В обласному центрі Прикарпаття розвивається новий вид готельного бізнесу – хостели. Формат закладів направлений на залучення бюджетного туриста, що готовий жити в спільних кімнатах поруч з іншими постояльцями, самостійно готувати їжу на спільній кухні та користуватися загальним санвузлом.
Хостельні номери без особливих зручностей, зате за низькою ціною, уже потіснили з ринку кімнати відпочинку на вокзальних станціях. Їх вартість практично однакова, але в хостелах куди затишніше. «Західний кур’єр» дізнавався, чи можуть вони незабаром переманити відвідувачів і з класичних готелів, та чим, крім низької ціни, приваблює проживання в закладах такого формату, інформує Фіртка.
Як розповіла начальниця відділу міжнародних зв’язків, туризму та промоції міста МВК Уляна Басараб-Ганчак, сьогодні в Івано-Франківську працюють 9 хостелів, ще кілька планують відритися ближче до початку травневих свят.
У 2017-му хостелів у місті було у два рази менше. Поштовхом до зародження цього виду готельного бізнесу у нашому місті стало Євро-2012. Івано-Франківськ масово населили вболівальники через переповненість львівських готелів. Правда, багато хостелів закрились разом із закінченням напливу туристів. Почали з’являтися нові…Словом, ринок «зарухався».
Відтоді і обізнаність людей про специфіку роботи хостелів, і їх число в Івано-Франківську зростає. А це означає, що наше місто здобуває популярність в туриста не лише «буковелівського» напрямку.
«Головна особливість хостелів – прекрасна цінова політика, 100-150 гривень за добу, навіть при умові розташування в центрі міста. Це дає можливість туристам суттєво зекономити на перебуванні. – каже Уляна Басараб-Ганчак. – Ціна найдешевшого готельного номера в центрі, для порівняння, 600 гривень».
Звісно, хостел не готель. Тут постояльці живуть в загальних кімнатах, де є кілька ліжок від 2-х до 6-ти. При цьому кожен турист може розраховувати на власну шафку (локер), що закривається на ключ. Санвузол і душова – загальні.
«Пряником» для бюджетного туриста є й те, що у хостелах, як правило, є кухня з усією необхідною технікою і начинням, де кожен готує їжу самостійно. В результаті дешевше виходить не тільки проживання, але і харчування.
Постояльці мають загальний доступ до побутової техніки – холодильника, плити, праски, фену і так далі. Словом, той, хто жив в гуртожитку, легко зможе собі уявити цей побут. Але хостели набагато менші та затишніші – одночасно проживати там може 20-25 людей, і то у сезон. Хостели більшого формату в Івано-Франківську розвивати просто не вигідно, кажуть ті, хто займається цим бізнесом. Для прикладу, в Європі, де хостели уже давно та міцно ввійшли в буття людей, ці заклади можуть розміщувати до 1000 постояльців, займаючи собою цілі багатоповерхівки.
Віталій Чупак – фронтмен рок-гурту «Кораллі», за сумісництвом власник двох хостелів у Івано-Франківську. Перший, «Феномен», працює вже десятий рік. Другий, «Міф», три роки. Ідея розпочати такий бізнес прийшла сама собою, через потребу часто приймати творчих гостей. Спочатку його хостел був обладнаний як притулок для запрошених візитерів. А вже потім запрацював власне як «міні-готель» – хостел «Феномен».
За десять років хостел пережив кілька криз. Доводилось оперативно міняти підходи, щоб втриматись на ринку.
«Це не той бізнес, який дає високі прибутки. Сезон туристів, коли у нас «биток», дуже короткий – від травневих свят до початку вересня. Увесь інший рік треба якось викручуватися», – зізнається Віталій Чупак.
Багато витрат свого часу довелося переглянути. Замість найманих працівників залучити на допомогу родичів, замість професійної хімчистки придбати власну пральну та сушильну машини.
«Я сам став майстром побутової техніки, бо кожен виклик спеціаліста це довго і дорого», – каже співак.
Рішення заснувати другий хостел «Міф» було свідомим та довго обдуманим, каже Віталій Чупак. Виконуючи ремонт в приміщенні дорадянського будинку, власник намагався максимально зберегти усю автентику, хоч це й дорожче, ніж євроремонт під ключ. Додав кілька родзинок – обладнав оригінальний перехід на цокольний поверх, який тут називають «каютою діда», зберіг справжню піч. На підлозі замість звичних килимів – гуцульські ліжники. Сучасний інтер’єр у «Міфі» присутній тільки в санвузлі.
Влітку на подвір’ї живуть кури та кози, за якими доглядає як персонал, так і постояльці.
«Я намагався створити автентичний простір, а не тільки місце, де люди будуть ночувати, – каже Віталій Чупак. – Хостел, на відміну, від готелю – це особлива домашня обстановка. Так, в готелі ідеальна чистота і натягнуті посмішки персоналу. Зате у нас тут дещо інше – відрите спілкування, взаємодопомога. Коли інші люди, які живуть поруч – це не мінус, а навпаки плюс».
За словами Віталія Чупака, його хостели – це не просто бюджетний варіант проживання, а особливий вид комунікації. Його постояльці не завжди виходять з міркувань вартості.
«Майже два роки у нас проживав один приїжджий директор заводу. Людина була молода, його цікавило спілкування, а не просто закритися у квартирі у чужому місті. – розповідає власник «Міфу». – Хоч його возила службова машина, людина була самодостатня».
Втім, для більшості постояльців вирішальним фактором залишається все ж таки ціна.
«Навіть, якщо підняти оренду на 10-20 гривень, то стикаєшся із тим, що люди йдуть до інших. Хоч, здається, це не сума. Жодна «атмосфера» поки-що не може переважити чинник ціни, – переконує Віталій Чупак. – Якщо її навпаки на кілька гривень опустити, то торги автоматично піднімаються».
За словами Віталія Чупака, номінальна вартість хостелу, що дала б можливість розвивати цей вид готельного бізнесу та конкурувати з класичними готельєрами, складає 10 доларів, тобто в середньому 250 гривень за добу. Але встановити таку ціну на франківському ринку сьогодні неможливо – клієнт не піде.
«Що ми можемо собі дозволити зараз, це працювати над обладнанням у хостелі окремих кімнат, для бажаючих проживати осібно, – каже Віталій Чупак. – Це дасть змогу часткового залучити до нас готельну публіку».
