Справа в тому, що українці віддали свинопасам свою політику та національну репрезентацію. Націонал-свинопаси полюбляють лише добряче зітлілих героїв й побоюються живих.
Счастлів умєрєть за государя – нібито останні слова Столипіна після того, як його підстрелили у Київській опері (до речі, з Браунінга). Як ми нині знаємо, "государь" теж був щасливий з того, що Столипін нарешті помер. Загалом, майже всі тоді були задоволені– революціонери, опозиціонери, реакціонери, охранка, двір, родичі повішаних, настоятель Києво-Печерської Лаври (ченці, не гірше, ніж трохи згодом чеченці, добре піднімалися на гламурних небіжчиках).
Легенда за велич Столипіна виникла дещо пізніше. Як і всі їхні легенди, вона не лише не має жодного стосунку до історичної реальності, вона їй суперечить.
Роль москальського Бісмарка у свідомості москалів мав би виконувати не Столипін, а Вітте – справді здібний адміністратор, автор непоганих мемуарів, зрештою, німець (в Московії німець, якщо не застрелиться й не втече, це вже майже святий).
Минулого року посольство Ерефії, за підтримки свого міністра освіти в Україні Табачника та його прем'єр-міністра Азарова, повісило меморіальну дошку їхнього Столипіна на будинку, де він помирав після отриманого поранення (в печінку).
Там колись розташовувалася лікарня, а нині штаб Народного руху. Молоде покоління, дяка Богові, не пам'ятає, а колись НРУ займав ту саму політичну нішу, яка згодом дісталася Ющенку, а по ньому "Свободі".
Рух давно поза актуальною політикою, проте в минулі роки на нього було оформлено багатенько нерухомості з якої, як належить, годуються рештки партійної бюрократії. Незважаючи на те, що Столипін є значним персонажем антиукраїнського іконостасу, Народний Рух не відчув жодної незручності мати його на своєму фасаді, не перешкодив москалям із Табачником, не зруйнував стінку, не продав будинок, аби переїхати до іншого приміщення, якщо вже не наважився на вандалізм.
Справа в тому, що українці віддали свинопасам свою політику та національну репрезентацію. Націонал-свинопаси полюбляють лише добряче зітлілих героїв й побоюються живих. Їхні улюблені розваги – симуляція та крисятництво. Понад усе їм важливо отримати схвалення якогось закордонного начальства. Саме тому партії націонал-свинопасів не пожертвували жодної копійки на допомогу ув'язненим неогайдамакам (Віталію Запорожцю, "васильківським терористам", харківським патріотівцям та іншим).
Саме тому "Українська правда" - найуспішніше видання, яке представляє частково інтереси націонал-свинопасів (частково інтереси свинопасів зденаціоналізованих), надає місце для блогів Колісниченка та феменш, але ніколи не дасть можливості висловлюватися на своїх "шпальтах" тим, хто стріляв.
Саме тому журналісти з українських націонал-свинопасів так переймаються долею Навального й повністю ігнорують ув'язнення козачих автономістів Дону й Кубані, наприклад, сучасного героя Донського козацтва Петра Молодідова, що він твердо стоїть на антимосковських позиціях.
Дошку Столипіна на фасаді Народного Руху якась романтична молодь кілька разів обливала фарбою та навіть рубала сокирою. Я колись сам намагався на ній видряпати щось нецензурне – сплав дуже твердий. І ось, нарешті, її вкрали. Постаралася якась дуже здібна людина, не уявляю, як це вдалося – поруч два банки, наворочені барижні офіси – купа відеокамер, вахтерів, лягавих.
"Наш охранник, придя на работу утром 17 июля, заметил пропажу и сразу вызвал милицию", - сообщили в Народном Рухе Украины, чей офис размещается в этом историческом особняке. "Уголовное производство начато по ст.194, ведутся следственные действия. Виновному грозит штраф или лишение свободы на срок до трех лет", - сказали в Шевченковском РОВД. Рухівці викликали міліцію, бо потрактували цю крадіжку, як злочин, а не як героїзм.
Точно так само, як це трактувало посольство Ерефії, яке Рух нещодавно пікетував. Тобто, Рух протестує проти московської політики, але оберігає московську політику на своїх стінах. У цьому вся сутність націонал-свинопасів. Можна припустити, що якби вони дізналися за підготовку замаху на нинішнього москальського, або на нашого (нема різниці) прем'єра, вони теж настукали б до міліції.
І навіщо українцям таке запілля? Клаузевіц радить: в разі ворожої окупації, спершу вбийте тих своїх чиновників, які намагаються виконувати обов'язки та колаборантів, а вже потому беріться за солдатів противника.
Італійська мафія у США спочатку ображала та обкрадала емігрантів в італійських кварталах, а вже потому, коли всі були видресирувані, взялася за іншоетнічних бариг. Бандерівці багато зусиль витратили на те, щоб повибивати мельниківців та іншу наволоч зі "своїх", бо такий загальний принцип, інакше є неможливою боротьба з титульним ворогом.
Кожна партизанка змушена бити не менше "своїх", ніж чужих. Українська молодь повинна примусити українських свинопасів знов пасти свині, а не виборців. Це стосується в першу чергу не Руху, але парламентських партій, популярних журналістів, володарів громадської думки.
Хоча й приміщення Руху варто було б використати раціональніше. Наприклад, влаштувати там качалку для націоналістичної молоді. Кажуть, Ніцше колись запитали: от ви пишете за уберменша (надлюдину), а чи багато цих уберменшів?
Ну що ви – відповів Ніцше – меншів одиниці, а решта суцільні унтерменші (свинопаси).
Здається, відтоді – вже одиниці унтерменшів (свинопаси зредукувалися до свиней). Щоправда, підозріло багато унтерфеменш.
Дмитро Корчинський
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/stolipin-i-svinopasi-305040.html
