У віддалене село до старенького священика послали в поміч молодого священнослужителя, щоб той пройшов практику і набрався трохи досвіду.

Високий Терен завоював нові землі. Широким колючим гіллям він обіймав свою територію, кажучи: – Площа – це найбільше моє майно, яке я повинен захищати. І всі дерева та кущі підтакували йому.

Батько-садівник відправив сина до сусіда в одній справі. Сусід був дуже поганої вдачі. Хлопчик виконав батькове завдання.

У дитинстві дружили дві сусідські дівчинки. Вдома потайки, коли батьки не бачили, гралися в піжмурки, ховаючись за портьєри. Одна з них виїхала. І через багато років, заїхавши в рідне місто, зустріла подругу, яка запросила її в гості, попередивши перед тим, що живе бідно.

Лікар Марк, був відомим фахівцем в області онкології. Одного разу він збирався на дуже важливу конференцію в інше місто, де його повинні були нагородити премією в галузі медичних досліджень.

Його називали Учителем. Він учив життя, тобто розповідав про те, що люди покликані жити у любові один до одного, повинні не осуджувати, але більше бути вирозумілими (як варіант пропоную слово виваженими), спішити на допомогу усім, хто потребує, незважаючи ні на що.

Наречений прогулюючись з нареченою, запитав: “Ти любиш морозиво?” Вона відповіла миттєво: “Так, дуже”. Тоді він зупинився і, дивлячись спокійно на неї, продовжив: “Як ти його любиш?”.

Розлінився Струмок. Подумав: – Не буду я дзюркотіти. Он ставок стоїть синіє своїм плесом. Озеро взимку замерзає і виблискує, наче люстерко. І спокійно їм, а до мене діти постійно прибігають ручки мити, пташки п’ють мою воду, риби плавають, он і з міста приїхали гості і милуються мною.

Всюди було буквально повно крихітних, прозорих душ. Вони присвятили все своїй власній вигоді й померли, не викликаючи великого жалю. І стали невидимими для добра.

Одні у світі живуть без правил, вважаючи себе місцевими божками, і думають, що можуть чинити все, що їм заманеться. А інші живуть за правилами, бо знають, що на кожне поліно завжди є своя сокира.

У парку прогулювалась молода мама з дитиною. Дитя лежало спокійно у візочку. Неподалік під деревом сидів на лавці чоловік уже старшого віку і спостерігав за всім, що діється довкола.

У віддалене село до старенького священика послали в поміч молодого священнослужителя, щоб той пройшов практику і набрався трохи досвіду. Наступного ранку вже двоє служителів були в храмі і разом служили Літургію.

Багато богословів твердять, що Господь готував прихід Христа-Месії на землю довгі століття. Не знаю, на основі яких знань вони зробили такі висновки, але, згідно із ментальністю сьогоднішнього світу, народження Ісуса – це був повний провал. Всі факти свідчать, що ангели тут постарались мало, або невміло.

Ці двоє розбійників виднілися на очах у всіх, вони були на найпочеснішому місці. Саме їм, грішникам, і нікому із святих не було дано бути так близько до найдостойнішого, на такому великому місці.

В одному селі жив старий коваль. Виковував багато гарних речей, тому замовлень мав безліч. Ні в чому і нікому не відмовляв.

Одного разу Будда сидів на березі річки і чекав човняра, щоб переправитися на інший берег ріки. До нього підійшов індійський йог і говорить: "Ти сидиш і чекаєш, а я можу перейти річку по воді!".

Бідна жінка з невеликої сім'ї була дуже релігійною. І одного разу, коли грошей не вистачало навіть на те, щоб нагодувати дітей, вона зателефонувала на радіостанцію і залишила там звернення до Бога про допомогу.

Юний царевич не знав таблички множення. Тому батько вирішив найняти йому вчителя. Перший урок хлопець прогуляв, другий – не слухав учителя, тому наступного дня ввечері нічого не знав.

Посварилась Пісня із Словом. То, мовляв, мало куплетів створюєш, то забагато їх. То випендрюєшся, що люди хвалять за гарні слова, то тексти не вмієш складати.

Дівчина вирішила покінчити життя самогубством. Надумала кинутись під машину, якою випадково керував священик. Певно, молитви врятували священика від такої оказії, бо вчасно машина зупинилась і дівчина залишилася жива, але твердила, що вона все ж таки покінчить життя самогубством.

На одному пагорбі жила велика мурашина сім’я. Всі були дуже дружні між собою. Разом стягували прутики, травинки, комашок і всіляку корисну всячину. Працювали плідно.

Одна сім’я взяла собі за звичку щодня читати по одній сторінці Біблії. Читання займало всього дві–три хвилини з тих 24 годин, виділених нам Богом в одній добі. Непомітно для себе швидко прочитали Старий Завіт і почали Новий.

Якось один султан оголосив про намір взяти на роботу мудреця, щоб той допомагав керувати великою імперією. Відбір пройшов лише один претендент. З ним султан і  працював багато років.

Цікаво, скільки людей в світі є рабами грошей? А починалося все так: колись людина навчилася писати на камені, потім на дощечках, а ще пізніше на пергаменті. Жила самостійно. Ніхто і нічого не турбувало. Та еволюція йшла вперед. Людині стало не цікаво так жити, захотіла знайти собі господаря, якому б могла прислужувати.

Якось померло подружжя. По дорозі до Вічності чоловіка та жінку перепинив святий Петро. - Ступайте за мною! - сказав. Привів їх у велике просторе приміщення, де стояло безліч стелажів, вщент забитими книгами різної форми, величини, об’єму та кольору.

Так склалося, що людина народжується, старіє і помирає. Триває це віками і ніколи ніхто не міг цього змінити. Але одного разу Людина захотіла бути вічно молодою.

Якось старенький чоловік просив: - Господи, ти маєш розум над розумами, вічність над довголіттям, вміння над вмінням, поясни: «Які є наслідки гріха?». Просьба була почута. Наступного ранку на столі стояли три глечики. У першому чигала смерть. Друга посудина була тріснута вздовж і в поперек і ледь трималась купи...

Якось Людство розшукало Гріх і кинуло до в’язниці. Але засуджений подав на апеляцію, бо не хотів все життя, а для нього це вічність, відбувати покарання у виправній колонії максимального рівня безпеки. На його захист прийшли Обман, Гріхопадіння, навіть, Невірство пришкандибало.

Жив собі один чоловік. Щоранку, як прокидався, йшов до кімнати в якій було безліч масок. Вони висіли на стінах, лежали розкидані на дивані, на туалетному столику, на підлозі, навіть, на підвіконнику. Були різні: глиняні, пластмасові, паперові, металічні та дерев’яні. Чоловік щоранку вибирав потрібний йому зліпок.

Так склалося, що людина народжується, старіє і помирає. Триває це віками і ніколи ніхто не міг цього змінити. Але одного разу Людина захотіла бути вічно молодою.

З одного гаманця випала Монета. Довго котилася вулицею міста, аж раптом її ногою зупинила циганка. - О, гроші! – вигукнула радісно. – Це ж треба: нічого не робила, а вже заробила! – подумала, йдучи на центральну площу міста.

Двоє знайомих любили походи в гори. Часто на тривалий період зупинялись жити у лісовій хатинці, яку самі ж і збудували. Літом і восени збирали гриби, ягоди, заготовляли дрова.

Якось в пеклі, під час щотижневої планірки, зчинився переполох. Відділ кадрів заявив про недостачу душ. Місцеві наглядачі підтвердили факт.

У пеклі активно друкували гроші. Різні види валют на землю передавали через наявну у місці грішників каналізацію. Одним людям гроші смерділи, іншим - видавалися солодкими, затребуваними, тому й ловили їх з великою охотою. Але так робили не всі. Були такі, що з легкістю прощалися з купюрами і називали цю дію милостинею.

В одному з вагонів приміського поїзда їхала мама з дитиною. Дорога була довгою, тому кожен із пасажирів мав якесь заняття. Люди читали, в’язали, їли, обговорювали останні події та ділилися рецептами. Жінка також вийняла з сумки книжку і дала дитині, а сама почала молитися.

Якось один затятий атеїст пережив клінічну смерть.  За дві хвилини своєї відсутності на землі у іншому світі йому було дано побачити рай і пекло.

Два ченці, живучи разом в одній келії, ніколи ні про що не сперечалися. Й от якось один каже до іншого: - Посварімося хоча б один раз, як усі інші. Співрозмовець відповів: - Не знаю, як почати.

На небі, біля воріт раю, стояла заплакана душа. Кидалось в очі, що була чимось зворушена.  Очі в сльозах, уста щось шепотіли.

Прочитав чоловік одну мудру книгу й заради Істини вирішив покинути і свою похилу хатину, і бідне містечко, і мізерну платню. Хоча дуже шкода було все покидати.

В одному селі жила бідна сім’я. Роботи не було, хата стояла обідрана і стара, здавалось, що от – от звалиться на один бік. Якось в гості до них почав приходити старий чоловік. Незнайомець приносив смачні гостинці діткам, дорослим давав цінні поради.