В середу, 22 червня, українців чекатиме ще одне штучне випробування на взаємотерпимість і толерантність. Штучне тому, що не з ініціативи самих людей відбувається протистояння на тлі проблем неоднозначної історичної пам׳яті. Більшість пересічних обивателів традиційно зайняті виживанням. Адже ці люди живуть в суспільстві де 60% ВВП контролюється олігархами-манкрутами, величезні кошта яких виводяться в офшори, не вливаючись в якісний технологічний розвиток національного виробника, створення нових робочих місць крім експортно- орієнтованих сировинних галузей, що забезпечують швидкий прибуток. Їм просто не потрібно когось у чомусь звинувачувати. Але ж люди традиційно піддаються впливам середовища.
Сформоване суб׳єктивне розуміння історії важко змінити. Та на цьому завжди можна зіграти. В українців немає спільного розуміння історії, як у більшості націй, які доволі довго перебували у бездержавній формі. Це ускладнює національний консенсус і формування так званої національної ідеї. Факт. Але в людей немає і бажання через історію роздерти один одного. Та й розробники технологій штучних розколів цього не прагнуть. Їхня мета полягає у тому, щоб добитися короткострокових політичних дивідентів для замовника. Класичний приклад - так звана технологія «трьох сортів українців», обіграна на ментально-історичному аспекті, яка була розроблена купленими російськими політтехнологами під президентські вибори 2004 року як міна для Ющенка. Ця технологія як годинникова бомба повинна була спрацювати у визначений час і на визначеному етапі вітчизняного політпроцесу.
Гарячі голови трохи остудило рішення Конституційного суду про несумісність червоних прапорів з національною символікою держави. А Добкін заявив недавно, що не планує їхати до Львова з ветеранами в річницю вступу СРСР в Другу світову війну, щоб не "піарити Тягнибока". Але повокації будуть. Зацікавленим дуже легко знайти в середу червоний прапор у Львові чи групку «злісних бандерівців» у Харкові. При цьому «забуваємо», що двадцять другого червня почалася жахлива війна Сталінського та Гітлерівського режимів. Це не дата для мітинів і шумних політичних акцій. Думаю, крім покладанння квітів до памятника Невідомому солдату всі інші речі зайві.
Як і дев׳ятого травня випробування на толерантність нав׳язане країні політиками, які прагнуть робити на цій даті самопіар та створити завісу чорного піару для конкурентів. Тому насправді абсолютно всі пристрасті спровоковані штучно. Це вуличне, майданне протистояння політиків на історичних символах знову планують закласти нам у голови при благословенні верхів. За допомогою яскравої картинки по телебаченню, показати важливість відстоювання політичних позиції на цих питаннях -велика спокуса для свідомого політика відмовитись від гри.
Вуличні пристрасті для тих, хто не дивиться телевізор і вимкнув радіо. важать не більше ніж, скажімо, вибори в США. Внутрішні фільтри, які допомагає ставити Інтернет роблять людей свідомішими. Але відбирають у політиків нинішній хліб. Тому досить скоро технології штучних політичних розколів відійдуть у минуле. Саме це покладе початок українській національній ідеї, якої нам так бракує.
