Одного разу чернець прийшовши до церкви почув, що деякі брати сперечаються між собою. Перш ніж повернутися до своєї келії, він обійшов її тричі і тільки потому зайшов до неї.

Одного разу до старого вчителя бойових мистецтв прийшов учень і сказав: - Учителю, я – чемпіон країни з боксу і французької боротьби. Чого ви ще можете навчити мене?

Зустрілися якось на роздоріжжі два товариші. Один ішов у храм, а інший – вирішувати свої справи. - Пішли зі мною! – запропонував перший друг.

Шукач скарбів прочитав у стародавній книзі, що в одному місці закопані в землі незліченні скарби, і вирішив відшукати їх. Він довго розшукував цей скарб.

Один чоловік вирішив порадитись зі старцем Паїсієм Святогорцем, як позбутися пристасти, що йому дошкуляла. Той чоловік мав пихатих приятелів, які часто лихословили супроти інших. Отож, поки він міркував, як краще запитати про це, хтось приніс старцю в подарунок чудовий кавун.

Старий рибалка ледве-ледве волік в’язку дров, зібраних у лісі. На мості він стрінувся з лісничим, який давно чекав нагоди відімстити старому за те, що той своїм благочестивим життям вводив його в сором.

У животі вагітної жінки розмовляли двоє малюків-близнюків. Один каже: - Ти віриш у життя після пологів? - Певна річ. Усім очевидно, що життя після пологів існує. Ми тут, аби стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає згодом.

Якось в аптеці у черзі стояв молодий чоловік. Перед ним було двоє покупців: не до сезону одягнута бабуся і молода матір, що зігнулася під вагою дитини на руках. Бабуся підійшла до віконечка, простягнула рецепт і промовила...

Три приятелі мріяли про щастя, кожен про своє. Але вони уявляли його по-різному. Перший думав, що щастя – це багатство, другому щастям видався талант, третій вважав, що щастя – це сім’я.

Закінчивши проповідь, священик помітив хлопця, який вже не вперше затримувався в церкві довше від усіх парафіян. Було видно, що його непокоїть якась річ. Підійшовши до хлопця, він запитав, чи може чимось допомогти йому.

Билинка полюбила Сонце. Звісно, на взаємність, вона не повинна була сподіватися: у Сонця ж стільки всього на землі, що де там йому до маленької непримітної Билинки!

Якось одного разу прийшов новачок учитися стрільби з лука. Вчитель вирішив подивитися, на що він згоден. Новачок взяв дві стріли і пішов на стрільбище до мішеней. Ніколи не бери двох стріл...

Ніхто не знав, коли той чоловік з’явився в місці. Видавалося, що він завжди був там, на тротуарі найжвавішої вулиці з численними крамничками, ресторанами, модними кінотеатрами, вечірніми променадами, зустрічами закоханих.

Один скульптор виготовив прекрасну статую Христа, але хтось із його знайомих, розглядаючи її, зауважив...

Один чоловік вирішив іти шукати Бога. На порозі дому його сумління запитало: - Хто прикував мене до порогу цієї оселі? - Я, - відповів Бог. Та голос розуму заглушив кволий шепіт сумління.

Жила на світі маленьке Хмарка. Вона було безоглядно і ніжно закохана в блакитне Небо. Але Небу були байдужі почуття маленької Хмарки.

Одного разу верблюд пішов до намету і засунув у нього свого носа. Але оскільки ніхто його не гнав, він пропхав туди пів свого тулуба.

Молодик прийшов до свого священика і розповів йому про свої сумніви, що спонукають його покинути церкву. Священик подумав і сказав:

Жив собі купець. Як і всі купці, закупивши товари в одному місці, він віз перепродавати їх дорожче у інше. Одного разу він спинився, щоб перепочити, а потім - нав’ючив свій караван і рушив далі.

Спало світлофору на думку, що він - найголовніший на перехресті. І почав він чинити все, що забажає. Забагнеться – і увімкне червоне світло. Забагнеться – увімкне зелене. А жовте, яке спробувало його напоумити, взагалі вимкнув.

У коконі з’явилася маленька щілинка, і чоловік, що випадково йшов побіля, довго спостерігав, як через неї намагається вибратися метелик.

Ішли дорогою добро і зло. Їм назустріч – два чоловіки. - Нумо, - каже зло, - випробуємо, хто з нас сильніший? - Гаразд! – покірно згодилося добро. – А як? - А нехай ці два чоловіки поборються, - каже зло, - я зроблю одного з них сильним і багатим, але злим! - Добре, - відказує добро. – А я іншого – слабим, бідним, але добрим!

Що буде, якщо кинути жабу в баняк з гарячою водою? Вона відразу вирішить: “Тут незатишно. Треба чимдуж утікати”. І миттю вистрибне.

В одній сім’ї росли два хлопчики. Вони були одного віку. І так сталося, що навіть день народження припав у них на один день. Тільки один хлопчик був рідною дитиною в сім’ї, а інший – ні. Рідного хлопчика батьки дуже любили, вони завжди балували його.

Одного разу я гуляв у лісі і зненацька побачив, як з-за лисття дерев вигулькнуло щось червоне. З цікавости я відразу поспішив туди. Вийшовши на галявину, я був вражений красою квітки, що хиталася на вітрі, переливаючись на сонці яскраво-червоною барвою.

День закінчується, і змучений, ти повертаєшся додому. Вмикаєш радіо. Чуєш коротке повідомлення про те, що в малому індійському селі кілька жителів померло від грипу. Слухаєш це з легкою байдужістю – троє чи четверо померли?!...цікаво, надсилають туди лікарів, щоб дослідили всі обставини. Той вірус грипу невідомий. Однак не замислюєшся над цим.

Коли милостивий Бог заходився творити бать­ка, то спершу виготовив манекен - доволі висо­кий і кремезний. Але один із янголів, що саме знаходився по­близу, мовив...

Коли милостивий Бог заходився творити бать­ка, то спершу виготовив манекен - доволі висо­кий і кремезний.

Жив чоловік, який всього боявся. Він боявся темряви, павуків, злих людей. І незабаром зі страху взагалі перестав входити з дому. Йшов мимо мандрівник. чоловік впустив його на нічліг і розповів про свою біду.

На дорозі стояв чоловік з великою кліткою. Хлопчик, що проходив повз, помітив, що клітка була сповнена птахів різних видів.

Один священик дуже довго боровся з плітками в своїй церкві, але ніякі заходи не допомагали. І ось одного разу, в неділю, він вийшов на кафедру і зробив оголошення...

Два студенти розговорилися, і тут один з них раптом заявив: - Та немає ніякої душі у людини: її існування ніхто не довів! - Так ти у нас, значить, бездушний? - Так, немає її в мене. - Тоді до тебе слід ставитися як до... речі?

Один віруючий чоловік завжди приходив на роботу сяючий і радісний. Одного разу товариш по роботі запитав його: - Чому ти завжди такий щасливий? Що робить тебе таким задоволеним? Робота в тебе важка, та й вдома турбот вистачає...

Знаменитий серед древніх еллінів мудрець Анахарсіс говорив, що виноградна лоза приносить три грона: перше гроно услаждєния, друге упоенія, а третє печалі. Філософ це тлумачив так: помірне споживання вина служить людині в задоволення і для здоров'я, тому що і спрагу гамує, і інфекцію в шлунку знищує...

Одного разу чоловік зателефонував до бару, що поблизу його дому, але випадково потрапив на парохію.

Один прпоовідник зустрівся з чоловіком, який стверджував, що грішна людина у ньому померла. Заінтригований проповідник запросив цього чоловіка до себе на обід.

Багатий чоловік і його син любили збирати рідкісні твори мистецтва. Вони часто збиралися разом, щоб милуватися яким-небудь чудовим шедевром. Коли почалася війна у В'єтнамі, син був призваний в армію. Він проявив себе відважним і сміливим солдатом і, рятуючи життя іншого бійця, втратив своє власне.

У своїх молитвах не скаржся Богу, що у тебе все погано. Він може подумати, що ти ще не знаєш, що таке насправді ПОГАНО, і покаже тобі це. Скажи Господу, що у тебе все добре! Тоді він подумає: "Е-е-е, ти ще не знаєш, що таке по-справжньому ДОБРЕ..."

Якось раз до великому китайському мислителю Конфуцію прийшла в гості дуже утворена на ті часи дама і задала йому питання: - Скажи, Конфуцій, чому коли жінка має багато коханців, то її піддають громадському осуду, а коли чоловік має багато жінок, то це нормально.

Провідати бабусю до далекого села навідався молодий юнак. Такі зустрічі не відбувались часто. Молодий студент мусів вчитися, адже на заробітках зароблені важко гроші батьків не мали були витрачені надаремно. Цього разу у юнака було особливе завдання: він мав організувати зустріч батьків із бабусею, з якою не бачились вже довгі роки.

У своїх молитвах не скаржся Богу, що у тебе все погано. Він може подумати, що ти ще не знаєш, що таке насправді ПОГАНО, і покаже тобі це. Скажи Господу, що у тебе все добре! Тоді він подумає: "Е-е-е, ти ще не знаєш, що таке по-справжньому ДОБРЕ..."

Маленький хлопчик, гуляючи з батьками по лісу, побачив чистий струмок. Він напився свіжої води, а потім - заради забави - взяв в руки гілочку і почав мутити воду в струмку.

Привіт ! Будь ласка , не клади трубку !Справжній голос МАМИ - Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину , давай швидше! - Я сьогодні була у лікаря ... - Ну і що він тобі сказав ? - Вагітність підтвердилася , вже 4й місяць. - А я тобі , чим можу допомогти ? Мені проблеми не потрібні , позбавляйся ! - Сказали пізно вже . Що мені робити ?

...Батько не знав, що відповісти синові. Його брат часто говорив з ним про спасіння душі, а він свідоцтво брата не приймав. Але ця розмова глибоко торкнула серце батька, і він незабаром звернувся до Господа...

Великий король хотів вибрати спадкоємця зі своїх трьох синів. Всі вони були близнюками, розумними і хоробрими, і вибрати було складно. Він порадився з мудрецем, і той дав йому ідею. Король попросив прийти всіх трьох синів, дав кожному сумку квіткового насіння і сказав, що відправляється в багаторічне паломництво.

Філософ підкинув на долоні яблуко, покрутив, розглядаючи з різних сторін, і глибокодумно промовив: - Люди вважають, що їхні душі подібні яблукам. - У сенсі? - Зацікавився його учень. - Точніше, половинки, - поправився філософ. - Ось так приблизно... - Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл.- У них є таке повір'я, ніби для кожної людини існує ідеальна пара.

Високо в горах, на крутих скелях, де дують холодні й люті вітри, де від палючого сонця тріскає каміння, жило собі одиноке сімейство орлів. Їхнє гніздо було побудоване в неприступному місці, так, що до них ніколи ніхто не зміг би дістатися.

Ця історія взята з книги “Києво-Печерський Патерик” та оброблена українським письменником, журналістом та культурно-освітнім діячем Романом Завадовичем (1903-1985). “Києво-Печерський Патерик” є збіркою переказів про життя ченців Києво-Печерської Лаври, що була створена в 13 столітті єпископом Симоном і ченцем Полікарпом.

Перейшла осінь зима  почали розцвітати  підсніжники перші первоцвіти. Почалась весна і хлопець  якось  виходячи з підвалу будинку де завжди ночував вийшов на квітник і побачив що на кухні зібралася родина до вечері : батько,мати, діти – так по домашньму , так затишно.  Додає сонце яке сідає , весна - готуються  до вечері .

Жив у якомусь монастирі недбайливий чернець: він часто спізнювався до служби, засмучував цим братів і змушував гніватися ігумена. Ченці нарікали, і навіть просили настоятеля вигнати його.

Маленька дівчинка повертається з недільної школи додому. Назустріч їй йде атеїст, який звернув увагу на радісну посмішку на обличчі дитини.

На дорозі стояв чоловік з великою кліткою. Хлопчик, що проходив повз, помітив, що клітка була сповнена птахів різних видів.- Звідки ви взяли всіх цих птахів? - Запитав він. - Я збирав їх зі всього світу, - Відповів чоловік, - заманював їх крихтами, прикидався добрим, а коли вони підходили ближче, я хапав їх і саджав у клітку.

Ця історія взята з книги “Києво-Печерський Патерик” та оброблена українським письменником, журналістом та культурно-освітнім діячем Романом Завадовичем (1903-1985).

Марія клікнулана «вийти» й картинка інтернету зникла з екрану комп'ютера. Йосиф заклопотано зітхнув. В останньому з вифлеємських готелів усі місця було зайнято.

Подейкують, що колись в одній із рік  затонув важкий бронзовий дзвін. Інженери докладали чимало зусиль, аби підняти той дзвін, та все намарно. І от один розумний і кмітливий монах теж вирішив спробувати, але забажав, щоб той дзвін віддали його храмові.

Білий глек для води, який колись хизувався яскравою поливкою, з часом потьм'янів. Тепер його поверхню прикрашали коричневі плями та густе мереживо тріщин. З одного боку, ще блідо проступав букет рожевих і блакитних квіток. Його вигнутий носик пощербився й став схожий на мілку канавку.

Перше деревце сказало: «Хотіло б я, щоб  із мене зробили колиску, в якій затишно буде немовлятку. Я б леліяло те нове життя».

На лавці в парку сидів самотній дідусь. Поруч присіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідусь пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, відразу сказала йому: - Спасибі.

Старий художник сказав своїм учням:- Я вчив вас три роки, тепер ідіть, шукайте скарби життя. - Що це за скарби, вчителю? - Здивувалися учні. - Скарби мудрості, віри, краси, працьовитості. Якщо ви передасте на своїх полотнах ці почуття, ваші роботи стануть шедеврами.