Відлуння війни серед гір

 

70 років тому, наприкінці липня 1944 року, в горах біля курортного містечка Яремче тривали запеклі бої, під час яких загинули тисячі вояків радянської, німецької й угорської армій. Дотепер у навколишніх горах знаходять гранати, снаряди та міни, а в непозначених братських могилах – людські кістки та солдатські жетони.

 

 

На початку червня цього року, в селі Закрівці на Коломийщині відкрили пам'ятний знак на честь загиблих у Карпатах угорських солдатів. На відкриття меморіалу прибула делегація з угорського консульства в Ужгороді. Дипломати дякували українцям за пам'ять про полеглих вояків, незалежно від того, на чиєму боці вони воювали. Угорці визнали, що самі не дали би собі ради з упорядкуванням такої кількості військових поховань, які залишилися на Прикарпатті, і висловили сподівання на продовження співпраці з громадськими організаціями, які розшукують полеглих в останній світовій війні й облаштовують такі меморіали.

 

...Пошуки солдатських поховань часів Другої світової війни раніше були пропагандистською темою радянської епохи, коли спеціальні організації на кшталт "червоних слідопитів" дізнавалися про місця боїв, в яких загинули червоноармійці та радянські партизани, та героїзували їхні біографії. Про існування "ворожих" могил у той час намагалися не згадувати, тож місця таких поховань у горах тепер можуть пригадати хіба окремі старожили. Орієнтирами, які вказують на місця боїв і, відповідно, захоронень, є виявлені боєприпаси, рештки амунції та зброї. Інколи їх виявляють випадково грибники чи туристи. Але частіше на такі місця вирушають цілеспрямовані групи "сталкерів" або "чорних археологів", які мають використовують різноманітні металодетектори, асортимент яких на ринку – в діапазоні від пляжних шукачів монет до професійної високочутливої та вузькоспрямованої техніки. 

 

Попри те, що чинне законодавство забороняє будь-які земляні роботи в місцях, визначених як історичні чи місця бойових дій, охочих не лише "попискати" металошукачем у карпатських лісах не бракує. Володимир К. вже кілька років поспіль вивчає історію світових воєн і провадить пошуки тогочасних артефактів як для громадських організацій, так і для особистої колекції. У відвертій розмові з журналістом "Z" він розповідає, що зауважений у лісі з металошукачем «копач» зазвичай має заготовлене для лісників чи правоохоронців пояснення: про війну в цих місцях нічого не чув і просто збирає брухт або ж прийшов, щоби відшукати, скажімо, свою обручку, загублену десь тут «на грибах».

 

«Місця боїв ніяк не промарковані на туристичних маршрутах, у лісі щодо цього немає жодних вказівників, а за рельєфом їх може визначити тільки фахівець, - пояснює мій співрозмовник. – У таких місцях не існує такої чіткої прив’язки до місцевості, як якийсь монастир чи рештки замку. Для «відмазки» можна придумати різні причини».

 

 

Насправді «копачі» добре поінформовані не лише про місця, де точилися масштабні бої, вони напевно знають, де в роки війни пролягала лінія оборони, з якого напрямку відбувався наступ, де була окопалася піхота, а де стояли гармати. Часом вони з неймовірною точністю можуть переповісти історію якогось епізоду бою, опираючись лише на сліди, які вони виявили у землі. Скажімо, патрони та гільзи від ППШ вказують на місце атаки радянських солдатів, рештки сигнальних ракет – на дозорний пост, з якого оборонці виявили початок штурму.

 

 

Від одного зі сучасних "слідопитів" довелося почути детальну розповідь про пораненого угорського солдата, якого під час наступу радянської армії в околицях гори Маковиця біля Яремча, добив у окопі пострілами в голову радянський вояк, який штурмував вершину.

 

"Гори біля Яремча буквально всіяні трупами, - розповідав він. – Найважчі бої йшли за Маковицю, звідки прострілювалася дорога на Закарпаття та Угорщину, ця гора кілька разів переходила з рук у руки. Людей в останній війні не жаліли, радянських солдатів гнали на штурм і при цьому стріляли по позиціях угорської армії, яка тримала тут оборону, з "катюш". Місцеві розповідають, що після тих боїв вони бачили в лісі напис на буковому дереві "умираем от своих", зроблений кров’ю. Кажуть, для того, щоби деморалізовані угорці не покинули позицій і стояли на смерть, німецьке командування вдягнуло союзників у есесівську форму, адже щодо "есесівців" у радянській армії був категоричний наказ – живими не брати".

 

 

Коли бої на Маковиці відгриміли, загиблих солдатів  з обох сторін поскидали у спільні братські могили – в ями від бліндажів, глибокі окопи та вирви від снарядів. Такі місця поховань – так само, як ліквідовані німецькі й угорські військові цвинтарі, – радянська влада приховувала, щоби вберегти могили від  мародерів. Але з часом вода вимивала на поверхню солдатські кістки та черепи. Зброю, більшість боєприпасів, цінніші предмети амуніції й особисті речі вояків визбирали ще у повоєнний час. Щось підібрали бандерівці, перепало й місцевим мешканцям. З убитих знімали чоботи, забирали годинники, запальнички, хтось міг залишитися і без золотих зубів. Серед самих «сталкерів» побутує легенда про одного делятинського лікаря, який сильно «піднявся» на «воєнному» золоті.

 

"Переважно ті місця, де в населених пунктах стоять меморіали полеглим у війні радянським солдатам, є цілком символічними, насправді там ніхто не похований, - розповідав один із шукачів. – У часи «совдепії» була спеціальна програма (ще мій дід брав у ній участь), коли по горах викопували партизанів для перепоховання в центрі Яремча. Тоді з лісу звозили всіх без розбору, і тепер під тим пам’ятником бандерівців лежить стільки ж, як і радянських партизанів, якщо не більше. На скелеті ж не написано, хто він – партизан та й усе. А написи на меморіалі зробили за ковпаківськими списками загиблих".

 

Світлина – photo.i.ua

 

Солдатські могили, від яких не лишилося ні горбочка, ні хреста, "копачі" виявляють у лісах досить часто. На поховання німецького чи угорського вояка вказують знайдені спеціальні ідентифікаційні жетони, які ділилися навпіл – половинку залишали в могилі, другу частину відправляли рідним загиблого. Якщо знаходять цілий жетон, це означає, що солдат пропав безвісти.

 

 

Жетон угорського гонведа

 

Що робити зі знайденими рештками солдатів, "копачі" вирішують самі. Здебільшого кості збирають в пакет і кладуть у ту ж таки яму. Часом над могилкою ставлять простий березовий хрест і читають молитву. Був випадок у Надвірнянському районі, коли через місцеву філію "Меморіалу" пошуковці зверталися в угорське посольство з приводу виявленої могили двох угорських солдатів, але до перепоховання справа так і не дійшла.

 

"Місцеві люди кажуть, що у Ямній, за 50 метрів від хат був мадярський цвинтар, там уже все заросло ожинами, але видно, що були горбики, - розповідає Володимир. – На цьому місці можна було би зробити меморіал, якби мадяри тим перейнялися – дали пару гривень місцевим, щоби вони зарості вирубали, поставили огорожу, хрест, відслужили панахиду. Було би по-людськи. А так вода виносить кості – негарно".

 

...Люди, які ходять до лісу з металошукачами, рідко повертаються додому з порожніми руками. Їхні знахідки можна побачити в приватних колекціях або навіть на знаменитому сувенірному ринку в Яремчі, куди "копачі" здають на реалізацію свої "трофеї" – антуражні каски, муляжі гранат, багнети.

 

"Розповіді про заробітки на таких знахідках дуже роздуті, - зауважив  Володимир К. – Досить ознайомитися з цінами на спеціалізованих інтернет-форумах, щоби зрозуміти, що таке заняття не покриває витрат на бензин і потрачений час. Насправді досить рідко вдається знайти щось цінне. Здебільшого шукачі орієнтуються на колекціонерів і любителів історичної реконструкції, які цікавляться періодом Першої та Другої світової війни".

 

 

Так само, за словами мого співрозмовника, дещо перебільшеною є небезпека знайдених в лісі боєприпасів і зброї. Як стверджують "сталкери", рештки рушниць і карабінів для стрільби аж ніяк не надаються і придатні лише для сувенірного використання. Те саме стосується і вибухових засобів – поржавілих гранат, снарядів, мін і бомб. На 500-кілограмовій авіабомбі біля гори Рокита місцеві пастухи, скажімо, безпечно розташовуються пограти в карти. 

 

На лопаті – "хвіст" міни

 

"Якщо по таких знахідках не довбати молотком, не різати їх болгаркою, то особливої загрози вони не несуть, - каже Володимир. – Але трапляються предмети, які новачкам важко ідентифікувати. Наприклад, відомою «пальцевідривалкою» є запал до гранати РГ-33, який має вигляд циліндра трохи більшого і грубшого за сигарету. Небезпечними також є вибухові предмети часів Першої світової війни. Для їх наповнення часто використовували отруйні речовини, а для запалів – гримучу ртуть".

 

Багато хто зі сучасних "слідопитів" вважає, що, визбируючи залізяччя, яке лишилося від минулих воєн, вони чистять ліс від цього "непотребу" і виконують певну санітарну функцію. Мовляв, про серйозні знахідки вони неодмінно повідомляють фахівців із департаменту надзвичайних ситуацій.

 

Богдан Скаврон, Збруч


24.07.2014 Богдан Скаврон 1451 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

667
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1924 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1129 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

553
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6902 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11393 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

333

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1077

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1115

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1109
29.03.2024

З кожним днем війни стає дедалі важливіше зберігати емоційну стабільність і свідомо дбати про своє психічне здоров’я.   

46
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

282
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1081
29.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

655
25.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

752
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2948
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4440
29.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18440
29.03.2024

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки розглянув майже 90% законопроєкту про мобілізацію.  

43
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

321
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

352
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

663