Всі розуміють, що Росія страшно втомилася від України. Всі розуміють, що Росія страшно хоче ввести нарешті в Україну війська від Слов’янська до самого Чопа і позбутися цього головного болю раз і назавжди.
Але Україна поки ще занадто добре грає роль невинної жертви в очах Заходу, щоб це можна було провернути, що не наразившись на статус світового агресора і повну блокаду, якої, звичайно ж, не хочеться, незважаючи на всю браваду «Так нам ваші санкції – тьху і розтерти».
Звичайно ж, в першу чергу запорука успіху України в галузі театрального виставлення себе невинною жертвою – в імпотенції наших властей, які не в змозі ні мітинг розігнати, ні терориста знешкодити.
Тому ідея виставити українців злісними демонами, які підступно знищують власне населення, виходить не цілком.
Слов’янськ, як місце гніздування милих мирних янголят, які просто хочуть самовизначення і автономності, вийшов повним провалом. Тому що Пономарьов – це зрозуміло, який янголятко. А потім він ще і захопив у заручники іноземних спостерігачів. А потім у нього ще й звідкись взялися ПЗРК, які є ультрарідким товаром і їх використання миттєво для кожного військового є ознакою виходу конфлікту на якісно новий рівень.
Загалом, з Слов’янськом не склалося.
Тому зайшли з Одеси, підкупивши тамтешніх ментів. План був – створити черговий осередок опору в забарикадованому будівлі, а якщо не вийде – то хоча б скористатися в своїх цілях піаром навколо убитих в ході штурму людей. План Б, як бачите, спрацював, але погано, тому що тупі одеські менти дуже вже палевно допомагали сепаратистам і роздавали зброю прямо під камерами.
Розслідування страшно ускладнює той факт, що одеська міліція є безпосереднім організатором як нападу проросійських активістів на ультрас, так і, очевидно, їх вбивства у Будинку Профспілок. Тому звітів судових медичних експертів ми, очевидно, так і не побачимо.
Але і тут, незважаючи на всі зусилля штатних кремлівських пропагандистів, виходить не дуже. Розпалюючи ненависть, доводиться свідомо замовчувати занадто багато очевидних і зафіксованих на відео речей:
- Так ці хлопці першими напали, які ж вони тепер жертви?
- Так ці невинні жертви же розстріляли перед своєю трагічною загибеллю чужу ходу, яка йша не до них, а на футбол?
- Так ці чесні незалежні люди ж все співпрацюють з одеськими ментами ?
І так далі. Тобто, жертви виходять, але вони не виходять безневинними: це сторона протистояння.
Але невинні жертви страшно потрібні. Тому що, скільки не кричать кремлівські агітатори «Вставай, страна огромная!», А страна огромная не встає. Ворушиться, питання задає, вже ніби й готова, але все одно сидить і бурчить, а в атаку не біжить. Захід теж ніяк не хоче повірити, що «У Росії своя правда». Бракує агресії України проти Росії. Не вистачає тільки одного штриха – того самого, якого вистачило США, щоб почати війну в Афганістані в 2001 році.
І ми, на жаль, знаємо, як його забезпечити.
Бракує особистої образи. Поки що все що відбувається для росіян – не їхня проблеми. З точки зору жителя якогось Урюпінська, їм пропонується перейнятися проблемами неймовірно далекої і чужої України і почати допомагати жителям цій чужій йому України в боротьбі проти якогось Правого Сектора, про який ніхто в Урюпінську нічого не чув ще три місяці тому, і зараз, скажемо прямо, теж не дуже знає і цікавиться.
Кремлю потрібна особиста образа на Україну та українців кожного росіянина.
Кремлю потрібно, щоб «Папа, убий бандерівця » не викликало питань і не вимагало довгих пояснень.
Кремлю потрібно, щоб війна з Правим Сектором стала для кожного росіянина питанням самозахисту.
До чого все це нас приводить?
До того, що 9 травня жителів Російської Федерації, ймовірно, чекає цілий ряд кривавих сюрпризів: а саме, терактів у Москві чи інших великих містах з рясно розкиданими за місцем події візитками Яроша.
Ми знаємо, що теракти проти власного населення – давно відпрацьований рецепт мобілізації населення.
Після того, як Правий Сектор доведе свою міжнародну небезпеку і звірячу ненависть до Росії шляхом організації терактів на території самої Росії – ніхто вже не зможе сумніватися в тому, що в Україні негайно потрібно вводити війська. Не для того, щоб захистити якесь міфічне російськомовне населення України, захист якого породжує більше питань, ніж відповідей (а хто захищає російськомовне населення Казахстану та Латвії?), А вже для захисту свого власного населення, при повної і беззастережної його підтримці і на хвилі люті благородної, скипіла, як хвиля.
Попутно Путін отримає свій улюблений «симетричний аргумент»: мовляв, якщо США мали право ввести війська в Афганістан після вибуху Всесвітнього торгового центру, то чому ж ми не маємо права ввести війська в Україну після страшного теракту в центрі Росії в святий день 9 травня? А всередині самих США агенти впливу Росії звернуться до своїх сенаторам і уїдливо запитають: мовляв, підтримуєте тероризм?
Як бачите, вигод і бонусів від хорошого вибуху в центрі Росії сила-силенна.
Ми рекомендуємо російським людям в Росії на всякий випадок покинути великі міста на травневі свята, і особливо на 9 травня. Також ми рекомендуємо не користуватися 8-10 травня метрополітеном, не перебувати у багатоповерхових житлових будинках, на площах і не брати участь у масштабних ходах. Якщо ви не хочете стати невинною жертвою, звичайно ж.
Тому що якщо в першому акті Путін вивісив на Майдані Правий Сектор, то в заключному акті Ярош обов’язково вистрілить. Можливо, на Червоній Площі.
Ми пишемо цей ймовірний прогноз, тому що сподіваємося на максимальне поширення цього плану. Сподіваємося, що озвучення планів ворога призведе до того, що він буде змушений відмовитися від їх реалізації. Описаний сценарій – це катастрофа, що служить лише одній меті: зміцнення позицій Путіна ціною життя російських людей. Тому ми сподіваємося, що зможемо хоч якось на нього вплинути, озвучивши його заздалегідь. Просимо максимальний репост.