Рік від початку Революції Гідності. Думки активістів

 

 

21 листопада виповнюється рік, як в Україні з Євромайдану розпочалася Револцюція гідності.

 

"Фіртка" вирішила запитати у людей, які безпосередньо творили українську революції про їхнє сьогоднішнє бачення тих подій і що з того часу змінилося.

 

 

Наталія Сербин

громадська активістка, керівник студентського штабу спротиву Івано-Франківська
Змінилося все, тільки влада і погода не змінилася.
Революція Гідності принесла великий прорив у свідомості багатьох українців, але не у всіх.
Є люди, які змінилися, змнінюють, а є такі, які навіть не прокинулися, вони споживачі, паразити, які використовують усе, в тому числі цінності Майдану, смерть Патріотів, війну - все заради спокійного сну…
Україна стала країною контрастів. Працьовитий, талановитий і неймовірно терплячий народ і бездарна корупційна влада, яку обрав цей народ. Війна на Сході і мир з присмаком огидного збайдужіння на Заході.
Великі розриви - починаючи від курсу валют і закінчуючи фразою: «Нам воювати чи залишити і забути про Донбас».
Однак, мало хто, в цей час, рік тому, міг передбачити, що ми будемо жити в зовсім в іншій країні, в якій люди моляться за мир і Героїв, де війна і смерть стали типовими новинами дня, де процвітає жорстокість і безмежна жертовність.
Україна, порушила спокій не однієї країни, навіть майже щасливі європейці, не так уже солодко сплять.
В кожного свої зміни, своє, власне, поняття гідності, але найцікавіше, що ми не знаємо, що буде далі… Стабільність точно нам не загрожує. Навіть той, хто не змінився і не готовий до змін, рано чи пізно зміниться…

Василь Кедик

політолог
Український народ – це таки не уявна спільнота, бо ми можемо бути єдині не лише ментально. Майдан відкрив серця мільйонів українців для Нової України.
Ми зуміли втримати державу у постреволюційному сум’ятті, проголосували за нового Президента, обрали парламент без комуністів, ратифікували Угоду про асоціацію з ЄС, відстоюємо державність в неоголошеній війні з російським окупантом та паралельно плануємо реформи.
Тепер у нас є кілька додаткових вікон можливостей, оскільки державна будівля стала принаймні на поверх вищою, правда, при цьому ми ще не встигли зміцнити фундамент.
Безперечно, події листопада – лютого дали можливість дійти до спільного державного знаменника. Та це була навіть не міні-модель Нової України, а лише її проекція, яку ми мали й в помаранчевому 2005–му. Тому теоретична альтернатива потребує випрацювання та реальних дій, інакше з часом вона девальвує.
В головах мільйонів українців досі відбувається революція цінностей, яку спонукав Майдан. Це значно триваліший процес, ніж один рік. В річницю Революції гідності про тектонічні ціннісні зміни говорити дещо рано.
Корупція, патерналізм, низький рівень довіри, непотизм, небажання нести відповідальність - цінності, які на різних рівнях держави культивувались роками, не можна подолати за кілька місяців. Але такі цінності не є закладеними в український архетип. Віра в те, що можна чогось досягти у їх подоланні спільними зусиллями влади та суспільства тримає відчиненими вікна можливостей, які нам подарував Майдан.

Роман Островський

громадський діяч
Чесно-не хочу. Без матів це не скажу. Сумно все...

Тарас Случик

громадський активіст, експерт Інституту політичної освіти
Три речі які змінились після Євромайдану. По-перше, це те що за критику влади та мирний протест немає високого ризику потрапити на 15 років у тюрму. По-друге, самопожертва та самоорганізація стали цінністю та практикою для громадян. І третє це те що розпочався процес формування політичної нації в Україні. Все решту, корупція, бездарні чиновники та відсутність політичної волі у можновладців, збереглось лише змінивши забарвлення.

Ігор Ткач

інформаційний аналітик та спеціальний кореспондент газети "Вікна" vikna.if.ua
Зараз революція триває в найбільш гострій їй фазі - контрреволюційному відкаті.Буде нова хвиля, потім знову відкат.Це закон історії. Розчарувань не має бути в глобальному сенсі, хоча окремі програші дуже гіркі. Інколи гіркота аж до зневіри, але процес іде. Якщо говорити про те, що змінилося, то суспільство принаймні поставило ті запитання, на які скромно мовчали раніше. Наша революція як певно і наша війна з Росією, також повзуча і гібридна, часто шизофренічна. Ті люди, що стояли насмерть і ті що брали відкупне від політиків живуть в одних і тих самих містах та селах, де мости і зупинки пофарбовано в синьо-жовте... Я вірю в молодих людей, до котрих і себе відношу. Нехай не образиться покоління на коліно старше, але пора віддавати перстень влади.

Ігор Дебенко

політолог, кандидат політичних наук, голова постійної комісії обласної ради з питань міжнародного співробітництва, європейської інтеграції, інвестицій та розвитку туризму
Революція Гідності продовжила процес глибинної ціннісної трансформації свідомості українського суспільства, формування політичної нації.
І в цьому аспекті боротьба з режимом Януковича стала хоч і вагомою, але лише зовнішньою оболонкою. Куди важливішим у своїй основі став внутрішній протест проти блюзнірства, приниження, демонстративного «золотого» дисонансу «сім’ї» на тлі критичного жевріння решти суспільства; прагнення поваги, свободи вибору, жага змін...
Те, що переживає сьогодні наше суспільство, є своєрідним катарсисом.
Українська Революція гідності триває. Триває в ритмі тисяч сердець наших військовослужбовців, які захищають країну від російської агресії, триває в ім’я пам’яті героїв Небесної сотні, які пожертвували власним життям за наш шанс на гідне майбутнє.
Революція Гідності має тривати в помислах та мотиваціях до дії кожного, а не піти на самотік, як сталося після помаранчевого Майдану.
Одним з найбільших досягнень Євромайдану стало, як на мене, усвідомлення переважною більшістю виключної обраності не когось із політиків, їх месійності, а самодостатності самого народу.
Лише перманентний громадський тиск може змусити владу бути відповідальною, а політиків - перестати дбати виключно про власний інтерес.
Що ж до згадування подій минулого року, історія, гадаю, розставить все та всіх на свої місця…

Дмитро Романюк

директор Департаменту євроінтерграції та розвитку туризму Івано-Франківської облдержадміністрації
Зміни торкнули усіх і всього. Ми стали старшими як нація, ми стаємо монолітними й «дорослішаємо», до кожного українця приходить усвідомлення, що саме ти відповідальний за долю своєї країни та власного дому.
Структурні соціальні перетворення, як правило, тривають досить довгий період часу. Але цей рік став переломний та надзвичайно насичений подіями, як вплинули на портрет українського суспільства.
Коли починався перший організований мітинг 24 листопада на Європейській Площі у Києві (як сьогодні пам’ятаю, що не міг на власні очі повірити такій кількості людей), ми й припустити не могли, що вже за рік
• Янукович не буде президентом;
• ми відкрито будемо воювати із Росією і у ній гинутимуть наші хлопці;
• Ахметов втече з Донбасу й втратить свій вплив;
• сотнями падатимуть пам’ятники Леніну;
• ми втиратимемо де-факто частину території;
• більше половини українців хотітимуть членства у НАТО;
• відбудуться позачергові парламентські вибори, на яких оновиться більше половини персонального складу Верховної Ради;
• «Партія Регіонів» не буде долати навіть прохідного бар’єру;
• в Україні і Президент і Прем’єр міністр будуть вільно володіти англійською мовою;
• вже 21 листопада 2014 буде підписана коаліційна угода між 5 фракціями, яка буде основана на реальній програмі дій.
Зміни неминучі. Так, ми допускаємо помилки, але ми йдемо вперед і це основне.

Мирослав Кошик

Історик, політолог
Сформувалась українська політична нація, це головне, те що зараз біда і відсутність змін, то тимчасове, воно минеться, питання лише в тому що нація має зробити, щоб зміни відбулись. Дійсно не хотілось би, щоб наші теперішні можновладці платили за злочини регіоналів. Майдан це оголений нерв суспільства, він рефлексує на брехню та популізм. Ми уже ніколи не будемо такими, як до Майдану. Багато хто паразитує на Майдані та війні, але це теж тимчасове, усе зміниться, рік з початку Майдану показав, що наша нація самоорганізовується блискавично і готова до будь-яких випробувань. Що би нам не казав телевізор, але війну ведуть громадяни на свій кошт, не держава, не апарат, тому ми можемо пишатись тим, що волонтери та добровольці стримують війська другої держави в світі. Реформ нема. Змін нема, поки що, бо не відбулось зміни еліт, але Майдан довів, і це головне, що нація це сила яка може перемагати.

Олександр Солонтай

Керівник програми практичної політики Інституту Політичної Освіти, громадський діяч та політолог
21 листопада Євромайдан розпочався з непідписання Асоації з ЄС. Станом на сьогодні ми вже приступили до її виконання. Сталося це завдяки революції, яка нагадувала стихійне повстання. Також відбулися інші зміни - повернення до конституції 2004-06 років, скинутий режим, відбулися перевибори. Але багато змін ще попереду, починаючи від таких елементарних, як покарання винних за репресії та вбивства, ратифікація Римського статуту та міжнародний суд над Януковичем, закінчуючи такими стратегічними речами, як реформи та подолання корупції. Євромайдан ще не завершився, революція триває!

Руслан Коцаба

журналіст, громадський діяч
Не буду тут перераховувати ті мінуси, які зараз навіюють сум. Про ці мінуси ми всі знаємо, навіть якщо пр оних і не кажемо. Але... За непорушними законами фізики “мінус” на “мінус” дає “плюс”! І це не смертельно, що мої скроні і борода за останній рік геть посивіли — адже так само посивіли більшість моїх друзів і однодумців. Хіба не плюсом є те, що продажні комуно-фашисти і балаболи-свободівці не пройшли до новообраної Верховної Ради? Громадяни чітко дали їм зрозуміти, що весь цей крикливий фарс із захистом чи поваленням ідолів-леніних, мовно-роздільні питання людей наразі не цікавлять. І тому люстрували на виборах цих провокаторів!
А хіба не збільшилася частка українців на тій частині, яку контролює українська влада? Дивовижно: територія України зменшилася, а кількість українців збільшилася?
А хіба можна забути ці променисті очі активістів Євромайдану? А хіба біль втрати близьких і друзів дозволить нам на місцевих наступних перевиборах вкотре скурвитися і продавати свої виборчі голоси? А хіба не зараз створюється справжня українська Армія і справжнє українське СБУ? А хіба не стала адекватнішою міліція і прокуратура (про урода Махніцького не будемо зараз...)

Кількість переглядів - 10844
20.11.2014 22:44
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (2)
Ruslan Kotsaba | 25.11.2014 20:32А ось тут повна версія мого бачення на це питання
http://blogs.tvi.ua/2014/11/25/richnycya_chy_rokovyny
Wasyl Ryba | 23.11.2014 12:57МАЙДАН ЗАВДЯКИ НАРОДУ, а не еліті. А народ стратегію не визначає, апріорі. перші вожді Майдану тактично вели нас за ЄС. Та й новий Ярош, хоч скептично як і ми зараз, відноситься до ЄС. Але і він не має стратегії. Її має синагога-Коломойский, що підтримує полк "Азов, що є керований СНА!!! Навіть тут повищі члени Сво-СНПУ про соц-нац не говорят (тому й програли).

Якби не чєс на Новий світ-порєдок, то все йшло би ще 25р до нового ладу. Що маєм? Зараз більшість укрів є такі як галичани у 1990 році - СУ!-Героям Слава! Але хіба патріотична олігархічна влада в нас на ЗУЗ набагато менше гребе на себе, ніж укрофобска на СУЗ?!!!

в муках і війнах родитсі навіть не стратегія а концепція! нового Світу - інтер- і нац-соц. І ми будемо мати там місце гідне. казав наш Батько -борітеся... вам Бог помагає!". З сеї 4-світової ми нарешті вийдем переможціми і не лиш збережем свою землю, а станем центром сили бувшого СССР.

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги