Боротьба між Порошенком і Наливайченком – добре чи погано? Нормально. Нічого дивного. ПОП вже більше року біля керма держави, тому хоче чисто свою людину, зі свого клану на золоте місце директора СБУ. Чисто і конкретно.
І не варто думати, що мета в нього лише одна: дати Фірташу по зубам і почати грабувати безпечніше державу. Ні, в нього, будьте певні, є і благородніші та загальніші цілі: боротьба з ФСБ, ГРУ, боротьба з олігархами – тими, які посягають на його одноосібне місце в прийнятті ключових рішень в країні і всім нам простим-смертним страшно шкодять разом з корупціонерами від влади, з якими очільник держави теж планує мечі потупити.
Отже, знову все заплутано і неоднозначно в нас. Нам пропонується посутньо підтримка нового-старого проекту «сильний президент», а з протилежної сторони зріє об’єднавча коаліція потужних і всім відомих олігархів, які зараз в перетині інтересів зі всіма на сьогодні більш-менш успішними політичними проектами – і старими, і новими; всіма, окрім де-юре існуючої політсили імені Петра Порошенка.
Вони в передчутті конвульсій діючого гаранта.
Отже, більшість не на користь Порошенка. Проте, якщо у нього достатньо ресурсів опертися на народ, то це все знову міняє з ніг на голову. (Демократія – таки дієва штука). Реальна більшість. А ресурс може бути у нього лише один: моральний, який з часом повинен принести і матеріальний ресурс народові.
Це називається просто: боротьба з олігархами, корупцією…
І тут не може бути половинчастих рішень: або ти борешся, як переможець, не гребуючи методами боротьби в цій битві за життя і проти смерті, маючи достатньо ресурсів, навіть в обхід Конституції і законів, якщо мета велика й благородна, або ти тихо чи гучно йдеш. Безславно, так чи йнак.
На жаль, президент, як справжній носій буденності українського менталітету, не виплекавши в собі ще ментальності героїв (тим, яким Слава !)не схильний за своїм характером до однозначних і тотальних рішень.
Але перед загрозою втрати влади і, можливо, навіть країни він наважиться на удар з багатоміліметрової гармати по своїм ворогам. Лиш би весь народ не став йому ворогом.
Особисто я вітаю намагання президента стати напівавторитарним правителем на кшталт Саакашвілі в Грузії в умовах, що на сьогодні наявні в країні. З умовою, що пан президент не фейкує, не імітує боротьбу, досягає разом з йому вірним урядом – і народу України - економічно і соціально сприятливих і сприйнятливих результатів та рахується з думками і пропозиціями громад, громадських інститутів, вплив яких знизу вверх зупинити вже не удасться НІКОМУ.
Коли пройде час П., тоді і П піде на заслужене місце відпочинку. А він швидко пройде, так чи інакше.
Та якщо пан президент фейкує і клеїть дурня, без намірів змінюватися і змінювати країну, то напівавторитарну функцію у нього прийдеться народові відібрати на користь фрагментам авторитарності олігархічних партій і зв’язаних з ними суб’єктам. Час яких теж неухильно пройде.
