Депутат облради "свободівець" Василь Попович на бюджетній комісії намагався "зарубати" запланований на літо Гогольфест у Франківську. Під приводом, що в країні війна, та й Гоголь стосунку до Франківська не має. Але тоді я не розумію, навіщо і заради чого взагалі ця війна. Ну, не заради ж того, щоб Попович переповзав тут з одного крісла в комунальному підприємстві на інше і час від часу шпацерував з факелом по стометрівці?
Україна воює зараз саме за цінності і за культуру, за розвиток і свободу без лапок. Хіба ні? А Гогольфест - це якраз та українська культура - жива, відкрита, сучасна, інтелектуальна, - яка не можлива без свободи і яка є власне цією свободою. Гогольфест - це вам не забава з медовухою, салом і місцевою самодіяльністю, яка завдяки отаким поповичам вже стала традицією у Франківську, не зважаючи, до речі, на війну. Гогольфест - це робота інтелекту і духу, це першорядні виконавці, автори, художники. Це експеримент, це актуалізація національної традиції, виведення її у світовий контекст.
І варто було б тільки порадіти, що Франківськ вперше прийматиме фестиваль такого рівня. Але ж ні. У нас є ось такі фахівці з культурної політики, як заступник директора міського сміттєзвалища Попович. І лише тому, а не через війну, у Франківську, певно, не буде Гогольфесту.
Якось Владислав Троїцький, засновник театру ДАХ і Гогольфесту, зазначив, що вся наша державна система наповнена агресивною інфантильністю. На жаль, він мав рацію, і ситуація з фестом у Франківську – лише зайвий цьому доказ.
А для тих, кому цікаво, що таке Гогольфест і хто такий Троїцький – ось добірка його інтерв’ю. Читайте і визначайтеся, потрібна нам така культура чи вистачить з нас і сала з медовухою під гоп-ца-ца:
