Сьогодні, 30 квітня, Інститу розвитку міста "Новий Івано-Франківьк" провів круглий стіл, за яким зібралися письменники, культурологи, архітектори, політологи та інші зацікавлені для того, щоб ініціювати написання програми для міста «Культурна стратегія Івано-Франківська».
На сьогоднішній день інститут розвитку міста «Новий Івано-Франківськ», який заснований народним депутатом України від міста Івано-Франківськм Олександром Шевченком, зібрав людей, які мають що сказати і можуть внести конструктивні пропозиції щодо виходу міста з культурного колапсу. Всі пропозиції будуть враховані і ввійдуть в програму, яка називається «Культурна стратегія для Франківська». Координатором заходу став директор інституту розвитку міста "Новий Івано-Франківськ" Олег Головенський, повідомляє кореспондент Фіртки.
«Сьогодні ми зібрали масу людей, які є як "фанатами", так і професіонали та організаторами культури, митцями для того, щоб вони висловились, а ми «на олівець» взяли всі їхні пропозиції для включення в ту програму, яку ми називаємо «Культурна стратегія міста». Ми співпрацюємо з Інститутом мистецтв Прикарпатського університету. Це буде псевдонаукова програма, яка не просто буде написана для того, щоб створити ще одну програму, бо програм є багато. Сподіваємося, що ця програма буде витребувана міською владою, якщо не тепер, то в найближчому майбутньому, - каже О. Головенський, - Ми знаємо, що в кінці 90-их Івано-Франківськ в порівнянні зі Львовом був набагато прогресивніший. Це було місто Станіславського феномену, місто міжнародних імпрез. І за 10 років ми бачимо, що Франківськ десь залишився в тому часі і так само бачимо куди пішов Львів. Не все з досвіду Львова нам треба копіювати, але хоча б наявність зрозумілої і об'єднуючої концепції в розвитку міста загалом та культури зокрема - може бути добрим прикладом. Наразі програм є багато, просто вони не знаходили жвавої підтримки активного громадського сектору, а зараз вона з’явилась: зараз є багато культурологічних фундацій, громадських організацій. Та чомусь це зациклюється на рівні громадської ініціативи, а влада якось не сильно намагається підхопити цей «вітер», який почав дути в сторону модерного глобального європейського майбутнього».
Можливості громадського сектору обмежені. Влада могла б це робити, але чомусь зараз це не її пріоритет. Тому програма, яку буде створювати Інститут розвитку «Новий Івано-Франківськ» планується до реалізації саме через інструмент влади.
За словами Олега Головенського, в місті вже визріла та ситуація, коли потрібно об'єднати зусилля громади в томиу числі в культурному напрямі і спробувати прорухати цю галузь, для того, щоб створити дійсно таке, як проголосив в своїй недавній програмній статті Народний депутат Олександр Шевченко, «Місто талантів», де клас інноваторів буде тим локомотивом, який змінить якість життя в місті. Адже зараз в світі наступає період коли прогрес рухають не пролетарські колективи, не колгоспні громади, а кластер інноваторів. Для створення такого міста культура має першочергове значення.
Івано-Франківський письменник та інтелектуал Володимир Єшкілєв говорив про провінційність нашого міста, але зауважив, що в цьому насправді немає нічого поганого. «Провінційність треба ставити собі на службу,- переконував письменник.- Провінційне місто зручне для проживання і воно притягує до себе таланти, яким не потрібні мегаполіси. Крім того, талант - екологічний, він "не смердить"».
Письменник говорив про великий потенціал нашого міста, про екзотику Карпат і традиції Гуцулії, які заввиграшки можуть зробити наше місто культурним і впізнаваним.
«Нам не треба танцювати навколо монументів, нам треба обертатися коло талантів. Бо якщо креативні потуги скоротяться, то й місто зменшиться до рівня населеного пункту»,- завершив Володимир Єшкілєв.
Своїми думками поділився головний архітектор міста Володимир Гайдар, який зауважив, що в обговоренні все сходиться до видимого – архітектури, однак культура має бути у всьому.
«Я абсолютно погоджуюсь з тим, що той муляр, який мурує має знати, як правильно покласти розчин і як філігранно поставити цеглу. Тоді він готовий під кожним швом підписатися. Але в нас немає любові до своєї професії, до того, що ми робимо. З цим треба боротися, але не як з симптомами, це треба робити на ширшому рівні. Якщо ми говоримо про те, що у нас має бути культурне місто, то культура з міста має «перти», тобто це має бути у всіх напрямках», - вважає В. Гайдар.
На його переконання спершу потрібно проаналізувати, який у нас є потенціал, можливості, потім сформувати цінності, які ми хочемо розвинути. Це є вагомим для того, щоб підняти загальний культурний рівень. Далі необхідний креатив, щоб знати як правильно ті цінності подати і їх розвинути. Також не варто співставляти значення «провінції» тої, яка була ще 200 років тому з тим, яка є тепер.
«На цінностях колишньої провінції треба зіграти. Тільки це треба правильно подати. Мова не йде про те, що давайте нам гроші і ми будемо щось робити. Навпаки, мова про те, що давайте щось робити і тоді гроші підійдуть. Наступне - це промоція, ми мусимо в першу чергу любити себе, любити своє місто і правильно це все подавати. Далі з цього може бути якийсь маркетинг, тобто, якщо це все вже запрацювало – необхідно буде правильно взяти на озброєння совісним людям, які можуть це правильно використати і підживлювати», - переконаний головний архітектор міста.
Колишній директор Івано-Франківської філармонії Андрій Савка наводив у приклад Польщу .
"У Польщі кожне село робить фестивалі. Завдяки їм можна підняти культурний рівень і нашого міста. А найголовніше – це освіта, і шкільна і дошкільна, і тільки завдяки їй формується культурна ментальність".
«Кожен має почати з себе, - завершив пан Савка, - і митці також, бо вони носії культури, і мають попадати недопалком в урну».
Всі були одностайні в тому, що трикутник «мистецтво-влада-бізнес» не повинен бути тупокутним.
«Ми з цього багна не вилізем ніколи, якщо влада не буде толерувати цей процес», - виклав свою думку колишній адміністратор Івано-Франківського муніципального центру сучасного мистецтва Анатолій Пастушенко.
Всі зійшлися на тому, що пора владі, підприємцям і культурній громаді об’єднуватися і спільно вирішувати питання культури.
«Мусимо запрограмувати людей на те, що без культури ми ніщо!», - підсумував Анатолій Пастушенко та згадав випадок під час другої світової війни, коли Уїлстон Черчілль розглядав можливості оптимізації бюджету з метою збільшення видатків на оборону, - тоді він погодився скоротити всі необоронні видатки - освіту, охорону здоров'я і інше, за виключенням однієї статті видатків - видатків на культуру, мотивуючи таке риторичним запитанням: "А навіщо тоді все інше?"