Ще 1861 року звели частину теперішньої ратуші, але з огляду на те, що місто розросталось не лише в географічному, а й у економічному плані, виникла потреба побудувати більш величну споруду, яка не поступалася б вежам у інших містах Галичини.
З цією метою тодішній староста Снятина Петро Левицький і бургомістр міста Титус Немчевський створили комісію, до складу якої ввійшли 28 осіб, а саме: поляків — 13, євреїв — 11, українців — 4. Проект розробив Йосиф Шрейбер із Чернівців, який і керував цією будовою за сприяння Антона Берки. Прискорила зведення ратуші велика пожежа 17 квітня 1906 року, коли згоріло 200 дворів. Завершили будівництво в 1909 році. Окрасою ратуші став годинниковий механізм курантів, який створив інженер з міста Кросни (Польща) Міхел Менсович, пише газета Галичина.
Використовували споруду і як сторожову башту: її балконом ходив черговий пожежник, який стежив, чи не горять будови десь на околицях. Коли таке траплялося, то приїжджали пожежники з Чернівців або з Коломиї.
У радянський період пам’ятки культури, на жаль, здебільшого знищували або використовували для господарських потреб. Так трапилось і зі снятинською синагогою, приміщення якої перепрофілювали на швейну фабрику; вірменською церквою, яку перетворили на спортзал сільськогосподарського технікуму, а пізніше — на склад, який нині перебуває в жалюгідному стані. І цей перелік можна було б продовжувати... Старші люди жартують, що потрібно на певний час повернути тих, хто все це збудував, мовляв, тоді й буде порядок.
Як приклад безгосподарності наведу історію з побудовою об’їзної дороги в Снятині, що тягнеться довгим шлейфом уже кілька поколінь. Пам’ятаю, коли я був маленьким, ми жили тоді ще в Кулачині (тепер входить у межі Снятина), нашим городом ходили якісь люди з дивними приладами, а старші люди перешіптувались, що то мають будувати об’їзну дорогу в Снятині, яка пролягатиме через Запруття.
Слід сказати, що за моєї пам’яті було кілька таких потуг, але всі вони завершились нічим. Тим часом дорозі, яку спорудили для підвод і яка пролягає через центр, до речі, попри ратушу, доводиться витримувати чимраз більшу кількість фур з усієї Європи, вагою 40 тонн і більше.
Тож унаслідок амортизації вежа нахилилася на південь, і цей нахил дедалі збільшується. Наші можновладці з сумом розводять руками, посилаючись на брак коштів для побудови об’їзної дороги.
У 2011—2013 роках виконавчий комітет Снятинської міської ради звернувся до Управління охорони культурної спадщини при Міністерстві культури України щодо зачислення снятинської ратуші ХIX ст. до пам’яток архітектури державного значення, однак жодної відповіді не отримав. У жовтні 2016 року міська рада знову порушила це болюче питання в управлінні культури, національностей та релігій облдержадміністрації, звідки повідомили про присвоєння Міністерством культури України Снятинській вежі статусу пам’ятки культури місцевого значення.
Може, все-таки вдасться зворушити чиєсь чиновницьке серце, і воно зглянеться на пам’ятку культури Покутського краю. Аби та часом не перетворилась на купу каміння і попелу.
