Західна Україна — на вихід

 

"Рятуючи" Схід (який іще довго тягнутиме всіх на дно), Україна ризикує втратити Захід (який завжди тягнув усіх уперед). 

 

Донедавна перевіреним секретом спокою в Україні була відсутність руху куди-небудь. Допоки Україна багато разів марнувала свої шанси і тихесенько жила собі на самопливі — доти вона була спокійною. Це завжди задовольняло Схід. Україна відносно спокійно дрейфувала до Революції-2014 тільки тому, що всі ці роки Україна була Сходом. Вона культивувала інертність, абсолютне толерування дрімучої совковості й боязнь ризикувати. Усі ці роки Схід мовчав тільки тому, що завжди мав свою владу, яка у свою чергу консервувала всі їхні непорушні традиції родом із совєтчини. І він мовчав би й далі — якби не Захід. 

 

Україну струсонули західняки. Основним мотором Революції є вони. Це не Україна захотіла бути іншою — це Львів захотів, аби Україна стала іншою. Решта країни просто вичікувала, коли ж з'явиться "безбашенний" ідіот, який почне першим. Коли на Майдані обжилися галичани, натхненні підтримкою киян, — з садків вишневих коло хати повиходили брати-українці й разом довели справу до кінця. Львів повстав не проти Януковича — а проти України, яка готова була лежати під Януковичем. Галичина завжди марила своєю місією обламати український терпець і розтермосити летаргічну Україну. Це й сталося. Це й запрограмувало неминучий реванш Сходу, який звик усі ці роки бути Україною. Схід фатально важко переживає свій вихід з гри. А Заходу бракує зухвальства стати Україною. Тому, діставши ляпаса від западенців, Схід мститиметься. Довго й жорстоко. Така його онтологія. Він завжди буде злий. 

 

Найбільший драматизм соборної України полягає в тому, що вона не може застосувати рятівну хірургію щодо себе самої. Вона завжди повинна бути гіперобережною і малорухливою, боячись розлити воду з перекособоченого глечика. Ми всі — жертви красивого соборницького міфу. Солодкого, як дим. Вигідного, як два на два. Примарного, як віра в лотерею. Україна пафосно культивує свою соборність — і нічого не робить для її реалізації. А вона нічого й не може робити — інакше проллється вода з перекособоченого глечика. Західняки пролили не лише кров — вони пролили воду, яку всі режими так ретельно втримували в умовах тотального нічого-не-роблення. Захід, який 23 роки свято ніс ідею соборності, перший зруйнував таку вигідну східнякам "рівновагу". Їх, східняків, завжди влаштовувала модель: влада — наша, мрії — ваші. На інше вони не погоджувались. І тепер не погодяться, бо їм "западло" увімкнути Інтернет і сформувати адекватну картину світу.

 

Мешканці Сходу мають козир — мовляв, у вас же ж був ваш Ющенко, і що з того вийшло? Цим козирем східняки радо криють тезу про те, що галичани ніколи не мали своєї влади. Річ у тім, що Ющенко до Галичини має такий же стосунок, як і Ахметов до чесної конкуренції. Тобто ніякого. Ющенко не був галицькою владою. І не був галичанином. І не став ним навіть після того, як, ганебно втікаючи з посади, в останній день присвоїв Бандері звання Героя. Ющенко був вимушеним вибором галичан проти креатури Сходу — зека в квадраті. А що — ми мали голосувати за донбаського монстра, який падав від яйця і обзивав опонентів козлами? Тому козир з Ющенком насправді таким не є. Епоха Ющенка не була епохою західних цінностей при владі. І всі галичани, які виринули на всеукраїнських посадах при Ющенку, насправді були клубом нацдемівського підлабуззя — гірші з гірших. Також східняки повинні враховувати суттєву річ: донецькі, приїхавши до Києва, дуже швидко робили з нього другий Донецьк — а львівські, приїхавши до Києва, вже наступного дня ставали типовими киянами, залишаючи свою львівську ідентичність у купе поїзда. 

 

Осмислюючи Україну в масштабі "од Сяну до Дону", ми уподібнюємося до гоголівської птахи, яка долетіла до середини Дніпра — і заклякла. Птаха розгубилася: чи стане їй сил долетіти до кінця — чи, може, не ризикувати й повернутися. Українська держава-птаха на кожних виборах, у кожному ціннісному питанні, в кожний момент доленосного вибору усвідомлювала всю нездоланність Дніпра. Україна весь цей час була такою совковою і паханською тільки тому, що Захід мовчав, зціпивши зуби від органічного неперетравлювання України Сходу. Здебільшого це була емоція повного нерозуміння, а подеколи навіть — ненависті до втрачених, зазомбованих, ніяких східняків. Схід завжди був тим якорем, який не давав Україні здійснювати прориви. Так вважали західняки, соромлячись своєї просунутості. Вони наче вибачалися за те, що Схід настільки відстав. Скромно ховаючи свої державницькі мрії в довгу шухляду, галичани мимоволі пристосовувалися, а згодом — псувалися в унісон із рештою країни, інфікувалися всіма болячками Сходу. І терпіли, терпіли, терпіли. Заспокоювали себе: їх більше, а нас менше. Що один їхній Донбас — це три галицькі області, включно з мертвими, живими й ненародженими. Переконували себе, що правдивий галицький патріот заради "єдиної соборної України, за яку полягли упівці" великодушно перетерпить усю цю шушваль, яку східняки рік за роком делегували до влади. Збігали роки. Запаси "юго-восточної" шушвалі виявилися такими ж невичерпними, як і "юго-восточний" страх що-небудь міняти, вчити англійську, їздити по світах, банально прагнути світових стандартів і витравлювати нафталінну ностальгію за совєтським побутом умиротвореного раба.

 

Західна Україна звикла до стабільного стану українського нещастя. Галичина буквально отетерівала на кожних виборах. І безсило розводила руками: ми до них із відкритою душею, а вони стрімголов утікають із лементом "бЕндеровцы, не трожь наше болотце!". Ніхто й не втручався. Всі недолугі спроби галицьких "нациків" повчати східняків наражалися на рефлекторне шипіння потривоженої змії. Хочете російську мову — нате, хочете російську пресу в необмеженій кількості — нате, хочете російські фільми й книжки — нате, хочете радянську героїку — нате, хочете двічі несудимого президента — нате. Лишень вважайтеся номінально Україною. Нащадки упівців навіть це готові були стерпіти. Вони продукували європейські цінності, патріотичні тренди — а східняки продукували добкіних, кернесів, колєсніченків тощо.

 

Тому Західна Україна, крім спалених нервів і втрачених мрій коли-небудь застати вистраждану Україну, не отримувала нічого. Я знаю людей, які через це плакали. Щиро плакали, підсвідомо змирившись із тим, що живуть не в країні своєї мрії, а в макро-Донбасі од Сяну до Дону. Був час, коли я навіть насміхався із цих сліз, вважаючи їх проявом дурнуватої інфантильності. Але вперше я заплакав за Україною 30 листопада 2013 року, коли побачив моторошні кадри, як беркутівці б'ють у живіт вагітну студентку під час зачистки Євромайдану. Мене душили сльози не за конкретну студентку чи її ненароджене дитя — а за Україну, мою розтоптану Україну Майбутнього. 

 

Західнякам зірвало башту. Одного чорного дня вони зрозуміли, що в них немає країни. Немає. Немає нічого, крім переповненої шухляди відкладених на потім мрій. Те, на що вони приречено погоджувалися всі ці 22 роки, насправді виявилося виплодом диявола. Західняки відчули пекучий сором перед самими собою — за те, що так довго прилаштовувалися під Схід. 

 

Того дня Львовом їздили машини й безустанно сигналили, закликаючи містян рушати на Київ. Львів вимер. Десятки тисяч людей з усієї Галичини рвонули на Майдан. Західнякам набридло терпіти навіть не владу — а власну безпорадність. Боже мій, невже й цього разу нас не підтримають? — це запитання мучило кожного, хто в обгорткову Україну захотів вдихнути справжній зміст і розраховував на підтримку "базового регіону". 

 

А Схід не підтримав... Схід (у своїй більшості) не підтримав Майдан свідомо. Парад сепаратизмів, який ми спостерігаємо зараз, — це, на жаль, не лише "происки врагов". Це — прогнозований реванш Сходу у відповідь на перемогу Заходу. Захід усі ці роки мучився в країні Сходу. Але Схід ніколи не погодиться прожити навіть день у країні Заходу. І Схід ніколи не зрозуміє всіх цих тонкощів, що насправді західняки так само в шоці від Юлі, Турчинова й Кулі-в-лоб. Схід так само не здатен зрозуміти, що нова влада — це не є влада Майдану. Що ми нею вкрай незадоволені. Схід не житиме в Україні, яка стрімко очищується, прагне стати Європою і жадає якісного розвитку. Успішна, прогресуюча Україна колотиме їм очі, вказуючи на їхню допотопність і ретроградність. Схід так і лишиться на щаблі "не трожь наше болотце!", обгороджене георгіївською стрічкою. Потрібні цілі десятиліття, аби прищепити східнякам нові агенти правильного зростання й мислення. Цих років у нас немає. У Заходу — точно немає. Він, набравши розгону, не може чекати аутсайдера й піддаватися йому. Це нечесно.

 

Зараз погляди всіх сущих українців спрямовані на те, чи вдасться Україні втримати Схід з усім суцвіттям його примітивних фобій. Усім якось не до Заходу — з усім суцвіттям його мрій, очікувань і вимог. Мовляв, вони свої, вони перетерплять, вони зрозуміють, вони ж бо наші. Так було завжди. Але так не буде цього разу. На правах мотора Революції Захід має моральне право качати права в цій країні. І формувати свій порядок денний. Так, ми будемо радо голубити кримських біженців, яких чомусь не хочуть приголубити східняки. Ми будемо скидатися останніми грішми на українську армію, розкрадену східняками. Ми будемо мовчки отетерівати від заявочок на кшталт "мы не собираемся разговаривать на вашей телячьей мове". І терпіти в післяреволюційній Верховній Раді їхню Лєну Бондаренко, Аксану Калєтнік, Царьова та інших істот, які ще два місяці тому закликали беркутівців не церемонитися з "майданутими терористами". Перелік пунктів, які західняки змушені знову терпіти зціпивши зуби, росте з кожним днем. Проте… 

 

Шліфуючи стосунки зі Сходом, Україна втрачає Захід — найбільш продуктивний, ідейний і прогресивний сегмент. Шліфування стосунків зі Сходом, очевидно, закінчиться тим, що Україна, отримавши від Небесної Сотні шанс порвати з усіма старими практиками, поволі почне ставати… все тим же Сходом. Злегка відшліфованим, поліпшеним — але так само інертним, слабкодухим Сходом, який іще довго тягнутиме всіх на дно. Східняки ніколи не йшли на компроміс — вони ж не такі "безпринципні", як западенці. Це ми могли переходити на їхню мову з міркувань увічливості. Це ми могли щороку штампувати гуманітарні програми "Схід і Захід разом", на які вони плювати хотіли. Вони — не ми. Вони не погодяться на нашу владу — хоча ми всі ці роки во ім'я миру-злагоди погоджувалися на їхню. І якщо мені кажуть, що Донбас не підтримує сепаратистів, то я запитаю: де Донбас за Україну? Де ректори, де професура, де письменники, де журналісти, де артисти, де студенти, де партійні осередки? Де всі ті, хто у Львові давно б уже лежав під гусеницями танків, скоординувавшись за декілька годин у Facebook? 

 

Цього разу Захід уже не мовчатиме. Він не погодиться на життя в умовах нещастя. Бо не за це західняків прорвало на Революції. І не за це вони йшли голими руками проти куль зі зміщеним центром. Донині компроміс зі Сходом — це завжди було слухняне виконання його забаганок. Так далі не буде. Якщо досі всі звикли, що Захід — свої, вони стерплять, — то Революція все поміняла. Це вже злочин — не слухати Захід заради Сходу, який постійно плодитиме нових януковичів, більших і менших. 

 

Больовий поріг західняків кардинально понизився. Уже не можна буде заколисувати міфами про "єдину соборну", заради якої слід поступитися своїми устремліннями. Уже не можна буде апелювати до місії рятувати Україну ціною зречення права самим бути Україною. Та й шухляда відкладених на потім мрій пішла на смітник. Усе до болю просто: Галичина нічого не втрачає, переставши бути Україною. А от втративши Захід, Україна вже не буде Україною — а таким собі Сходом, злегка відшліфованим. Цього разу від вибору не втекти. Якщо Україна не захоче слухати Захід і втілювати його державницькі устремління — Захід вдало робитиме це без України. Сепаратисти є не лише на Сході. З тією лише різницею, що донбаські сепаратисти мріють про приєднання до іншої держави, а галицькі — про заснування правдивої України. Де не буде місця дезорієнтованому регіону, який кричить не чіпати його.

 

Гегемонія Сходу повинна закінчитися. Інакше — немає сенсу. Інакше потонемо всі ми. Україна Заходу — безумовно краща за Україну Сходу. У всіх значеннях. Це розуміють навіть ті ж східняки, які невипадково сприймають Захід "яко почти заграницу". Російськомовні кримчани ахають від захоплення — такий чудовий і прихильний до них Львів. І їдуть вони чомусь саме сюди. За один день львів'яни зібрали шість мішків дитячого одягу для родини етнічного росіянина, який приїхав із Севастополя. Львів'яни безкоштовно дають свої вільні помешкання кримським татарам. І зустрічають їх на вокзалі з квітами. Мій сусід по під'їзду взяв до себе людину із Санкт-Петербурга, якого видворили з Росії за проукраїнські статті. Може, Сходу варто б захотіти бути Україною бодай із вдячності за львівські подвиги людяності? 

 

Україні доведеться вибрати, кого втрачати. Ну, або є інший вихід, який називається "синергетичний ефект". Із найглибшої кризи державності Україна виповзе тільки тоді, коли Схід і Захід скинуться своєю енергією. Нині слово за Сходом — чи захоче він бути Україною в широкому значенні слова. Це буде його остаточне слово, від якого залежить подальша доля Заходу. Приєднається до нового проекту України Заходу — ласкаво просимо. Не приєднається — ну то поплачемо, потужимо й зітхнемо з полегшенням.

 

Остап Дроздов

Дзеркало тижня. Україна


12.04.2014 Остап Дроздов 2294 22
Коментарі (22)

до Остапа 2014.04.12, 15:23
Україна просто не проживе без Сходу адже там найбільш економічно розвинені регіони.
38 2014.04.12, 15:31
12 мільярдів щороку З БЮДЖЕТУ на підтримку вугільної галузі. Просто тому, що вона збиткова... Доненбас - найбільш дотаційний регіон України... Тому не треба пургу гнати, що "Україна не проживе".
ОЛЬКО 2014.04.14, 00:18
Я ЗА ЗУНР.ХТО ХОЧЕ ПРАЦЮВАТИ ТОЙ МАЄ.А ХТО ХОЧЕ БУХАТИ НАЙ ВІБАЧІЄ. ІВАНО ФРАНКІВСЬК.
гість 2014.04.14, 18:41
Львів та й Львів... Та гинули хлопці з сіл Покуття, Івано- Франківська....... Дроздов, виїдь деколи зі Львова на села, і побачиш не лише "чиштокровних" укораїнців у Львові. А то і олімпіада відбудеться у Львові-лижний спуск.
Ігор 2014.04.14, 18:45
Кацапи будуть колотити завжди. Вічно! Вони не дадуть спокою ніколи і нікому. То така натуронька монгольська. Гангрену відрізать для того, шоб жити. Переселіть у Францію 3 млн. кацапів і най вони влаштують французам 3 роки совєцкої власті з ГУЛАГами. Я хочу побачити, що залишиться від Франції. А у нас ще й уся Кацапія під боком.
Аня 2014.04.14, 22:18
ТРЕЗВЫЙ, так поддержите сейчас восток за федерацию! Зачем туда шлют войска на подавление "бунта"? "12 мільярдів щороку З БЮДЖЕТУ на підтримку вугільної галузі" - це не на помощь , а Ахметовым "на бедность"
Аня 2014.04.14, 23:19
ИГОРЬ, сколько еще должны заплатить кацапы за постимперские амбиции "вуйков з полонины"? Все мало? Сказки в детстве надо было читать. Про старуху у разбитого корыта в том числе. Прямо как в анекдоте:" Дочь в Париже проституткой работает. Сын ЗАМУЖ за старика вышел. И все кацапы виноваты! Говорили:"не ходите в Европу!"Знали же сволочи, что все наоборот сделаем!"
Донбасс, ПНХ 2014.04.15, 01:43
Прав Дроздов, ой прав. Донбасс - это что угодно, но не Украина. И опять этот хвост пытается вилять киевской собакой через свои требования. Вернее, требования Москвы, за этот хвост ухватившейся. Но даже лисицы отгрызают лапу, попавшую в капкан. Поверьте, не стоит жить вместе с людьми, которые тебя искренне ненавидят. И не нужно бреда, что нас кто-то кормит. Оставьте это бабушкам Симоненко. Как говорила моя покойная бабушка: "Краще з мудрим загубити, ніж з дурним знайти".
Аня 2014.04.15, 12:49
ДОНБАСС, ТАК ОТРУБИТЕ ХВОСТ! Зачем он нужен?
С.Павлів 2014.04.16, 11:56
Стаття не тільки провокаційна, але й шкідлива. Шкідлива тим, що стверджує за допомогою преси те, що і так говорять на вулиці і на кухнях. Не нам вирішувати розділяти Україну чи ні, адже не ми її будували. Такі заклики лунали і у 91-му. "Ламать не строить" тут багато розуму не треба, зберегти єдність країни, а ще важливіше, єдність громадян це довга і кропітка робота. Протиставляти західняка східнякові і визначати кращого це робота таких псевдоінтелігентних львівських дегенератів, як Остап Дроздов. Між Західняками і східняками набагато більше того, що об"єднує ніж навпаки. Під тонким нальотом релігійності і патріотичності пересічного західняка живе таке саме п"яне ледащо, що і в пересічного східняка, просто голоси вони чують різні. Де ж вас найти, таких голосів, що до вподоби будуть тим і тим?
Інна 2014.05.06, 11:15
Чудова, сильна стаття. Я підписуюсь під кожним словом. Це те, що я думаю, тільки не можу так гарно висловити. Автор молодець. RESPEKT!
Тверезий 2014.04.12, 19:18
Пане Остапе. Єдина і Соборна Україна - це мрії і прагнення народу Західної України. Все більше галичан говорять про необхідність проведення референдуму про вихід нашого регіону зі складу т.н. України і відродженням ЗУНР. Ми без Донбасу і корумпованого наскрізь Києва не пропадемо. У нас мудрі, добрі, працьовиті люди. Давно пора втілити в життя мрії наших батьків і дідів. СЛАВА УКРАЇНІ.
1 2014.04.12, 19:38
Підписуюсь під кожною тезою. Перебуваючи в цім болоті, сподіваючись на примарну єдність ми з кожним днем втрачаємо частку української ідентичності. Мабуть, треба чогось позбутися самим, аби зберегти більше.
ОСТАПУ 2014.04.12, 21:36
Нарешті чутно мудру думку! Може тому, що Дроздов. Згідний, зробити з хахла українця важче, як з росіянина.
Правда 2014.04.12, 22:04
В мене такі ж самі думки, пане Остапе! Може, дійсно,краще відтяти палець і зберегти руку,ніж потім втратити її повністю?
НИК 2014.04.13, 00:12
файно написано, але се то саме, що він писав разом з поляком Павлівим ще й рік тому назад. Лиш не знав про силовий сценарій розподілу України на 2. на німецко-лядску і москову. От і Чорновіл про се пише, але з жалем, бо Юлька здає СУЗ. Навіть як так нам ЄС написало, то Остап забув подякувати Хутіну, що різко перетворює хахлів у укрів. І окупація кацапів їх остаточно очитит. І коли РФ від напруги розвалитсі, то Захід вернесі в Київ і виконає мрію Остапа. Але він тому буде не радий, бо то знов буде Велика Укр, яка ляхам не по зубах.
Наталя 2014.04.13, 04:49
Я з Запоріжжя, якщо Росія захопить нашу область - буду переіжджати на захід або північ України, якнайшвидше, любою ціною, аби тільки не лишитися за новою залізною завісою, яку Росія готує для своїх громадян.
555 2014.04.13, 08:57
остап дроздов надзвичайно мудро і влучно написав. але хлопці- галичани, не допомагайте шматувати украіну! гасло ненависті" свій- чужий" не раз губило нашого брата. наші батьки і діди в могилах перевертаються від нинішнього стану в украіні. що ми робимо? до чого закликаемо? з такими закликами до від"еднання, " не пропадемо без них" ми втратимо свою державу ! бійтеся бога! це вже було в нашій багатостраждальній украінській історіі і не раз...боже нам єдності дай і братолюбіє пошли". а не дурного запеденського гонору, що ми вартніші, патрітичніші... будемо лікті кусати під чужим чоботом....не дай боже!
НИК 2014.04.13, 10:59
а подивітсі як Дрозда розбили на сайті ДН. в сей чєс вже понад 100 коментів. 1. Вова сказав, шо він 100км на захід від Києва нізащо не піде. Тому поляки потирают руки. А тому там на СУЗ нас треба, бо 85% за Україну, але боятсі озброєного бидла. 2. ЄС надієсі на умиротворення агресора за рахунок нас. Тому вимотувати РФ, вигравати час. Аби Вова мусів попхатися на Молдову, на Балтію. Аби ЄС мусіла втрутитися і перестала молотити бабки і затягнути теж паски. В світлі сказаного - я не розумію чій аґент Дрозд??
Соня 2014.04.18, 14:46
Правий пан Дроздов,все своє свідоме життя лише чую, що треба мирно жити зі Сходом, щоб не ображався, що ми бандерівці такі мудрі і розуміємося в політиці краще, і дуже-дуже давно розкусили, хто такі наші сусіди і брати. А до них не доходить.Певно , вони не знають, що таке "Соловки" і ГУЛАГ". А ми вшановуємо знищених умисно у 32 - 33 роках, це ж їхні люди загинули,як можна вірити брехливій Росії.Дуже туго доходить до Сходу правда, дуже. Проте вступатися з України не хочуть.
СОНЯ 2014.04.18, 15:08
І що стосується мови... Та говоріть собі якою хочете мовою, жаль що лише знаєте одну, російську. А свідома людина задумається, в якій вона державі живе, і яка там державна мова.А де повага, етика, інтелігентність якась? Шкода слів і часу все це аналізувати і аналізувати.Західні українці не розмовляють польською, але якщо відправляються в Польщу, то звичайно стараються говорити мовою тієї держави. І взагалі,якщо хочемо,бути в мирі з усіма маємо шукати контакт, а не стояти на своєму уперто, як Стецько /"Сватання на Гончарівці"/, що не доводили йому що він третій все ж стояв на своєму, що четвертий.
Випадковий Пошановувач 2014.04.18, 17:24
Дуже радий нарешті, що Захід замислився над простими речами і зокрема й про те що фактично ми живемо в Україні без України. Приємно що нарешті хтось подумав над своєю самодостатністю і над можливістю розглянути варіант що якщо не виходить з України зробити справді Україну, то можливо ці зусилля краще спрямувати в рамках нової держави, хай навіть, яка буде називатися не Україна аби не було жодного тягара! Але постає дуже багато питань! 1) Те ж саме - зберегти територіальну цілісність, особливо на фоні невизнання, брехні, підлотства, і наприклад зазіхань не тільки російских сусідів, наприклад Румунії, Угорщини, Польші? 2) За що будуть вмирати галичани? 3) Чому саме галичани? Львів-Франик-Тернопіль це слабке утворення і без Волині-Буковини-Закарпаття і навіть Хмельницького поділля чи його частини шанси обладнати щось стабільне та сильне на світовій арені будуть мізерні. 4) Приєднання будь куди, наприклад Євросоюз, аби приєднатися це ще гірший злочин ніж сепаратизм, тому що якщо не дбати про своїх, то прийде хвиля нових чужих, які відберуть ресурси у своїх! Дуже імпонують думки дописувача до Свободи без Свободиу блоці питань до лідера без лідерства, то діяльності без результатів. Питання були написані ще коли з Кримом все починалося, але актуальні вони і досі. 1) Чому не можна було обрати інші шляхи а) виконати домовленості 21 лютого та відмовитися від влади заради цілісності країни? б) НЕ відступати від досягнутого раніше конструктива про контрактну армію та одразу перейти до вашого пункта про взяти з олігархів їхній обов"язок = фінанси (здається десятину ви пропонували), за які почати створювати контракту боєздатну армію. Для прикладу (не обов"язково саме цей олігарх) - статки Ахметова = 22 мільярда доларів. Зарплата найманця за рік = 100 000 доларів. відповідно лише один Ахметов може на рік собі дозволити 220 тисяч найманців профі! Розділіть ці затрати на олігархат України (наприклад хоча б "мільярдники" http://focus.ua/photo/1461/ ) + усіх небайдужих і при бажанні можна створити те, що не змогли за всі 23 роки - боєздатну професійну!!!!!!!!!!!!!!!! армію (спочатку нажаль зі старих службовців та контрактників-профі з інших країн + волонтерів) 2) чому іде НАСИЛЬСТВО - хтось хоче іти до армії і боронити а хтось може не хоче, наприклад бо йому треба годувати дітей та дбати за них а можливо просто не є настільки радикалом аби когось вбивати. Чому НЕ цінується свобода вибору людини і чому не цінується життя кожного громадянина? 3) Чи є насправді зараз Батьківщина тією країною яку треба боронити і що саме основне - заради якої варта померти? Яке майбутнє чекатиме дітей тих, хто помер? Хто за них подбає? Держава яка не дбала за них 23 роки? 4) Ті хто пішов боронити - невже це не злочин перед ними відправити зелених та непрофесійних не маючих спеціального професійного армійського вишколу воювати з примарним агресором? 5) Чи є насправді агресор? Хто такий агресор? За що в капіталістичному суворому світі варто воювати? Можливо воювати варта тільки тоді коли тебе безпосередньо фізично знищують та не дають жити так як тобі хочеться і забираючи у тебе все? Чи варта вмирати за чужі інтереси та статки? Батьківщина у нас назараз ПРИВАТНА! отже, тим, кого приватизація обійшла стороною, здається важко буде вбивати та помирати за незрозуміло що! А патріотизм + розуміння реальності (хто сильніший той і диктує свою волю) закінчиться одразу ж після першої крові, як це, було наприклад в свій час з Карпатською Січчю. 6) Чи не вважаєте ви, що гасло - Вперед на кулі захищати Батьківщину є відверто совіцьким! І що найгірше - веде до прямої мети ворога - знищити націю, яка просто героїчно вимре у нерівній боротьбі! 7) Чому щось робити треба тоді, коли вже немає можливості зробити і чому всім треба все і зараз, чому відкидається варіант відступити набратися сил і повернутися і перемогти та вижити, зберігши націю, навіть якщо чекати треба буде століттями? 8) Чому лідер який закликає когось щось боронити сам не йде це робити а обирає виключно безпечний для себе варіант, причому ще й "у законі" - депутатів не призивають на війну! Існує приказка: якщо генерал не хоче воювати, то не будуть хтіти і його солдати! 9) Що по вашому краще і корисніше для Країни зрубати дерево, навішати на нього червоно-чорний прапор та співати гімн чи посадити дерево? 10) Чи не здається вам що користуючись слабкістю = націоналізм, патріотизм, радикалізм іті - вас ведуть у прірву неконструктиву, до війни, знищуючи вас самих вашими ж руками! Чи не є це таким самим сепаратиським злочином - вести свій народ до війни замість зберегти народ, збудувати нарешті хочам підвалини тої держави за яку вже буде таки варто воювати як за Батьківщину? 11) Чи був і є Крим в олігархічно капіталістичній реальності сьогоденної України хоча б краплю чиїмось з усіх тут присутніх? Яка різниця простому смертному якому олігарху буде належати майно Крима - тому що буцім свій і який краде та вивозить щодня з України її ресурси чи тому який не свій і можливо робитиме те саме? Чи варта воювати за вихід для моря для держави, якої нажаль немає, яка нажаль не збиралася і досі не збирається будувати свій флот, розвивати інфраструктуру а ще гірше нічого предметного не зробила і не робить і мабуть вже й не зробить. За що ви хочете воювати? 12) Як ви вважаєте чи не приречена війна за будь що на фіаско у випадку коли думки населення різні та немає одностайної єдності? 13) Чому ви тягнетесь завжди за Києвом? чому ви не хочете підняти питання про створення нової країни на базі західних земель, одразу ж усунеться 2 питання 1) мовне 2) дико нерівномірного розподілу капіталу по суспільству (на заході немає зажерливо багатих) 3) зникне проблема розрідненості населення але доречно сказати що всі існуючі + нові проблеми також будуть! 14) Чи є федералізація, як форма держави, чимось поганим. Що для вас важливіше суть чи форма? Чи може будь-яка форма бути конструктивною якщо в неї нема суті? 15) Ви, як політик, вірите в одне лице = лідер-вождь чи все ж таки готові розглядати формат що визначає усе не одна людина а всі разом взяті люди, що стоять за цією людиною? 16) ЛЮСТРАЦІЯ: А можна поцікавитися коли ж вона все ж таки відбудеться предметно з вимірюванням результатів (поіменний список кого треба люструвати і кого вже люстровано) а не просто на словах! Також докінця не зрозуміло за рахунок якого ресурсу відбудеться люстрація - як можна усунути від влади тих хто при владі на стороні яких заводи моря та параходи! Якщо такою ціною як Януковича - то гадаю, що люстрації ніколи не буде. Чи є якісь реально досягаємі плани? 17) Прокоментуйте будь-ласка приказку з минулого: Революцію придумують ідеалісти, здійснюють фанатики, а правлять негідники.
22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1239
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2544
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2122
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2176
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6567 57
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2460 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

352

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1155

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

1295

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1416
23.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

290
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

592
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

2073
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26522
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

560
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10473 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

8020
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

546
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

412
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

553
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

629
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1591