агенція новин

Чи можливий в Україні “суспільний договір”?

Більшість громадян України, здається, розуміє, що проблема із владою в нашій країні, котра особливо загострюється під час різноманітних виборів, базується на неспроможності самого суспільства домовитися про основні цінності і пріоритети.

З цього періодично й виникають ініціативи щодо укладення якогось “суспільного договору”між різними сегментами українського населення. Поки що жодна така ініціатива не стала успішною, пише Володимир Павлів на «matrix-info.com»

Чому ж?

У цьому словосполученні, як бачимо, є два основні елементи – “суспільство”й “договір”. Отже, щоби досягти успіху в цій справі, потрібними є здатність домовлятися і сформованість суспільства. Чи є такі передумови в Україні?

Почнімо з першого. Розбивши слово “до-мов-лятися”на частини, розуміємо, що коренем поняття є мова. Мова, нагадаю, у свій час стала одним із каменів спотикання між Києвом, Кримом та Донбасом. Ця проблема досі нерозв’язана. Щоправда, за останні роки українська отримала статус державної, у мас-медіа запроваджено мовні квоти, в офіційних установах майже всі “щебечуть солов’їною”(бо з цими аканнями на місці “о”й нестерпним пом’якшуванням шиплячих вона справді скидається на якусь “птічу”мову, а не людську). Але правдою є й те, що на вулиці з друзями і вдома з близькими мільйони наших співгромадян спілкуються російською (якою б вона там не була за лінгвістичною якістю). Те, що в публічних місцях вони переходять на українську, – чи то через інституційний примус, чи то через відчуття загрози з боку “мовних активістів” – не робить їх україномовними, як і такими, що мислять українською або й по-українськи.

Голова Верховної Ради, звісно, може примусити депутата на трибуні парламенту виступити “державною”мовою, але такий спосіб не годиться, якщо ми захочемо “до-мов-лятися”. Особливо поміж членами суспільства – вільними людьми, що цінують власну гідність, не співвідносячи її з “гідністю майданною”. Їх можна змусити використовувати державну мову, коли їм щось потрібно від держави, але якщо хтось захоче почути їхню відкриту і щиру думку, то вони її висловлять або своєю мовою, або просто промовчать. Тож поки ця частина українського суспільства не отримає можливості промовляти необмежено тією мовою, яку вважає своєю, про жоден “суспільний договір” не варто навіть і мріяти.

Тепер про суспільство. В Україні так склалося, що суспільством зазвичай називають усе населення скопом. “Грантоїди”ще ввели в обіг поняття “громадянського суспільства”. Насправді ж українське суспільство є недосформованим. Це означає, спрощено кажучи, що населення нашої країни не становить спільноти. За роки незалежності українці згрупувалися в кілька спільнот, щонайменше у дві: спільноту власть-імущих та їхнього обслуговуючого персоналу і спільноту всіх інших: заробітчан і платників податків, гречкосіїв і гречкоотримувачів тощо. Кожна з цих спільнот, відповідно, ділиться ще на кілька залежно від соціального статусу, освіченості, заможності etc.

Загалом нічого надзвичайного чи унікального в такій ситуації немає. Але наша проблема полягає в тому, що всі ці “підсуспільства” не можуть мирно співіснувати, не здатні виробити правил взаємовигідних відносин, а тому і досягти гармонійно різноманіття в рамках єдиного цілого. У нас одна “відмінність” хоче перемогти і знищити іншу, а не створити з нею систему “протилежності у єдності”. Чому ж так?

Бо в нас не створено спільної громадянської основи, яка базується на компромісній оцінці минулого і консенсусному баченні майбутнього. Є думка, що минуле потрібно віддати історикам, а публічні дискусії з цього приводу варто відкласти “на потім”. Думка спокуслива, але не надто реальна. Справа в тому, що наше бачення майбутнього тісно прив’язане до того, як ми ставимося до себе, тобто як ми самі себе ідентифікуємо. А це, зі свого боку, залежить від того, звідки ми походимо, хто наші предки, чого і як вчили нас удома.

Умовно кажучи, ті з наших сучасників, предки яких були поневолені, обкрадені чи навіть убиті комуністичним режимом, не передбачають права впливати на їхнє майбутнє “нащадками Сталіна”. З іншого боку, ті, чиї предки зазнали знущань, руйнувань чи й були вбиті нацистами (фашистами, націоналістами, колаборантами тощо), а попри це змогли “победить коричневую чуму” в Європі, також не мають підстав поступатися своїми мріями про майбутнє на користь нащадків тих, хто “стреляли дедушкам в спину”.

Ну, то як же тут домовишся, коли в суспільстві конкурують дві мови, дві версії минулого і дві візії майбутнього? Європейський досвід показує, що це можливо: наприклад, примирення німців і французів, німців і поляків. Воно базувалося на ключовому розумінні того, що заради майбутнього народам із минулого потрібно брати тільки те, що єднає, а історикам залишати те, що ділить. Але до такого розуміння ще потрібно дорости. Чи скоро зробить це українське суспільство? Може, з цього запитання і варто розпочинати дискусії в межах підготовки до ухвалення “суспільного договору”?

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


Коментарі ()

Çàãðóçêà...

19.02.2020
Володимир Скоростецький

Народна історіографія значно давніша за офіційні історичні хроніки. Скандинавські співаки-скальди, до прикладу, досить детально описували всі пригоди і бойові походи загонів-хірдів данських та норвезьких воїнів.

152
19.02.2020

Про місце театру і його роль, сучасного глядача та мистецтво, відмову від політичної кар’єри та плани на 2020-й.

211
15.02.2020
Марія Лутчин

"Nissan Leaf" створив своєрідний феномен серед електромобілів в Україні. Сьогодні цей автомобіль є одним із найпоширеніших і найулюбленіших електрокарів серед українських водіїв.

447
11.02.2020

За підсумками попередніх сесій прикарпатські мажоритарники 93 рази виступали ініціаторами законотворчих ініціатив – 87 разів були ініціаторами законопроєктів, а 6 разів – ініціаторами проєктів Постанов.

5114
10.02.2020
Люся Грибик

Нещодавно Прикарпаття сколихнула новина про смерть 18-річної студентки від анорексії. Дівчина займалась сироїдінням, аж поки вага не знизилася до критичного рівня. Врятувати її не вдалось...

1239
09.02.2020
Ростислав Ковтун

У Франківську люди намагаються завадити повторному продажу своїх недобудованих квартир та сподіваються на закон.

14418 6

Нещодавнє призначення вже ексголови Івано-Франківської ОДА на високу урядову посаду прямо не стосується якихось преференцій чи переваг для конкретного регіону або області.

440

Інформація насправді ніколи не була зброєю, як не дивно — здебільшого вона заважає.

292

Напевно, усі знають, що у наш часте, що ми звикли називати “політикою”, має кілька рівнів. 

812

У вересні 2018 року до першого класу вступили діти, які навчатимуться впродовж 12 років за Концепцією Нової української школи.

1155 1
20.02.2020

Неопізнані літаючі об’єкти (НЛО) над Карпатами спостерігали багато людей. Неймовірні історії про аномальні явища в Карпатах, які гуцули не могли вигадати. Шокуючі розповіді очевидців про зустрічі в горах з космічними прибульцями.  

345
11.02.2020

Хто такі мольфари, чим вони займаються та чи справді володіють надприродними силами.

3282 1
26.01.2020

Посадковий апарат "Чан'е-4" і ровер "Юйту-2" надіслали нові знімки, отримані на поверхні зворотної сторони Місяця.

1535 1
08.02.2020

Сім'я Гюрджян з Лисичанська виховує 10 прийомних дітей.

825
28.01.2020

Сьогодні місцевим жителям та гостям Івано-Франківська вже звично, що Архікатедральний і Митрополичий собор Воскресіння Христового, або як у народі просто кажуть «катедра»...

1543
11.02.2020

Одного разу почалася сильна злива. Всі діти прибігли додому, але наймолодшої доньки не було.

573
20.02.2020

Відновити цноту і знову стати незайманою - такі операції стають дедалі популярнішими в ‎Україні, кажуть лікарі.

4730 1
19.02.2020

Ніщо не об'єднує людей так, як подвійна веселка. Прекрасне видовище вразило жителів Івано-Франківська у вівторок пообіді.

2764
18.02.2020

Звідки на вулицях кінь наразі невідомо. Пошуками власника тварини зайнялися правоохоронці.

2379
17.02.2020

Кастинги на розважальному проєкті "Голос країни" 10 сезон продовжуються.

2402 1