Вже третє десятиліття по всій Україні з промислової карти зникають заводи, які у минулому були гігантами своєї справи. Державна політика зводиться до того, що заводи, які обтяжені боргами, стають легкою здобиччю для тих, хто має на меті стерти їх з лиця землі. Під виглядом "модернізації та відновлення" підприємства доводять до банкрутства, ліквідації, а потім за безцінь продають тим, хто вже давно намалював на їхньому місці розважальний заклад чи житловий комплекс.
Схоже, що свого часу розпочалося полювання на «Івано-Франківський котельно-зварювальним заводом», який розташований в Івано-Франківську на 20 гектарах землі, поруч із центральною частиною міста. Ласий шматочок для дерибану?! Фіртка вирішила поцікавитися, як сьогодні справи у котельно-зварювального заводу.
Свою історію Івано-Франківський котельно-зварювальний завод починає в 1945 році, саме тоді він був утворений в Івано-Франківську на базі фронтової авторемонтної майстерні для поновлення автомобільної техніки. У свій час на заводі виготовлялася військова продукція та трубопроводи.
Тривалий час спецтехніка займала більшу частину виробництва в структурі заводу. В 1994 році отримав останній заказ, після чого не отримував жодних державних замовлень. Все йшло до того, що зменшувалися об’єми виробництва. Вже згодом обставини змусили змінити виробничу політику та шукати своє місце на ринку. Ставка була зроблена на освоєння випуску газотрубних котлів.
ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» був в підпорядкуванні Міністерства оборони, проте в 2012 році було створено концерн «УкрОборонПром» і завод передано концерну. Справи у підприємства йшли кепсько і в 2013 році керівник заводу відкриває процедуру санації .
Ми допоможемо вас поховати
Вже так історично склалося в Україні, що під санацією розглядають не тільки можливість оздоровлення підприємства, а й його «дерибан».
У першому варіанті, - санація передбачає пошук інвестора, можливість у законодавчій площині виділити об’єкти для продажу, які не використовуються у виробничому циклі, для погашення боргів та запуску виробництва.
Станом на сьогодні борг підприємства по кредиторських вимогах складають 4 мільйони 600 тисяч гривень, що ж стосується поточних витрат (заробітна плата, податки), то тут за 1,5 роки набігло ще 5 мільйонів.
Не зважаючи на те, що всі органи влада кажуть, що готові підтримати підприємство, Івано-Франківська міська рада навіть у такий скрутний час не може надати йому пільг на землю і кожного місяця завод повинен сплачувати 88 тисяч гривень оренди за землю. Натомість, міська рада пропонує заводу віддати частину площі, яка не використовується, мовляв будете мати менше землі, менше будете платити.
Цікавим є те, що, наприклад, Вінницька міська рада у схожій ситуація, яка склалася із заводом оборонного комплексу, у 2011 році на два роки дала йому ставку плати за землю у розмірі однієї гривні.
По плану санації є два уповноважених обличчя її вести: керуючий , яким у даному випадку є новий директор та арбітражний керуючим, який має відповідати за цілісність і збереження майнового комплексу заводу. Ці дві людині повинні зробити все, щоб відновити фінансову стабільність підприємства та запустити його роботу
На проведення процедури санації заводу дали рік, проте за клопотанням сторін підприємству додали ще 6 місяців.
Проблема полягає в тому, що якщо план санації не буде реалізований, тоді підприємство оголошується банкрутом та відбувається його ліквідація.
Ліквідація означає виставлення на торги всього майнового комплексу заводу одним цілим за ціною кредиторської заборгованості, тобто за 4 мільйони 600 тисяч гривень за словами директора – це сума, яка у десятки разів менша від реальної вартості заводу. Під обслуговування нерухомості новий власник отримає землю у розмірі 20 гектарів.
Погодьтеся, що на такій площі можна побудувати житловий комплекс, разом з розважальними закладами і як з’ясувалося, у місцевих « мисливців» вже є плани стосовно заводу.
«Ми вскочили в останній вагон. Люди хвилювалися, бо ми відчували, що є тенденція, є бажаючі побачити на нашій території будівельний майданчик, про який мріяли з 2008 року. Є проект забудівлі нашого підприємства і зараз йде боротьба, щоб завод відновити. Це факт», - розповів головний інженер Івано-Франківського котельно-зварювального заводу Олексій Кудрявцев.
Вихід є
Варіантом, який може допомогти підприємству запрацювати є захід інвестора. Проте, на нього зараз не покладають особливих надій, адже його пошук займає багато часу, якого у підприємства немає.
Реальний вихід - внутрішня інвестиція за рахунок продажу ліквідного майна.
Під час процедури санації підприємство має право самостійно визначити об’єкти, виставити їх на торги і за виручені кошти погасити борги
«В нас ситуація наступна, є 17 об’єктів та вказана експертна ціна відповідно до висновку експерта, згідно з законом мною та ДК "Укроборонпром" було прописано стартову ціну, яка значно вища експертної. Якщо було б навпаки – це вже корупція. Крім того виключено момент, коли при торгах є можливість продати об’єкт за заниженою ціною. Саме тому тим, хто міг мати намір отримати завод за безцінь вигідно довести завод до ліквідації. Для того, щоб по мінімуму продати і зберегти завод виділеноло два об’єкти для продажу, які йдуть у першу чергу», - зауважив директор заводу Андрій Голяк
За прогнозами директора, якщо підприємство виходить на аукціон у лютому-березні, погашує заборгованість за заробітну плату та закуповує обладнання, то запрацювати воно може відновити у червні-липні цього року. Більше того, на заводі готові виробляти продукції на 64 мільйони гривень у рік.
«В плані санації змінено економічну частину у тому, що ми виробляємо твердопаливні котли. В нас є розуміння, що навіть по західній Україні є збут. Завод зможе виготовляти продукції на суму 64 мільйони в рік. Це цілком реально, 6 -7 мільйонів гривень готової продукції в місяць Для цього потрібно погасити поточну заборгованість, закупити нове обладнання та вирішили питання з прийомом на роботу нових кадрів.
Щоб зберегти території ми будемо шукати інвестора - це не справа одного дня ми збережемо завод і територію побудуємо належну культуру виробництва, бо продукція, яка робиться на коліні не є такою, якому буде реалізовуватися на експорт, адже саме там є реальні живі гроші», - пояснює Андрій Голяк.
Не останню роль в успішному проведенні санації відіграє арбітражний керуючий. Господарський суд призначив на цю «посаду» Ольгу Гунчак.
Свого часу і місцевих ЗМІ пройшла інформація, що Ольга Гунчак має відношення до Гарі Вудуд, який у якості арбітражного керуючого брав участь у процедурах банкрутства таких українських підприємств: Чорноморський суднобудівний завод, Керченський морський завод «Фрегат», готельний комплекс «Лазурний», ОАО «Керчрибпром», ОАО «Сивашський аніліно-фарбовий завод», мережа супермаркетів «Караван» та інших.
Також минулого року працівники заводу влаштували пікет під Івано-Франківською обласною державною адміністраціє з вимогою змінити арбітражного керуючого, яка на їх думку намагається використати закон таким чином, щоб не дозволити заводу запрацювати.
Проте у розмові з кореспондентом Фіртки Ольга Гунчак запевнила, що жодних розмов про ліквідацію заводу не може бути.
«Про ліквідацію заводу не може навіть бути мова, адже на даний час затверджений план санації, є керуючий – директор підприємства. Ми з ним спільно працюємо в процедурі банкрутства. Нами вживаються всі необхідні заходи для успішного проведення санації. Факт пікету був, але зараз він недоречний, адже жодних розбіжностей у нас немає», - наголосила Ольга Гунчак.
Варто звернути увагу на те, що заборгованість підприємства не є захмарною, кошти на її погашення можна знайти за умови, що ніхто не вставлятиме палки в колеса, а торги проводитимуться відкрито та прозоро.
Станом на сьогодні вже погоджено організатора торгів – це «Перша українська міжрегіональна товарна біржа», яка повинна організувати прозорий процес продажу двох об’єктів підприємства, які виставлені на продаж згідно з планом санації. За словами директора заводу вищезгадана фірма пройшла ґрунтовну перевірку в «УкрОборомПромі»
«Завод, вході реалізації санації, виходить на беззбитковий рівень. Перший момент – ми відновлюємо платоспроможність, другий момент – запуск реального виробництва, яке дасть можливість знову не потрапляти в неприємності. Що нам дає продаж цих об’єктів? Якщо говорити мовою цифр, то 9,5 мільйонів стартова ціна по заводській їдальні і 24 мільйони - цех №6, з якого обладнання було демонтовано близько 2-3 років тому, повноцінно він перестав працювати більше 10 років назад, по тій інформації що надали мені працівники заводу. Заводу вистачить об’єктів, які залишилися для того, щоб виробляти заплановану продукцію», - запевняє Андрій Голяк.
«Всі люди, які працюють на заводі і його керівництво ставлять перед собою завдання відродити наше підприємство, як промислову структуру міста Івано-Франківська. Враховуючи те, що зараз в державні затверджена програми щодо зменшення використання енергоносіїв, зокрема, газу, наш завод перейшов на перспективу виготовлення твердопаливних котлів. Обігові кошти, які ми плануємо отримати від реалізації плану санації, першочергово будуть направлені на погашення заробітної плати та на розвиток підприємства. Якщо це буде зроблено, то з впевненість можна сказати, що майбутнє заводу забезпечено. Ми не будемо тупо дивитися в напрямі виготовлення тільки теплотехнічного обладнання, в цей складний час для держави, ми з підприємствами «УкрОборонПрому» шукаємо шляхи для того, щоб наше підприємство відновило виробництво військової техніки для нашої держави», - додає Олексій Кудрявцев.
Отож, у результаті плану санації завод виставляє на торги два об’єкти.
Перший - приміщення заводської їдальні, загальною площею 2803.2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11
Характеристика: Рік побудови - 1976, фундамент - з/бетон, стіни- цегла, перекриття - з/б плити, покрівля - шифер.
Комунікації: наявне освітлення, водопровід, газопровід, каналізація.
Кількість поверхів – 2, кількість приміщень – 119
Другий - Побутові приміщення, загальною площею 18155,60 кв.м розташовані на 1– 5 поверхах в будівлі РМЦ, цех №6, що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, 11.
Характеристика: Рік побудови – 1979 – 1980 рр., фундамент - бетон, стіни - цегла, перекриття - дерев’яні балки, покрівля - шифер.
Комунікації: наявне електропостачання, водопровід. Кількість поверхів в будівлі – 5 (п’ять) та підвал (бомбосховище). Підвал не входить до об’єкту продажу.
Кількість приміщень, що продається – 304
«Фіртка» буде і надалі слідкувати за ситуацією на заводі.
