Мінські переговори: чого очікувати Україні далі?

 

 

Чого очікувати від Мінських переговорів і як далі розвиватимуться події на сході країни "Фіртка" запитала у місцевих політиків та політологів.

Олександр Шевченко

народний депутат України
Дуже хотілося б сприймати результат мінських переговорів для України лише з Надією і Вірою!
Разом з тим відомий вираз Отто фон Бісмарка, про те, що «договір з Росією не вартий навіть паперу на якому він написаний», неодноразово підтверджений не тільки історією, але й подіями останнього року в Україні. Вже був Мінськ-1, який підтвердив думку Отто фон Бісмарка. Був Іловайськ, і розстріл наших військових і, навіть, поранених, в погодженому коридорі для відступу…
Хотілося б, щоби на цей раз Бісмарк помилився. Проте, нажаль, є всі підстави вважати що він знову виявиться правий!
Разом з тим, переконаний, що в кінцевому результаті Україна переможе. І навіть не тому, що цивілізований світ на нашій стороні, а тому, що на нашій стороні Правда.
Хочу відмітити якісну і самовіддану працю в Мінську всієї нашої делегації, президента, міністра закордонних справ. Україна набирає ваги, досвіду і авторитету – в політиці, дипломатії, військовій справі. Останніми днями ми отримуємо позитивну інформацію щодо підтримки України Євросоюзом, США, Канадою та іншими країнами. Мова йде як про десятки мільярдів доларів фінансової допомоги, кредитів, так і про підтримку зброєю і розвідувальною інформацією.
Якщо ми ще включимо реальні реформи і жорстку, навіть жорстоку, боротьбу з корупцією і казнокрадством, зробимо суди чесними і справедливими, а інвестиційний клімат зрозумілим і сприятливим, то Україну чекатиме майбутнє одного з світових лідерів.

Мирослав Кошик

історик
Просто про складне; в травні я писав про те, що єдиними союзниками України в цій війні є Польща та Литва. США, Великобританія і Канада є нашими симпатиками. Німеччина та Франція є союзниками Росії. Нічого не змінилось за той час, отже потрібно максимально обережно ставитись до усього що виходить з вуст Меркель та Олланда, вони не зацікавлені в зміцненні України. Вони, можливо, зацікавлені в ослаблені Росії, але не за рахунок підтримки України. Саме тому перемовини з цими політиками (країнами), є не в інтересах нашої боротьби з путінським режимом. Саме тому, усі договори, що підписані у Мінську, є лише черговими кайданами для незалежоної України. Саме незалежної, бо країна яка хоче свободи не буде хотіти миру любою ціною, вона хотітиме перемоги. Бажати миру будь якою ціною, це бажати поразки і рабства., хоча деякі ділки в подібних умовах можуть дуже добре займатись торгівлею та підрахунком баришів. Ні, Мінськ це ганьба, був ганьбою у вересні, залишається ганьбою і в лютому.

Василь Кедик

політолог
Сьогоднішні домовленості в Мінську – це крихкий компроміс, в якому є свої плюси та мінуси для кожної зі сторін. Для України позитивом є відведення важкого озброєння та припинення вогню, звільнення всіх полонених. Разом з тим відкритим залишається питання дати проведення місцевих виборів на Донбасі. Особливий статус територій, підконтрольних бойовикам, шляхом внесення змін у Конституцію – це фактично надання цим територіям автономії, адже автономії бувають з різними правами, без самого вживання слова автономія у Конституції. Думаю, так й домовились з Путіним. Разом з тим, це питання довколо якого виникатиме чимало спекуляцій зі сторони так званих ЛНР, ДНР та їх кремлівського сателіта. Це больова точка, яка дає можливість тиснути на українську владу, адже без таких конституційних змін не буде виведення іноземних військ і найманців з території держави. Окрім того для внесення змін в Конституцію потрібно 300 голосів у Верховній раді. Це непросте питання, тому буде привід для різних внутріполітичних торгів. Занепокоєння викликає розмір буферної зони вільної від важкої артилерії. 50 км – це недостатньо, щоб гарантувати безпеку населених пунктів, які наближені до територій, підконтрольних бойовикам.
Тому не варто називати мінські домовленості успіхом української дипломатії. Гадаю, найбільше виграла Європа, яка на деяких час зможе спати спокійно та залишити до гірших часів погрози застосування до Росії справді серйозних фінансових санкцій як ось відключення російських банків від міжнародної платіжної системи SWIFT.

Андрій Круглашов

Політичний консультант, cпеціаліст з виборчих кампаній в Aristotle International Inc, кандидат політичних наук, випускник Московської Школи Політичних Досліджень, стипендіат Е. Маскі
Висновок простий. Перефразовуючи Троцького, "ни мира, ни войны, армию укрепить". Досягнення - відсутність якого небудь формального визнання ДНР/ЛНР. Мінус - повне зняття питання Криму з порядку денного. Найнебезпечніші - наступні 60 годин. Чи відведення важкого озброєння передбачає відведення військ? Що буде з зоною, відвойованою біля Маріуполя? Наскільки неукраїнська сторона готова забезпечувати перемир'я, навіть якби хотіла цього? Чи будуть когось слухати умовні мотороли та гіві? Питань більше, ніж відповідей, і розслаблятися дуже і дуже рано. Адже для бойовиків мир рідко буває бажаним. Їх стихія - війна. Схоже, ми входимо в еру "гібридного миру", контури якого незрозумілі нікому.

Юрій Романюк

екс-депутат Івано-Франківської облради
Загальне враження - Україна отримала довгоочікувану "передишку" на мир. Загрози повномасштабної війни НЕ має. ЦЕ був стратегічний блеф, шантаж та залякування Росією всього цивілізоваого світу, аби виторгувати собі найкращі позиції. Путін скорився повномасштабному тиску всіх держав, особливо погрозам США та Британії.
Питання Криму було винесено за рамки даних переговорів, і питання Криму зависло на невизначений час. Переговори НЕ можливо назвати перемогою будь-якої сторони. Переможців НЕ має. Україна номінально зберегла свою територіальну цілісність (без Криму). Переговори однозначно вдалі для Порошенка (молодець), Олланда та Меркель.
З іншої сторони Путін виторгував для сепаратистів максимально зручні (в цих умовах) стартові позиції в Україні. ПОЗИТИВ: бойові дії припиняються, війська відводяться, полонених звільняють за принципом "всіх на всіх", кордон контролюватиме Україна до кінця року.
НЕГАТИВ: амністія і помилування усіх бойовиків; місцеві правоохоронці, народні дружини, призначення прокурорів та всіх правоохоронців лише сепаратистами (без участі Києва)…
ЦЕ, по суті, "замороження" конфлікту і перетворення окупованих територій на мікро "Придністров"я-2".
Перемир"я і відносна стабільність взірветься одразу після проведення "чесних і прозорих" місцевих виборів, під наглядом закордонних спостерігачів та ОБСЄ, восени 2015 року, коли місцева ВАТА вчергове абсолютно легітимно обере до місцевих органів влади своїх сепаратистів, бойовиків та терористів (вбивць), і вони абсолютно легітимними і визнаними Україною:
1) проголосують за проголошення повного суверенітету та незалежності Донбасу від України;
2) Проголосять відповідний референдум і проведуть його з цілком очікуваним результатом (за кошти Державного бюджету України). З дотриманням всіх формальних норм та процедур визначених ООН, ОБСЄ та ін. Путін НЕ зупинеться і НЕ відмовиться від задуманого, але зробить ЦЕ, на цей раз, більш філігранно і юридично бездоганно. Без танків і "зелених чоловічок"!
Тепер, Україні прийдеться привикнути жити в нових умовах, важких і тяжких, з безлімітним вичерпуванням з мізерного бюджету держави - колосальних фінансових коштів та ресурсів у сепаратстську прірву суцільного "дерибану" та "розпилювання" народних коштів на Донбасі, без жодного перспективного позитиву для нас!

Святослав Никорович

депутат Івано-Франківської обласної ради
Вважаю, що ми стаємо двічі на одні граблі.
Мінські угоди- це тільки відстрочка у вирішенні проблеми. Росія - агресор, а з такими не домовляються. Їх б'ють по носі і ставлять на місце.
Чому Європа зацікавлена у підписанні? Україна вкотре стала елементом торгів. Не слід забувати, що європейці добре розуміють військовий, економічний та інтелектуальний потенціал нашої країни. Надання нам летальної зброї робить їх слабкими у порівнянні з нами. Тому сценарій з власним Придністров'ям, яке фінансується за кошт України - найкращий варіант для продажної і боягузливої Європи та потвори-Росії.

Володимир Кушніренко

журналіст, громадський активіст
Виконання цього документу мало би почати процес мирного урегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Війна мала би зупинитися. З часом, Донбас, згідно документів, отримає широкі повноваження в рамках децентралізації. Але я хочу акцентувати на іншому. Я не знаю як більшість українців житиме в одній державі з людьми, які ще вчора убивали наших братів. З людьми, які виголошували промови повні ненависті до України, як держави, і до українців, як нації.
Мені не вкладається в голові, що усі наші жертви завершаться тим, що терористи залишаться без покарання. Донбас отримає практично автономію, а наші податки і дальше йтимуть на те, щоб «підняти Донбас з колін». Конфлікт не припиниться. Він заморозиться. Це буде або ще однією бомбою сповільненої дії, або завдяки десятиліттям еволюції терористи Донбасу таки зрозуміють, що вони українці, а якщо ні – зібрали валізи і слідом за Януковичем у Ростов.

Росія буде нав’язувати нам свою конституційну реформу з відмовою від євроатлантичної інтеграції і розхитуватиме політичну ситуацію всередині країни. Тому зараз завдання - це модернізація і переозброєння армії. Як би не було, в мене особисто, і я думаю що у багатьох українців, є велике почуття несправедливості. Терористи і дальше топтатимуть українську землю і плюватимуть українцям в спини.

Руслан Марцінків

міський голова Івано-Франківська
Не вірю в успішність переговорів, бо Москва жодних домовленостей не виконувала раніше, хоча б хотілось. Наступ та обстріл бойовиків триває під Дебальцево, Піски, навіть Курахово, що далеко від лініі кордону. Сьогодні треба рятувати Дебальцевський напрям оборони, а все решта час покаже. Москва завжди захоплювала невеликі шматки територіі, а потім оголошувала перемиря, щоб закріпитися. Розбудова власних ЗСУ та ВПК має бути основним пріорітетом діяльності уряду та Президета.

Олександр Солонтай

Керівник програми практичної політики Інституту Політичної Освіти, громадський діяч та політолог
Думаю, що Путін і Кремль так довго затягували підписання, бо сподівалися отримати звістку про взяття військами в облогу Дебальцевого і таким чином виставлятимуть ультиматум під час переговорів. Але цього не вийшло. Тому і прийнято було підписувати те, що вже раніше підписувалося у Мінську, але із сподіванням, що до неділі Путін таки візьме українські війська у котел і знову ставитиме шантажні вимоги. А з військом зробити те, що було під Іловайськом, нанісши психологічний удар по суспільству, щоб ми засумнівалися у спроможності нашої держави організувати оборону країни і безпеки громадян. Цього хоче досягнути Путін, щоб добитися розвалу нашої країни.
Наша влада має докласти усіх зусиль, щоб Дебальцівський котел не повторив Іловайський. А з 15 числа не мати жодних ілюзій. Що прийдеться відновлювати Донбас чи проводити там місцеві вибори. Це неможливо. Не варто втрачати час до реформування місцевого самоврядування на Донбасі, а приступати до реформ на решта Україні. Потрібно показувати людям, що їхній вплив зріс, що цінності. За які вони стояли на майдані, знаходять практичну реалізацію.

Юрій Дерев'янко

Народний депутат України
У Путіна позиція така, що нібито там немає російських військових і зброї, що "ДНР" і "ЛНР" — окремі суб'єкти, і він продовжує вести всі переговори під таким кутом. Путін продовжить грати в свою гру і досягнуті домовленості про припинення вогню з 15 лютого, відведенні важкої техніки і артилерії — дуже позитивно. Але є сумніви, що це буде виконано

Юрій Андрухович

письменник
Тут важливо вгадувати якось його наступні кроки і ламати ці плани в міру можливості. Поки що його план полягає в знекровленні нашої країни. Він хоче, щоб кровопролиття тривало, можливо, не повномасштабно, але він розуміє, що він силу і кров випиває, а наша ситуація стає дедалі складнішою. Виходячи з цього можна будувати якісь контрдії і контрплани.

З іншого боку, дуже важливо було б Україні просто добиватися нестандартних рішень Заходу. Оці дві радикальні речі, заради яких все це відбувається, тобто чому він напав? Він напав для того, щоб не пустити нас до ЄС і НАТО. Якщо це є його метою, його треба паралізувати в досягненні цієї мети. Чим? Прийнявши нас негайно до ЄС і НАТО. Тобто, він хотів цьому завадити, а він прискорив це. Ось таким чином робити. Зрозуміло, що це не залежить від нашого президента чи уряду, це залежить від західних партнерів. Дуже активно треба вести цю лінію в діалозі з ними. Найкращий спосіб це зупинити і запобігти – це випередити його в цьому рішенні.

Кількість переглядів - 5773
13.02.2015 14:36
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (0)

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Душа і тіло
Цікаво