Сьогодні, читаючи стрічку новин, будь якої соціальної мережі, аналіз інтернет-сторінок, із здивуванням побачив, що переважна більшість дописувачів рвуть на чолі шапку і лють сльози за вчорашньою поразкою збірної України від Ісландії виносячи цю подію, мало не у ранг національної трагедії. На мою думку, насправді не варто перейматися і посипати голову собі і Шеві попелом.
По-перше. Ми красиво обіграли турків, тому, що турки не горіли бажанням нас обігравати, а Ісландія перемогла, тому, що конче, більше за українців (цікаво, а скільки насправді українців грає у збірній, але то такє) жадали перемоги.
По-друге. Не будьмо наївними. Перед збірною ніхто не ставив завдання виграти, будь-якою ціною, адже ні на жоден Чемпіонат світу до Московії збірна України не збирається їхати (хіба, що Ракицький). Світова практика не знає випадків, коли б команда країни, яка перебуває у військовому конфлікті їхала на змагання на ворожу територію.
По-третє. ФІФА давно дало зрозуміти ФФУ, що неучасть збірної України на ЧС буде лише вітатися. Адже прибуття збірної України на змагання буде вимагати безпрецедентних заходів безпеки для організаторів Чемпіонату і немалі головняки для функціонерів ФІФА, які відповідають за проведення футбольного форуму. Окрім того, організаторам необхідно суттєво перекроїти регламент проведення змагань, щоб не допусти перетинання у змаганнях команд України і Росії.
По-четверте. Навіщо українським футболістам, тренерам, іншим функціонерам, наражати себе на смертельну небезпеку, постійно перебуваючи в епіцентрі уваги людей готових організувати провокації проти української делегації.
Навіть якщо було б прийнято абсурдне рішення про участь у Чемпіонаті, то міркую, що збірна дуже швидко повернеться додому, адже команда буде ізольована від зовнішнього світу, перебуваючи постійно під психологічним пресингом. У такому стані футболістам буде не до футболу.
Насправді, дивно чути заяви типу: «У нас, ще є два матчі. У нас є ще шанс». На що шанс? На визнання легітимності змагань на території агресора? На те, щоб наразити на небезпеку футболістів? Адже у соцмережах неадекватна частина суспільства, тієї країни, яка приймає чемпіонат, вже зробила заяви типу: «Приїжджайте, ми вас зустрінемо».
Тому не варто лити сльози, ганити тренера і тупих футболістів. У Косово ми красиво виграємо. Повірте, будуть разючі флангові атаки від наших німецьких легіонерів. Будуть красиві голи, буде ейфорія. Що буде з хорватами? Можете здогадатися самі.
Сьогодні головна задача Шевченка, як тренера, це підготувати молоду, перспективну команду до відбору на ЧЄ-2020.
Тому насолоджуйтеся грою, життям, бережіть нерви, ведіть здоровий спосіб життя. Все буде так, як має бути…
