Володимир Куцев - інвестбанкір, народився в Івано-Франківську, вчився у ЗОШ №3, та у франківський художній школі, потім вчився в НовГУ ім. Ярослава Мудрого, та проходив курси Executive Education в Нью-Йоркському Унівнерситеті (NYU Stern School of Business).
Працював bondsales, та інвестбанкіром у топових організаціях таких як Інвестбанк ТРАСТ, Атон, Метрополь, Лінк Капітал. Приймав участь в організації та розміщені, а також в реструктуризації понад двадцяти debt capital markets offerings із загальним обсягом понад USD 1.5 млрд. В 2012 створив компанію Danford&Сo – із фокусом на інвестиції у біо-масу та біо-газ в Україні, учервні 2014 році став одним із керуючих партнерів та співзасновників інвестбанку Empire State Capital Partners (офіси у Києві та Нью-Йорку). Приймав участь у створенні консорціуму для інвестицій у банківський сектор України.
- Пане Володимире, яка зараз ситуація в Україні. Інвестори сюди йдуть до нас?
В нашій розмові буду моделювати точки зору різноманітних груп. Зараз я вам обмалюю відповідь типового фонд-менеджера, який, наприклад, працює із євробондами і тримає на балансі фонду як корпоративні так і суверенні бонди країн ЕМЕЕА, а гроші цього фонду – це, наприклад, гроші пенсіонерів-полісменів штату Масачусетс.
Отож відповідь – ні не підуть, тому що зараз іде повна дискредитація репутації країни-боржника. Ризик України зараз оцінюється за індикатором СDS (credit default swap) – це 3600 пунктів!!
Тепер давайте робити credit pricing – тобто, умовно кажучи, якщо б Україна зараз вийшла на ринок міжнародних запозичень, то вона б зайняла гроші на 5 років більш ніж під 36% річних. А якщо сюди доплюсувати ще інші індикатори, то ми б у підсумку отримали десь 45 - 46% річних. Це говорить про те що, якщо б ми ще після цього приплюсували вартість видачі корпоративних кредитів і ризик інфляції, то кредит для бізнесу на 5 років вартуватиме біля 70% річних в доларах. Це повний абсурд.
Якщо говорити про те, як всесвітнє фінансове товариство оцінює макроекономіку України, то ми побачимо, що, наприклад, за даними журналу The Economist, а саме Economist Intelligence Unit (EIU), Україна займає перше місце в світі як найгірша економіка…
Продовжуємо далі мислити як фонд-менеджер чи трейдер облігацій. Якщо ми візьмемо часи Януковича і як там оцінювалися суверенні ризики України та корпоративні ризики українських емітентів, то ми побачимо значну різницю. Можна по-різному відноситися до його методів управління, вірніше до їх відсутності. Бо якщо б вони були, то не було б того, що було допущено. Але до 2012 року, до виборів у ВРУ, коли там перемогла Сім’я Сашка Януковича, то з точки зору фонд-менеджера, можна сказати, що це була абсолютна правильна, збалансована програма, яка включала в себе і розуміння ринкових реалій інвестиційного характеру, і інфраструктурних змін. Тепер фонд-менеджер згадує, як той же самий Колесніков зробив і підготовку до Євро, бо фонд-менеджер разом із своїми брокерами та колегами був на цих заходах, на приклад, на стадіоні Львова і робив там ті чи інші висновки.
Зараз ми бачимо, що українські банки все ще не включені у систему торгівлі «Euroclear» і «Клірстрім». Вони б зараз торгували, брали на позицію мінімальнодефолтні борогові зобов’язання. Це дало б навіть на спекулятивних торгах притік ліквідності в Україну. Ми ж бачимо відсутність навіть короткострокової ліквідності. Інші країни це все мають. Навіть та ж Киргизія, яка є членом Митного Союзу. Чому, навіть попри санкції, російська банківська система більш-менш стабільна? А все тому, що російська банківська система має доступ до «Euroclear» і «Клірстрім». І у зв’язку із погіршенням ситуації з поверненням кредитів, банки можуть дозволити собі взяти на позицію нормальні єврооблігації і так далі.
Це говорить про те, що є комплексний, стратегічний підхід, а є популізм і якийсь більшовизм. А будь-який лівацький більшовицький рух – це рух до знищення. Навіть, якщо брати класиків марксизму-ленінізму, то навіть сам Ленін казав, що лівизна – це погано, а соціалісти – це "повії". А, за великою мірою, ми зараз маємо справу із соціалістами. Тобто ми отримали ще жорсткішу поляризацію суспільства, ніж була. І ми це вже бачимо. Це погано, це штучно створені проблеми, які викликані некомпетентністю владної бюрократії.
Цікаво, от люди зрозуміли вже, що "Колективний Захід" за Україну нічого не зробить? В Україні має напрацюватися своя система прийняття рішень, вигідних для України і тільки для України!
Треба зрозуміти такі, для багатьох крамольні, тези:
- «те, що вигідно DTEK Ахтемова – це вигідно і для України»,
- «те, що вигідно «Приватбанку» Коломойського – це вигідно і для України!»,
- «те, що вигідно облгазам, які контролюються групою Фірташа – це вигідно для України!»,
- «те, що вигідно Василю, що тримає кіоск, або Петру, що ґаздує на селі – це вигідно для України».
З державницької точки зору – не потрібно забувати про того ж Фірташа, а саме те, що він вніс свій особистий внесок у розвиток ГТС, яка за його посередництва залишилася власністю України! Це факти. Бо є інший факт – відома схема Юлії Тимошенко і Путіна, за якою українська ГТС повинна була б перейти у власність Росії. Але українським новітнім більшовикам все це не цікаво, їм цікаво прокричати гасла і піти просити грошей із позиції жебрака у світового співтовариства. А світовому співтовариству такі ми не цікаві.
А давайте уявимо іншу ситуацію – у зв’язку із некомпетенцією і відсутністю стратегічного мислення у правлячої бюрократії з однієї сторони, а з іншої сторони – із деструктивними діями Путіна та його керівника Рамзана Кадирова, які вони поступово реалізують в Україні, давайте моделювати найнегативніший сценарій.
Сценарій такий – реформ немає, економіка найгірша в світі, ідуть утиски бізнесу, утиски свободи слова та свободи думки, присутній примітивний маргінес, відбулася жорстка поляризація суспільства де кожен сам за себе і це тоді, коли багато зброї на руках, тобто все це за ознаками глобального мислення фіксується у гуманітарну катастрофу та failed state, продовжуємо далі, і ось все це зависло коло наших найближчих країн-сусідів – над Польщею, Румунією та Угорщиною. Питання – що вони, сусіди України, робитимуть?
Давайте знову будемо мислити як інша сторона. Так ось, колеги із Польщі, Угорщини та Румунії почнуть застосовуватимуть превентивні заходи, пов’язані з їх доктринами національної безпеки, а точніше – заходи із встановлення протекторату над прикордонними українськими територіями, тим більше, що Росія це прямо пропонувала їм! І якщо буде такий сценарій, а ми не можемо виключати найгіршого сценарію розвитку подій, то таке можливе. Давайте задамо собі запитання: всі ці новини навколо могили Бандери, вже сталі українофобські заяви у польському не маргінальному правому середовищі та інше, чи все це не є початком «прокатки теми варварів на східних кресах Великої Полонії»? Ось, на мій погляд, це вже вельми доречне питання. Маючи на увазі це вище наведене питання, треба завжди пам’ятати про чітку позицію пана Орбана. Ця позиція суперечить український точці зору, але із точки зору угорської державності прем’єр Угорщини захищає свої національні інтереси.
- Як вийти зараз із кризи?
Саме бізнес і тільки бізнес завжди виводив суспільство із криз. Повернімося до автора слів про повій соціалістів, і до того як вийшов із кризи Радянський Союз на початку свого існування? СРСР за керівництва пана Леніна пішов шляхом Нової Економічної Політики – себто НЕП, себто шляхом максимально сприятливих умов для бізнесу.
Тобто національний інтерес України зараз – це максимально ліберальне ставлення до бізнесу, і жорсткий контроль територій!
Нам приводять в приклад Грузію, але наша бюрократія навіть не усвідомлює і не розуміє того, що було зроблено в Грузії. Вони (бюрократія) говорять лозунгами. Музика грає – вони танцюють. Але музика вже перестала грати, але вони продовжують танцювати.
Що було зроблено в Грузії? В Грузії було зроблене комфортне мінімальне оподаткування для будь-якої категорії підприємництва, а з іншої сторони була максимальна програма залучення стратегічних інвесторів – наприклад, у ті ж самі порти. В країну пішли капітали Перської затоки. Була налагоджена максимальна кооперація з Ізраїлем, а з іншої сторони газова співпраця з Іраном. Про це потрібно говорити. Просто Саакашвілі відштовхувався від того, що вигідно країні. В його команді були прекрасні люди, бізнесмени-практики, неперевершені банкіри, прекрасна молода команда спеціалістів, які робили все для країни.
Всі, хто були пов’язані з Грузією, чи грузинські «олігархи», чи ті хто мали там свої інтереси, всі вони сказали: «ми скидаємось грошима, а ви панове із країн Заходу даєте спеціалістів і інфраструктуру і все – поїхали робити успіх». А зараз ми спостерігаємо те, що ті люди, які переживають за країну, ті що зупинили навалу сепаратизму у 2014 році, оголошуються поганими.
Де месседж: «Друзі, олігархи не є влада, і результати приватизації держава ніколи не переглядатиме, а також ми гарантуємо рівні можливості для усього бізнесу із мінімальним оподаткуванням», де цей меседж?
Зараз не подається чіткий посил і Україна не стає привабливою, у першу чергу, для локального бізнесу. Бізнесмени готові сформувати той же самий пул і робити те саме, що робили їхні колеги у Грузії. Але цього не відбувається через більшовизм і популізм. Зараз всі посили, які йдуть від України – це суцільний більшовизм. Починаючи від влади, закінчуючи бувшими відомими журналістами – борцями з «олігархами». Ну не хочете ви своїх бізнесменів – прийдуть інші. Але на відміну від своїх – в них вже не буде навіть мінімальних сентиментів до цієї землі – їх цікавитимуть лише бухгалтерські звіти.
Тобто відсутня не тільки «business friendly» атмосфера,відсутня і державницька позиція, а це вже дуже насторожує багатьох впливових гравців у світі.
Якщо ми повернемося до 2003 року і наступних років, то у той час у Вашингтоні знаходилася адміністрація республіканців в обличчі Джорджа Буша-молодшого. Зараз же ми бачимо іншу команду – так звану Стенфордську групу на чолі з Соросом, Бараком Хусейном Обамою і іншими, котра вже, за гучними заявами американського істеблішменту, є некомпетентною з точки зору захисту американських зовнішніх інтересів, формування привабливої моделі капіталізму і так далі. Ми спостерігаємо просто відкриту та хамську здачу Ізраїлю, м’яку поступову здачу України, із потенційним формуванням дуги нестабільності. І це призведе за собою найгірший варіант, який ми вже змалювали вище. Про це потрібно прямо говорити.
- Кому вигідна дуга нестабільності?
Я сумніваюся, що так званим responsible people вигідна ця ситуація. Це до речі, дискредитація іміджу США, які на секунду, являються гарантами територіальної цілісності більш ніж 50 країн. А ми бачимо, що гарантія територіальної цілісності була порушена двома гравцями – саме США і РФ. І про це також треба говорити! І хочу сказати, що про це вже говорять наші друзі із Республіканської Партії США, не зовсім останні люди там, до речі. А слова такі – ми не захистили Україну, та сприяли тій анексії. Такі от невеселі моменти (на протязі березня та квітня 2015 Дік Чейні заявляв, що Обама зрадив національні інтереси США, і це також сприяло анексії Криму – Фіртка).
А от в діях Обами прослідковується почерк пана Сороса, що згідно американської ділової преси вкрав із бюджету США близько USD 13 млрд. (про порушення кримінальної справи проти Джорджа Сороса раніше повідомляли ЗМІ – Фіртка).
Себто – усе це у комплексі призвело до дисбалансу і банкрутства всього. І ті люди, які мають можливість внести зміни у це, а це мова про клас підприємців, їх зараз роблять ворогами. А це ті люди, які створюють робочі місця, платять зарплату і беруть на себе не аби які ризики. І це що не більшовизм, який приходить по рекомендації людини, яка вкрала ті 13 мільярдів доларів?
- Для чого це "людині, яка вкрала 13 мільярдів"?
В експертних колах така є точка зору, що він (мається на увазі більш широку групу людей) зацікавлений бути на вершині, не зважаючи на те, яку ціну за це потрібно заплатити. Він переслідує свої інтереси, що знаходять своє відображення на біржі та в іграх на фінансових ринках взагалі (Джордж Сорос був активним фігурантом розслідувань у Великобританії, котрі проходили після обвалу фінансистом британського фунту у 1992 році, також у 2002 році Парижським судом пан Сорос був визнаний винним у інсайдерський торгівлі акціями банку Societe Generale, а про нещодавнє порушення кримінальної справи проти Джорджа Сороса вже в США раніше повідомляли ЗМІ – Фіртка). Та й багато чого той Сорос ще робить, хоче зробить девальвацію, хоче не зробить девальвацію, взагалі давайте згадаймо і його опуси як проти республіканців в цілому так і проти Джоджа Буша-молодшого зокрема.
- Для чого все це?
Ну не треба забувати про девальвацію гривні, і от деякі експерти кажуть, що для того, щоб енергетичні транзитні ресурси були під його цілковитим контролем. Згідно повідомлень у ЗМІ, пан Сорос зараз активно приймає участь в так званому реформуванні Нафтогазу. Ну ось і все. Це бізнес і нічого особистого.
От наприклад, у консервативних колах США вважається, що був дуже цинічний розрахунок у цього «пана 13 млрд» і по завданню шкоди і енергетичним гравцям із США і Британії, а саме Chevron, ExxonMobil, BP та ін. – гравці ж змушені тепер терпіти збитки через санкції та «раптове зниження цін на нафту» (Exxon Mobil та BP являються акціонерами та партнерами у багатьох проектах російських нафтових та газових компаній як в РФ так і усьому світі – Фіртка).
Судячи знову ж таки із різноманітних європейських ЗМІ, такі от планування уже увійшли у конфронтацію з інтересами тих чи інших європейських країн, а також в конфронтацію із інтересами європейських, британських та американських енергетичних гравців. Тобто нікому не потрібен конфлікт в центрі Євразії. Будуть фінальні акорди, але вже не тут. В інших географічних точках світу – можливо в Ірландії.
- Наші олігархи це добре чи погано?
Українські олігархи – ніякі не ангели, але такі ж самі грішні, як і ми. Але при цьому всьому в силу віку і реалізованого, починають жити за біблійними принципами, коли ліва рука, яка робить добрі справи не знає, що робить права рука і навпаки. Хотів би наголосити всім, що українські олігархи проходять всюди процедури KYC (know your client), використовують активно ті чи інші інструменти capital markets, і є фінансово транспарентні з точки зору глобального банківського товариства.
А ось інші, а саме ті хто люблять позвинувачувати – не є фінансово транспарентні, і тому не пройдуть стандартизовану процедуру KYC. Наприклад, якщо брати до уваги публікації у відомих світових і українських ЗМІ, то ми побачимо, що ряд нардепів від тих чи інших партій, та зв’язані із ними вископосадовці проходять по корупційних справах у Швейцарії і так далі.
Тепер давайте подивимось на приклад того таки Портнова, ми бачимо як дезавуюються усі ці лозунги і кричалки, що були під час Майдану. Людина вже офіційно знята з усіх санкційних списків ЄС та Інтерполу, і Портнов судиться з тими, хто його туди включив. Вже є офіційна інформація, що Королівський прокурор Бельгії викликає для допиту екс-генпрокурора Махніцького з питання фальсифікації ним інформації по Портнову. І як що так піде, то Портнов виграє. А як що Портнов виграє, то буде дуже цікавий сюжет.
Тепер знову уявімо собі того фонд-менеджера який сідає за термінал Bloomberg, бачить CDS України, аналізує звітність DTEK, при цьому читає новини про того ж Портнова та Фірташа, наймає, наприклад Kroll, і також через своїх офіційних лобістів робить запити конгресменам та сенаторам про ситуацію та шляхи виходу із неї, плюс тисне через своїх вище зазначених офіційних представників на ДержДеп.
- Чому тисне?
Тому що гроші пенсіонерів-полісменів із штату Масачусетс, котрі були вкладені у євробонди DTEK в 2012 році, зараз після перемоги демократії в Україні, стали замороженеми через дефолтний стан боржника. І заморожені не тому, що боржник неефективний, а тому що – є все те, що ми вже проговорили раніше, плюс є реальна інформація про стан речей, наприклад, від того ж Kroll, постійне комунікування іде фонд-менеджера із емітентом. Не виключено, що емітент вже, можливо, готує позови до різноманітних судів в тих чи інших країнах світу. І ці позови проти різних українських чиновників. Плюс також іде паралельно дуже цинічна гра і на українських суверенних боргових забов’язаннях…
І що ми маємо? А маємо те, що «крутий олігарх Ахметов», у якого є холдинг DTEK, відчуває зараз труднощі через усім відомі причини. Замість того, щоб його підтримати, бо він має кредити перед західною банківською та інвестиційною спільнотою, його починають пресувати. Пресуючи його, вони створюють загрозу дефолту його підприємств. Іноземні інвестори на прикладі нашого уявного фонд-менеджеру, якого ми обмалювали вище, спостерігаючи за цим, відмовлятимуть Україні у запозиченнях та інвестиціях. Бо це ж зрозуміло – ви там однією рукою знищуєте бізнес нашого боржника, а іншою в нас же простите грошей. Ха-ха…
Скажу цинічно – нікого в банках та в інвестиційних установах розмови про демократію не цікавлять. А цікавить ефективність того чи іншого контрагенту. Все.
А тепер давайте уявімо, що якийсь із емітентів, котрого наші більшовики хотіли розкулачити, не просто подав до Високого Суду у Лондоні, а й виграв цю справу – себто згідно рішення Високого Суду у Лондоні гроші полісменів-пенсіонерів із штату Масачусетс були свідомо «підпалені» при активній участі Стенфордських мрійників-ліваків… От такої…
Тепер дивіться – непротивлення анексії Криму, по суті непротивлення війні у Донбасі, здача Ізраїлю «демократичному» Ірану, різноманітні там «ліберальні» перетворення в Єгипті, котрі робили такі от «зовсім не терористи» із «Братів-мусульман», також повне знищення мирними «демократичними активістами» із ISIS одного із найкрасивіших міст світу - Алеппо, ситуація із вкраденими USD 13 млрд., також вищезгаданий приклад захисту прав кредиторів, та захист прав приватної власності, разом із іншими справами, фактами і т.д., то все це, панове, вже не 2008 рік і Lehman Brothers – це надто гірше! Ви всі загрались, панове. Я вважаю, що у еліт США стане розуму все це зупинити!
- У чому саме відмовлятимуть Україні?
Ще раз – ви там однією рукою знищуєте бізнес нашого боржника і ми про все знаємо достеменно, а іншою в нас же простите грошей, тому - ні цента більшовикам!
Можуть у всьому відмовляти. І будуть відмовляти. І про це свідчать останній провальний саміт «Україна–ЄС», та провальна «Конференція донорів України», що відбулисьу кінці квітня 2015 року. Експертні точки зору такі– немає правильних посилів від України, а є реальний більшовизм, та новітній троцькізм.
Якщо ми подивимося на історію США, то усі сім’ї, які були при заснуванні держави і управлінні нею – олігархи в сучасному сенсі цього слова.
В Америці ті ідеї, про які я говорив – чітко зафіксовані та працюють: «Те, що добре для Шеврона – те добре для США, те, що добре для Майкрософт – добре для США». Ви що думаєте, що вони не впливають на політику, у них немає своїх лобістів, конгресменів, сенаторів, чи людей в інших інстанціях? Звичайно, що є. Вони офіційно делегують своїх людей у владу. Тому не треба акцентувати увагу на немудрих заявах людей, прізвища яких завтра ви вже не згадаєте…
То що в Україні Коломойський не може впливати? Буде впливати. І треба, щоб впливав. У всіх географічних зонах, широтах, в будь-яких країнах є люди відповідальні за сектори, компанії, загальну ситуацію і вони впливають і у цьому немає нічого страшного. Це є той клас responsible people – відповідальних людей, людей які беруть на себе відповідальність. Це є поколіннями вихований клас responsible people. Але ми більшовики і хочемо грошей на халяву, і ні за що відповідати не хочемо. Після нас - хоч Потоп...
- Які перспективи України, які шанси? Які інтереси потрібно формулювати?
Думаю, що із глобальної точки зору, стабілізує Україну тріумвірат Китаю, Ізраїлю і Великобританії (ця група відома як «група Ротшильдів»– Фіртка), та за активної участі наших друзів із Республіканської партії США (ця група відома як «група Нафтовиків»– Фіртка), а також в співпраці із сильними українськими та європейськими партнерами. Інших шляхів стабілізації я не бачу. Плюс сюди можуть підтягнутися ще колеги з Перської затоки. Нещодавно в американській пресі пройшла інформація про те, що Україна несподівано вже отримала ситуативного та тактичного союзника в особі саудитів.
Кожна з цих сторін, чи країн-учасниць володіє тією чи іншою специфікою і не зацікавлена у наростанні нестабільності.
Повертаючись до запитання – сильні люблять сильних. І все. Себто в локальній площині мусять бути сильні бізнесмени та державні діячі.
Шанси завжди є, але різна вірогідність. А інтереси були сформовані ще паном Кучмою. Україна – це сильна країна, яка має спільні рівноправні торгові інтереси і з ЄС, і з РФ. При цьому має свою сильну армію яка активно співпрацює із НАТО. Якщо ми згадаємо 1995 рік і події з Мєшковим, то Україна тоді тільки ставала нейтральною країною. Але Мєшкова із Криму прогнали.
Згадуємо 2003 рік і події з Тузлою. На той час Україна вже була офіційно нейтральна. Але Тузлу жорстко та безкомпромісно силовим шляхом вирішили. Під стратегічним нейтралітетом не мається на увазі слабка армія, а навпаки.
Успіх та економічне зростання України, не зубожіння, а саме моральне та матеріальне збагачення українця – це запорука того, що кроки із дестабілізації Украіни та СНД, що робляться вискочкою Путіним (котрий є старшим опером із ленінградського КДБ) та його керівником в особі Кадирова (так як Рамзан тепер де-факто президент Росії), так ось всі ці кроки будуть знівельовані та розбиті вщент.
- Що із ЄС?
Греція виходить із Єврозони та із Шенгену – німці не хочуть їх годувати. Це рішення вже прийнято на політичному рівні. Також Девід Кемерон днями після перемоги на виборах консерваторів, пішов порадитися із Королевою і після вечері із Її Величністю Королевою Єлизаветою Другою та із рядом британських аристократів, «прийняв рішення», що потрібно винести вже питання про вихідіз ЄС. Знову ж таки через надто великі податки в ЄС і відсутність незалежності вкладників та інвесторів, і взагалі якесь лівацтво, яке погано корелює із британськими інтересами...
- Ви згадували так звану Стенфордську групу. Що це за група – можна детальніше?
Це група випускників Стенфордського університету і, до речі, не тільки. Вони такі «сучасні троцькісти», котрі вважають, що можна по-іншому вибудовувати політику, аніж та, яка проводилась США і тими чи іншими гравцями останні 10 років до Барака Хусейна Обами.
Це так звані топові менеджери, які не мають розуміння ієрархічності, ні «відчуття крові», та відчуття обов’язку перед країною, перед світом, перед майбутнім, і так далі, втілення класичного топ-менеджера, якому байдуже – він сьогодні тут, а завтра там, втілення такого офісного планктону на глобальному рівні.
Є і інші серйозні експерти, які, скажімо, базуються навколо Генрі Кісінджера, Кондолізи Райс, Діка Чейні, Річарда Хааса. Тут інша картина світу, яка каже – «навіщо нам ставити під сумнів авторитет США, ми же не самогубці?». Вже навіть той самий Збігнєв Бжежинський, каже у публічному просторі: «Досить, зупиніться».
- Перейдемо далі до макро-ситуацій. Що там у США з боргом, та елітами?
Ніхто не зацікавлений ні у матеріальному, ні у моральному дефолті США. Механізмів є вдосталь. Треба повертатись до базових цінностей. Деякі експерти вважають, що під ці цілі приводили фейсбучних манагерів Обами.
Якщо американська еліта відкрито визнає, що Обама себе "погано веде", то це буде сильна моральна шкода для США. І на превеликий жаль Обама зробив вже все для цього… До речі, знову от подумав, чому Сорос так робить… А може він ставить вже bets на moral default США?.. Йому ж, чесно кажучи, все рівно де жити і що далі. Only bets and greed…
Тому зараз ті люди, які вважають себе відповідальними роблять все для того, щоб і не обвалити авторитет США, але щоб після президентських виборів повернути до влади відповідальних, нормальних, прогнозованих електоральних політиків.
Хочу перелічити вже зроблені перші кроки:
- абсолютний контроль республіканцями двох Палат у США,
- скандал щодо уранової корупційної схеми де фігурує Хіларі Клінтон,
- податкова ситуація із Соросом,
- аплодисменти Бібі Нетаньяху у парламенті США і тд.
Ще раз – ніхто не зацікавлений у банкрутстві США, не слухайте маргіналів. Все складніше і простіше одночасно.
Просто фейсбучні манагери, які поки що коло керма, дальше свого офісного мислення не бачать. Це банальна некомпетентність. Тут теорії змови немає.
- А що із нашими елітами?
Тут все просто – потрібен ієрархічний та орденський тип мислення, такі от утворення які будуть проводити позитивну селекцію.
До речі Генадій Балашов про сучасних українських керманичів говорить, як про дітей батьків, у яких все добре. Це діти успішних радянських батьків. Тому вони більше ні на що не здатні. З дитинства така ситуація – ну, синку, розбив ти машину – ми тобі купимо ще одну…
Діти закордонних еліт виховуються так, щоби не зганьбити честь сім’ї. Вони дійсно воюють в арміях, а не постять фото у Фейсбуці. Британські принци приймають участь у спецопераціях в Афганістані та в Іраку і дістають поранення, Майкл Кентський – розвідник, командир авіа-ескадрильї, і ще і головує на масонських зібраннях, Нетаньяху – бойовий генерал, Кісінджер – кадровий офіцер-розвідник, Маккейн – високопоставлений офіцер, родина Бушів – вся воювала, Дік Чейні – командував операцією «Буря в пустелі» та був міністром оборони США, люди в оточенні Саркозі – служиві, люди в оточенні Берлусконі – також генерали, товариш Сі – колишній секретар міністра оборони Китаю товариша Ген Бяо...
Pride and Honour – за цими принципоми виховуює своїх нащадків вся закордонна еліта. Це все відбувається на рівні закритих спільнот, тих же масонських лож, релігійних орденів. Люди, що пройшли селекцію там – це люди честі і відповідальності.
-----------------------------
P.S. Днями Empire State Capital Partners провів інвестиційну конференцію «New Ukraine».
Лідери ділової та політичної середовища України позначили своє бачення економічного майбутнього країни на інвестиційній конференції «New Ukraine». В ході заходу, організованого Empire State Capital Partners, вони обмінялися думками і своїм баченням економічних планів країни з аудиторією, що нараховує більше 300 міжнародних і місцевих інвесторів, а також лідерів політичного, культурного та ділового середовищ.
Головними спікерами заходу були Білл Браудер з Hermitage Capital, унікальний погляд якого на пострадянську епоху економіки набув міжнародного значення; Родольфо Аморесано, головний інвестиційний директор Empire State Capital Partners, Олег Бахматюк, генеральний директор і засновник UkrL and Farming і Річард Спінкс, генеральний директор Active Energy Group.
На інвестиційній конференції «NewUkraine 2015» було охоплено широкий спектр тем та галузей, в числі яких макроекономіка і політика, агро- і харчова промисловість, паливно-енергетичний сектор, інфраструктура, машинобудування та нерухомість, банки та фінанси, альтернативна енергетика та відновлювані джерела енергії, а також був зроблений акцент на інвестиційні можливості країни.
Під час свого виступу Родольфо Аморсано підкреслив важливість проведення подібних заходів в Україні: «Конференція зібрала під одним дахом міжнародних інвесторів, емітентів, інвестиційних банкірів, ключових представників політичної, ділової та культурної середовища. Вони поділилися своїм баченням розвитку української економіки та даліважние практичні советио те, як правильно представляти компанію та інформацію інвесторам».
З метою подальшого розвитку України та демонстрації зацікавленості країни в залученні інвестицій, кілька компаній, включаючи Active Energy Group Plc, яка розміщена на Лондонській фондовій біржі, і Ukr Land Farming (включаючи Avangard), організували візити на свої об'єкти в Україні.
«Після того як Президент Порошенко був обраний, ми спостерігаємо високий рівень організації та економічної мобільності», - повідомив Річард Спінкс, генеральний директор Active Energy Group Plc. «Я знаю з особистого досвіду, що Україна пропонує величезні економічні можливості і переконаний, що найкраще ще попереду».
Під час інвестиційної конференції учасники мали можливість насолодитися творами мистецтва сучасних українських художників та взяти участь у благодійному аукціоні. Аукціон був проведений за підтримки благодійного фонду «Український Світанок», заснованого Русланою, українською співачкою і громадським діячем. Залучені кошти були передані цією організацією на допомогу дітям, постраждалим від бойових дій у ATO.
Мета інвестиційної конференції «NewUkraine 2015» - переговори про майбутнє України, почути думки лідерів про те, що є критично необходімим для розвитку країни, покращення інвестиційного клімату та про інструменти, за допомогою яких можна реалізувати досягнення цих цілей.
P.P.S. Свою думку щодо розвитку України висловив на франківському сайті ще наприкінці 2008-початку 2009 років. Думка та перспективи виявилися дуже актуальними зараз та передбачили деякі перебіги ключових подій. http://www.malakava.if.ua/articles/8040
