Суспільство з відкритим конфліктом

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що це на роки.

 

Альбрехт Дюрер,
Альбрехт Дюрер, "Лицар, смерть і диявол". Гравюра на міді, 1513 р.
 
 

Ми звикаємо. Розмови про війну на Сході стають буденністю. Фронтове відео в новинах, вальяжні комбати на телешоу, "камуфляжний" супровід політиків-шоуменів вже не викликають ані піднесення, ані роздратування. Навіть гламурні дівчата легко підтримують розмови про відмінності БМ-30 від БМ-21, а особливості бронебійної кулі 7Н39 шестикласники обговорюють на перервах між уроками.

 

Військові теми і бренди домінують у рейтингах зацікавлень. Офіцери домінують у рейтингах наречених. Польові командири домінують в ліжках топових журналісток. На полюванні в Карпатах можна натрапити на непевних персонажів із застиглим поглядом та СВД за плечима. На німе здивування лісничий кладе заспокійливу резолюцію: "То ті ще люди".

 

Ми стаємо суспільством з відкритим конфліктом. З війною, котра постійно з нами. Ми такі не перші. Пакистан часів Афганської війни, Росія доби Чеченських війн, Хорватія у 90-их, сучасні Сирія і Лівія – всі вони жили або живуть подвійним (потрійним, кратним) життям.

 

Є фронт, де щоденно гинуть люди. Є прифронтова зона, де новітні "смаглери" створюють мільйонні капітали на торгівлі зброєю, крадіжках армійського майна та контрабанді. І є мирні тилові міста, де в кафе та ресторанах весела публіка продовжує жити так, як жила рік і десять років тому. Де штрудель і книдлі смакують не гірше, аніж за доби "доляра по вісім". Й лише трошки гірше, аніж за доби "доляра по п’ять". Ну, зовсім трошки…

 

Війна, попри всі запевнення політиків, консервується. Стає зрозуміло, що життя з відкритим конфліктом нам забезпечене не на кілька місяців, не на рік, а на роки. Відповідно, посполиті бажають знати, куди саме і як швидко рушить зафарбована у маскувальні пікселі ситуація. І коли кажеш людям, що нині ми рішуче сповзаємо до новітніх форм феодалізму, тебе не розуміють. Не хочуть розуміти. Бо ж ніяк не втямлять, що блокпост є прямим нащадком тієї дорожньої рогачки, біля якої люди барона N у якомусь там п’ятнадцятому столітті здирали мито з подорожніх.

 

Барони тепер називаються олігархами, лицарі – комбатами, а кріпосні, солдати й містяни відрізняються від середньовічних лише способом, котрим їх зазомбували. Шістсот років тому роль теперішнього зомбоящика виконував піп (ксьонз, пастор). Й теревенив він не про "громадянське суспільство" й не про "членство в ЄС", а про Царство Небесне. Себто про щось менш фантастичне й більш переконливе.

 

Середньовічні персонажі з вилами також, як ми бачимо, нікуди не ділися. Проте тепер вони не гасають лісами й не підпалюють баронських замків. Вони літають чартерами і галантно дарують прохідні місця в списках юним красуням.

 

Українська архаїка якнайкраще пасує до утвердження неофеодального соціуму. Ми будуємо на кордонах стіни, як феодали древніх князівств Вей і Чжоу, наші багатії скуповують в банках золоті монети, наші правителі віддають на відкуп "новим баронам" області з мільйонами жителів, наші робінгуди, готуючись боронити шервудські степи, озброюються БТРами та гаубицями. А ще в нас повсюдно квітне культ героїв і менестрелі співають про епічні битви.

 

Де в чому ми навіть "переархаїли" Середньовіччя. Навіть за Темних століть жителі столичного міста не призначили б бургомістром  кулачного бійця. А наші таке втнули! Якщо ж згадати, що його попередником був відвертий пройдисвіт, що косив під божевільного, а на столичному троні замріяного пасічника міняв безграмотний торборіз, то ніхто не здивується, якщо завтра який-небудь оборзілий тернопільский чи чернівецький "камуфляжний князь" поставить рогачку… перепрошую, блокпост на переїзді через Дністер і збиратиме з кожної фури по сто гривень.

 

А дехто скаже: це ж добре, що в нас буде стільки кордонів. Це ж, мовляв, віддалить нас від війни, бо ж ворогові прийдеться завойовувати спочатку Дніпропетровське князівство, потім Вінницьке царство, потім Хмельницьке гетьманство і т. п.

 

Це, можливо, один з найпростіших способів суспільного дезертирства – вийти з ситуації відкритого конфлікту шляхом містечкової автаркії. Замкнутись на свої теми, окреслити близький горизонт зацікавлень. Одна біда: в геополітиці "поза страуса" не рятує.

 

На відміну від Старого Середньовіччя, де відстані мали рятівну властивість, Середньовіччя нове розгортається під всевидячими очима розвідувальних супутників та патрульних безпілотників. А транспортним літакам з десантом досить кількох годин, щоби пролетіти над усіма кордонами і рогачками смішних феодальних утворень.

 

Себто наш новітній феодалізм буде, можливо, й пишним (в плані назв, титулів і резиденцій), проте недовгим. Й жодні новітні Любарт з Вітовтом не прийдуть рятувати нас від новітнього Едигея. Бо феодалізм заразніший за Еболу й ніхто не захоче пустити на свою землю хаос. Навіть у його героїчному вигляді.

 

Суспільство з відкритим конфліктом мало придатне до реформ та політичних союзів. Конфлікт роз’їдає його, наче кислота з пащі Чужого. Суспільство мутує і породжує нові форми. Поки що з таких форм ми бачимо батальйони територіальної оборони, які є зародками майбутніх приватних та регіональних армій плюс месіанські (гіперпопулістські) партії, що апелюють до найпримітивніших інстинктів виборців.

 

З часом появляться нові форми, котрі дивуватимуть нас своєю подібністю до чогось, здається, давно забутого. Й найстрашнішим в усьому цьому є те, що і відкритий конфлікт, і породжені ним монстри починають годувати все більше народу навколо себе. Війна стає способом заробітку і джерелом комфорту.

 

За доби старого Середньовіччя військові табори годували до чверті населення невеликої держави. Нове Середньовіччя може повернути нас до "маркітантної економіки". Й тоді напівабстрактна "партія війни" набуде конкретних суспільно-економічних локацій. Здатних розмножуватись.

 

Й, можливо, українцям середини ХХІ століття серіали на кшталт "Вікінгів" і "Гри престолів" здаватимуться посібниками, де варто шукати стратегії для персонального і родинного виживання.

 

Володимир Єшкілєв,

Курс


Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

573
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1766 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1093 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

526
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6874 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11329 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

303

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1034

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1089

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1082
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

243
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1050
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

816
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

689
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2913
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4414
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18408
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

265
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

327
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

636
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

738