Гуцульський світ крутився навколо вівці

 

 

 

З давніх-давен гуцули у вівцю зодягалися, вівцею вкривалися, вівцею харчувалися і були довгожителями. Ставлячи у великодній кошик печеного баранчика— символ Ісуса Христа, ягнятка Божоголюди вірили, що він гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.

У селі Космач на Гуцульщині вже другий рік діє єдиний в Україні музей вівчарства. За задумом світлої пам’яті Романа Бойчука, господаря садиби «Космацька писанка», це не лише музей побуту та традицій з експозицією під відкритим небом, але й аптека з помічними продуктами вівчарства.

 

Живим експонатом музею є вівці. Саме вони дали назву новому нетрадиційному методу лікування – овітерапія. У живій експозиції – 15 вівцематок, один баран-плідник, ягнятка.

Цей музей відвідують гості з різних куточків світу. Напередодні відкриття, наприклад, були навіть індуси. Їм було тут дуже цікаво, бо вони теж займаються вівчарством і могли порівнювати, як це відбувається у нас, а як у них.

 

Полонинський побут

У садибі «Космацька писанка» представлений цілий полонинський комплекс: стая, кошара з вівцями, струнка.Сам музей розміщений у стаї. Це дерев’яне приміщення з двох кімнат, на зразок того, в якому живуть вівчарі на полонині. У стаї маленьке віконечко, розмір якого відповідає розміру запаски, приблизно 50 на 50 см. Це пішло тих часів, коли Гуцульщина була під Польщею і за велике вікно пан казав платити більший податок.

«Сліпий» замок відчиняє важкі дерев’яні двері стаї. Перша кімната – бовгаря. Бовгар на полонині відварює молоко, переробляє його на сир, виготовляє будз, бринзу. Друга – кімната «депутата». Так називається вівчар, який доглядає овець від травня до листопада.

На полонині з ними є ще два пастухи і спузар. Спузар – помічник бовгаря – це хлопчик до 10-ти років або чоловік похилого віку. Його обов’язок – носити дрова. Коли вони всі виходять на полонину, то запалюють ватру, що горить від травня до вересня, не гаснучи. Вдень вогонь горить, а вночі грань жевріє. Якщо ж ватра згасне, то це погана прикмета. Спузар також доглядає за кульгавими вівцями та за коровами, що отелились.

У музеї Бойчуків широко представлені речі полонинського побуту. Це – коновки, в яких роблять сир; бербенички, в які набивають бринзу; барфела, де зберігають сир; масляничка, в якій збивають зі сметани масло. Тут зібрано гуцульський одяг, взуття (постоли), ложки, кошики для афинів (чорниць), корито для замішування тіста, вовна, веретено, мотовило. Є й тверде дерев’яне ліжко.

Космацькі кольори – жовтогарячі, оранжеві, червоні. Як ішла колись місцева гуцулка на храм, то всі впізнавали, звідки вона. Бо і хустка, і вишивка, і запаска були теплих оранжевих кольорів. Тому в експозиції чимало одягу у таких барвах.

 

Поживне й помічне

Раз на рік, перед Благовіщенням, Бойчуки стрижуть дорослих овець. З вовни вони виготовляють пояси для лікування хребта, плетуть светри, шкарпетки, роблять ліжники. Перед тим, як зробити нитки, вовну парять у гарячій воді, а потім перуть в річковій. Основне – добре висушити і вичесати вовну спеціальними великими гребенями. Ковдри і подушки в родині Бойчуків – повністю з вовни. Для виготовлення, скажімо, ліжника потрібно вовни з двох овець, це 5 кг чистої пряжі.

На світлині: Параска Бойчук з сином Романом.

 

Ягнят же стрижуть влітку. Але їхня цінність для відвідувачів садиби – в іншому. Ягнята не бояться людей, йдуть радо на руки. Через «спілкування» з ягнятами люди заспокоюють нервову систему, у них зникає поганий настрій.

Родина пригощає туристів овечими бринзою, будзом, маслом. Дуже помічним є овечий жир – лій. До склянки молока додати горошину лою, чайну ложку меду та дрібку соди – прекрасні ліки від кашлю. Овечим маслом натирають суглоби, воно допомагає після переломів, ним також добре розтирати м’язи. Навіть головний біль, кажуть, минає, якщо натерти голову цим маслом.

Дуже корисне й овече м'ясо. Гуцули – довгожителі, бо харчуються цим дієтичним м’ясом та продуктами вівчарства. А найдовше живуть пастухи на полонині, бо вони навіть води не п’ють, а лише житницю – відходи від виробництва сиру.

Особливо цінним, а то й панацеєю від деяких недуг вважається молоде овече м’ясо. Воно сприяє травленню, а ще його корисно споживати чоловікам. Кажуть, що подружнім парам, яким не вдається зачати дитину, лікарі радять протягом року вживати баранину. Недарма в гуцулів, здебільшого, багатодітні сім’ї…

Ціла полонинська культура починається з виготовлення того баранчика з сиру. Навіть у пісні співається: «Іде вівчар з полонини в широким ремени, несе мені в даруночок баранчика в жмени». Вівчарство – то така ідеальна модель гуцульського світу, в котрому є все. Але, на жаль, цей світ зникає. На космацьких теренах колись було сім полонин, а сьогодні діє лише одна, на якій трохи більше 200 овець.

 

 

ПІД ТЕКСТ

Памяті Романа Бойчука

Роман і Параска Бойчуки були творчою сім’єю. Прожили разом 27 років, виховали трьох розумних дітей, які приносять людям користь, все робили спільно.

Роман Бойчук був справжній гуцул, роботящий, відкритий, вболівав за долю Гуцульщини і України. Дбайливий батько, щирий природолюб, поціновувач народної спадщини звів на подвір’ї котедж для туристів, сам упорядкував його в гуцульському стилі. З ним було надзвичайно цікаво спілкуватись. Їхня оселя приваблювала і журналістів, і кінорежисерів, і природолюбів.

Як спеціаліст чоловік скрізь був бажаний. З однієї роботи його кликали на іншу, люди цінували його знання, досвід, людяність. Останнім місцем його праці була посада заступника директора Національного природного парку «Гуцульщина».

Роман Михайлович часто розповідав легенду про великий камінь на околиці Космача, що формою нагадував крісло. За переказами, в давнину на нім сидів сам Олекса Довбуш, коли чинив суд. Після того, як Довбуша не стало, а люди потребували справедливості, вони приводили котрогось із односельців, садовили на камінь і казали: «Розсуди нас!» У ролі судді міг опинитися і неписьменний гуцул. Але настільки вагомою була його відповідальність перед моральним авторитетом, що він не міг ухилитися від цього обов’язку і судив чесно й справедливо, спираючись на мудрість поколінь. Хто хоча б раз був у ролі Довбуша, потім сам намагався жити чесно, ніби отримавши від ватажка опришків часточку безцінного морального спадку гідності й порядності.

У грудні 2014 року Романа Бойчука не стало… Але його справу є кому продовжувати. Параска Бойчук – культпрацівник, народна майстриня, писанкарка, нагороджена численними грамотами, подяками. Старший син Роман, ветеринар, прагне втілити в життя останню ідею батька – видати книгу про вівчарство та овітерапію.

 

Юлія БОЄЧКО, Галицький Кореспондент


21.04.2015 Юлія БОЄЧКО 3425 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

684
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1965 7
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1140 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

562
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6909 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11407 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

344

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1095

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1120

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1115
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

83
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

292
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1095
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

659
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

763
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2958
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4455
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18448
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

88
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

329
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

360
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

670