Формування міськвиконкому та комісій міськради очікувалось аналітиками, як певний «момент істини», коли нарешті мала роз’яснитись ситуація з новим складом міської ради. Та частина місцевої навколополітичної тусовки, яка традиційно схильна до радикальних фантазій, перебувала в збудженому очікуванні чогось революційного. Більш тверезі аналітики і журналісти, навпаки, були переконані, що нічого надзвичайного не відбудеться. Й не помилились.
Віктор Анушкевичус, судячи з усього, лише робив вигляд, що має проблеми з «політичними мауглі». Як стверджують інформовані люди, вже на початку листопада команда мера знайшла у юних лавах «трипальцевих», скажімо так, дружніх депутатів-контактерів, людей поміркованих, прагматичних, зі зрілою і конструктивною світоглядною позицією. Через них, подейкують, довірені люди міського голови почали обережно і послідовно монтувати майбутній пазл міської влади. Головним алгоритмом цього процесу стала, за чутками, обіцянка виконавчої влади підтримувати ідеологічні демарші міськрадівської більшості в обмін на лояльність останньої у вирішенні «поточних справ». Так воно було чи ні, але процес пішов.
7 грудня, коли пристрасті стишились, означений процес успішно завершився легким переформатуванням старого міськвиконкому. Себто, зовнішньою перемогою чинного мера. Натомість ВО «Свобода» отримала посади голів в частині комісій міськради, включно з «найсмачнішою» - бюджетною, яку очолив досвідчений і організаційно здібний бізнесмен Роман Онуфріїв. Ще раніше секретарем міськради став однопартієць Тягнибока Руслан Марцінків.
Там, де на чолі комісій опинились політичні вихідці з «Фронту змін», свободівці отримали крісла заступників голів комісій чи секретарів й, таким чином, номінально «перекрили» всі ті законодавчі позиції, через які здійснюється формування правил гри у місті та напрями фінансових потоків.
Зрештою, у позиційному відступі місцевих свободівців є своя логіка. Не маючи досвіду у поточній владній казуїстиці, вони вибудували тимчасову ситуацію «школи». Мовляв, добре, Андрюсович, поки що керуй, а ми тут, біля тебе, повчимося, в’їдемо в теми, вивчимо матчасть, зголодніємо і через рік-другий покажемо зуби. Адже головний джокер – 34 голоси з 59 – тобто тверда більшість нікуди не дінеться і продовжить грати свою джокерську роль.
Таким чином, перемога Анушкевичуса є зовнішньою, номінативною. Що тої бомби, яку виборці підклали під крісло міського голови, насправді ніхто не знешкодив і знешкоджувати не збирався. Просто її, за обставинами, додатково обладнали годинниковим механізмом. Тік-так, тік-так. Прийде день і бомба може спрацювати. Теперішнім новим-старим чиновникам прийдеться трошки посунутись. А, можливо, й згадати свої перші професії. «Політичні мауглі» можуть швидко подорослішати.
Тому заяви щойно переобраного мера про можливість для нього «третього терміну» виглядають занадто оптимістичними. Хоча, безперечно, у Віктора Андрюсовича у запасі є принаймні один сильний хід – стати членом ВО «Свобода». Щоправда, інформовані люди кажуть, що сильні конкуренти у вождистських партіях не вітаються. Але ж спробувати можна. Чому ні?
