити себе, не будуть захлинатися у заздрощах та несприйнятті інших українців, то їх не зламає жоден ворог.
Людей такими сформувала Система. Виросло ціле покоління, яке бачить, що не треба вчитися, не потрібна наука. Головне - знайти, звідки вкрасти?
Знайти де і вкрасти – то шлях у прірву.
Українцям треба вчитися на позитивах. У нашому місті є приклади успішних проєктів. Треба давати людям можливість розвиватися далі. Нехай ці успішні проєкти заражають побільше молоді, щоби вони хотіли бути схожими на цих успішних, а не на багатих дєрєбанщиків.
Сотні молодих людей на це скажуть, що вони пробували і прогоріли. Як тільки ти рипнешся, то відразу маєш справу з податковою, з іншими державними інституціями, які звикли паразитувати. У людей опускаються руки.
Але ж у інших людей вийшло. Треба змінити мислення у бік позитивів.
Ми нарікаємо на державні інституції, але ніхто не біжить писати скарги на конкретні випадки. Через оцю «мою хату скраю» державна машина і буксує. Порушники законів залишаються непокараними. Люди мусять перевчитися орієнтуватися не на погане і опускати від розпачу руки, а зрозуміти, що ніхто за нас для нас нічого не зробить.
Справа не лише у молоді. У старших поколінь ще сумніший досвід.
Знову повертаємося до успішних проєктів. Чим їх більше, то більші надходження до бюджету, а це достойніші пенсії. І цього за нас ніхто не зробить. Адже, за теперішню пенсію не можливо, ні прохарчуватися, ні полікуватися. І це йдеться про людей, які мають стаж. Які чесно пропрацювали десятки років. Їх ровесники у Польщі їздять по Європі на екскурсії, а наші пенсіонери у роздумах: придбати хліба чи таблетки?
Економісти кажуть, що особливість України у тому, що у нас не депресія і навіть не стагнація. Ми маємо ручне управління олігархів, які не дають економіці розвиватися, щоби не втрачати контроль
Може бути все, але проти природи не попреш. Я знову про форму мислення. Одних звірів тисячами заганяють до кошар чи корівників і, якими б сильними вони не були, вони там лише слухняно блеють або мекають. До інших звірів навіть страшно підійти, хоч вони і значно менші тих нібито сильних.
З людьми, а вони у харчовому ланцюгу Природи теж своєрідні звірі, можна поводитися так, як вони дозволяють
Припустимо, ви перемагаєте. Які ваші перші кроки?
Будемо ініціювати аудит всіх промислових потужностей міста. Треба припинити закопувати гроші, наприклад, у неякісну плитку, як на міському озері, де ще не закінчилися роботи, а плитка вже порозсипалася.
Потрібні нові садочки для батьків з дошкільнятами. Маємо напрацювання співпраці з іноземними партнерами. Розвиватимемо залучення інвестицій у місцевий бізнес.
читайте також: Ігор Бартків: В Україні є запит на людей, не «зіпсованих політикою», без олігархічного бек-граунду чи бюрократичного досвіду
Потрібні програми підтримки пенсіонерів.
Треба щось робити з медициною. Хто вміє лікувати – нехай стають мільйонерами, хто не вміє – геть з медзакладів. Але знову ж потрібні програми допомоги тим, хто не може оплатити своє лікування. А це повертає нас до початку розмови. Люди повинні вірити у себе і розвивати різну підприємницьку діяльність, яка допоможе наповнити бюджет.
Ви впевнені, що зможете реалізувати задумане?
Я впевнений, що ми зробимо все можливе, щоби реалізувати задумане. Все залежатиме від рівня підтримки наших пропозицій серед мешканців. Ми хочемо завести до міської ради інший тип політиків. Не тих, які вміють гарно обіцяти чи просто цікаво говорити, а таких, кому хочеться працювати для розвитку свого краю.