Людина, як найдосконаліше творіння Боже, була сотворена на образ і подобу Божу. Ми усім подібні до Бога, окрім гріха. Живучи у раю, наші прародичі мали усе необхідне для життя та жили у гармонії, але, на жаль, збунтувались проти свого Творця - згрішили, втративши Божий мир. Цей бунт ми успадкували від Адама і Єви, і особливо у сьогоднішній час він розпалюється по усьому світі. Людина грішить проти Бога і проти своїх ближніх, шкодячи цим, найперше, самій собі, грішить, бо втратила мир.
Багато сучасних християн живе так, ніби не знають навіщо. Бачимо скільки сьогодні непорозумінь, чвар і конфліктів між людьми, між народами, між державами, у сім'ях, родинах та спільнотах: і все через те, що людство забуло про Бога та Його мир. Зерна кукілю міцно проросли у наших душах, а ми не те, що не знаємо, як вирвати бур'ян гріха, а навіть свідомо не хочемо. Серце наше невільне від зла, бо немає миру. Як може бути миру у світі, коли немає миру у серці?!
Як і віра, мир є даром Бога; але треба, щоб люди також чинили так, щоб зберегти і відновити мир. “Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним” (Йо. 3, 16). Бог через любов до нас послав Миротворця - Ісуса Христа, Який своїм життям тут, на землі, відкрив нам можливість жити у мирі, тобто бути у стосунках з Богом - як діти Божі, і у спілкуванні з іншими людьми - як брати і сестри.
Щоб на землі був мир, почнімо із себе, намагаймось уникати різного роду суперечок та конфліктів, не ображаймось на інших, бо маємо любов та прощення. Згадаймо, скільки ображаємо Бога нашими щоденними гріхами й переступами, не раз відкидаємо та гордуємо, нехтуємо Його любов'ю. Однак Він ніколи не ображається, а, страждаючи, чекає, щоб Його прийняли, і завжди перший виходить назустріч людині, стукаючи, щоб Йому відчинили двері свого серця.
Прагнути миру недостатньо: потрібно мати мир, і для нього старатися і робити все, що від нас можливе, щоб зберегти, передати, відновити та ділитись миром. Прощаймо усе і всім: тоді відчуємо справжній спокій душі, а з цим навчимось бачити у кожному Христа. Бо мир очищає наші серця і дає можливість глибше зустрітись з Богом, Який, будучи великим Миротворцем, любить людей і прагне, щоб ми належали Йому та, живучи у мирі, були правдивими дітьми Божими.
Дбаймо про спасіння душ, бо цей світ, хоч як б ми не були прив'язані до нього, перейде, все перейде, але слова Господні ніколи не перейдуть. Просімо у Бога миру для нас самих та для цілого світу і рішуче ставаймо на шлях єдності, з любов’ю співпрацюючи один з одним.
Для Християнського порталу КІРІОС, бр. Теодор Дутчак, ЧСВВ
