Чемпіон світу Віталій Мерінов повернувся з зони АТО: Такого рівня патріотизму я за свої 23 роки ще не бачив

 

Крайній справа - Віталій Мерінов

 

Віталій Мерінов - майстер спорту міжнародного класу та чемпіон світу з кікбоксингу, майстер спорту з боксу, студентський мер м. Івано-Франківська і лідер молодіжної організації «Спільними зусиллями» нещодавно повернувся із зони АТО.

Він розповів у інтерв’ю  Фіртці про свою «подорож» та поділився планами на майбутнє.

 

Як сталося так, що ти поїхав у зону АТО? Чи маєш відповідну військову підготовку?

Я вже три роки несу службу у Національній гвардії України, у внутрішніх військах. Так як я спортсмен, то я виступаю з свою військову частину у змаганнях.

Тільки коли все ще починалося на Сході, то я пам’ятаю, що переглядав з товаришами фільм у кінотеатрі і мені зателефонував командир роти і запитав: «Ми їдемо на Схід. Ти з нами?».

В четвертій годині ранку я прийшов у свою військову частину. Тоді ми їхали з бронежилетами, які не захищали від куль автоматів, вони від сильного удару ножем пробивалися. Нас завезли під Київ, в місто Ірпінь на базу. Ми сиділи там у резерві на випадок вторгнення російських військ або посиленого наступу терористів. Оскільки тоді події розвивалися повільно, ми через тиждень часу поїхали додому.

Та вже згодом аналізуючи ситуацію в країні я прийняв рішення знову їхати на Схід для того, щоб війна не дійшла до нас. Як подзвонив до командира частини, сказав, що хочу їхати. Єдиним, про що він одразу мене попередив, було те, що я не зможу вернутися додому тоді, коли мені захочеться.

Солдати з нашої частини ще 15 днів до мене поїхали на Схід, тому я ще з одним товаришем сіли на поїзд, прибули у Харків у штаб АТО, звідти ми вирушили у місто Сіверськ, Донецької області, 20 кілометрів від Лисичанська.

 

Чи з був ти забезпечені усім необхідним військовим спорядженням?

 Бронежилети, каски та зброю нам надали у частині. Що ж стосується форми, взуття, додаткового обладнання, то кожен шукав це у міру своїх можливостей. Значну підтримку ми отримали від Олександра Шевченка, зокрема він допоміг нам закупити амуніцію.

 

Які бойові завдання виконували ви і ваша частина?

Нашим завданням була оборона міста та утримання блокпостів, перевірка громадян, їх автомобілів. Ми повинні були не допустити повернення терористів на визволені території. Їздив на затримання підозрюваних у тероризмі.

 

Які були враження у перші дні після приїзду на Схід?

В нас було більш-менш спокійно, але у перші ночі було надзвичайно тривожно, бо ті постріли з БТРів та Градів, які звучали неподалік, дуже насторожували, але з часом вже на це не зверталося уваги.

 

В яких умовах довелося жити?

Умови «польові». По різному було. Зокрема, ми проживали у гаражах, біля водоканалу. У день в нас було дуже жарко, а в ночі, під кінець серпня, вночі ми виходили на чергування у трьох парах штанів. Ми цілодобово змінювали один одного, у день працювали по три години, потім відпочивали і знову виходили, а в ночі по чотири години.

У нас проблем з продовольством не було, адже ми знаходилися у відносно спокійній точці, так що міг доїхати і гуманітарний вантаж, чого не можна сказати про точки на передовій, у них там дійсно є проблеми з постачанням.

 

Чи не було проблем із місцевим населенням? Як люди реагували на Вашу присутність?

Люди, яких ми зупиняли по різному реагували. Було дуже багато таких, які були незадоволені тим, що українські війська прийшли на «їх територію», як вони казали.

Також запам’ятався випадок, коли до нас поїхав кремезний чоловік років сорока і зі словами «хлопці, хлопці, що в країні робиться», - розплакався. Були і випадки, коли люди приїжджали і давали кавуни, печиво, воду…

Якщо б ми із Західної України частіше їздили на Схід, розмовляли із за зомбованим Росією населенням, запрошували їх у гості, показали, що у нас немає фашистів, то можливо і цієї війни б не було. Коли ми стояли на постах, до нас приходили люди і під час спілкування переходили з російської на українську мову. Там на машинах та будинках почали з’являтися українські прапори. Сьогодні люди там побачили, ким є Росія, вони почали реально любити Україну. Я впевнений, що коли закінчиться війна на Сході, то Україна стане єдиною.

Хочу сказати, що у місті, де ми стояли, було дві церкви: православна і греко-католицька. Так, священик із православної спочатку підтримував і возив допомогу сепаратистам, а потім перейшов на нашу сторону. Священик з греко-католицької церкви не рідко приїжджав до нас, після розмов з ним і справді ставало на душі спокійніше. На Сході є теж люди, які не зраджують Україні і хочуть були неподільною державою.

 

Що солдати кажуть про вище командування? Чи не втрачають віру у перемогу?

Як говорив командир батальйону Дніпро-1, «я би порадив всім українським командирам застрелитися». Дуже багато хлопців гинуть через безвідповідальність вищого командування. Яскравий приклад - Іловайський котел. Хлопцям так і не надали обіцяної підтримки. Не зрозуміло чому на складах стоять БТРи та інша важка техніка, а солдати не мають нормальної технічної підтримки. Як можна йти проти російських танків з автоматом і кількома гранатами? Кажуть, що у Харкові на складі стоїть близько двох тисяч БТРів. Чому їх не задіяти? Можливо Схід вже просто злили? Але чому тоді там мають гинути наші хлопці?...

Разом з тим, такого рівня патріотизму я за свої 23 роки ще не бачив. Хлопці борються до останнього.

 

Яка твоя позиція стосовно бійців батальйону Прикарпаття? Вони герої чи дезертири?

Хлопці були добровольцями, вони мали їхати в тил і тримати блок-пости. Вони не є спеціально підготовленими військовими чи бійцями збройних сил. Натомість їх закинули на передову, де постійно ведуться бойові дії та артобстріл. Те, що хлопці приїхали сюди живими – це дійсно щастя. Вони побували в пеклі. Я впевнений, що якщо б хлопцям дали підтримку бронетехнікою, то вони б не повернулися в Івано-Франківськ. Як можна з голими роками воювати? Всі знають з історії про селянські бунти, коли люди повставали і через те, що у них були тільки вила – вони програвали. Так само і з нашою армією, вище командування хоче, щоб з автоматами у третьому тисячолітті можна було здобути перемогу над танками… Якщо хлопці повернуться у зону АТО – вони герої.

 

Чи готовий ти повернутися у зону АТО?

Я перебував на Сході 31 день. Зараз загін приїхав на відпочинок після якого знову повернеться на Схід. Якщо буде необхідність, то звичайно що я повернуся у зону АТО і буду воювати за свою країну.

 

Чим займаєшся після повернення зі Сходу?

Як так як і раніше працюю тренером у своєму залі, готуюся до чемпіонату світу з кікбоксингу, який пройде в Італії. Що ж стосується громадської роботи, то28 вересня ми будемо святкувати річницю створення ГО «Спільними зусиллями» і будемо втілювати проекти, які допоможуть виховати здорову та патріотичну молодь.

 

Кажуть, що в Україні буде лад тільки тоді, коли до влади прийдуть люди, що воювали на Сході? Багато хто з бійців планує брати участь у парламентських виборах? У тебе немає такого бажання?

Дуже багато людей кажуть, щоб я йшов на вибори. Але для мене це сьогодні не є пріоритетом. Я розумію, що сьогодні я не здобуду перемогу. Я буду бататуватися тоді, коли буду впевнений на 100 %, що виграю. Крім того, я не готовий і з фінансової сторони для до боротьби, адже треба дати заставу. Я не бачу необхідності брати участь у виборах для піару, краще на 16 тисяч закупити спортивний інвентар для школи.

Зараз є люди, які мають рейтинги і достойні сьогодні йти у Верховну Раду. Я зокрема підтримую Олександра Шевченка, який допомагає молодим людям та робить багато добрих справ, при чому щиро, а не заради піару. До речі, він зараз створює «Центр військової підготовки та інформації», який буде займатися як підтримкою наших військових на Сході та їх сімей, так і військовою підготовкою молоді, медичною підготовкою дівчат, буде програма навчанню партизанському рухові. І мені поступила пропозиція щодо роботи в цьому проекті – звичайно я з радістю віддам себе цій роботі.

Але, щодо виборів. Не виключаю, що буду балотуватися на найближчих виборах до Івано-Франківської міської ради.

Зараз я з однодумцями на стадії формування своєї команди, яка готова буде ввійти у міську раду, щоб змінювати наше місто на краще. 

 


10.09.2014 2376 0
Коментарі (0)

07.08.2025
Лука Головенський

Про історію блаженної Едігни нам вперше в інтерв’ю розповів отець Володимир Війтович, настоятель головного Храму УГКЦ в Мюнхені.

380
05.08.2025
Тетяна Ткаченко

Журналістка Фіртки поспілкувалася з учасниками івано-франківського гурту LaBlur, які розповіли, як зароджувався їхній колектив, чому музика — це їхній порятунок та як вони поєднують творчість із благодійністю.  

542
31.07.2025

Фіртка неодноразово викривала проблему булінгу в школах Івано-Франківської області. У продовження теми ми поспілкувалися із нальником Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Сергієм Безпалько та дитячими психологами.    

563
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

2880 14
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

2090
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

1127

Вмираючи, сер Ніколас Горацій Аспер марив пророцтвами Нострадамуса, вавилонським краєзнавством і курсами лондонської біржи, співав псалми і сури арабською, пророкував Антихриста (в його арабському варіанті – Джаджала) і спілкувався з астральними привидами давніх царів.

184

Існує такий народний вислів: «в церковному календарі кожен день свято» і це частково правда, а частково ні. Використання цього виразу звучить як висміювання релігійної традиції.

264

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

916 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

517
04.08.2025

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

418
25.07.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

2282
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

551
01.08.2025

На вихідних, 2-3 серпня, відбудеться XIII Всеукраїнська Патріарша проща до Крилоса.  

306
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

843
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

479
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

1132
04.08.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

36860 1
07.08.2025

фото: РБК Президент України Володимир Зеленський посів друге місце в рейтингу світових політиків за позитивним сприйняттям у США. Вище тільки Папа Лев ХІV. Про це повідомляє Фіртка з посиланням на дані опитування Gallup. Серед 14 відом

302
05.08.2025

Росія продовжує втрачати позиції на європейському газовому ринку, де домінувала з ще радянських часів.

462
02.08.2025

Президент США Дональд Трамп заявив про кількість втрат росіян у 2025 році.  

489
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

2046 1