Закінчивши проповідь, священик помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх парафіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.
- Скажіть, а пекло справді існує? - хлопець підвів очі, сповнені страху.
- З тобою сталося щось? Покайся, розкажи мені, - запропонував священик.
- Кілька днів тому собака вкусив мого старшого брата і я, зі злости, забив його палицею до смерти.
- Не журися, - спробував його заспокоїти священик, - ти вже покаявся, і Бог напевно пробачить тобі.
- Та мені і не потрібне прощення Бога; я боюся, що, коли помру і потраплю до пекла, то зустрінуся з цим собакою.
Подеколи наші страхи бувають такими надуманими і пустими; а того, що справді слід боятися й остерігатися, ми не боїмося. І те, що лежить на поверхні, часто є лише верхівкою айсберга.
«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)
