Фото: Kurs.if.ua
Громада Івано-Франківська доволі пасивна. Суспільний резонанс досі викликали не так багато подій. Однією з найгучніших стала історія щодо забудови території біля міського озера, яку, з огляду на генплан міста, забудовувати не можна. Проте громадська активність часто-густо загрожує судовою тяганиною.
Так, активіст Володимир Кушніренко отримав судовий позов за демонтований паркан довкола «зеленої зони» біля озера, і якщо він програє справу, то змушений буде сплатити майже 100 тисяч гривень, пише Галицький кореспонднт.
Вільний доступ до «зеленої зони»
На початку вересня «ВамБуд», який мав намір забудовувати територію поблизу міського озера, офіційно відмовився від забудови.
«Разом з активістами ми вирішили демонтувати паркан, який відділяв «зелену зону». На початку грудня я дізнався про те, що орендар земельної ділянки, ТзОВ «Відпочинково-розважальний центр «Гаразд», подав на мене в суд і вимагає відшкодування збитків. Для мене це стало новиною. Я не аналізував, чий це паркан, а був щиро переконаний, що його там не потрібно, адже у цієї земельної ділянки рекреаційне призначення», – зауважив Володимир Кушніренко.
Уже понад 10 років земля поблизу міського озера не використовується. Через тиждень після демонтажу активісти влаштували загальноміську толоку на цій території. Винесли 40 мішків зі сміттям, серед якого пляшки, шприци, ампули та багато іншого.
У позові ж йде мова про знищення паркана, вартість якого позивач оцінив у 92 тис. гривень.
«Я наголошував і буду робити це надалі: я паркан не знищував, не крав його, не ламав. Ми його демонтували, розібрали на секції і залишили на місці. На жаль, на початку грудня його вже розікрали. У демонтажі паркана брало участь приблизно 30 чоловік. Позов на моє ім’я, адже у всіх ЗМІ я фігурував як ініціатор акції. Я не сперечаюся, готовий у суді про це говорити і нести відповідальність за свої дії», – зазначив Кушніренко.
Але це не означає, що на місці старого має вирости новий паркан, продовжує активіст. І місто повинно нарешті визначитися, що робити з тією ділянкою.
«Якщо місто хоче, щоб там повністю була рекреаційна зона, міська рада має передбачити в бюджеті кошти на її облаштування, – продовжує він. – В іншому випадку – дати можливість її забудувати. Нині ж міська влада сама не знає, що хоче там бачити, або знає, але чомусь не робить цього. Я розумію, що певним чином мої дії незаконні і хуліганські. Але якщо вони призведуть до того, що жителі міста звернуть нарешті увагу на цю територію і визначаться, якою вони хочуть її бачити, а міська влада прийме рішення про те, яким чином у подальшому буде розвиватися ця земельна ділянка, – це вже добре і я буду вважати, що якусь користь для міста приніс. Нехай навіть ціною судової тяганини і сумою позову у 92 тисячі».
На першому судовому засіданні Володимир Кушніренко не був, бо йому про нього не повідомили. Про друге дізнався випадково, коли перебирав пошту, тому попросив про перенесення розгляду справи на інший день, щоб мати змогу підготуватися. Під час наступного засідання, яке відбудеться 25 січня, він подаватиме заперечення позову, намагатиметься довести, що паркан не нищив, а лише демонтував, тож жодних фінансових збитків орендареві не завдав.
Об’єктивна ціна помилки
Директор ТзОВ «Відпочинково-розважальний центр «Гаразд» Костянтин Бородайко суму у майже 100 тис. гривень за демонтаж паркана вважає об’єктивною. Запевняє, що перевірити її не важко через кошторисну документацію.
«Через судовий позов я намагаюся відшкодувати завдані мені збитки. Жодних особистих претензій тут немає, лише визначення спірних моментів через судовий процес. Наразі будівництво на цій ділянці ще не почате. Договір у мене легітимний, законний. Орендну плату я плачу вчасно у розмірі, визначеній договором. Кожного року проводиться процедура індексації орендної плати, вона приблизно складає 40 тисяч гривень на місяць», – зауважив Бородайко.
Паркан поставили для того, щоб перешкодити жителям довколишніх будинків виносити сміття на цю територію, пояснює забудовник. Жодних незручностей для людей він не створював. Зауважень від установ, які стежать за дотриманням санітарного стану, не було.
Ніяких пояснень, чому так сталося чи кому необхідно було зносити паркан, або про заплановану акцію з демонтажу Бородайко не отримував. На його думку, активісти просто помилилися майданчиком. За його словами, паркан був встановлений законно, лінія визначена у всіх дозвільних документах.
В обхід зелених насаджень
«Згідно з генеральним планом міста, це зелені насадження загального користування. Будівництво тут не може бути розпочате», – розповідає Ігор Гаврилишин, начальник відділу містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Хоча, як кажуть, вихід завжди є і можливість будівництва на цій ділянці все ж передбачена.
«Відповідно до ДБНу 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», чинного з 1992 року, пункту 5.16, на цій території можна розміщувати культурно-видовищні установи, фізкультурно-оздоровчі і спортивні споруди, майданчики відпочинку для дорослих, дітей та конструктивно-господарські споруди, які можна споруджувати на ландшафтно-рекреаційній території», – пояснює Артур Прокіпчук, начальник відділу генерального плану департаменту містобудування та архітектури.
Хто винен і що робити, звісно, вирішить суд, у компетенції якого перебуває ця справа. Людина, яка організувала демонтаж огорожі, готова до відповідальності, хоча сума у 92 тис. грн. за дерев’яний паркан наштовхує на думку, що паркан був з червоного дерева. Або про те, що хтось дуже не хоче, щоб інший заглядав за його паркан, ліз на чужу територію чи пхав носа у не свої справи.
А ось хто і в якому обсязі відповідатиме за рішення передати землю, визначену як «зелені насадження загального користування», в довготривалу оренду забудовнику?..
