агенція новин

Андрій Ділай: Івано-Франківськ назавжди залишається частиною мого футбольного життя

Андрій Ділай, колишній гравець  футбольної команди Івано-франківська, що брала участь у чемпіонаті  СРСР серед команд Першої ліги. В команді він провів не повних два роки,  зігравши 72 матчі  (64 у чемпіонаті та 8 у розіграші Кубку).

З Андрієм Степановичем вдалось поспілкуватись під час футбольного турніру присвяченого пам'яті його товариша на футбольному полі та у житті -  Віктора Клим'юка, який традиційно проходить у квітні у Івано-Франківську.


Андрій Степанович, як  потрапили до команди «Спартак»  Івано-Франківськ?

Спогади найприємніші.  На початку  1980 року,  мене запросили в  івано-франківський «Спартак»  Іштван Шандор, який разом із Валентином Тугаріном готували команду до нового сезону. Під керівництвом  Іштвана  Дьордьовича  я грав в ужгородській «Говерлі», яка на той час виступала у другій лізі.

Крім мене у «Спартак» прийшли  мої  одноклубники по команді із Ужгорода – Юрій Ципле та  Сергій Семушин.  Юрію,  в наступному вдалось закріпитись у команді, а ось Сергій, зігравши  три гри у розіграші Кубку СРСР, повернувся до Ужгорода.

Що на той час представляв собою «Спартак»?

В Івано-Франківськ я приїхав, коли мені було 22 роки. Як кажуть футбольна кар'єра лише починалась.   Попасти на той час у команду першої союзної ліги  було почесно. «Спартак» за своїм складом був добротною та самобутньою  командою,   яка проводила свій восьмий сезон у першій  союзній лізі.

В її складі виступали як місцеві футболісти, так і футболісти з інших куточків республіки. Мені випала нагода грати разом із  вихованцями місцевого футболу - Тарасом Белеєм,  Миколою Пристаєм, Ігорем Юрченко,  Богданом Морозом, Віктором Клим'юком  та багато іншими.  

 


«Спартак» Івано-Франківськ. 1980р. Андрій Ділай, другий справа у нижньому ряді

У свій перший сезон я зіграв 41 матч із 46, які провів «Спартак» у тому сезоні.  Вважаю, що дебют у «Спартаку» мені вдався. Хоч команда проводила сезон не стабільно, але головне завдання своє успішно виконала – зберегла місце серед команд першої союзної  ліги,  випередивши  такі знані команди, як  запоріжський «Металург», ярославський «Шинник», свердловський «Уралмаш» та  «Крила Рад», що у не  давно ще  виступала у вищій лізі радянського футболу.

Вже традиційно, на початку сезону, у команди з'явився новий головний тренер та команда змінила назву.

Керівництво міста та області ініціювало зміну головного тренера.  Валентина Тугаріна замінив Іштван Шандор. Початок сезону для нас видався вкрай невдало.   Хоча в домашніх матчах, що передували старту чемпіонату,  із «Трактором» та «Кузбасом»,  ми здобули нічию та перемогу. Після них команду переслідували невдачі.  Команда опинилась у зоні вильоту. 

В команду, на посаду головного тренера було запрошено Віктора Лукашенка, з яким було пов'язані успіхи команди у 1972р. та який у попередньому сезоні повернув Дніпропетровську вищу лігу союзного футболу.

Чесно сказати відносини в мене з ним не склались.    В цей час я спілкувався  із Леонідом Ковтуном,  який на той час працював тренером у «Дніпрі».  Він знаючи мою ситуацію, запропонував мені перебратись до Дніпропетровська.

Команда тоді невдало виступала у вищій лізі, у дебютний сезон повернення до неї.  Після невеличких вагань, я прийняв рішення перейти  у «Дніпро». Було якось боязко на той час, але про прийняте рішення не жалкую, оскільки саме з тією командою, у 1983 році, здобув один із найвагоміших успіхів для «Дніпра», здобувши   вперше звання  чемпіона СРСР.

 Останній свій  матч за івано-франківське «Прикарпаття», я зіграв  із львівськими «Карпатами».  Під кінець другого тайму вийшовши на заміну, «Прикарпаття» тоді перемогло львів'ян - 3:1.   

Саме в той сезон команда втратила багаторічну прописку у перші лізі. Яка була причина?

Через стільки років важко сказати про причини. Знаю, що «Прикарпаттю» завадив так званий ліміт нічиїх, який тоді діяв,  Якщо не помиляюсь, саме нічия у Ставрополі, в останньому матчі не додала команді бажаного очка, яке було рятівне для неї. Рахую, що команда з гідністю представляла своє місто,  даруючи своїм вболівальникам насолоду від гри та результатів.

На той час в Івано-Франківську були всі умови для утримання команди у першій лізі.  Команда мала заміську базу, мала власний автобус. Жодних проблем із заробітною платою та преміальними я не пам'ятаю. Футболісти забезпечувались житлом. Я був не виключенням, від керівництва  команди отримав квартиру на вул. Братів Хоткевича, у новозбудованому будинку. Місто мені дуже  подобалось, своєю компактністю та зручністю.

Ви згадали, що останній свій матч у складі івано-франківської команди провели проти «Карпат», за які у своїй кар'єрі не зіграли жодного матчу.

Саме так. Як відомо я народився на Львівщині, як кожний хлопчина  мріяв грати за «Карпати», які є гордістю західного регіону України.  Однак життя так розпорядилося, що основні футбольні звитяги  чекали  мене  у «Дніпрі», куди я потрапив з Івано-Франківська.

Свого часу, мене запрошували до Львова.  Пропонуючи не погані умови. На той час -  це квартира та авто. Все це в мене було у Дніпропетровську.  На той час  мені хотілось грати у футбол, як можна на найвищому рівні.  Саме  «Дніпро» давав такий шанс. Насамперед,  у матчах із європейськими командами у розіграшах єврокубків.  

Проведені матчі у Кубку чемпіонів та Кубку УЄФА  - це у пам'яті на все життя. Неймовірні матчі із французьким «Бордо», якому в 184 фіналу поступились лише у серії післяматчевих пенальті.

Дніпро Дніпропетровськ- чемпіон СРСР 1983 року. Андрій Ділай п'ятий у верхньому ряді з права

Хоча, все ж міг зіграти за «Карпати».  В кінці 1987 року,  керівництвом львівської команди велись переговори із Володимиром Олексійовичем Емцем, який на той час очолював кишинівський «Ністру».   Я. із Володимиром Олексійовичем  постійно  підтримував спілкування. В одній із розмов, він розповів про такий варіант та спитався чи я би погодися переїхати до Львова.  Але не судилось.  В кінці того ж , року Володимир Емець пішов із життя…

Ви вже друге в  Івано-Франківвську, на турнірі пам'яті свого товариша Віктора Клим'юка?

Наразі проживаю  у рідному  у Сокалі. Івано-Франківськ не далеко ж.   На запрошення його сина Андрія, відвідую  Івано-Франківськ, під час  турніру пам'яті його батька, мого товариша як у футболі, так і у житті.

Такі турніри це насамперед пам'ять тим кого не має з нами. Як кажуть людина живе доти, поки про неї пам'ятають.  Це лише можна вітати

зліва напрвао:  Ярослав Думанський, Андрій Ділай, Олександр Микулець та Олег Руденський

До того ж. завжди приємно бувати там, де проходили твої футбольні роки, де доводилось грати у свою улюблену гру.

Прикро, що в Івано-Франківську ніяк не добудуть центральний стадіон. Місто, із цікавою та самобутньою історією,  заслуговує на належну футбольну інфраструктуру.

Ось, поряд з ним, побудували   новий стадіон із  штучним  футбольним покриттям, а він вигляд має не кращий за центральний стадіон, який будується ще з часів СРСР. 

Весь понищений та  занедбаний, і це  при тому, що його здається не давно таки  збудували.  Довелось чути, що побудували для занять футболом для дітей, а вони не  в змозі на ньому проводити необхідні навчально-тренувальні  заходи,  оскільки цю спортивну споруду  перетворили  у комерцію. Прикро.


Володимир ОМОМ

Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram , читайте нас у Facebook і Twitter , щоб першими дізнаватися про ключові події дня


10.05.2019 Володимир Омом 3947
Коментарі ()

Çàãðóçêà...

13.11.2019
Марія Лутчин

Якось Ілон Маск сказав, що авто буде схоже на космічний корабель. Так і є. Tesla Model S – не тільки екологічно, але й ультрасучасно.

658
12.11.2019

Він зізнається, що дуже сумує за рідною Івано-Франківщиною та мріє про телепорт, який би вмить міг перенести додому, до батьків.

19047
12.11.2019
Люся Грибик

На Прикарпатті з 2004 року успішно працює компанія «Ґудвеллі Україна». Підприємство створили данці. 

696
12.11.2019
Лілія Горковенко

Яку може отримати українець у Данії,  що чекає на нелегальних заробітчан, як ставляться до нової української влади у Королівстві та які галузі економіки є пріоритетними для данського капіталу.

622
11.11.2019
Лілія Горковенко

Минає 100 днів з того часу, як Президент України офіційно представив нового голову Івано-Франківської обласної державної адміністрації Дениса Шмигаля.

1181
06.11.2019
Олена Британська

На Коломийщині у селі Станиславівка працює ферма з вирощування овець романівської породи. Ця порода відрізняється від інших видів високою якістю хутра, м’яса та молока.

1392

Які тільки не носяться ідеології  політиків, депутатів і провладних журналістів з приводу  позитиву продажу землі.

441

Невже «загнув» Павло?… Ціна моста – не більше п’ятиста (як ви читали), а лиш 212?! Що насправді – з’ясуємо на підставі досі неопублікованих(!) документів… Виявляється, ІФ ОДА ще 30.06.17 розпорядилась (№3

1066

Щодо нецільового використання бюджетних коштів. Почекаємо реакції влади для подальших дій.

802

Майже всі невеликі побутові електронні прилади та пристрої живляться від батарей.

1083
10.11.2019

Національне управління США з аеронавтики та дослідження космічного простору встановило останній двигун на ракеті для польотів на Місяць.

251
08.11.2019

Щоб втілити цю ідею в життя, SpaceX буде потрібно побудувати та запустити близько 1000 космічних кораблів протягом 20 років.

301
02.11.2019

Унікальне оптичне явище, відоме як Брокенський привид, вдалося зафіксувати на Чорногорі.

528
09.11.2019

9 листопада, Архієпископ Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин відзначив пам’ятну дату у своєму житті – 60 років з дня народження.

1011 1
02.11.2019

Для тих, кому не зовсім зрозуміло, але хотілося б дізнатись, що таке “нічні чування”, і написана ця стаття.

1658
02.11.2019

Запитав якось Комар Муху: – А чи є десь поблизу квіти?

456
14.11.2019

Інцидент трапився у вищому професійному училищі № 13. Відповідне відео з'явилося  на сторінці @f.r.a.n.k.i.v.s.k.y.y в Instagram.

3746
13.11.2019

В селищі Ворохта на вулиці Данила Галицького корова впала у водозабірний басейн на території приватного господарства.

933
12.11.2019

Сьогодні ми вкотре зібрали колекцію івано-франківських авторагулів за минулий місяць.

3345 1
11.11.2019

На світлинах можна побачити звичне життя прикарпатців тих часів: порожні прилавки магазинів, пікети проти КПРС та величезні черги.

1732