Молоде покоління іванофранківців звикло сприймати споруду по вул. Грушевського з Шевченком на фасаді як відому «точку» з ярмаркового продажу білоруського ширпотребу – трусів, сорочок, шкарпеток…
А між тим, місцева «резиденція» Всеукраїнського товариства «Просвіта» - Народний дім – має славну історію. В минулому діячі станіславівської «Просвіти» добре прислужилися нашому народові у справі його культурного і духовного настановлення. Згадаємо, як починалася історія цього патріотичного згромадження.
ІСТОРІЯ «ПРОСВІТИ»
Філія тої легендарної «Просвіти» в Станиславові була заснована за часів Австро-Угорщини, у березні 1877 року. Першим головою станіславівської філії став професор гімназії Євген Желехівський. Філія стала центром, де кристалізувалася самосвідомість українців, її діяльність сприяла утворенню інших товариств та читалень у нашому краї.
9 березня 1893 року філія «Просвіти» організувала Шевченківське свято у залі «Руської Бесіди». Товариство, окрім просвітньої, займалося економічною діяльністю, засновувала крамниці, ощадно-позичкові каси. Це зумовлювалося, зокрема й тим, що «Просвіта» існувала на грошах своїх членів і мусила «йти у комерцію», щоби складати конкуренцію офіційним імперським культурним центрам, які фінансувала держава.
Якщо у 1899 р. «Просвіта» у повіті мала 23 читальні, то у 1912-му на 72 громади було вже 55 читалень (неабияке досягнення!). До Другої світової війни року «Просвіта» була наймасовішою і найвпливовішою українською організацією. З її «колиски» вийшли і згодом стали організаційно та економічно самодостатніми більшість українських політичних, економічних, спортивних та культурних організацій і товариств. З лав «Просвіти» вийшли сотні українських громадських, політичних діячів, митців, учених і ін.
СЬОГОДЕННЯ...
Зрозуміло, що громаді краю небайдужа доля такого знакового національного згромадження, яким є «Просвіта». Тим більше, що з кишень платників податків Івано-Франківська філія Всеукраїнського товариства отримує кругленьку суму у 450 тисяч гривень. Агенція новин «Фіртка», з метою написання циклу статей про розвиток громадський ініціатив та громадянського суспільства в Україні, вирішила вивчити сучасний стан «Просвіти». Журналісти агенції, у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації» попросили керівників товариства надати таку «рамкову» інформацію:
- Організаційно-штатний розпис Івано-Франківської ОО товариства «Просвіта».
- Порядок використання коштів в сумі 450 тисяч гривень, що надаються Івано-Франківському ОО товариства «Просвіта» з обласного бюджету.
- Інщі джерела фінансування та використання Івано-Франківської ОО товариства «Просвіта».
- Декларацію про доходи керівника Івано-Франківської ОО товариства «Просвіта».
- План роботи (план заходів) Івано-Франківської ОО товариства «Просвіта».
На здивування журналістів таке звичайне для відкритого і демократичного суспільства прохання викликало у керівників Івано-Франківської філії ВУТ «Просвіта» дивну і дещо «хворобливу» реакцію.
Виконувач обовязків голови Михайло Рудковський (голова С.Волковецький був у відпустці) чомусь попросив, щоби ми "надали йому документ, який показує, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» вступив в дію (?!!)".
Пан Михайло на додачу до своєї вимоги назвав цей Закон України «дурацьким» і висловив переконаність, що з жураністами «Фіртки» «нічого не станеться, якщо почекають до 30 червня, коли на роботу вийде голова».
От вам і основи європейської демократії! А якже, питаємо, ці «вічно захоплені зненацька» пани збираються жити у правовому просторі Євросоюзу, де вся подібна інформація є прозорою за визначенням і вивішена в інтернеті?
Зрештою, платники податків повинні знати, куди йдуть гроші (майже півмільйона гривень!)
Згідно документу з назвою «Пояснення до плану використання бюджетних коштів на 2011 рік по ОО ВУТ «Просвіта», майже 304 тисячі з тої суми йде на зарплати працівників ВУТ, зокрема на редакцію газети «Галицька «Просвіта». Ми не будемо питати, що саме роблять люди, які у штатному переліку працівників філії займають посади «методист-ведуча» або «методист з фольклору». Сподіваємось, що разом із «керівником культмасової роботи», «провідним методистом» і «художнім керівником» вони виконують «вкрай важливі» і «доленосні» завдання в галузі відродження обласної духовності (в перервах між здаванням в оренду реалізаторам «білоруських трусів» та іншим комерсантам резиденції «Просвіти»). Але щодо отої «Галицької «Просвіти» виникає кілька питань.
В переліку оплачуваних з бюджету посад працівників цього ЗМІ ми зустрічаємо «головного редакора», «літературного редактора» і «верстальника». Враховуючи, що серед потенційних дописувачів газети – сотні, якщо не тисячі членів ВУТ, варто було очікувати зримої присутності такої газети на теренах краю. Її «потужного впливу» на громаду і підростаюче покоління. Ми опитали людей з вулиці, чи є вони читачами «Галицької «Просвіти». Як не дивно, 100% (!!!) опитаних здивовано знизували плечима і казали, що вперше чують про таке друковане видання. А дває запитали: «Може ви маєте на увазі «Галицький кореспондент»?...»
Спроби знайти сайт газети також не принесли успіху. Щось не допрацьовує головний редактор (з окладом майже 1000 бюджетних гривень у місяць), щось він і його команда (теж на ставці) не «ловлять мишей»…
А, між тим, у гімні «Просвіти» (авторства В.Щурата і Я.Ярославенко) співають:
«Виженем темряву з хати,
Ворог укритись не зможе,
Видрем у нього всі втрати,
Ти допоможеш нам, Боже!»
Бачимо, що наразі «видирати втрати у ворога» в Народному домі збираються здебільшого у «бакалійно-галантерейний» спосіб. Гуманітарні технології ХХІ століття там засвоювати ще не бралися. Й нащо? Й так все добре: бюджетні гроші капають, ще й доброзичливці підкидують грошенят. А те, що основа основ – друкований орган – десь на маргінесі, так є інші друковані органи, куди члени ВУТ активно пишуть (наприклад «Галичина», «Західний кур’єр», які теж існують за рахунок бюджету). Все добре. Можна навіть імітувати присутність на культурних теренах, хоча всі значні та резонансні крайові акції останніх років у сфері культури і мистецтва (фестивалі «Порто-Франко», «Потяг до Яремчі», етнофестивалі, літературні та музикальні акції культурного центру «Є», арт-кавярень «Хруща» і «Мармуляди», спортивні заходи для молоді на міському озері тощо) відбувалися без участі і підтримки «Просвіти». Та ж яка може бути матеріальна підтримка, коли майже всі гроші йдуть на «самопроїдання»: зарплати, оргдіяльність та ремонти резиденції. А, забули, - ще й на випуск «суперпопулярної» газети.
Якщо це не деградація, то що тоді можна називати цим словом?
А коли стаття про «Просвіту» практично була вже написана в. о. голови «Просвіти» М. Рудковський все-таки дав відповідь на наш інформаційний запит: «На Ваш лист №11-2011/з від 16 червня 2011 року повідомляємо: голова ОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка С. Волковецький у відпустці до 30.06.2011 р. У зв’язку з цим відповідь на Ваш запит даємо частково. Повна інформація буде надана після повернення з відпустки голови організації».
З п’яти поставлених запитань ми отримали відповіді тільки про організаційно-штатний розпис товариства та документ з назвою «План діяльності Івано-Франківського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта» ім. Т. Шевченка на 2011 рік».
І цікаво, що у відповіді на свій інформаційний запит ми не отримали жодної інформації про фінанси організації, про використання бюджетних коштів, про інші джерела фінансування та видатки Товариства. Виникає запитання: а що тих два бухгалтера, що є в штатному розкладі обласної «Просвіти» не володіють інформацією про рух коштів Товариства? Чи означає це, що інформацією про фінанси володіє виключно С.Волковецький? Чи, можливо, в франківській «Просвіті» є дві бухгалтерії? Наразі зачекаємо відповіді голови після його повернення з відпустки…
А от «План діяльності…» можемо проаналізувати. Відверто, він «вразив» своїм об’ємом (аж вісім сторінок і 98 «пунктів»), проте не вразив змістом. План – помісячний. І щомісяця в ньому повторюється «Підготовка та щотижневе видавництво газети «Галицька Просвіта» і «Випуск просвітянського вісника «Дзвони Просвіти» на обласному радіо», - це вже 24 пункти...
Є і малозрозумілі пункти на кшталт «Проведення роботи з організації в селах трудових колективів міст осередків «Просвіти»:). А є і таке: «Участь в урочистостях з нагоди роковин ….» - зауважте не «організація», а «участь». Що-що, а писати дуті «Плани» ми навчені ще з радянських часів…
І було би це все сумно, якби не розуміння "вічної істини", - що кожна організація має свої фази розвитку – народжується, досягає розквіту і …вмирає. Навіть "Просвіта" як бачимо тут не виключення з правил.
Хоча кожна організація може отримати і «нове народження», але для цього потрібні нові підходи, нове мислення, сучасні знання, модерний менеджмент, свіжі мізки і велике бажання активно працювати. Приклади? Приклади є – ті ж названі вище: «Є» і «Мармуляда»…