Двадцять років України: Наш шлях лише починається

 

 

 

Двадцять років — достатній час для розвитку людини. Але для зростання держави — це лише перші кроки. І наш головний здобуток на цей момент історії — чітке усвідомлення нашої спільної мети. Ми знаємо, що робити, і усвідомлюємо, як цього досягти. Ми визначили стратегію розвитку, і нам достатньо політичної волі для її реалізації. Європейська демократична заможна Україна, вільна держава, в якій людина почуватиметься захищеною, — це наша мета, і вона буде досягнута. І на цьому шляху ми сподіваємося на підтримку всіх європейців.

 

24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава — невід’ємна складова європейської сім’ї вільних народів. Мрія багатьох поколінь здійснилася. Дух єдності, сила волі народу, віра у краще майбуття знайшли своє втілення в реальності. Акт проголошення незалежності став важливим етапом історичного шляху нашої країни. Відтоді й назавжди майбутнє України — в руках її народу. Українське суспільство, підтримавши 1 грудня 1991 року рішення Верховної Ради, здійснило остаточний вибір на користь суверенності та відповідальності за власні дії. Українська ідея незалежності стала об’єднавчою силою, стержнем якої були й залишаються основоположні цінності: свобода, гуманізм, демократія, толерантність, справедливість та соціальна єдність.

 

20 років, які минули відтоді, були непрості. Жорстка реальність зруйнувала надії на швидке покращення життя, побудову в стислі терміни вільного заможного суспільства та правової демократичної держави. Романтичне захоплення від факту отримання незалежності переросло в потребу реальних кроків. Потребу прагматичного, усвідомленого та відповідального підходу до кожного рішення.

 

Суспільство вже не перше десятиріччя важко долає радянську спадщину. Держава, хоч би як боляче це було визнати, часто програвала в розвитку сусідам. Корупція всі ці роки роз’їдала систему управління і не давала можливості вільно дихати українцям. Але, незважаючи на труднощі, головний крок уже зроблено: ми остаточно визначилися зі своїм майбутнім. Європейський вибір став основою зовнішньополітичної ідентичності України. А європейські цінності — основою нашого розвитку.

 

Україна не просто хоче бути європейською країною. Цей географічний факт не потребує зай­вих підтверджень. Ми прагнемо долучитися до великого європейського проекту — побудови єдиної Європи на основі цінностей свободи, демократії та права. Долучитися у складний час, прагнучи не субсидій чи поблажок, а можливостей і прав. Долучитися, попри жорсткий тиск і свідоме гальмування, на засадах рівних партнерів. Долучитися — заради нашого спільного майбутнього.

 

Ми впевнені, що Угоди про асоціацію та про утворення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі — це те, що сьогодні потрібно і Україні, і Європейському Союзові. Сподіваємося, що це усвідомлюють і наші партнери.

 

Україну складно звинуватити в кон’юнктурності чи непослідовності. Протягом століть, навіть у найскладніших умовах, наше суспільство залишалося європейським, а його найкращі представники немало привнесли в культурну скарбницю Європи. Свідченням нашого коріння є і золотоверхий Київ, і середньовічний Львів, і розмаїта Одеса, і модерново-конструктивістський Харків. Ми не можемо уявити українську землю без давньогрецької Ольвії і генуезьких Судака та Феодосії, єврейських штетлів і польських палаців. Наша історія багата й різнобарвна, наш народ — багатонаціональний, і це — наша спільна світова спадщина.

 

Нас єднає не тільки минуле, а й сьогодення. І, я в цьому переконаний, майбутнє. Прикладів цього — безліч. І можливостей — теж.

 

Наступного року Україна разом із нашим стратегічним партнером Польщею прийматиме фінальну частину чемпіонату Європи з футболу — «Євро-2012». Цей захід дасть ще один шанс громадянам країн Євросоюзу побачити сучасну Україну, а українцям — поспілкуватися з туристами та вболівальниками з ЄС.

 

Україна потребує не лише економічної співпраці, а насамперед — кардинального розширення людських контактів із Європейським Союзом. Це потрібно не владі, а суспільству, кожному громадянинові. Українське керівництво зробить усе для виконання Національного плану щодо запровадження безвізового режиму. Сподіваємося, європейська сторона зрозуміє наші можливості та обмеження і допоможе громадянам України у реалізації їхнього права на свободу пересування.

 

Україна глибоко усвідомила, що запорука нашого європейського поступу неможлива без добросусідських відносин із Росією. Роки незалежності неспростовно довели, що такі відносини можливі лише на основі чіткого дотримання двостороннього балансу національних інтересів та взаємної поваги. Держава та її керівництво зроблять усе, від них залежне, для побудови такого балансу.

 

Ми розуміємо всю важливість відносин із провідною країною світу — США і сподіваємося, що в наступні роки ці відносини розвиватимуться за висхідною. Реалізувати наявний тут величезний потенціал — наше головне завдання.

 

У сучасному світі нехтувати відносинами з Китайською Народною Республікою — просто безглуздя. Впродовж останнього року зроблено багато для розвитку таких відносин, і це лише початок перспективної співпраці.

 

Національний прагматизм, в основі якого закладено інтереси українського громадянина, — це наш дороговказ у побудові відносин із іншими державами.

 

У світі поважають сильних. Україна і далі реформуватиме Збройні сили, інші органи сектору безпеки, запроваджуватиме європейські принципи і стандарти, розвиватиме співробітництво з НАТО, іншими безпековими інституціями в Європі.

 

Ми робитимемо свій внесок у забезпечення міжнародної стабільності та безпеки, вирішення конфліктів на грунті суворого дотримання норм міжнародного права. І не лише в Європі. Українські миротворці виконують складні завдання із підтримання миру також і в Азії, і в Африці.

 

Ми усвідомлюємо — дорога в Європу проходить через кожне село і місто нашої держави. І торуватимуть цей шлях не тільки дипломати, а всі ми — громадяни України усіх національностей, ті, для кого державність — це не просто слово, а спільна справа.

 

Україна нагально потребує модернізації всіх сфер суспільного життя. Подальше зволікання загрожує не стагнацією, а повільним самогубством держави. Для того, щоб уникнути трагедії, ми стали на шлях реформ. Це рішення далося не легко. І нехай не все вдається, але напрям руху правильний — і це не викликає жодних сумнівів.

 

Ми ставимо перед державою високі цілі. Ми орієнтуємося на щабель, якого насправді достойна Україна. Ми повинні увійти в клуб світових лідерів. Ми маємо дати можливість вільно дихати українському бізнесу. Ми знімаємо адміністративні перешкоди, які не дають громадянам почуватися комфортно на своїй землі.

 

Після десятиліть порожніх розмов і спроб уникнення відповідальності в Україні вже другий рік поспіль відбуваються рішучі зміни. Змінено податкове і бюджетне законодавство, тривають адміністративна та пенсійна реформи, запущено великий експеримент у сфері охорони здоров’я, відбувається обговорення нового кримінально-процесуального кодексу, а також виборчого законодавства. Готуються нові серйозні дії. Україна вже змінилася, і трансформації в інтересах українського народу триватимуть і надалі. Незалежно від того, хочуть цього поборники старої системи безвідповідального популізму чи ні.

 

Запорука успіху реформ — подолання корупції, пріоритетної загрози національній безпеці України. Вперше за багато років ми вживаємо справжніх, а не декоративних, як це нерідко було досі, заходів. Але корупцію не можна знищити без забезпечення цілковитої рівності усіх громадян перед законом.

 

Зроблено важливий крок — віднині в Україні немає касти недоторканних і, впевнений, ніколи в майбутньому вже не буде. І якщо хтось сподівається, що йдеться про окремо взяту кампанію, то він глибоко помиляється. Жодна посада, жодні статки, минулі чи теперішні, не захистять злочинця. Відновлюється базовий принцип правосуддя — невідворотність покарання. Очі української Феміди будуть заплющені, її увага буде зосереджена лише на правосудді, і ваги відкалібровано відповідно до європейських стандартів.

 

Це подобається далеко не всім. Нерідко наші дії наштовхуються на сильний опір. Але ми впевнені, що взятий курс — правильний, а його результати допоможуть усім громадянам України позбутися корупційного податку, захистити свою власну гідність перед обличчям сьогоднішніх і завтрашніх чиновників.

 

Не заперечую — влада робила помилки. І не одну. На жаль, ми не застраховані від цього і в майбутньому. Але ми вчимося. Час незаперечно довів, що нинішнє керівництво України вміє виконувати домашню роботу.

 

Українська влада суворо дотримується положень Консти­туції про права та свободи людини і громадянина й робитиме все необхідне для наповнення цих положень справжнім змістом. І тут ми розраховуємо на підтримку і сприяння з боку українського громадянського суспільства, керівництва та широкої громадськості всіх європейських країн.

 

Ми відкриті для діалогу, але не відступимо від своїх принципів, головний із яких — служіння інтересам українського суспільства і демократичної держави.

 

Всі ці фактори дають мені пов­ну впевненість у тому, що сьогодні, у дні двадцятої річниці Незалежності, в Україні є широкий консенсус. Кожен із нас чітко усвідомлює, яку країну ми разом будуємо. Це — сучасна, демократична, правова, високотехнологічна і розвинена держава, яка є невід’ємною складовою європейського цивілізаційного простору. І ця мета об’єднує всіх українців, незалежно від політичних уподобань чи віри. Шлях до її досягнення безальтернативний — це глибока модернізація країни. Прийде час і за років десять Україна буде в Європейському Союзі, ввійде в коло розвинених країн. Я в цьому переконаний.

 

Віктор Янукович,

Дзеркало тижня. Україна


Коментарі (1)

Да уж 2011.08.24, 13:33
ОЙойой. Згадую і 1990-тий у Києві, і 2004 у Києві.......А залишились одні сумні спогади. Ті з якими був студентом у 90-х вже пузаті на мерседесах і зовсім не хочуть з "тобою" спілкуватись. Бо хто ти? Такий самий простий і дозволяєш собі по простому, "похлопськи", як я люблю казати своїм студентам... А ті, що 2004 четвертому більше переживали за свій бізнес.!!! Але мабуть у 2012 , якщо ще не встигли забрати в 2011, його тіж баньдюки і заберуть. І більшість з них вийшла сьогодні в вишитих сорочках на франківський майдан. І в думці закралось... блін- і далі всі перешиванці тут..... Так і ще довго бандюки будуть тут дєлать дєла. Ще багато перешиванців, а куди вони ділись???????????? Та нікуди. І знову не має чіткою відповіді ... А що ждалі????? Хто зможе????? І найбільш основне З КИМ????????????????????????? Може це буде не правильно, але сьогодні, це буду кидати у всі статті. Хтось буде обзиватись і таке інше. Може модерни викинуть. Хай буде. І хай живе "ВІЛЬНА" Україна". Так і ще щоб не бути голослівним. Я колишній студент Львівсського університету імені І.Франка. Навчався у 1989-1994 роках на географічному факультеті.
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2020
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1026
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2334
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1422
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1544
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1980

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

284

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1532

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

955

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

572
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4920
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6099
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5618
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5873
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1926
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1780
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7795
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6383 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

544
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

882
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1861
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2306