Сопілкар із фронту

 

/data/blog/76065/64ffec50ff0e65d0c46f4dd159d6b6f5.jpg

 

Мишко Адамчак, музикант гурту «КораЛЛі», сопілкар із позивним Лемко – 28-річний доброволець у складі медичного батальйону «Госпітальєри». Він вивозить поранених з передової. Часто співає їм, аби відволікти від болю. Сопілку Лемко завжди возить з собою – і на фронті, і в мирному житті.

        

Недавно Мишко приїхав у рідний Івано-Франківськ у відпустку. Було помітно, що останнім часом він багато недосипав. Спершу питаємо про його лемківський родовід, далі говоримо про фронт.

Його коріння з села Тилява (Tylawa) Кроснянського повіту, це на півдні Польщі, за 4 км від польського-словацького кордону. Там народилися і жили дідусі та бабусі Мишка перед тим, як їх переселили під час операції «Вісла». «Мені вдалось декілька разів там побувати - дуже мальовнича місцевість. Там навіть збереглась стара прадідова хата», - починає свою розповідь Мишко.

Родина Адамчаків

 

З дитинства Мишко з братом Юрком, сестрою Марічкою та їх матір’ю відвідували різні фестивалі, як-от «Лемківська ватра» та «Дзвони Лемківщини», були учасниками хору «Бескид». Потім з братом та друзями створили свій гурт «КораЛЛі» і вже з ними виступали, в тому числі і в Ждині (Польща). Одного разу навіть виграли конкурс у номінації «Лемківська пісня».

На передовій у с. Піски та Первомайське Донецької області Мишко Адамчак пробув два місяці, з кінця січня до кінця березня. Потрапив на фронт добровільно, закінчивши курси медично-тактичної військової підготовки. Раніше працював гірськолижним рятувальником, тому навики надання першої домедичної допомоги має. Зараз виконує обов’язки водія та парамедика.

Саме там знайшов багато друзів з різних куточків України і переконався, що в найтемніший час видно найсвітліші душі... А госпітальєри є янголами-рятівниками тих, хто захищає Україну від ворожих нападників.

«Реанімобілі часто виходять з ладу, — говорить Мишко. — На передовій можуть працювати тільки повнопрохідні джипи. Вони обладнані медичними і технічними засобами, щоб полагодити їх в разі потреби, щоб витягнути з канави чи ями. Автомобілі дуже часто розбиваються, колеса пробиваються, ходова виходить з ладу, осколки потрапляють всередину. Через обстріли часто вибухають реанімобілі».

Прийшла допомога

Він з сумом констатує, що обстріли не припиняються, незважаючи на оголошене перемир’я. Тому ніякого перемир’я не визнає. Під час бою захищає себе так, як усі: бронежилетами і касками. «Там дуже важливо бути морально і психологічно готовим і мати холодний розум, - наголошує водій-парамедик. - Треба наперед налаштувати себе. Трапляється всяке. Було, що ми приїхали, а бійці вже були вбиті на полі бою…»

Їх завжди виїжджає четверо: лікар, парамедик, водій і боєць. Це так звана «вогнева підтримка». Багато коштів йде на заправку та обслуговування автомобілів. Адже щодня доводиться долати десятки кілометрів. Від передової до найближчого госпіталю — 50 кілометрів. На жаль, державної підтримки немає, тримаються виключно завдяки допомозі волонтерів.

«Часом буває так, що основним «потребуючим допомоги» майже на цілий день стає рідний залізний кінь - реанімобіль. Тоді приділяєш йому стільки часу й уваги, скільки потрібно. Навіть старанно миєш і чистиш ввечері, наприкінці усіх лікувальних процедур. Бо ж потім захочеш повноцінної віддачі. І він не підведе», - посміхається юнак.

Госпітальєри дякують за кожен внесок у спільну справу! Нещодавно хлопці пригнали їм реанімобіль від української громади в Ірландії, та ще й з цілою купою харчів і медикаментів. Це перший реанімобіль з правостороннім кермом. Але в умовах фронту до цього швидко призвичаюєшся – Мишко вже встиг проїхатися ним околицями. Найближчим часом реанімобіль буде укомплектований усім необхідним обладнанням для надання медичної допомоги. Хлопці вірять, що джип принесе багато користі і допоможе врятувати не одне людське життя.

З відомою актрисою Ірмою Вітовською

«Коли випадає вільний час, ми намагаємось багато читати, слухати музику, я граю на гітарі та сопілці, хлопці співають, - розповідає Мишко. - На передову часто приїздять капелани, ми молимось разом з ними, багато спілкуємось, співаємо. Нещодавно мені потрапила до рук книга Василя Шкляра «Елементал». Напевно, саме ця схожість з ситуацією, описаною на перших сторінках, вкупі з неймовірним сюжетом посприяли прочитанню книги за півтори ночі. Звичайно ж, у значний ущерб сну (знову ж таки, аналогічно з постійною недостачею сну в героя книги), втім про це анітрохи не шкодую».

Перебуваючи в Івано-Франківську, хлопець спіймав себе на думці, що декілька днів поспіль, коли він сідав за улюблений штурвал, його рука інстинктивно тягнулася ввімкнути мигалки та сирену, а нога - вдавити педаль газу в підлогу. Так, як це робив на передовій.

За кермом

«Ех, треба повертатися!» - завершає розмову Мишко. — Якесь недобре заколотилося над Україною у той 2014-й. Непростий час для всього українського. Великі знаки питання у кожній тверезій українській голові. Увесь час бабця казали нам: «Нема біди, діти. Нема біди, бо нема війни...» І щось, мабуть, у тому було».

***

Останній проект, в якому Мишко Адамчак взяв участь, називається «Музика воїнів». За задумом ініціаторів проекту, його учасниками є як музиканти, які воюють, так і ті, хто не воює. Вони розміщують відеоролики з цікавими мелодіями в Ютубі.

Мишко подав на участь мелодію гуцульського танцю «Аркан», який є головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця у легіні. Перекази свідчать, що вперше гуцульський танець «Аркан» виконали витязі, які зійшли з гір. За словами Мишка, саме цей карпатський мотив зараз є актуальним і дуже символічним, він допоможе накинути аркан на шиї ворогів України і перемогти їх.

 

Юлія БОЄЧКО, Галицький Кореспондент


07.05.2015 Юлія Боєчко 1710 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1466
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

835
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1312
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2526 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3622
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3056 2

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

496

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

291

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

290

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

904
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5051
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10437 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8898
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7485
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

720
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

921
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1206
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15682
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1240
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1637
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1553
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1779