Двадцять років — достатній час для розвитку людини. Але для зростання держави — це лише перші кроки. І наш головний здобуток на цей момент історії — чітке усвідомлення нашої спільної мети. Ми знаємо, що робити, і усвідомлюємо, як цього досягти. Ми визначили стратегію розвитку, і нам достатньо політичної волі для її реалізації. Європейська демократична заможна Україна, вільна держава, в якій людина почуватиметься захищеною, — це наша мета, і вона буде досягнута. І на цьому шляху ми сподіваємося на підтримку всіх європейців.
24 серпня 1991 року Україна відродилася як незалежна держава — невід’ємна складова європейської сім’ї вільних народів. Мрія багатьох поколінь здійснилася. Дух єдності, сила волі народу, віра у краще майбуття знайшли своє втілення в реальності. Акт проголошення незалежності став важливим етапом історичного шляху нашої країни. Відтоді й назавжди майбутнє України — в руках її народу. Українське суспільство, підтримавши 1 грудня 1991 року рішення Верховної Ради, здійснило остаточний вибір на користь суверенності та відповідальності за власні дії. Українська ідея незалежності стала об’єднавчою силою, стержнем якої були й залишаються основоположні цінності: свобода, гуманізм, демократія, толерантність, справедливість та соціальна єдність.
20 років, які минули відтоді, були непрості. Жорстка реальність зруйнувала надії на швидке покращення життя, побудову в стислі терміни вільного заможного суспільства та правової демократичної держави. Романтичне захоплення від факту отримання незалежності переросло в потребу реальних кроків. Потребу прагматичного, усвідомленого та відповідального підходу до кожного рішення.
Суспільство вже не перше десятиріччя важко долає радянську спадщину. Держава, хоч би як боляче це було визнати, часто програвала в розвитку сусідам. Корупція всі ці роки роз’їдала систему управління і не давала можливості вільно дихати українцям. Але, незважаючи на труднощі, головний крок уже зроблено: ми остаточно визначилися зі своїм майбутнім. Європейський вибір став основою зовнішньополітичної ідентичності України. А європейські цінності — основою нашого розвитку.
Україна не просто хоче бути європейською країною. Цей географічний факт не потребує зайвих підтверджень. Ми прагнемо долучитися до великого європейського проекту — побудови єдиної Європи на основі цінностей свободи, демократії та права. Долучитися у складний час, прагнучи не субсидій чи поблажок, а можливостей і прав. Долучитися, попри жорсткий тиск і свідоме гальмування, на засадах рівних партнерів. Долучитися — заради нашого спільного майбутнього.
Ми впевнені, що Угоди про асоціацію та про утворення поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі — це те, що сьогодні потрібно і Україні, і Європейському Союзові. Сподіваємося, що це усвідомлюють і наші партнери.
Україну складно звинуватити в кон’юнктурності чи непослідовності. Протягом століть, навіть у найскладніших умовах, наше суспільство залишалося європейським, а його найкращі представники немало привнесли в культурну скарбницю Європи. Свідченням нашого коріння є і золотоверхий Київ, і середньовічний Львів, і розмаїта Одеса, і модерново-конструктивістський Харків. Ми не можемо уявити українську землю без давньогрецької Ольвії і генуезьких Судака та Феодосії, єврейських штетлів і польських палаців. Наша історія багата й різнобарвна, наш народ — багатонаціональний, і це — наша спільна світова спадщина.
Нас єднає не тільки минуле, а й сьогодення. І, я в цьому переконаний, майбутнє. Прикладів цього — безліч. І можливостей — теж.
Наступного року Україна разом із нашим стратегічним партнером Польщею прийматиме фінальну частину чемпіонату Європи з футболу — «Євро-2012». Цей захід дасть ще один шанс громадянам країн Євросоюзу побачити сучасну Україну, а українцям — поспілкуватися з туристами та вболівальниками з ЄС.
Україна потребує не лише економічної співпраці, а насамперед — кардинального розширення людських контактів із Європейським Союзом. Це потрібно не владі, а суспільству, кожному громадянинові. Українське керівництво зробить усе для виконання Національного плану щодо запровадження безвізового режиму. Сподіваємося, європейська сторона зрозуміє наші можливості та обмеження і допоможе громадянам України у реалізації їхнього права на свободу пересування.
Україна глибоко усвідомила, що запорука нашого європейського поступу неможлива без добросусідських відносин із Росією. Роки незалежності неспростовно довели, що такі відносини можливі лише на основі чіткого дотримання двостороннього балансу національних інтересів та взаємної поваги. Держава та її керівництво зроблять усе, від них залежне, для побудови такого балансу.
Ми розуміємо всю важливість відносин із провідною країною світу — США і сподіваємося, що в наступні роки ці відносини розвиватимуться за висхідною. Реалізувати наявний тут величезний потенціал — наше головне завдання.
У сучасному світі нехтувати відносинами з Китайською Народною Республікою — просто безглуздя. Впродовж останнього року зроблено багато для розвитку таких відносин, і це лише початок перспективної співпраці.
Національний прагматизм, в основі якого закладено інтереси українського громадянина, — це наш дороговказ у побудові відносин із іншими державами.
У світі поважають сильних. Україна і далі реформуватиме Збройні сили, інші органи сектору безпеки, запроваджуватиме європейські принципи і стандарти, розвиватиме співробітництво з НАТО, іншими безпековими інституціями в Європі.
Ми робитимемо свій внесок у забезпечення міжнародної стабільності та безпеки, вирішення конфліктів на грунті суворого дотримання норм міжнародного права. І не лише в Європі. Українські миротворці виконують складні завдання із підтримання миру також і в Азії, і в Африці.
Ми усвідомлюємо — дорога в Європу проходить через кожне село і місто нашої держави. І торуватимуть цей шлях не тільки дипломати, а всі ми — громадяни України усіх національностей, ті, для кого державність — це не просто слово, а спільна справа.
Україна нагально потребує модернізації всіх сфер суспільного життя. Подальше зволікання загрожує не стагнацією, а повільним самогубством держави. Для того, щоб уникнути трагедії, ми стали на шлях реформ. Це рішення далося не легко. І нехай не все вдається, але напрям руху правильний — і це не викликає жодних сумнівів.
Ми ставимо перед державою високі цілі. Ми орієнтуємося на щабель, якого насправді достойна Україна. Ми повинні увійти в клуб світових лідерів. Ми маємо дати можливість вільно дихати українському бізнесу. Ми знімаємо адміністративні перешкоди, які не дають громадянам почуватися комфортно на своїй землі.
Після десятиліть порожніх розмов і спроб уникнення відповідальності в Україні вже другий рік поспіль відбуваються рішучі зміни. Змінено податкове і бюджетне законодавство, тривають адміністративна та пенсійна реформи, запущено великий експеримент у сфері охорони здоров’я, відбувається обговорення нового кримінально-процесуального кодексу, а також виборчого законодавства. Готуються нові серйозні дії. Україна вже змінилася, і трансформації в інтересах українського народу триватимуть і надалі. Незалежно від того, хочуть цього поборники старої системи безвідповідального популізму чи ні.
Запорука успіху реформ — подолання корупції, пріоритетної загрози національній безпеці України. Вперше за багато років ми вживаємо справжніх, а не декоративних, як це нерідко було досі, заходів. Але корупцію не можна знищити без забезпечення цілковитої рівності усіх громадян перед законом.
Зроблено важливий крок — віднині в Україні немає касти недоторканних і, впевнений, ніколи в майбутньому вже не буде. І якщо хтось сподівається, що йдеться про окремо взяту кампанію, то він глибоко помиляється. Жодна посада, жодні статки, минулі чи теперішні, не захистять злочинця. Відновлюється базовий принцип правосуддя — невідворотність покарання. Очі української Феміди будуть заплющені, її увага буде зосереджена лише на правосудді, і ваги відкалібровано відповідно до європейських стандартів.
Це подобається далеко не всім. Нерідко наші дії наштовхуються на сильний опір. Але ми впевнені, що взятий курс — правильний, а його результати допоможуть усім громадянам України позбутися корупційного податку, захистити свою власну гідність перед обличчям сьогоднішніх і завтрашніх чиновників.
Не заперечую — влада робила помилки. І не одну. На жаль, ми не застраховані від цього і в майбутньому. Але ми вчимося. Час незаперечно довів, що нинішнє керівництво України вміє виконувати домашню роботу.
Українська влада суворо дотримується положень Конституції про права та свободи людини і громадянина й робитиме все необхідне для наповнення цих положень справжнім змістом. І тут ми розраховуємо на підтримку і сприяння з боку українського громадянського суспільства, керівництва та широкої громадськості всіх європейських країн.
Ми відкриті для діалогу, але не відступимо від своїх принципів, головний із яких — служіння інтересам українського суспільства і демократичної держави.
Всі ці фактори дають мені повну впевненість у тому, що сьогодні, у дні двадцятої річниці Незалежності, в Україні є широкий консенсус. Кожен із нас чітко усвідомлює, яку країну ми разом будуємо. Це — сучасна, демократична, правова, високотехнологічна і розвинена держава, яка є невід’ємною складовою європейського цивілізаційного простору. І ця мета об’єднує всіх українців, незалежно від політичних уподобань чи віри. Шлях до її досягнення безальтернативний — це глибока модернізація країни. Прийде час і за років десять Україна буде в Європейському Союзі, ввійде в коло розвинених країн. Я в цьому переконаний.
Віктор Янукович,
