Пост-хелоуінський період ознаменувався великою перемогою "сил добра" над "силами темряви". Проте у відлякуванні "зла" від "небесного престолу" взяло участь не так вже й багато "простих смертних". Чи можливо через абсолютну байдужсть до діаметрально протилежних сил, чи тому, що часто "добро" і "зло" міняються ролями. Або ж народився третій альтернативний варіант: буденні проблеми у вигляді миття посуду та вечірнього пива стали пріоритетнішими за боротьбу "зі злом"...
Чомусь в нас так заведено, що як тільки ті самі "сили добра" на чолі з "Всесильним" володарем небесного престолу попадають своєю більшістю в "рай", так відразу забувають про дану їм "святу місію" та все частіше дерибанять "божу благадоть" на пару із "силами темряви". Але на жаль, чи можливо на щастя, "божа благодать" має здатність вичерпуватися і її, себто "благодаті", вже не вистачає не тільки на простих смертних, а й на новоприбулих до «раю». І тут стає все на свої місця - сили зла залишаються поза увагою простолюду, адже дерибан "божої благодаті" для них святе діло, а "сили добра" скидають свої маски безмежної любові.
Все ж таки, чи «Архангел Михаїл» злапав за руку "силу добра" за дерибаном божої благодаті, чи ні - фатум для неї один: "добро" після кількох років скидає з себе чарівні ангельські крила. Бо крила уже не ті, та й одна і та сама вистава втратила свою актуальність. Плюс, за звичаєм, хто господар свята, той і замовляє музику. А музичні смаки дуже різні...
Бунт. Хаос. Апокаліпсис. Розчарування.
І в період апогею розчарувань простих смертних обивателів матінки землі, народжується "Спаситель". "Спасителя" колись давно обділили "божою благодатью" і вигнали з "раю". Тут, на грішній землі, він розповідає всю правду про "темних ангелів добра". «Новий Месія», щоби довести свою праведність і законослухняність починає творити дива: проста вода перетворюється в недешевий "Корвалол" для найнужденніших бабусь, занехаяні двори обростають свіжопофарбованими лавочками як гриби після дощу, голодний пролетаріат отримує свій пайок безкоштовної гречки, діти, які тинялися по вулицях, почали бавитися в нових пісочницях, батьки радіють - щастю немає меж.
Але "Спаситель" не забуває, що "Судний День" близько і він розпочинає готувати простих смертних до повстання проти "Всесильного". "Всесильний", до речі, настільки уподобав собі власний "божий престол" та усвідомив свою всесильність, що перестав рахуватися з будь-якою із сил, власне через що і почався хаос та розчарування.
"Спаситель" тим часом починає обростати учнями, прихильниками, послідовниками і кредитами. Тим не менше, смертні довіряють йому місію скинути перевертнів з "небес". Окрилений пролетарською підтримкою, "Спаситель" летить "на всіх парах" до омріяного престолу щоб помститися "Всесильному" та повернути собі власну "благодать". Але трошки не розраховує зі швикістю і двері «раю» закриваються просто перед його носом.
Поки Спаситель оплакує власну поразку та скаржиться "Архангелу Михаїлу", "Всесильний" використавши правильно власну силу, кінцево зростається з "Божим престолом". Тільки "всесильність" уже не та...
Щодо переділу "добра" і "зла" в раю (а як не крути - світ тримається на перманентній боротьбі протилежностей), то тут колишні "добрі" стали «поганими», а колишніх "поганих" нестало взагалі.
Тепер, щоб не повторювати історію знову, новообраній "світлій силі" потрібно навчитися на чужих помилках і тримати руці подальше від "божої благодаті.
Що ж далі? А далі "Спасителя" залишимо надинці з власними роздумами, потерпимо "Всесильного" ще одну каденцію і пильно спостерігатимемо за руцями "сили добра", за недоторканістю "божої благодаті" та робитимемо висновки. А історія, як відомо, йде по спіралі.
І на замітку «силам добра»: прості смертні хоч і наївні, проте дуже злопам'ятні.
