Виборчий хеловін позаду. Що попереду?
0 22 годині в неділю двері виборчих дільниць зачинилися і... почалася ніч хеловіну. За давніми кельтськими віруваннями, о цій порі на землю виповзає усяка темна сила, щоби позбиткуватися над законослухняними громадянами. Але ж так хочеться сподіватися, що прикарпатцям ніч з 31 жовтня на 1 листопада, коли члени дільничих комісій до ранку рахують голоси, не загрожує жодними халепами і бідами, що нечисть не оселиться в місцевих радах, у кабінетах мерів і сільських голів.
Якби там не було, вибір зроблено. Тепер з ним доведеться жити і за нього відповідати. І на жодну містичну нечисть ми цієї відповідальності не перекладемо.
Кого ж обрали прикарпатці? Чого сподіватися від обранців?
Прелюдія
Цього року вибори особливі не тільки тим, що збіглися з комерціалізованим поганським хеловіном. Хоча ні поганства, ні комерційності виборчій кампанії не бракувало. Ключова відмінність політичної осені-2010 - змішана пропорційно-мажоритарна виборча система, за якою 50% складу міських і обласних рад сформують з переможців у одномандатних мажоритарних округах, а 50% - за списками партій-переможців у багатомандатних.
Відтак, на початку жовтня сформовані переважно з представників провладних партій виборчкоми «нарізали» необхідну кількість мажоритарних округів, заходилися реєструвати кандидатів і партії, уточнювати списки виборців, готувати зразки бюлетенів. Боротися за місця в Івано-Франківській обласній раді зголосилися 36 партій. За їхніми списками на 57 місць претендував 601 кандидат. За інші 57 мандатів змагалися в мажоритарних округах 537 кандидатів. В Івано-Франківську конкурс до міської ради виявися удвічі більшим: 1198 претендентів на 60 мандатів. З них 600 мажоритарників і 598 - за списками 41 партії. Щоправда, більшість «списочників» одночасно спробували щастя ще й по мажоритарці. Небачена черга вишикувалася й на посаду міського голови обласного центру - 19 осіб.
Така кількість охочих прислужитися громаді на практиці обернулася майже метровими бюлетенями, яких виборці отримували на руки від 5 до 7 штук.
Чимало партій і кандидатів на посади міських голів виборчу кампанію почали задовго до її офіційного старту 11 вересня, небезпідставно вважаючи відведений законом термін на «розкрутку» претендента чи політичної сили надто коротким. Однак системна робота штабів почалася з другої половини вересня. Вздовж вулиць зависли сотні білбордів і сітілайтів. На площах виросли барвисті намети. Телеефіри і шпальти видань заповнила політична реклама. Стовпи, дерева і двері під'їздів вкрилися багатошаровою агітаційною липучкою. Вночі вулицями міст снували бригади з відерцями клею й плакатами, а майже услід за ними - такі самі політичні заробітчани від конкуруючого табору, які ці плакати зривали. За годину в агітаційній палатці виплачували до 20 грн. Кандидати розщедрилися на спонсорування мистецьких і спортивних заходів, потягнулися на зустрічі з виборцями пропонувати свої програми й обіцяти зміни на краще.
Стислі терміни кампанії й обмежені бюджети (центральні офіси більшості партій поклали тягар фінансових витрат на місцеві організації) стримали штаби від ризикованих експериментів і змусили покладатися на традиційні технології. Втім, кілька свіжих прийомчиків варто відзначити.
Найбільш інновативною видається кампанія кандидата на мера Івано-Франківська Юрія Солов'я. Соціальні магазини і аптеки, звісно, зовсім не його ноу-хау, як і відкриття дитячих майданчиків, ремонт під'їздів, ліфтів, встановлення дверей, лавок і т. д. на умовах спільного фінансування з мешканцями. У великих українських містах ця недешева технологія мобілізації й своєрідного підкупу електорату - за формулою «знижка плюс агітація» - вже добре апробована. Але тільки Соловей відважився перенести чужі розробки на франківський грунт. Правда, отримавши не лише зростання рейтингу, а й титул місцевого Черновецького і догану від громадянської мережі «Опора» за підкуп виборців.
Вибори студентського мера - також цікавий хід для залучення традиційно байдужої до виборів молоді. З цією ж метою штаб Солов'я активничав у соціальних мережах «Однокласники» і «вКонтакті», в яких було створені спільноти кандидата. Дискусії в цих групах модерували працівники штабу, так звані «дятли», які серед іншого витирали незручні питання і критичні репліки. До речі, Соловей не єдиний з кандидатів звернув увагу на інтернет: у мережі спробували попіаритися Віктор Козачок, Павло Андрусяк, Ліліана Симонович і Руслан Коцаба. Без сумніву, інтерес місцевих політиків до інтернету надалі лише зростатиме.
Попри нечисленні технологічні новинки, цьогорічна кампанія так і залишилася на рівні змагання з популізму і промивання мізків електорату. Серйозного обговорення програм, як і самих програм, не було. Яка принципова різниця між «Завершимо розпочате» і, скажімо, «Містом, яке ми змінимо на краще»? Чи не єдиним винятком можна вважати програму кандидата в мери Ігоря Прокопіва, яка швидше нагадує бізнес-план, ніж звичну солодку жуйку з обіцянок «все - всім».
Загалом, більшість кандидатів наче ховалися від прямого контакту з виборцями, воліючи зависати над ними з білбордів, світитися на екранах чи красуватися на дверях під'їздів. Схоже, навіть один одного вони боялися: виборець так і не дочекався анонсованої дискусії на «Свободі вибору» Савіка Шустера, як і дебатів на місцевих каналах. Саме тому ці вибори аналітики й політтехнологи визнали досить нудними. Єдиний позитив такої нудьги - обійшлося без публічного поливання брудом і війни компроматів.
Але скандалів уникнути не вдалося. Найгучніший, який прославив область на всю країну, - це друк 200 тис. «зайвих» бюлетенів друкарнею «Кубекс». Опозиція зібрала позачергову сесію обласної ради і звинуватила владу в підготовці масової фальсифікації. Однак влада в обличчі прокуратури залишилася глухою: кримінальну справу не порушили, зайві бюлетені визнали «поліграфічним браком» і знищили. І настав день тиші - субота.
Акт
Але тишу порушили. На деяких округах в Івано-Франківську у ніч на суботу невідомі особи розклеювали фальшиві рекламні плакати Юрія Солов'я, імовірно, імітуючи порушення кандидатом виборчого закону. Подібні провокації траплялися й в інших округах. Так, в селі Шевченкове на Долинщині у кожен двір занесли листівки з віршиками проти кандидата до обласної ради від «Нашої України», голови Долинської РДА Петра Шкутяка. «Не голосуй за Петра Шкутяка! Він Януковича права рука», - хвацько, але безрезультатно зримував невідомий автор. У багатьох місцях не встигли чи не схотіли знімати агітаційні матеріали. Вони й досі подекуди висять.
Та справжній рейвах розпочався в неділю. Зі спізненням відкриті дільниці, годинні черги, помилки в довжелезних бюлетенях і списках виборців, видача виборцям бюлетенів з уже проставленими відмітками, агітація просто на дільницях. Опозиція стверджує, що зафіксовано спроби «каруселей» і голосування за чужими паспортами чи запрошеннями. На деяких дільницях бюлетенів виявилося більше, ніж виборців. На деяких, як в обласній лікарні, - зовсім не виявилося.
Втім, усе перелічене - традиційні болячки усіх українських виборів. Цього разу вони посилилися через нефаховість комісій і бездарну роботу «Кубекса», який навіть у прізвищі губернатора зумів зробити помилку. Довелося передрукувати 15 тисяч бланків лише аби «Вишиванок» знову став Вишиванюком. Та однозначно стверджувати, що ці проколи суттєво вплинули на результат волевиявлення, усе ж не випадає. Міжнародні спостерігачі, попри окремі зауваження, визнали вибори на Прикарпатті чесними і прозорими.
Але з понеділка, відколи почали надходити перші протоколи й результати, незгодних із спостерігачами побільшало. Ясна річ, за рахунок переможених.
Місто «Свободи»
Передовсім про Івано-Франківськ. Тут результати підрахунку голосів для багатьох знаних у місті політиків стали вкрай неприємним відкриттям. Особливо для тих, хто сподівався до міської ради пройти по мажоритарці. На 24 з 30 одномандатних округів переконливу перемогу здобули кандидати від «Свободи». «Політичні діти», яким і справді нерідко по двадцять з хвостиком, відправили на пенсію ветеранів франківської політики. Не допомогли ні статус, ні статки. «Свободівці» вибили з міської ради забудівників Петра Гречанюка, Тараса Виноградника і Ярослава Бартківа, банкіра Андрія Рязанцева, першого заступника мера Зіновія Фітеля, підприємців Сергія Васковця і Петра Строїча і багатьох інших.
В багатомандатному окрузі до міськради «Свобода» отримала до 28%, що гарантує їй ще десять «штиків» за списком. Таким чином, в Івано-Франківській міській раді «політичні діти» одноосібно отримують більшість - 34 мандати з 60-ти.
Другий результат у «Фронту змін» - 3 мажоритарники, 5-6 за списками, тобто фракція з 9 осіб щонайбільше. Третє місце в «Батьківщини» - 5 депутатів, з яких 1 мажоритарник і 4 списочники. Стільки ж, імовірно, отримає Партія Регіонів. «Третя сила» з Юрієм Солов'єм на чолі здобула три «корочки» за списком, як і маловідома в місті партія «УДАР» (Віталія Кличка). «Нашу Україну» представлятимуть 2 депутати, і 1 - УРП «Собор».
Якщо у списку «Свободи» є відомі в місті фігури (Роман Онуфріїв, Роман Марцінків), то її тріумф по мажоритарці неможливо пояснити ані ефективною роботою кандидатів в округах, ні витратами на кампанію. Робота в основному звелася до заклеювання дверей і стовпів дешевою поліграфією з портретами маловідомих кандидатів і великим партійним логотипом. Перемога мажоритарників «Свободи» - приклад чистого політичного маркетингу і брендування: виборець голосував не за кандидата, не за програму, а за партійний логотип. Обгортка виявилися ціннішою і важливішою за продукт. Можна собі тільки уявити глибину втоми, відчаю і розчарування іншими політичними брендами, якщо сподівання на краще виборець пов'язав з переважно юними й недосвіченими в політиці, управлінні й бізнесі «свободівцями». Це величезний кредит довіри. Чи зможе «Свобода» розрахуватися за нього? Питання відкрите.
Ще одним сюрпризом став результат «УДАРу», який обійшов «Нашу Україну» передусім завдяки вдалому візиту Віталія Кличка до Франківська. Кличко зміг конвертувати особисту популярність в партійний рейтинг одним виступом на Вічевому Майдані. «Третя сила» цілком зобов'язана своїми відсотками імені Юрія Солов'я. Пристойний 15-тивідсотковий показник «Фронту змін» - результат грамотної роботи команди, солідного виборчого фонду, а також свідчення, що в суспільстві є запит на поміркованих правоцентристів з досвідом господарників і управлінців. У міській раді «Фронт» отримує «золоту акцію»: спільно з «Свободою» вони можуть сформувати більшість на дві третини голосів і повністю контролювати мера і виконком. Крім того, депутати від «ФЗ» - Ігор Прокопів, Олександр Бубен, Ріяфет Гасимов, Ростислав Кукурудз, Роман Василюк - доповнили б ентузіазм і романтизм «Свободівців» управлінським досвідом і лобістськими можливостями.
Певною несподіванкою став також результат перегонів за крісло міського голови. На сьогодні за попередніми підрахунками з відривом до 5% лідирує чинний мер Віктор Анушкевичус. Юрій Соловей - дихає йому в потилицю. Анонсований бліц-криг у Солов'я не вдався, на нашу думку, і через помилки в кампанії, і через зміну кон'юнктури, яка від нього не залежала. Ще на початку вересня соціологічні опитування обіцяли Юрію Солов'ю понад 30%. Але на той час в кампанію ще не включилися Ігор Прокопів від «Фронту змін» і Роман Марцінків від «Свободи». Не починав боротися і діючий голова, не кажучи вже про інших 15 кандидатів. І якщо гендирекор «Теплокомуненерго» Ігор Прокопів все-таки асоціювався з чинною владою і швидше забирав голоси в Анушкевичуса, то Роман Марцінків відтягнув прихильників передовсім якраз у Солов'я. Якби «Свобода» хотіла бачити Солов'я на посаді мера, їй досить було б просто не виставляти власного кандидата.
Станом на вівторок з 85 порахованих дільниць (всього їх - 104) Соловей переміг Анушкевичуса тільки на 5-ти. І хоча паралельні підрахунки, які проводили кілька штабів свідчать, що розрив збережеться, Юрій Соловей таки звинуватив міську владу у масових фальсифікаціях проти «народного кандидата» і пообіцяв оскаржити результати виборів у суді. Насправді ж, гучна самоназва «народний кандидат» має мало спільного з реальністю. В Івано-Франківську явка на виборах склала 49,2%, тобто зі 176 513 виборців проголосували 88 146, більше половини вибори взагалі проігнорували. Якщо врахувати усіх виборців міста, то за результатами голосування прихильників Анушкевичуса серед них - приблизно 13,5%, Солов'я - 11,5%. Тобто обоє однаково непотрібні більшості мешканців Івано-Франківська.
Хто б з цих двох не став врешті-решт мером, йому не позаздриш. «Свободівська» більшість, без сумніву, обере секретаря міської ради зі своїх, найімовірніше - Романа Марцінківа. Керівником фракції, закономірно, буде Роман Онуфріїв. Жодних сантиментів ані до Анушкевичуса, ні до Солов'я у переможців немає. Загроза відставки дуже швидко навчить дипломатичності і поступливості .
Область в тіні вертикалі
Значно заплутаніша ситуація вимальовується в обласній раді. «Свобода» здобула першість, але повсюдно програла бої на мажоритарних округах, окрім трьох Івано-Франківських, де перемогли Олександр Сич, історик Сергій Адамович та інжерен Ігор Шевчук, і одного Богородчанського, де пройшов головний лікар Солотвинської лікарні Манолій Піцуряк. Причина поразок в районах - в першу чергу кадрово і фінансово слабкі структури, висуванцям яких просто не під силу протистояти фігурам рівня того ж Олександра Шевченка, директора «Буковеля», Михайла Гнипа, технічного директора «Укрнафти», ставленикам губернаторської вертикалі на зразок Василя Бруса або Романа Струтинського чи тим більше міністру Зіновію Митнику. Тому своїм трофеєм «Свобода» навряд чи зуміє скористатися в раді, сформованій з представників бізнесу, номенклатури і слухняних бюджетників. Наростити м'язи фракція могла б за рахунок альянсу з маргіналізованими «Нашою Україною» і «Батьківщиною», але розпадні процеси в цих політичних тілах, схоже, пройшли точку незворотності. Принаймні в прохідному загоні «помаранчевих» особистостей, здатних протистояти губернатору, немає. Помітний результат «Фронту змін» - в межах 14% - також навряд чи позбавив сну Михайла Васильовича.
Губернатор має всі підстави вважати результати своєю перемогою. Саме він, а не регіонали, забезпечив лояльну більшість в раді. А мимохідь ще й декласував головного опозиціонера-бютівця Юрія Романюка на мажоритарному окрузі в Коломиї. Навіть якщо арифметичні підрахунки свідчать про можливість якогось паритету сил між групою влади і опозицією, змінити баланс - лише питання часу. Хто сумнівається, нехай згадає, з якої спроби і в якій редакції депутати прийняли звернення проти Харківських угод.
Неприховано тішиться результатами і Партія регіонів, яка зайшла в більшість рад Прикарпаття й провела за списком і по мажоритарці до десятка «штиків» в обласну раду.
Ключове питання найближчих тижнів - вибори голови облради. Оскільки процедура вимагає таємного голосування, шанси Сича виглядають примарними. Заповнити вакансії заступників і голови бюджетної комісії буде вже справою техніки.
Місією опозиційної меншості в такому розкладі мала б стати не тільки і навіть не стільки боротьба з українофобами та іншими табачниками, скільки забезпечення максимальної прозорості ухвалення рішень - особливо в питаннях земле- і лісокористування, надр, бюджетних коштів і майна. Для цього «Свободі» доведеться принаймні перебудувати риторику. Але ж зрештою, «хто, як не ми?»
Андрій СОВА, Галицький кореспондент
Експертиза
Роман ТКАЧ, народний депутат України
На мою думку, якщо не присікуватися до дрібниць, виборчий процес був організований нормально в умовах нового виборчого законодаства. Однак об'єктивно сама процедура волевиявлення була для громадян непростою: людям складно було дати раду з 5-7 бюлетенями. Щодо фальсифікацій, можливо, були спроби на певних дільницях, але фактів про масову фальсифікацію у мене нема. Ми напередодні виборів замовляли соціологічні зрізи, і результати відповідають прогнозам.
По Франківську певним сюрпризом стало лідерство Віктора Анушкевичуса. В раду перемогла «Свобода» - молодь обійшла бізнесменів, чиновників, політиків. Перемога «Свободи» - це оцінка усім нам, бо це голосування в піку. Але молодість, зрештою, - це недолік, який швидко минає.
Особливо боятися цієї молоді не слід. Анушкевичус - людина з політичним досвідом, від нього буде дуже багато залежати, більше, ніж собі, може, думають переможці. Спершу будуть притиратися, а потім - головне налагодити роботу в міжсесійний період, виконкому, депутатських комісій. Бо інакше буде бардак.
В обласній раді - інакше, там буде спокійніше. Але, я впевнений, якщо громада сказала А, депутати повинні сказати Б, тому не може бути жодної домовленості з Партією регіонів, жодних сірих кардиналів і «професіоналів». Краяни чітко визначилися: «Свобода», інші демократичні сили, і зовсім невеличкий відсоточок Партії регіонів. Якщо ми хочемо, щоб надалі не було ніяких розчарувань, - то ніяких компромісів. Хай сідають за стіл переговорів «Свобода», «Батьківщина», «Фронт змін» і домовляються.
Не зможуть? Значить, слабаки.
Я переконаний, що депутати зобов'язані в раді підтвердити вибір краян.
Петро ЖУК, директор Центру з інформаційних проблем територій НАН України, політичний аналітик
Партія влади досягла того, чого збиралася - заповнити місцеві ради або лояльними, або просто нефаховими людьми, якими можна маніпулювати як завгодно. І серед цих останніх - найбільше представників «Свободи».
Одразу зауважити слід, що Прикарпатська «Свобода» вигідно відрізняється від Тернопільскої чи Львівської. У вас багато достойних людей, зокрема, Олександр Сич - людина принципова і фахова. Але цього не можна сказати про Львів чи Тернопіль.
В кожному разі, партії влади вигідно, аби основною опозиційною силою на Західній Україні стала не якась центристська сила, а саме «Свобода», якою можна буде лякати людей на Сході. Звичайно, серед «свободівців» чимало чесних і принципових людей, але в цілому, на мій погляд, ця партія була використана владою як спроба нешкідливої, зручної, віддаленої від центру опозиції.
Очевидно, що і на Прикарпатті події відбуватимуться за сценарієм влади. Але у вас влада специфічна. У вас - Вишиванюк, це влада, яка має авторитет в області. Отже, він має і буде мати вплив на ситуацію, і цей вплив буде більшим, ніж раніше. Але Партія регіонів сьогодні колеться, це відібється і на регіонах, в тому числі і на Франківщині. В чому це виявиться? Мені здається, що Вишиванюк зможе бути більш незалежним, маневруючи між різними групами впливу, тому для нього було б логічно піти на співпрацю з різними демократичними силами.
Наш Центр вивчав особливості регіонів, і щодо Франківщини я скажу так - від неї можна чекати найчистішого і найбільш конструктивного патріотизму. Якщо патріотичні сили Прикарпаття зуміють знайти щілину в стіні влади, яка починає тріскати, то вони отримають час для формування такої політичної сили, яку очікує орієнтована на правоцентристські цінності частина населення України. Франківщина - найближча з регіонів до втілення цього сценарію. Вона може стати моделлю для всієї України. Просто дуже важливо, щоб регіональна прикарпатська еліта усвідомила свою роль. Сьогодні надія не на Львів, а на Франківськ!
Олександр СИЧ,голова Івано-Франківської обласної організації ВО «Свобода»
Вибори були дуже складні й дезорганізовані. Я бачу три причини цьому. Перша - нефаховий склад комісій. Друга - погана підготовка самої влади до виборів. І третя - нечесні методи боротьби. Зрештою, не тільки передвиборчої, а й під час голосування. Виявлені були і каруселі, і агітація під час голосування.
Отже, говорити, що ці вибори були демократичні, не випадає.
Щодо подальших сценаріїв. З Івано-Франківською міською радою простіше. Ми отримаємо більшість, а щоб її зміцнити, будемо запрошувати партнерів, близьких за ідеологією. Щодо взаємодії з мером: якщо ним таки стане Віктор Анушкевичус, йому доведеться налаштуватися на зовсім інший стиль роботи, не такий ігнорантний, як був при попередній міській раді. А інакше - нам дуже легко буде зібрати дві третини депутатів, щоб відправити його у відставку.
Ми однозначно будемо претендувати на посаду секретаря міської ради, а також і на інші посади, на які вважатимем за доцільне делегувати наших представників.
Щодо обласної ради - там буде складніше. По-перше, ми ще підраховуємо голоси, і в багатьох районах на найбільших дільницях досі немає протоколів. Це однозначно технологія, наслідком якої є зниження наших результатів, про що свідчить порівняння з даними екзит-полів. Друге - в раду проводяться дрібні партії, і по мажоритарних округах, і по списках. Добрий десяток наших кандидатів програли в округах з розривом у кількадесят голосів, що може також бути свідченням брудних технологій.
Щодо можливості обрання Сича на голову орблради, Сич готовий працювати і головою, і на іншій посаді, і в опозиції.
Юрій РОМАНЮК, керівник фракції БЮТ в Івано-Франківській обласній раді V демократичного скликання
Таких провальних виборів в організаційному плані історія незалежної України не знала. "Проффесіонали" показали весь рівень своєї тотальної непрофесійності
Чого варта історія з друкарнею «Кубекс», такою собі лівою фірмочкою «Роги і копита», метою якої було надрукувати зайвих 200 тисяч бланків для фальсифікацій.
А тепер про самі вибори. Сотні людей кажуть про спроби скупки голосів. Використовується механізм фальсифікації результатів шляхом затягування підведення підсумків та інші прийоми.
Аналіз показує, що політичні уподобання виборців надзвичайно розпорошені. Про це свідчить прихід до влади в одному місці депутатів від 10-11-12 політичних сил, які подолали тривідсотковий бар'єр. Обласна рада буде працювати у надзвичайно умовах через велику кількість політичних партій. І плюс до цього ще й мажоритарники, які так само вийшли від багатьох політичних сил. Таким чином, обласна рада буде суцільним політичним вінігретом.
Але при цьому представників демократичних сил у облраді буде дві третини від її складу. Тому теоретично керівництво ради мало б бути повністю сформоване демократичними силами. На жаль, знаючи багатьох кандидатів у списках демократичних сил, я можу з усією впевненістю сказати, що як мінімум три політичних сили так званих демократів будуть тупо і цинічно лягати під владу і віддавати свої голоси, щоб при першому ж голосуванні вибрали провладного голову ради.
«Батьківщина» на всі 1000% буде в опозиції до продажної більшості, більше того «Батьківщина» не буде брати участь у голосуванні, якщо побачить такий розклад сил в раді.
Що стосується Івано-Франківської міської ради: будь-якому меру працювати з таким депутатським корпусом «професіоналів» буде важко. Боюся, що через який рік бюджет Калуша буде вдвічі вищим, ніж бюджет Івано-Франківська.
