За результатом виборів до Івано-Франківської міської ради «зайшли» п’ятеро політ-леді, які присягнули на вірність громаді міста. Варто зауважити, що кількість жінок-депутатів у міській раді зменшилась, адже в попередньому скликанні їх було семеро.
Фіртка вирішила поспілкуватись з кожною з обраниць громади Івано-Франківська. Серед депутатів сьомого скликання депутат міської ради від політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода» і вже діючий секретар міської ради Оксана Савчук, яка набрала 1025 голосів виборців на своєму окрузі - це другий показник по кількості голосів в Івано-Франківську.
Оксана Савчук народилась 20 березня 1983 року в селі Чернів Рогатинського району Івано-Франківської області. Закінчила Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. Та через активну роботу на політичній ниві так і не встигла дописати дисертацію на тему «Поетика малої прози Мирослава Ірчана». За фахом філолог.
Коли Оксані було три роки, батьки переїхали до Франківська, і вже років тридцять жінка проживає тут і вважає себе франківчанкою, яка закохана у своє місто. Проживаєу селі Крихівці. Улюблена література: роман Івана Багряного про людську гідність «Сад Гетсиманський» та психологічна новела Миколи Хвильового «Я(Романтика)».
- Для початку варто запитати - чому ви пішли в політику? Адже жінку в політиці сприймають так само, як жінку за кермом.
В політиці я з 2010 року, саме тоді виграла вибори депутата міської ради, була мажоритарником мікрорайону Каскад. Цьогоріч, в тому ж виборчому окрузі, від тієї ж політичної сили здобула перемогу. В політику я пішла, тому що у мене були певні плани і команда людей, з якими надійно. А якщо ти маєш команду – ти можеш в політиці щось змінити, бо самотужки нічого не зміниш, а з командою можна досягти бажаного.
- Чим займались до того, як усвідомили свою політичну зрілість?
Від 2001 року я перебуваю в Івано-Франківській скаутській організації «Пласт». Туди прийшла свідомо, я шукала людей, з якими мені буде комфортно, і я їх знайшла саме в «Пласті». У мене були дітки з юнацького гуртка «Перлина весни», яких я прийняла в 12 років і випустила в 17. Далі була робота в дитячо-юнацькому пластовому центрі, який є структурним підрозділом від Управління освіти. І навіть в політичній партії я обрала напрямок, який пов’язаний з дітьми, це і зміни в освіті, і в довкіллі, і в молодіжній політиці. Тобто я працювала методистом, а в останній період – заступником директора з виховної роботи, і саме з цієї посади буду переводитись на посаду секретаря міської ради. А взагалі працювала коректором, вичитувала книжки на правильність, потім методистом, потім пішла у декретну відпустку і паралельно займалась всією депутатською діяльністю, а вже після декретної відпустки пішла на посаду заступника директора з виховної роботи. Загалом моя робота завжди була пов’язана з моїм хобі. А якщо людина отримує задоволення від того що робить, то на своєму місці вона може зробити дуже багато.
- За кого ви голосували в другому турі виборів і чому?
Звичайно я голосувала і підтримувала вже зараз діючого міського голову Руслана Марцінківа. Я його знаю вже дуже багато років, ми разом працювали в багатьох напрямках. Він корисний для міста першочергово тим, що бажає змінити Івано-Франківськ на краще. Він не мислить такими категоріями, як то спродати той Франківськ, чи якось його розкроїти, чи якось поділити сфери впливу. Він мислить виключно категоріями того, як простій звичайній людині буде в місті комфортно проживати. І саме довкола цієї ідеї об’єдналась команда людей, яка хоче, щоб Франківськ став кращим.
- Чи займаєтесь громадською діяльністю, чи, можливо, берете участь в соціальних проектах?
Громадською діяльністю займалась завжди завдяки «Пласту». Також у нас є створені благодійні фонди, це громадська організація «Інший Франківськ», ми є студентська громадська організація «Свобода», де проводиться дуже багато різноманітних заходів для студентської молоді, якій ми пояснюємо, що вже в молодому віці вони є корисними для суспільства і від них багато чого залежить. Також ми влаштовуємо літературні вечори знову ж таки для молоді, один з яких буде проходити 8 грудня, де студенти читатимуть свою поезію та прозу. Також ми писали проекти в різні фонди, ми їх вигравали і одночасно вчились на них себе реалізовувати, а потім ти вже можеш прийти, будучи тим самим депутатом міської ради, і втілити той проект. Наприклад, встановлення ігрового дитячого майданчика.
- Президент України оголосив 2016 рік – роком англійської мови. Чи знаєте ви англійську мову, якщо ні – чи будете вивчати? Скількома мовами розмовляєте?
На розмовному рівні володію польською мовою, звичайно в ідеалі розмовляю рідною українською, не хотілось би говорити, що знаю російську, бо її всі знають. А щодо англійської мови, то завдяки чотирьом місяцям проведеним у Лондоні в 2006 році, я досить непогано нею оволоділа, знову ж таки на розмовному рівні. Та зараз, коли немає англомовного середовища, мова призабулась. Англійську мову я буду не вивчати, а удосконалювати. Тим паче, що наш міський голова теж розмовляє англійською, так що він можливо й буде поширювати вивчення англійської мови.
- Означте вашу шкалу цінностей як людини і як політика.
Найпершою є та цінність, яка робить тебе людиною і яка дозволяє залишатись самим собою – це людяність. Друге, завжди пам’ятати ким ти був вчора, щоб не забути ким ти маєш стати завтра. Політика ніколи не повинна позбавляти політика людських цінностей, політика просто не варта того,щоб людина в ній губилась. Якщо ти людина, яка плекає свої цінності і може їх відстояти, тоді навіть в політиці ти виживеш і тебе поважатимуть. А якщо ти постійно міняєш свої цінності і йдеш за порухом вітру, то таких ніде не поважають, в тому числі і в політиці. Сьогодні політик має працювати так, щоб йому не було соромно завтра. Це є ключовим для мене і так набагато легше жити.
- Чи приймали ви участь в Революції Гідності?
Під час Революції Гідності у нас були навіть завдання, на мені була організація щоденного чергування депутатів тут, в адмінбудинку. Близько місяця були цілодобові чергування, тобто щочотири години наші депутати-«свободівці» ходили на барикади і спілкувались з людьми. Також ми розносили по блокпостах для хлопців їжу, відправляли автобусами людей на Київ, тобто ми мали зібрати їхні списки, десь серед ночі обдзвонити, зустріти і посадити в автобус. Це дуже клопітка робота. Близько двох тижнів ми були на чергуванні і в Києві. А коли відбулись страшні події 18-19 лютого, я пакувала в мішки бинти, пластирі, шприци, які нам звозили з усього міста, і думала про те, що пакується це все не просто так, а що можливо щось із цього мішка врятує комусь життя, комусь це буде життєво необхідно. Кожен робив те, що міг, можливо можна було зробити і більше, але на той момент я зробила те, що було в моїх силах. Ще з дівчатами, коли проводились вечірні Віче у Франківську, ми роздавали людям чай, щоб вони не переставали на нього ходити. Це було дуже важливо. Я переконана, що були люди, які зробили набагато більше за мене, а я робила лише те, що робили всі.
- Які відчуття зараз – нема прикрого розчарування?
Так, є певне розчарування. Але розчарувавшись повністю ми втратимо своє майбутнє, тому ні в якому разі розчаровуватись не можна і не можна думати, що десь там хтось там за тебе щось тай зробить. Ми обрали цю владу- ми оберемо і іншу, бо Україна – це люди, а не влада.
- Ваша думка щодо резонансної справи Руслана Коцаби, який закликав бойкотувати четверту хвилю мобілізації на Україні під час війни на Сході.
Я вважаю, що він настільки хотів мати свою власну думку, оригінальнішу від інших…я навіть не так скажу…я сприймаю справу Коцаби виключно з контексту його сім’ї. Такі люди мають в першу чергу пам’ятати, що за ними є їхні діти і жінки. Всі говорять про Руслана, а я подумала про те, що в нього є дві донечки, які ходять до школи і які розуміють, що можливо будуть мати неприємності в тій же школі. А для людини найціннішим є сім’я. В цій справі я хочу побажати витримки, а також розуміння від суспільства до його сім’ї, бо логічно, що родина підтримує свого батька, тому я сприймаю цю справу виключно з цього боку. Тобто те, що він зробив, в першу чергу зашкодило його сім’ї.
- Як заробили свої перші гроші і на що потратили?
Свої перші гроші заробила під час навчання на першому курсі Прикарпатського університету. Я підробляла на промо-акціях з реклами харчової продукції, де отримала за перший тиждень роботи свої перші 42 гривні. Зароблені кошти витратила на купівлю двох томів тлумачного словника української мови. Ці словники справді є спогадом про мої перші зароблені гроші.
- Скільки грошей вам потрібно на місяць?
Основним годувальником сім’ї, Слава Богу, є чоловік. Він займається оплатою комунальних послуг та якимись побутовими покупками, і це як на мене, є правильним. Якщо постає питання купити щось собі чи комусь, то завжди обираю друге, а вже потім думаю про себе. Кожній нормальній жінці вистачає в межах мінімальної зарплати, тобто трьох тисяч гривень, і мені також. Я альтруїст і більше трачу на свою дитину, родину та друзів, аніж на себе. Це якісь невеличкі приємності, які не потребують великих матеріальних витрат.
- Як сказав французький філолог Бешерель «Одне з найголовніших достоїнств в політиці – це вміння прикидатися». Як думаєте, доведеться?
Якщо прикидатися, то можна втратити і довіру людей і свій певний авторитет. Я не прихильник такої людської риси, краще говорити прямо, і то розважливо, обираючи вірний момент, щоб нехотячи не образити людину. Не треба прикидатися, треба бути самим собою. А в політиці прикидатися…Знаєте, то в сесійній залі – певна гра, де кожен хоче гарно зіграти, забити гол, та не всім виходить його з першого разу забити, я маю на увазі словесно виступити, хтось навіть «пас» не може вдало подати, але…потім вони всі приходять і стають іншими. Тому завжди краще бути рівним, тоді все буде добре. Я багато років працюю з чоловічим колективом і знаю, що чоловіки жінкам не потурають, жінкам навпаки треба більше працювати, не істерити і завжди знаходитись на рівні з чоловіками.
- В який вид політики вкладатимете себе як ресурс: економічну, соціальну, культурну,аграрну,екологічну, військову…
В гуманітарну. І я б звернула увагу на шкільну освіту. Вважаю,що керівники навчальних закладів повинні працювати на контрактній основі, і завідувачі і директори. І ніхто з керівників не повинен називати державну школу «своєю», треба це викорінити. Вони мають чітко розуміти, що школа – це місце, де людина певний період часу якісно виконуватиме певні обов’язки. Я докладатиму зусиль для реалізації цієї ідеї, оскільки прямих повноважень щодо її втілення у мене немає.
Ще однією класною ідеєю є облаштування зелених відпочинкових зон, де можна буде не лише відпочивати а й чомусь вчитись. І у зв’язку з новою посадою я буду старатись, щоб всі депутати, які пройшли, пам’ятали, що ми є люди, яких обрала громада міста, і для цих людей ми маємо бути людьми і професіоналами своєї справи зі здоровими політичними амбіціями.
- Ви сильна жінка, якщо йдете в політику. У вас обов’язково існують «правила життя», якими ви керуєтесь. Поділіться ними.
Сім’я – це найцінніше, що є в кожної людини. Якщо в тебе є стабільна сім’я, то ти можеш бути адекватним політиком, бо за тобою є люди, які тебе оберігають. Це мій життєвий принцип, сім’я - понад усе. І другий чинник, який мене тримає в політиці, це команда людей одного духу, які є підтримкою один для одного.
Оксана ФЕДОРАК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: