Одного разу чоловік сидів в оазисі, біля входу в одне близькосхідне місто.
До нього підійшов юнак і запитав: – Я жодного разу тут не був. Які люди живуть у цьому місті?
Старий відповів йому питанням: – А які люди були в тому місті, з якого ти пішов?
– Це були егоїстичні і злі люди. Втім, саме тому я з радістю поїхав звідти!
– Тут ти зустрінеш таких самих, – відповів йому старий.
Трохи згодом, інша людина наблизилася до цього місця і задала те ж питання: – Я щойно приїхав. Скажи, старий, які люди живуть у цьому місті? Старий відповів тим же: – А скажи, синку, як вели себе люди в тому місті, звідки ти прийшов?
– О, це були добрі, гостинні і благородні душі. У мене там залишилося багато друзів, і мені нелегко було з ними розлучатися.
– Ти знайдеш таких самих і тут, – відповів старий.
Купець, який неподалік поїв своїх верблюдів, чув обидва діалоги. І як тільки друга людина відійшла, він звернувся до старого з докором: – Як ти можеш двом людям дати дві абсолютно різні відповіді на одине і те ж питання?
– Сину мій, кожен носить свій світ у своєму серці. Той, хто в минулому не знайшов нічого хорошого в тих краях, звідки він прийшов, тут і тим більше не знайде нічого. Навпаки ж, той, у кого були друзі в іншому місті, і тут теж знайде вірних і відданих друзів. Бо, бачиш, люди, що оточують нас стають тим, що ми знаходимо в них.
