Жертви "Майдану": хто наступний?

"Я гарантирую, что буду ходить на заседания суда,

я не уеду в Рио-де-Жанейро,

не вырежу бензопилой всех свидетелей,

только сделайте нам большой сюрприз и измените мне меру пресечения,

как того требует закон!"

Юрій Луценко

 

 

Ані завершення ознайомлення із матеріалами справи, ані десятки протестуючих під стінами суду, заклики та протести опозиції, висновки й рекомендації впливових міжнародних інституцій, ані 32-х денне голодування та стан здоров’я підсудного так і не вплинули на рішення Печерського районного суду щодо зміни запобіжного заходу у справі Юрія Луценка.  

 

 Колишній міністр внутрішніх справ із судової лави відправився не в лікарню, звідки й прибув до суду, а до вже звичної йому за останні п’ять місяців камери Лук’янівського СІЗО.

 

Порушення кримінальних справ супроти Бориса Колеснікова та вже покійного Євгена Кушнарьова, а також обшук в офісі Ріната Ахметова видались нічим у порівнянні з тим, що чекало на самого Юрія Луценка вже через якихось 6 років.

 

Справа Луценка апріорі не могла і не може розцінюватися як прагнення відновити справедливість та встановити законність.  

 

Як значиться у доповіді Данського Гельсінського комітету з прав людини, "обвинувачення проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка виглядають дещо надуманими і мали б призвести радше до політичної, а не кримінальної відповідальності".

 

Окрім того, в доповіді наводяться численні аргументи, які свідчать про відсутність підстав взяття під варту Луценка, а також про більш, аніж низьку ймовірність затримання колишнього чиновника у країні з іншою правовою традицією.

 

Втім, біда якраз в тому, що в Україні "Інша" правова традиція… І справа не лише в інкримінованих Луценкові протиправних діях. Будь-який злочин має бути покараний, а злочинець – понести належну, передбачену законом відповідальність. Й Луценко, якщо його вина буде доведена в справедливому суді, не виключення.

 

Однак, правосуддя в жодній мірі не має бути вибірковим чи ще гірше – носити характер особистісної розправи. В Україні ж складається ситуація, коли "сидить" Луценко, а сотні куди більших злочинців продовжують безкарно зловживати своїм становищем, коли за гратами опиняються за кусень хліба, в то й час, як прямо на очах можуть красти мільйони.

 

 Власне, навряд чи те, свідком чого має можливість бути уся світова громадськість, можливо вкласти виключно в рамки "корпоративної помсти", звичайнісінького зведення рахунків.

 

 Справа Луценка – це і прагнення особистісної розправи, і намагання залякати й "заткнути рота" опозиції, і агресія супроти досягнень Помаранчевої революції як такої.

 

Справа Луценка – це яскравий індикатор того, в якому стані знаходиться українська демократія й у якому напрямі вона рухається.

 

Вперше за останні двадцять років в Україні знову заговорили про політичні переслідування, про політв’язнів уже нової, незалежної, а за Конституцією – демократичної, соціальної і правової України.

 

Втім, як би там не було, рано чи пізно Юрій Луценко таки опиниться на волі. І цілком ймовірно, що з ув’язнення Луценко вийде в дещо новій для себе ролі одного із головних лідерів української опозиції.

 

"Всі свої перемоги я здобував не в парламенті… Я був із залишуся політиком. Мене абсолютно не обходить це шоу Януковича, яке затіяли навколо мене. Мені це не приємно. Я хочу до дітей. Я хочу до людей. Я хочу в кінці-кінців жити вільною людиною. Але зробити мене не політиком не вдасться нікому", – зазначив Юрій Луценко 23 травня в судовій залі.

 

За роки перебування при владі, Юрій Луценко, як і абсолютна більшість інших затятих "помаранчевих", практично повністю втратив довіру з боку громадськості. Інавгурацію Віктора Януковича лідер "Народної Самооборони" зустрічав в ролі одного із найбільших розчарувань "помаранчевої п’ятирічки".

 

Втім, як показала практика, політична сила, яка ще нещодавно закликала екс-міністра внутрішніх справ похмелитися безпосередньо в сесійній залі парламенту, сьогодні все ще сама ніяк не може відійти від похмілля владою.  

 

Разом з тим, саме нова владна команда поступово й напрочуд майстерно зробила все для того, щоб про Луценка говорили не в контексті невиправданих сподівань Майдану чи перипетій у Франкфуртському аеропорту, а крізь призму героїзму у боротьбі з режимом та незламності духу в ім’я торжества справедливості.

 

Поволі, однак доволі впевнено Юрій Луценко перетворюється чи не на головний символ опору чинному режиму. Яким чином такі аванси трансформувати в конкретні електоральні, а відповідно й політичні дивіденди видається ще не до кінця усвідомлює і сам Луценко. Втім замислюватися над цим, як і зациклюватися нам над цими питаннями і надто рано, і неетично… 

 

Тим не менше, видається, що схожа роль очікує й на Юлію Тимошенко. Не секрет, що саме Юлія Володимирівна розцінюється владою, як головний ворог й цілком можлива альтернатива Віктору Януковичу. Порушення кримінальної справи супроти колишнього Прем’єр-міністра – зайве тому підтвердження.  

 

Численні спроби дискредитувати, делегітимізувати Тимошенко в суспільній свідомості, відправити її, якщо не за грати, то на довічний політичний відпочинок, стали звичною справою для влади.

 

24 травня, уже на наступний день після судового засідання у справі Луценка, Юлію Тимошенко було затримано в прокуратурі з метою направити її до суду щодо доцільності застосувати стосовно політика запобіжного заходу у вигляді арешту. Дозвіл на затримання та доставку до суду політика надав уже всім відомий Печерський районний суд.

 

І лише наприкінці дня стало відомо, що у зв’язку із тим, що виконані всі слідчі дії та Юлії Тимошенко оголошено про закінчення слідства у газовій справі, слідчий видав постанову про звільнення лідера "Батьківщини". Однак, сумнівів у тому, що це ще далеко не кінець, не виникає…

 

Як відомо, своєрідним початком Французької революції стало звільнення 14 липня 1789 року семи політичних в'язнів з Бастилії. Чому населення весь свій гнів спрямувало саме супроти Бастилії пояснити напрочуд легко – до моменту взяття та знищення Бастилія вже кілька століть була політичною в'язницею, символом абсолютної і непрозорої королівської влади.

 

Підставою для ув’язнення виступали так звані "Lettres de cachet" – королівські накази, що не базувалися на попередніх судових рішеннях, причому в багатьох випадках в'язень навіть не знав, що йому інкримінують, а саме ув’язнення часто-густо не мало навіть чітко встановлених термінів.

 

Відомо й те, що окремі французькі королі доволі часто практикували роздавати незаповнені, але вже підписані "Lettres de cachet" своїм фаворитам для використання на їх власний розсуд. До чого це призводило, мабуть, пояснювати зайве…

 

Звільнення семи політичних в'язнів стало символічним актом, який і досі вважається переломним моментом в розумінні цінності свободи та ідеї про те, що державна влада повинна мати межу, переходити яку вона не має права. Ця межа – права людини. Вони – абсолютна цінність.

 

На жаль, у порушених чинною владою кримінальних справах ця межа перейдена.

 

Як не прикро визнавати, однак сьогодні все чіткіше вимальовуються тенденції побудови в Україні поліцейського режиму, повернення суспільства в атмосферу всезагального страху та політичного гоніння.

 

На цьому сходяться не лише численні українські, але й міжнародні експерти та політики. Зокрема, практично напередодні президент фракції Європейської Народної Партії та Християнських Демократів в ПАРЄ Люк Волонте заявив, що "Гнів влади, спрямований проти опозиції, є жахливим початком головування України у Комітеті Міністрів Ради Європи". Незалежно від політичних вподобань останнього, влучніше й не скажеш.

 

В цьому контексті можна розцінювати й законопроект щодо посилення заходів протидії екстремістської діяльності, відповідно до якого посилення боротьби з вуличним екстремізмом пропонується здійснювати через встановлення відповідальності за умисне перешкоджання ідентифікації особистості шляхом використання масок, капюшонів чи інших способів приховування обличчя людини при проведенні мітингів, пікетів, маніфестацій та інших громадських і політичних акцій.

 

Відповідно, далеко не факт, що якщо сьогодні жертвами стали Луценко чи Тимошенко, то вже завтра, відстоюючи свої законні інтереси, у ролі жертви не постане будь-хто з нас.

 

Ігор Дебенко, політолог, м. Івано-Франківськ,

УП


29.05.2011 Ігор Дебенко 1508 2
Коментарі (2)

Володя 2011.05.30, 08:26
Дебенко росте і наявність такого рівня Політолога на Прикарпатті не може не тішити
qCPzBZYunUBogarP 2011.07.28, 20:15
I love reading these airtcles because they're short but informative.
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

627
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1814 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1109 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

533
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6883 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11354 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

313

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1049

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1095

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1090
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

258
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1063
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

828
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

720
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2923
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4419
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18420
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

291
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

336
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

646
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

748