Навіщо потрібна Свобода

Минуло більше року, як обрано нового президента. Пройшли перші сто днів, як відбулися місцеві вибори, і було обрано місцеві ради у регіонах.

 

В більшості перемогла партія влади – Партія регіонів. А на Заході галицький люд, в піку тріумфу ПР, стрункими шеренгами валив голосувати за Всеукраїнське об’єднання "Свобода".

 

В результаті Україна вкотре різко поділилася – три галицькі області чітко забарвилися в кольори "Свободи", решта – в кольори правлячої партії.

 

 

ВО "Свобода" зайняла непримириму позицію щодо президента та його політичної сили. У Львові не закінчуються хороводи між пам’ятниками Шевченка, Бандери та цвинтарями.

 

На кожній сесії міської та обласної ради приймаються відозви з незламними та рішучими вимогами відставки чи то прем’єр-міністра Азарова, чи міністра освіти Табачника, або ж міністра закордонних справ Грищенка. Невдовзі і районні ради тупатимуть ніжкою з вимогою відставки міністра оборони чи посла України де не-будь у Брунеї.

 

Про боротьбу за права української мови – то й говорити годі – це обов’язковий ритуал на кожній сесії всіх рівнів рад. Одним словом – боротьба іде не на життя, а на смерть.

 

Що головне – владі від того стає неймовірно лячно. До сліз. Чи сміху.

 

Однак, якщо приглянутися до всієї цієї веремії більш спокійно та уважно, то чомусь приходиш до доволі печальних висновків.

 

Щонайперше підозрілим видалася та легкість, з якою ВО "Свобода" перемогла на цих виборах. Вона отримала стільки місць у різного рівня радах, що й кандидатів на ці місця їй просто забракло. В хід пішли і пенсіонери і юні студентки. І все одно забракло.

 

Ні для кого не є таємницею, що електоральне поле для неї люб’язно зачистили від всіх можливих конкурентів на націонал-популістському полі "любі вороги" справжніх українських патріотів – Партія регіонів та представники президента у Західному регіоні – голови обласних державних адміністрацій.

 

Спершу цю технологію зачистки випробували у Тернопільській області під час позачергових місцевих виборів. Домінуючий до того у обласній раді місцевий БЮТ був шляхом махінацій усунутий від участі у виборах. І ВО "Свобода" з тріумфом "виграла" вибори.

 

При цьому патріотичні галичани, звичайно ж, щиро, масово й довірливо голосували "за своїх, за націоналістів".

 

Така психологічна особливість галичан була усвідомлена і у Києві (читай Донецьку), і, що головне, у Москві. А тому розумні люди там пригадали стару як світ мудрість – "якщо ти не можеш справитися з пиятикою, то краще її очолити".

 

Якщо перекласти на мову галичан – "якщо ти не можеш подолати патріотизм/націоналізм галичан, то для того, щоб добитись свого мусиш очолити націоналістичний рух в Галичині". Що й було зроблено.

 

Ця технологія стара як світ – ще хитромудрий Одіссей підкинув у Трою свого дерев’яного коня, на якого купилися на свою голову троянці. І Троя впала.

 

Єдиний спосіб "взяти" галицьку Трою – це заслати до неї гіпернаціоналістичного троянського коника. Що й було зроблено під час останніх місцевих виборів, коли галичанам підсунули рятівника українськості, нації та держави ВО "Свободу". І прийшла свобода…

 

Дезорієнтація оглушеного цинізмом влади та її таємного союзника ВО "Свобода" галицького люду теж була однією з важливих цілей цієї масштабної спецоперації.

 

Підкупом та підступом (а також завдяки нерозбірливій кадровій політиці лідерки БЮТу) було створено клон БЮТу. Попри всю логіку та апелі самих бютівців українська юстиція визнала "справжнім" БЮТом у Львові та Львівській області тільки клон, який був строго підпорядкований правлячому режиму.

 

Так було повністю розчищене електоральне поле для ВО "Свобода".

 

Але хто і навіщо здійснив цей блискучий проект?

 

Ймовірно, гравців тут було декілька. І крупних, і міноритарних.

 

Найкрупнішим гравцем тут, безперечно, є Росія. Дещо меншим, але набагато очевиднішим – ПР, президент Віктор Янукович. Нарешті вони отримали контроль над західним регіоном України.

 

Інструментом такого контролю і стала ВО "Свобода", яку вони спільно привели до влади.

 

Звичайно, ніхто не схопив за руку цих "добрих помічників" та спонсорів ВО "Свободи". Всі ресурси, якими вона диспонувала у численних виборчих кампаніях, це партійні внески її членів. Та й адміністративні рішення, які приймала влада чи чесні українські суди – це таємна допомога українських патріотів, що працюють в цих ворожих українству органах.

 

Та все це жарти. Насправді не важливо, через кого з високопоставлених регіоналів та іноземних груп впливу надходять кошти на такі масовані та коштовні кампанії, хто дає наказ масовано випускати на телеарени свободівців, хто давав вказівки судам та прокуратурі.

 

Ніяких відбитків пальців і не потрібно. Досить тверезого аналізу.

 

Навіщо Росії ВО "Свобода" у Галичині?

 

Насамперед, зберігається повна конфіденційність цієї форми російської присутності в регіоні. Ба більше – галичани самі обрали, і це правда, саме ВО "Свободу" як виразника своїх надій, хоча, насправді це був жест відчаю і протесту.

 

Зрештою, такі спроби творення крайньоправих і контрольованих чи то Києвом чи то Москвою українських націоналістичних організацій та партій були й до того. Починаючи з фальшивих загонів УПА, які тероризували населення, закінчуючи ультра-націоналістичними групами вже в часи Незалежності.

 

Однак вони були радше допоміжними інструментами, які використовувалися для дрібних провокацій. Натомість ВО "Свобода" використовується по-крупному. Це масштабний і розрахований на середньострокову перспективу проект.

 

Які ж завдання має виконати ВО "Свобода" в Україні та Галичині?

 

З огляду на те, що гіпернаціоналістична і, у окремих ідеологів ВО "Свобода", націонал-соціалістична ідеологія ніколи масово не перетне ні Збруча, ні навіть Карпатський хребет і не запанує на Великій Україні, то "Свобода", контролюючи Галичину, не дасть шансів появитися якомусь загальноукраїнському демократичному рухові, який мав би опанувати всією Україною.

 

Тим самим Галичина виключається з загальноукраїнського демократичного процесу. Тим самим домінування ВО "Свобода" у Галичині робить неможливою якусь майбутню Помаранчеву чи Фіолетову революцію.

 

Україну, завдяки "Свободі", будуть утримувати в ідеологічній розколотості. Для деяких російських політиків закріплення цього ідеологічного розколу є тільки першим етапом до розколу країни.

 

З іншого боку, весь український національний рух, завдяки "Свободі", буде зведений до крайніх націоналістичних, ксенофобських і навіть націонал-соціалістичних форм.

 

Його просто туди заганяють – що є прямою дискредитацією українського національного руху перед світовим співтовариством, яке все ж живе у 2011 році, а не у 1933.

 

На цьому тлі дискурс, який лунає з Києва, більш прийнятний для світу, ніж той, що чути зі Львова. Тому розмову вестимуть з Києвом, байдуже хто б там не був президентом.

 

Руками ВО "Свобода" вже майже зачищене політичне поле в Галичині. Сьогоднішнє, очолене свободівцями, керівництво місцевих рад знищило паростки зусиль перетворити органи самоврядування на точки опору пануючому режиму.

 

Натомість тепер ради виконують чи не чисто декоративні функції – покладання квітів, вінків та "стрясання воздухів" в обороні української мови.

 

На чиє замовлення це було зроблене. Очевидно, що на замовлення того, кому такі ефективні платформи опору не потрібні.

 

Ще одна мета, яка поставлена "Свободі" – це упокорення та застрашення єдиної структурованої та авторитетної сили, яка залишилася в Галичині після колапсу Помаранчевої мрії – Української греко-католицької церкви.

 

Не даремно перші удари свободівців прийшлися по Українському католицькому університеті. "Свобода" показала, що для неї УГКЦ не авторитет. Але це завдання вони виконали частково – все ж налякалися. Та ймовірно, що спроби закрити рота греко-католицьким інтелектуалам, як от Мирослав Маринович, та ієрархам, як от отець-ректор УКУ Борис Ґудзяк, продовжаться.

 

Це завдання укладається у більший проект творення "Русского мира" для якого УГКЦ є однією з найбільших перепон.

 

Наступне завдання, з яким чудово справляється "Свобода", це завдання ізоляції України у цілому, і Західної України зокрема, від своїх безпосередніх сусідів, членів ЄС – Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії.

 

Для Росії надзвичайно важливо, щоб Україна у цілому, а особливо Західна Україна, не отримувала політичної підтримки в країнах, які були традиційними союзниками українського демократичного руху.

 

Згадаймо, як ціла Польща раптом стала помаранчевою, як 2004 року синьо-жовті знамена вивісив Варшавський університет.

 

Та за планами кремлівських ляльководів гасло "За вашу і нашу свободу" повинне бути витерте з свідомості і поляків, і угорців, і українців. А тому ВО "Свобода" періодично влаштовує і влаштовуватиме різного роду антиугорські, антипольські чи антисловацькі провокації.

 

Як от у спаленому гітлерівцями польському селі Ґута Пеняцька на Бродівщині. Ця мало знана у світі історія нагадує історії спалених нацистами французького Орадуру, чеського Лідице. Це зрозумілі цілому світові символи гітлерівських звірств.

 

Але свободівці чомусь з піною в роті не дають полякам вшанувати своїх замордованих, влаштовують контрмітинги саме у день цієї людської трагедії – так неначе це не нацисти, а українці спалили цих людей у костьолі.

 

А, може, і суть цієї провокації зводиться до того, щоб накинути саме українцям вину у спаленні заживо тих людей, щоб намертво прикувати українців до табору нацистських колаборантів?

 

Задаймося запитанням – кому це вигідно?

 

Або ж періодичний підпал автомобільних шин на дійсно контраверсійному пам’ятнику "віднайдення батьківщини угорцями" на Верецькому перевалі? Пам’ятник контраверсійний. Але як чудово він надається для антиугорських провокацій…

 

Свободівці, певна річ, – несвідомі виконавці чужої волі по ізоляції України від участі у великому європейському інтеграційному проекті. Тому й горять шини на цьому пам’ятному знаку.

 

Чи тільки Росія є головним гравцем? Зовсім ні. Паралельно з нею і в її інтересах діє й актуальна влада – вся президентська вертикаль та ПР. Однак їхні інтереси все ж відрізняються від інтересів РФ.

 

Щонайперше президентське оточення хоче забезпечити Віктору Януковичу гарантовану перемогу у наступних президентських виборах. Для того їм потрібно вивести у другий тур відверто непрохідного, бажано одіозного кандидата, якого він легко подолає. І таким кандидатом може стати Олег Тягнибок.

 

Подібну політичну технологію застосовував ще Леонід Кучма, коли страхав довірливих галичан Петром Симоненко. Тепер страхатимуть східняків "вирощеним" режимом націоналістом та русофобом Олегом Тягнибоком.

 

Але для того слід знову ж знищити інших можливих опонентів Януковича. І це не тільки Юлія Тимошенко, але й майже знищений Сергій Тігіпко та спритний Арсеній Яценюк.

 

Тому влада всіма силами "підтягуватиме" "Свободу" на виборах до Верховної Ради 2012 року до 8-10% голосів, щоб потім докинути на президентських виборах з свого адмінресурсу якихось 2-3% (бо ж Донбас теж за Тягнибока) і обійти і Тігіпка, і Яценюка і навіть Тимошенко. А там – чиста, і, головне, справді чесна перемога – Янукович forewer.

 

З іншого боку, повна дискредитація Західної України як кубла печерного націоналізму та ксенофобії дає шанси саме Києву, саме Януковичу стати респектабельним партнером для тієї ж Польщі чи Угорщини, і навіть для Брюсселя. Берлін та Париж вже давно у його кишені.

 

Таким чином перехоплюється політична ініціатива. Тим більше, що у Польщі, не без непрямої участі добродіїв зі Сходу, було приведено до влади досить лояльну до Росії владу, яка є добрим партнером для Януковича. Партнером під омофором Кремля.

 

Але у дечому інтереси Кремля і інтереси Києва все ж не співпадають. Президент Янукович хоче сам говорити з Заходом. Натомість Москва зацікавлена у повній ізоляції України за білоруським зразком.

 

Партії регіонів та президенту Януковичу навряд чи сподобається і російський план розколу країни, бо ж в такому випадку вони залишаються або повними васалами, або й зовсім непотрібними Росії. Що є для них небезпечним.

 

Хоча з іншого боку президент Янукович є заложником політики Росії. Вона сприяла його поверненню до влади і вона ж хоче мати над ним повний контроль. Так само як і з "Свободою", яка жодним чином не може бути "свободною" від своїх російських патронів.

 

Юрій Левикін, для УП


14.04.2011 Юрій Левикін 1713 10
Коментарі (10)

Пуцер 2011.04.15, 00:26
Юра, висновки не "печальні", а сумні
Y. 2011.04.15, 13:50
Якщо свободівці і особливо їхні керовники знають це і свідомо грають у крамлівські сценарії, то це вже зличин проти українців, проти галичан. Будьмо обережні, панове, бо патріотизм справжній і птріотизм як технологія це різні речі.
Кук 2011.04.15, 14:22
Не буду про "довгу руку москви" і "сценарії дискредитації". Хай політологи про це думають. Давайте про справи місцеві, які нас стосуються безпосередньо. Ото майже півроку минуло з часу виборів. У міськраді більшість - свободівці, 34 штики. І навіщо потрібна свобода там, я за ці півроку так і не побачив. По-моєму, на фіг не потрібна.
коментаторам 2011.04.15, 17:36
Так свобода погана - їх вигнати, вибрати іншу партію - за пів року обісрати і вигнати, обрати ще іншу партію і ще за пів року обісрати і вигнати, і так до безконечності....Саме основне що президент, кабінет міністрів, депутати ВР всіх влаштовують, чи може їх так от само через пів року обсирати слабо??? хоча брехлива влада вже більше року при владі, а свобода погана.
ВАСИЛЬ 2011.04.15, 17:50
Просто інформація проти Свободи і звідки в неї гроші іт.д. це всього лиш політична технологія її конкурентів. Чомусь ніхто не переймається тим звідки гроші і хто фінансує партії Батьківщина Тимошенко, Фронт Змін Яценюка, Гриценка, Катеренчука Ющенка, вже не кажучи про ворожу Партію Регіонів і ті що з ними. Думайте критично панове і не зомбуйтесь.
спокій 2011.04.16, 17:06
Ці левикіни такі "хитромудрі", що колись від ваги своїх дум можуть провалитися в унітаз.
марися 2011.04.16, 21:45
Скоро вибори от і пишуть писаки . Треба ж їм за щось жити. Але такі "свіжі" новини якось і не дуже пасує запускати по надцятому колу. І хто там у нас ще не фінансував "Свободу"? Хіба що - Лукашенко...:))
Арсен 2011.04.17, 12:14
Перейменуйтеся вже нарешті у офіційний сайт БЮту, а тоді і сміливо наїжджайте на Свободу
Я 2011.04.17, 20:03
Загалом коментарі сподобались. Додам дві речі: Перше: не переоцінюйте можливості представницького органу - міської ради. На жаль, більші можливості завжди мали чиновники різних структур і організацій (і того ж міськвиконкому), багато з яких взагалі підпорядковані Києву. Так, свободівці в своїй більшості ще мало досвідчені і не посідають чиновничих посад, а працюють на своїй основній роботі. Та поки-що деякі залежні чиновники і служби ще їх побоюються і не приймають явно антигромадських рішень. То ж давайте не ганити їх усіх а підтримувати і допомагати. Та й краще для нас усіх, коли депутат не сидить на державній посаді чи має крупний бізнес, - так він більше залежить від нашої підтримки а не від вищої влади. Згадайте скількох депутатів-бізнесменів Верховної Ради нагнули в ПР (той же наш Круць-верць). Друге: може вже достатньо вірити чи не вірити політикам чи партіям? Світ став дуже прагматичним, дуже багато вирішують гроші. Може й нам час відноситись до політиків чи партій як до угод чи контрактів по проекту, тобто обирати, враховуючи попередню репутацію (ще не зовсім знецінене поняття), але на виконання певних програмних-статегічних і конкретних пунктів, фактично наймаючи на роботу. І активно усувати їх від влади у випадку зради чи просто невиконання пуктів обіцянок. Єдине, що наперед відомо - якщо будемо піддаватись на провокації, "нищити" своїх на догоду ворогам і різним шавкам, а не допомагати - то точно СВОБОДА нічого не зробить для нас і ніхто інший не зробить! Думаймо, перш ніж критиканити.
наталя 2011.04.18, 16:50
У своїй статті ви задаєте питання кому це вигідно? от і я думаю кому це вигідно щоб ганити єдину на сьогоднішній день націоналістичну силу?
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

584
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1780 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1100 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

530
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6877 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11331 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

308

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1039

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1091

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1084
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

250
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1053
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

822
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

701
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

646
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2919
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4416
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18413
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

277
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

330
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

640
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

741