Перший етап (розрекламованої) децентралізації у плані грандіозних переваг об"єднаних громад, до виборів у органи місцевого самоврядування, м"яко кажучи не відбулися, що підтвердили явка виборців та результати. Українці віддали перевагу старому принципу: краще синиця в руці, ніж журавель у небі.
Об"єми доходів і видатків органів місцевого самоврядування можуть збільшуватись давно відомими стандартними шляхами. Основний, закономірно, із створенням додаткової вартості, навіть за теорією К.Маркса, є розвиток підприємництва, чого, зважаючи на голослівні реформи, у найближчій перспективі не видно. Навіть цифровий, статистичний ріст за рахунок прогресуючої девальвації національної валюти не дає реального збільшення доходів бюджетів усіх рівнів.
Інший варіант, споконвіку найпростіший для влади, знову ж таки під виглядом реформ, затягнути паски і підвищувати рівень податків і зборів для усіх суб"єктів, як підприємництва, так і населення.
При цьому суспільство платить і втрачає кілька разів. Якщо суб"єкт господарської діяльності при необгрунтованій межі податкового навантаження просто банкротує, населення, яке сплачує прямі податки, крім того втрачає доходи та заощадження за рахунок росту цін, зниження рівня заробітної плати, пенсій (що оподатковуються подвійно) внаслідок інфляції, не кажучи про обмеження зарплати державним службовцям, працівникам бюджетної сфери та зараз не ринковим, а грабіжницьким тарифам на енергоносії.
Якщо ще раз аналізувати тарифи, виникає закономірне питання: чому у хваленій щодо європейського спрямування, демократичній, нібито прозорій у своїй діяльності державі не розкриваються складові частини тарифів ( у нас достатньо фахівців. щоб дати оцінку без замовлених іноземних аудиторів)?
Зокрема, складові частини собівартості видобування газу, виробництва електроенергії, їх транспортування, особливо державної електрики по приватних дротах, яка функція знаменитого "НАК Нафтогазу", що нічого не виробляє і процвітає за рахунок тарифів (не треба розказувати про збитки у його діяльності, внаслідок попереднього списання боргів олігархам у сумі 24 млрд. грн.). Для збільшення тарифів введений найбільший у світі податок на природні ресурси, так звана рента, у розмірі 70 відсотків від вартості власного газу (у Туреччині - 9) та орендна плата за використання державних (народних) газових мереж. Зниження ренти до 29 відсотків це політична уступка, а не перемога Ю.Тимошенко за зниження тарифів для населення. Треба було попередньо розглядати тарифи, замість безвізового режиму у час експансії біженців у Європу. Не зрозуміла ідеологія депутатів і експертів про зв"язок ренти із видобуванням природних ресурсів. Рента або податок за природні ресурси, включений у тарифи, повністю і транзитом поступає у бюджет та не має відношення до інвестиційної діяльності, хіба при зміні законодавства.
Суспільство не одержує відповіді на ці питання, а вимушене слухати пропаганду про боротьбу із олігархами, які у принципі виграють від підвищення тарифів за рахунок проходження через власні банківські структури десятків мільярдів платежів і субсидій та одержання гарантованих доходів, навіть при неплатежах інших споживачів.
Субсидії перетворені для багатьох громадян, які можуть сплачувати реальні тарифи, у принизливі подачки. Єкономічна необгрунтованість, недолугість механізму нарахування субсидій проглядається уже зараз, фактично буде визнана до кінця року, оскільки, як завжди процедура розроблена чиновниками, які виросли на асфальті.
Децентралізація передбачає збільшення повноважень органів місцевого самоврядування, як сказано вище, обсягу їх доходів. Разом з цим, скромно замовчується, не пояснюється природа росту їх утворення. Так нібито це подарунок зверху, від державного бюджету.
Фактично, це систематичне підвищення ставок податку (акцизного збору) на алкогольні і тютюнові вироби, введення податку на нерухомість, створену у приватному секторі за рахунок уже оподаткованих доходів, передача частки доходів для обслуговування заходів, що раніше фінансувались із сформованого знизу державного бюджету (утримання окремих об"єктів соціальної сфери, будівництво, ремонт доріг та інші, тобто це зміна технічних виконавців фінансування або затвердження цих коштів у інших бюджетах).
Слід зазначити, що однією із умов децентралізації є об"єднання територіальних громад, хоч фактична процедура означає, власне, централізацію і авторам ідеї слід було застосувати іншу термінологію для назви реформи.
Однак, не у цьому суть. Органи центральної виконавчої влади скидаючи проблемні видатки на місцеві бюджети, разом із коштами, що формуються на територіях, де утримуються податки і збори, одночасно вилучають, централізують у державний бюджет до сорока відсотків гарантованого податку від доходів фізичних осіб, який раніше повністю поступав у місцеві бюджети і був основним джерелом їх наповнення. Не так, як названий акцизний збір, що залежить від товарообороту, розміру реалізації алкогольних і тютюнових виробів, тобто у залежності від того, більше або менше населення буде споживати цю знамениту продукцію.
В умовах децентралізації влада не хоче відмовлятись від направляючої і спрямовуючої функції контролю за роботою місцевих рад, запускаючи механізм так званих префектів, які можуть блокувати рішення органів місцевого самоврядування. Згадаймо недавню історію. У нас були партійні комітети, представники Президентів, державні адміністрації, тепер префекти.
Проблем із першим етапом децентралізації слід було чекати. Знаючи свій рейтинг, популярна партія народного фронту не пішла на вибори до місцевих рад (світовий нонсенс) і жорстоко кинула своїх колишніх та потенційних депутатів, багато з них мали авторитет, приносили і могли принести користь будучи у представницькій владі. Окремих не врятувало їх завуальоване внесення до списків партії першої особи, що також не піднялась до небес, одержавши об"єктивну оцінку громадянського суспільства, не кажучи про оцінку тих хто взагалі не прийшов на вибори.
Перспективна мета децентралізації може і позитивна. Однак, у нашому знеціненому економічно, морально-психологічно суспільстві у процесі проведення болючих реформ необхідно застосовувати альтернативні проекти захисту людей, які втрачають мінімальні засоби до існування та не допускати розкрадання і так не забезпеченого реальними доходами, з точки зору економіки, бюджету, що може привести до колапсу його виконання.
Зараз у цьому контексті передбачено скорочення (ліквідація) окремих державних установ, силових структур вертикального підпорядкування, їх об"єднання на базі кількох районів, міст (адміністративних центрів тепер) впродовж перехідного періоду. Внаслідок цього, залишаються без роботи не менше 30 відсотків або сотні тисяч високоосвічених, кваліфікованих працівників (громадян України), оскільки не мають практичного застосування у ситуації спаду підприємництва, чи взагалі його відсутності у аграрних районах, невеликих містах, селищах, не кажучи про мешканців сіл, які мали (знаходили) роботу у цих населених пунктах.
Наприклад, чисельність працюючих податкової служби, в основному низових структур (у Києві не було, немає і ніколи не буде безробіття серед чиновників) скорочується до кінця року на 30 відсотків, а кількість підрозділів, що функціонували у районах буде зменшена у кілька разів.
Державна фінансова інспекція (КРУ) скорочується аналогічно, а на рівні районів і міст підрозділи ліквідовуються взагалі. Аудиторська служба, як правонаступник, буде напевно створена не у обласних центрах (хіба філії), а у центрах регіонів. У Львові, наприклад, для Галичини або Західної України. Уявляєте щастя голови сільської, чи іншої ради, керівника бюджетної установи - розпорядників коштів, яких ніколи не ревізують, приїзд ревізора або аудитора, раз на 10 років для перевірки у екстримальних випадках. Наприклад, із Києва або Львова у сільську раду Верховинського, Рахівського районів на границі з Румунією (може ближче звідти), радощам не буде меж. Наша влада любить іноземних аудиторів, за окрему плату.
Подібна ситуація мусується (вариться) у інших силових структурах і органах центральної виконавчої влади (прокуратура, суди, міліція, державні адміністрації, у зв"язку із створенням виконкомів), за якими стоять люди.
Можна було б сміятись, якби не хотілось плакати. Тут виникає інший аспект проблеми надалі. Заборона, чи припинення різного роду перевірок з боку державних контролюючих органів призвела до значних порушень, збитків у багатьох сферах і не тільки з використанням бюджетних коштів та державного майна, а із харчуванням дітей, епідеміями у тваринництві, вибухами паливно-мастильних матеріалів, інші резонанси. При цьому, за такі порушення ніхто не притягається до відповідальності або чисто символічно. Згадаймо скандальну справу Гордієнка (КРУ). Винним залишився він сам, а корупція впала в небуття.
Ми уже маємо наслідки в результаті практичного знищення таких структур, як Інспекцій по контролю за цінами, захисту прав споживачів, стандартів і багатьох інших (в коментарях перелік таких служб може бути розширений). Негатив найбільше проявився у захисті прав і свобод громадян. Крім того, значна частина працівників цих служб, особливо перед пенсійного віку, так і не знайшли роботи, не одержали пенсії та мабуть пішли на базар торгувати. Наша держава їх просто викинула, шкода що така доля чекає багатьох інших. Може врятує безвізовий режим і звільнить Україну від цих спеціалістів?
Логічно спрогнозувати, що ліквідація державних структур або їх централізація стане запасним варіантом для добровільно-примусового об"єднання територіальних громад і підуть у історію райони, області, з"являться регіональні центри (Львівський, Дніпропетровський, Одеський, інші за рахунок об"єднання, впорядкування територій замість теперішніх областей). При таких прогнозах у нас буде на колишній район 2-3 повітові ради, одна територіальна, замість обласної і центральна (регіональна) на кілька областей (чому не передумови для Каталонії).
В умовах скорочення (ліквідації) названих структур і відсутності контролю, виникає середовище для незаконного списання, привласнення майна, коштів, навіть тих, що уже вкрадені, на підставі ліквідаційних балансів (інвентаризацій і висновків ліквідаційних комісій). Активи високої вартості відповідно до Порядку і компетенції списуються, як правило, без перевірок обласними управліннями, міністерствами та відомствами. Істинно, Бог високо і не бачить, ті хто вирішує - далеко, а святі перестають бути обраними!!!
Новоствореним обласним, районним, міським радам (думаю туди серед інших, обрано багато чесних і професійних, приземлених, прагматичних людей) необхідно при різних політичних та тактичних підходах до їх діяльності, відновити (зберегти) ідеологію жорсткого дотримання законодавства щодо виконання бюджетів по доходах і видатках, збереження найціннішого національного багатства - Землі, так як ринок цієї категорії після об"єднання не будуть вирішувати територіальні громади низового рівня.
Зважаючи на частково проаналізовані вище процеси, радам доцільно розглянути на сесіях, коли будуть затверджуватись обласні, районні, міські (обласного підпорядкування) бюджети, передбачити у штатах окремі посади із функціями контролю за використанням коштів, збереженням комунального майна. При цьому зберегти окремі кваліфіковані кадри. Прийняття таких рішень не суперечить теперішньому законодавству про місцеве самоврядування. Подібна практика успішно застосовується у Швеції.
Не відшкодовані втрати від порушень і зловживань, виявлені у перспективі, будуть значно більші за видатки на утримання названих посад, враховуючи, що не буде спеціалістів, здатних розгрібати болото.
Щодо контролю за сільськими і селищними бюджетами. Питання може бути узгоджене на спільних сесіях за принципом централізації доходів від податку із транспортних засобів, на рівні районних бюджетів і узгоджено спрямовувались на дороги в тих чи інших населених пунктах.
В цій статті зачеплені окремі (свідомо, крім війни) болючі питання нашої дійсності. Сподіваюсь, що і це дасть підстави для ширших роздумів - мають українці свою державу, чи тільки Батьківщину.
