Боєць АТО Тарас Бугаєнко про Майдан, війну, перемир'я і чому учасникам АТО і волонтерам потрібно йти у політику

 

 

Іванофранківець Тарас Бугаєнко – учасник Революції Гідності, АТО, громадський діяч. Нині чоловік демобілізований і планує брати участь у цьогорічних місцевих виборах від політичної партії «Українське об’єднання патріотів «УКРОП».

 

«Фіртка» поспілкувалася із Тарасом про Майдан, АТО, люстрацію, військових і волонтерів у політиці, перемир’я і потреби на війні.

 

Пане Тарас, Ви давно є активним учасником місцевого громадського і політичного життя. Як починалася ваша громадська діяльність?

- Моя політична і громадська діяльність почалася у 1999 році. Мені тоді було рівно 20 років. Тоді були вибори президента і ми з однодумцями підтримували Євгена Марчука. Ми створили молодіжний штаб. Тоді Марчук у нашій області отримав друге місце. Більше по Україні він ніде мав такого результату не мав. Тоді ж я вступив в УРП. Тому, що це була правонаступниця Української Гельсінської спілки. Це була правоцентристська партія, котра мені імпонувала.

В подальшому я політичну діяльність не залишив. У 2000 році мені довірили очолити міську організація УРП. Потім була акція «Україна без Кучми». Потім з певних причин Левко Лук’яненко прийняв рішення про те, що партію потрібно продати. Партія стала називатися «УРП Собор». Тоді я пішов з політики. Я не хотів приймати у цьому участі. Потім почався Майдан і я цим перейнявся влився в ряди ПОРИ. Ми займалися агітацією по центральній Україні, роз’яснювали людям проблеми.

Потім, коли наша влада це все успішно занапастила, я знову відійшов від політики. Почав займатися бізнесом.

 

Ви були учасником Майдану?

- Так. Та й сама історія з війною для мене почалася ще з Майдану. Я був на Майдані, точніше тікав звідси, бо хлопці казали, що треба і тут організовувати роботу. Я шість разів записувався на автобус у Київ, але мене хлопці шість разів знімали, бо тут не було кому залишатися. Тут лишалися самі діти, які могли наробити багато неправильних кроків. Було так, що по декілька діб не спав, бо їм потрібно було старшого, щоб не дай Бог не було ніякої паніки чи істерики.

Але, зрештою, я взяв і сам втік у Київ. На Майдані я був від УНСО.

Симпатії до УНСО у мене давно вже були, але в УНСО не був. Після того, як все заспокоїлося я став УНСОвцем.

До Майдану я працював представником компанії «Тегола Канадезе», яка займається інноваціями у будівництві.

Коли починався цей Майдан, я з друзями говорив, що народ на цей раз повірив в останнє, бо нас вже дуже багато дурили. І зараз знову хочуть, щоб ми наступили на ті самі граблі.

 

Ми вже пережили два Майдани, зараз йде війна. Чому український народ ніяк не може добитися гідного життя?

- У нас немає комунікабельності. У нас багата земля і розвивати комунікабельність нам було не потрібно. Тобто, сусід з сусідом посварився і налагоджувати стосунки їм було не потрібно – вони просто розійшлися, побудували собі інші хати і жили далі. В тих країнах, які зараз кажуть, що вони цивілізовані, такого не було. Люди були змушені наводити комунікації. Зараз ми пожинаємо плоди цього. Через те, що ми потенційно дуже багаті, тому ми по факту і бідні. А чому у нас йде зараз війна? Те, що ця війна буде, ми в УНСО знали давно. От тільки не знали коли. Знали, що москаль (в значенні хам з імперським мисленням) рано чи пізно піде на нас війною, тому що політика Росії завжди була імперською.

 

Як Ви, власне, потрапили в АТО?

- Так як ми УНСОвці, ми не могли стояти осторонь. Коли почалася мобілізація в нашій організації було прийнято рішення підтримати і йти на фронт. Мені довірили стати заступником обласного воєнкома УНСО.

Тобто, я пішов добровольцем. Штамп у військовому квитку у мене стоїть 2 серпня 2014 року. Батальйон наш називається Окремий гвардійський прутсько-померанський 54 розвідувальний батальйон. Ми перебуваємо у складі Збройних сил України. Ми всі законослухняні люди.

Ми виконували завдання під Маріуполем у селі Чермалик. Наш блок-пост знаходився саме у цьому селі.

Зараз я списаний у запас зі станом здоров’я.

 

А що трапилось?

- Під час виконання одного із завдань, коли вже верталися назад, почався маленький обстріл. Ми їхали на БМП-2. На броні нас їхало десь 16 людей. Страху за себе не було, був страх за побратимів. Водій додав газу, був різкий поворот і нас троє злетіло з БМП. Вийшло так, що я підлетів і вдарився коліном об кут тріплекса. Думав, що з часом воно пройде. Але прийшов медик і побачив, що я кульгаю, він відразу відправив у госпіталь.

Я пережив 8 госпіталів. Потім знову вертався на передову. Потім знову у госпіталь і знову на передову. Потім лікарі вже сказали, що це хронічно. Коліно болить, я не можу довго ходити, не відчуваю трьох пальців на правій нозі і не можу ставати на п’яту. Тобто пошкоджено нерв. Але у цьому є і позитив (сміється – Авт.) – тепер можу однією ногою ходити по розпеченому вугіллю.

 

Як ви ставитесь до так званого перемир’я, яке зараз начебто наступило між сторонами конфлікту?

- Ми чекали і чекаємо дозволу відкривати вогонь. Думаю, що у найближчі років п’ять я цю фразу просто не сприйматиму.

Там зараз ситуація починає нагадувати Першу світову війну. Тобто йде позиційна війна – їхні окопи – наші окопи. Якщо рік назад наші окопи нагадували вириту ямку – ми просто не встигали і не могли правильно зробити окоп, то зараз вони вже як писанки в деяких місцях.

Коли це все закінчиться – важко сказати.

 

Зараз багато учасників АТО, волонтерів, громадських діячів планують брати участь у місцевих виборах. Що ви думаєте з цього приводу?

- Теж планую. Бо пора вже у своїй хаті навести лад. Я їхав на війну і думав, що ті люди, котрі лишаються тут такі ж самі - їм болить за Україну. Зараз реально, за державу болить, бо собі на свій кусок хліба я можу заробити сам – чи в Україні чи закордоном. Але виїжджати звідси я не збираюся – я українець, горджусь цим і до останньої краплі крові готовий захищати це переконання перед будь-яким ворогом, навіть якщо це буде завідомо програшно. Інакше бути не може. Я завжди у приклад ставлю хлопців з бою під Крутами і проводжу паралель з 300 спартанцями. Наші хлопці, доки не помер останній, стримували усю російську армію. Ось так має думати кожен українець. Це аксіома. Це моя думка.

У політику треба йти, бо на місцях твориться бардак - ніхто нічого не боїться вже. Та ж міліція, прокуратура, коли Майдан перейшов у фазу АТО – вони ще чогось боялися. Зараз вже нічого не бояться. Якщо вони думають, що люстрація вже закінчилася, то я їх можу потішити – вона ще й не починалася. Почнеться вона тоді, коли хлопці повернуться звідти, бо тільки вони мають право проводити люстрацію. Я говорю про добровольців, а не про тих, кого призвали по повістці, бо саме добровольці – ті, кому дійсно болить, і хто дійсно активні.

А питань до нашої влади назбиралося дуже багато. Віз і нині там.

 

Законодавець створив прецедент, коли активні люди не можуть самотужки брати участь у цих місцевих виборах – потрібно, щоб кандидата висунула якась політична сила.

- Я розумію, що один у полі не воїн. Тим більше, що УНСО на теренах Івано-Франківщини, здається, як політична партія не зареєстрована. Тому обрав Українське об’єднання патріотів «УКРОП».

 

Чому саме УКРОП?

- Зваживши всі за і проти, проаналізувавши ситуацію, усі сил, які мають намір взяти на себе важку, але почесну ношу, представників інтересів громадян, прийшов до висновку, що УКРОП має потужну команду, має потенціал і я знайомий з деякими людьми, котрі також мають намір балотуватися від цієї політичної сили. В багатьох питаннях моя думка співпадає з позицією УКРОПу. Достойнішої, перспективнішої і "українськішої" політичної сили на разі не бачу. Є багато партій які експлуатують українську ідею, але деякі вже були у владі і, крім "успіхів" в розкраданні бюджету і організації корупційних схем, більше нічим похвалитися не можуть. Довіри до них немає. До УКРОПу - є.

 

Ви спілкуєтеся із побратимами, які зараз на передовій, як ситуація там?

- У війні немає ніякої романтики. Той, хто так думає, помиляється. Немає романтики у тому, що одна людина вбиває іншу, адже не відомо чи вона пішла туди по своїй волі. Всяке бувало. Ті ж самі їхні козачки пішли або як найманці, або як добровольці. Але ж є і регулярні збройні сили РФ – ми бачили їхні військові квитки, - є людьми підневольними, вони отримали наказ і змушеін його виконувати.

А ситуація на війні завжди складна. Статися може всяке. Варіантів отримати якісь травми, каліцтва і занапастити своє життя як фізично, так і психологічно – дуже багато.

 

Суспільство зараз дуже радикалізоване. Як думаєте, нам потрібно очікувати третього майдану?

- Не думаю. Не можуть же наші чиновники і ці люди, котрі повинні потрапити під люстрацію, не розуміти усієї цієї ситуації. Хоча, якщо так далі буде йти, то я вже не від одного хлопця чув, що вертатися ми будемо додому через Київ. Тут боятися вже нічого, там я вже перебоявся. І так кожен.

 

Зараз якраз є проблема із реабілітацією демобілізованих учасників АТО. Як, на вашу думку, вона повинна проходити?

- Дуже гарно показали себе, свого часу, комуни, які працевлаштовували звільнених в’язнів. Я не кажу, що наші хлорпці в’язні – вони герої. Просто хлопцям на перший час здалось би бути з тими людьми, які їм близькі – хоча б по духу, тобто з тими, хто був на передовій.

 

 

Розмовляла Марія Лутчин


30.08.2015 1775 2
Коментарі (2)

Semen Pelag 2015.08.30, 10:52
"""""ДОСТОЙНІШОЇ"""""???????
Semen Pelag 2015.08.30, 10:57
!!!!!!!!!!!українськішої!!!!!!!!!!!!!!!!!
22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1232
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2541
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2121
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2175
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6566 57
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2459 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

351

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1154

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

1294

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1415
23.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

285
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

590
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

2071
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26521
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

559
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10472 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

8019
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

545
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

410
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

552
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

628
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1590