"Дорога до райського куточка на Івано-Франківщині триває більше години і коштує 18 гривень, якщо вирушати з Івано-Франківська. – розповідає Оксана, офіс-менеджер, 22 роки, повернулася з відпочинку у Яремче. – Шкода, що насолодитись ним вдалось тільки 2 дні. В суботній ранок на автовокзалі нас зустріли господарі котеджу, в якому ми з подругою згодом зупинились. Замовляли нічліг ми ще за тиждень до поїздки. Власники житла виявились надзвичайно турботливими і привітними, навіть гроші за витрачене пальне не хотіли з нас брати."
Оксана стверджує, що в цю пору проблем з поселенням туристів немає, на багатьох котеджах висять таблички і з написом "Вільні місця". Винайняти житло не проблема, скрізь здають номери, котеджі, кімнати, пише "Газета.ua".
"Ціни на ночівлю доволі різноманітні. – каже дівчина. - Найдешевше можна заночувати за 40 гривень. Тисяча і більше гривень обійдеться вам замовлення цілого котеджу, біля якого здебільшого є колиба, чи окремого поверху. Гаряча вода і запах дерева у номері коштували нам 150 грн за добу. Це був двомісний номер."
Оксана додає, що в котеджі, де вона з подругою жила, є кімната відпочинку з дизайном, виконаним в етнічному стилі – з верітками і тканими картинами.
"Розваг у Яремче досхочу. Якщо відпочивальники приїжджають сюди вперше - не біда, повсюди є вивіски, рекламки із пропозиціями як незабутньо провести час. – продовжує вона. – Ми були в бані. За 200 гривень ми попарились 2 години. В нашому розпорядженні була маленька хатинка, де є баня, душ, кімната відпочинку і відро з артезіанською водою. В ціну входили також віники, рушники, шапки, тапочки, простирадла."
Дівчата замовляли кінну прогулянку.
"Це була двогодинна поїздка горами з інструктором, маршрут можна обирати самостійно. – провадить Оксана. - Така екскурсія обійшлась в150 гривень кожній з нас. Загалом, коні – найяскравіший спогад з поїздки, а тепер – ще й моє нове захоплення. Що стосується харчування, то це залежить від уподобань. Ми їли багато і смачно, тому за обід викладали близько 80 грн кожна. Без сумніву, фірмова страва гуцулів – банош, але з ним треба бути обережно, адже це дуже калорійна їжа."
Проблема, за словами відпочивальниці, виникла з вечірнім відпочинком, виявилось, у Яремче ніде піти розважитись під вечір.
"Колиби зачиняють, а місцевий нічний клуб "Турист" - це просто жах, прокурений сільський клуб, якщо його можна так назвати. – згадує дівчина. – Таксі у Яремче дороге і диспетчер не передзвонює, бо, як нам пояснили, не має на рахунку."
"Але найнезабутніший спогад про Яремче – це тьотя Люба, жінка, яка на ринку в третьому ряді справа продає бринзу. – із захопленням каже Оксана. – Це диво, а не жінка, корінна гуцулка, з нею варто познайомитись та поспілкуватись хоча б кілька хвилин. Бринзу продає по 40 гривень за кілограм, не дорого, хоч і з самих гір. Везти бринзу можна навіть добу – вона не зіпсується.
Так от, про тьотю Любу. Вона знає усе про всіх яремчанів, її обожнюють усі дітлахи. Тьотя Люба нагодувала нас бринзою та будзом, пригостила вином, взяла в нас обіцянку приїхати до Яремче ще раз і сказала, що знайде нам гуцулів, аби ми за них заміж повиходили."
Оксана розповідає, що на базарчиках в Яремче можна побачити усю палітру народного мистецтва: вироби з дерева, зі шкіри, вишиванки з жупанами, різноманітні плетива, картини.
"Ми купили собі карпатський чай, магнітики на пам'ять. Все дуже красиве, вишукане. Було там навіть удало вепра за 1 тисячу доларів." - завершила дівчина.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/ls-travels/_kinna-progulyanka-banosh-i-totya-lyuba-roblyat-yaremche-nezabutnim/457273">Gazeta.ua</a>
