Як Московія привласнила історію Київської Русі

 

 

Створюючи свою українську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базуючись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Перебуваючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі.

В романі-дослідженні В. Білінського (Країна Моксель або Московія // Київ: Видавництво ім. Олени Теліги, 2008, 2009, в трьох книгах) повідомляються факти, взяті з історичних джерел (переважно російських), що свідчать про докорінне перекручення історії Російської імперії, направлене на створення історичної міфології про те, що Московія і Київська Русь мають спільні історичні корені, що Московія має «спадкові права» на Київську Русь.

Звичайне шахрайство московитів, що привласнили собі минуле Великого Київського князівства і його народу, нанесло страшний удар по українському етносу. Тепер задача полягає в тому, щоби, на основі правдивих фактів, розкрити брехливість і аморальність московської міфології.



Розглянемо основні питання цієї проблеми.

Московські, а пізніше російські царі розуміли, що без великого минулого неможливо створити велику націю, велику імперію. Для цього потрібно було прикрасити своє історичне минуле і навіть привласнити чуже. Тому московські царі, починаючи з Івана IV (Грозного) (1533–1584), поставили завдання привласнити історію Київської Русі, її славне минуле і створити офіційну міфологію Російської імперії.

На це можна було б не звертати уваги, якщо б ця міфологія не зачіпала корінних інтересів України, не була направлена на повне знищення України – її історії, мови, культури. Час показав, що російські імпершовіністи робили і роблять все можливе для реалізації цієї задачі.

Протягом століть, особливо з початком XVI ст. в голови людей втовкмачували і втовкмачують, що Російська держава і російський народ беруть початок від великого князівства Київського; що Київська Русь – колиска трьох братніх народів – російського, українського та білоруського; що росіяни за законом «старшебратства» мають право на спадщину Київської Русі. Цією жалюгідною брехнею дотепер користується російська історіографія і державні діячі Росії, а також «п’ята колона» в Україні, в яку входять комуністи і майже всі регіонали у Верховній Раді. Відомо що:

– В час існування держави Київської Русі про Московську державу не було ні згадки. Відомо, що Московське князівство, як улус Золотої Орди, засноване ханом Менгу-Тімуром тільки в 1277 році. До цього часу Київська Русь уже існувала більше 300 років;

– Немає ніяких фактів про зв’язок Київської Русі з фінським етносом землі «Моксель» і пізніше Московським князівством з князівствами земель Київської Русі до XVI ст. В той час, як у 988 році відбулося хрещення держави Київської Русі, фінські племена землі «Моксель» перебували в напівдикому стані.

Як можна говорити про якогось «старшого брата», коли цей «старший брат» появився на світ декілька століть пізніше ніж русичі-українці. Він не має жодного морального права називати себе «старшим братом», диктувати людству правила існування, насаджувати свою культуру, мову, світосприймання. Відомо, що до кінця XV ст. не існувало російської держави, не було старшого брата «великороса» і російського народу, а була Суздальська земля – земля Моксель, а пізніше Московське князівство, що входило в склад Золотої Орди – держави Чинґізидів. З кінця XIII до початку XVIII ст. народ цієї землі називали московитами. Московські історики замовчують питання про своє національне походження.

Московити, великороси – хто вони?

Московити. У IX–XII ст. великий край від Тули, Рязані й теперішньої Московської області, меря, весь, мокша, чудь, мордва, марі та інші – все це народ «моксель». Ці племена стали згодом основою народу, що прозвав себе «великоросами».

У 1137 р. на ці землі прийшов молодший син київського князя Мономаха – Юрій Довгорукий, який залишився без княжого стола у Київському князівстві. Юрій Довгорукий започаткував князювання Рюриковичів на землях «Моксель», очоливши Суздальське князівство. В нього від жінки місцевого племені народився син Андрій, якого назвали «Боголюбським». Народжений і вихований в лісовій глухомані в середовищі напівдиких фінських племен, князь Андрій розірвав усі зв’язки з батьківською дружиною і зі старими київськими звичаями.

У 1169 р. Андрій Боголюбський захопив і зруйнував Київ: прийшов варвар, що не відчував ніякого родинного зв’язку з слов’янською святинею – Києвом

За короткий час (50–80 років) на кожне фінське поселення був посаджений князь із Рюриковичів, уроженець від мами мерянки, муромчанки, мокшанки... Так з’явилися на землі «Моксель» князівства: Володимирське, Рязанське, Тверське та інші. В цей час на землі «Моксель» починають проникати окремі місіонери з розповсюдження християнства. Про масове «перетікання» слов’ян із Придніпров’я на землі «Моксель», як це стверджують московські історики, не може йти ніякої мови. Для чого слов’янам із плодючих земель Придніпров’я іти через непроходимі хащі і болота тисячі кілометрів в невідому напівдику глуш?

На базі християнства на землі «Моксель» починає формуватися мова, яка з часом стала російською. До XII ст. на землях «Моксель» проживали тільки фінські племена. Це підтверджують археологічні розкопки О. С. Уварова (Меряни та їхній побут за курганними розкопками 1872 р. – 215с.). Із 7729 розкопаних курганів не виявлено жодного слов’янського поховання.

Антропологічні дослідження А. П. Богданова і Ф. К. Вовка, що проводили вивчення людських черепів, підтверджують відмінні особливості фінського і слов’янського етносів.

У 1237 р. на Суздальську землю прийшли татаро-монголи. Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались. Володимирські князі Юрій і Ярослав Всеволодовичі покорилися хану Батию. Таким чином, земля «Моксель» ввійшла в склад Золотої Орди імперії Чинґізидів і її воєнна сила влилась у військові сили імперії. Очолював військову дружину землі «Моксель» в складі війська хана Батия володимирський князь Юрій Всеволодович. Факт формування в 1238 р. воєнної дружини із фінських племен, які використовувалися Батиєм у завойовницьких походах на Європу в 1240–1242 рр., є прямим доказом встановлення влади хана в Ростово-Суздальській землі.

На період воєнного походу Юрія Всеволодовича на Володимирське князівство був посаджений молодший брат Юрія – Ярослав Всеволодович, який віддав хану Батию свого восьмирічного сина Олександра Ярославовича в аманати (тобто заложники). Пробувши в Орді у Батия з 1238 по 1252 р. Олександр, названий і прославлений російськими істориками як Невський, засвоїв увесь устрій і звичаї Золотої Орди, став андом (кровним братом) сина Батия Сартака, одружився на дочці хана Батия і згодом став вірним слугою Золотої Орди, очоливши Володимирсысе князівство (1252–1263). Він не брав участі в жодній серйозній битві, всі перемоги Олександра Невського – жалюгідна брехня. Князь Олександр просто не міг брати участі в зіткненнях на Неві в 1240 р. і на Чудському озері в 1242 р. будучи іще дитиною.

Слід відзначити, що управлінська влада Ростово-Суздальських князів була мінімальною. Ханом Батиєм для керівництва князівством (улусом) назначався намісник – великий баскак, а на місцях – удільні баскаки. Це були повновладні правителі Золотої Орди, які керувалися законами Яси Чинґізидів. Брехнею російських істориків є те, що суздальські, а пізніше і московські князі були незалежні від Золотої Орди. Першим правителем князівства (улуса) у ханській грамоті названий баскак або даруга, а князі рахувалися на другому, а то і на третьому місці.

Брехнею є те, що Москва заснована Юрієм Довгоруким у 1147 р. Це міф, який не має доказового підтвердження. Москва як поселення була заснована 1272 року. Цього ж року був проведений третій перепис населення Золотої Орди. При першому переписі (1237–1238 pp.) і другому (1254–1259 pp.) поселення – Москва не згадується.

Московія, як князівство, виникло в 1277 р. за наказом татаро-монгольського хана Менгу-Тімура і було звичайним улусом Золотої Орди. Першим Московським князем став Даниїл (1277–1303) (молодший син Олександра т. з. Невського). Від нього бере початок династія московських князів Рюриковичів. У 1319 р. хан Узбек (про це мовиться у вищеназваному романі-дослідженні В. Білінського) призначив свого брата Кулхана удільним московським князем, а з 1328 р. – Великим Московським князем. У російській історичній літературі названий як Калита, Хан Узбек, прийнявши іслам, знищив майже всіх князів Рюриковичів. У 1319–1328 pp. пройшла зміна династії Рюриковичів на династію Чинґізидів в Московському улусі Золотої Орди. А 1598 року в Московїї перервалася династія роду Чинґізхана, яка почалася від князя Івана Калити (Кулхана). Тобто звиш 270 років Москвою правили чисті Чинґізиди.

Нова династія Романових (Кобилиних) у 1613 р. зобов’язалася свято зберігати давні традиції і принесла клятву на вірність старій династії Чинґізидів.

Московська православна церква в 1613 р. стала стабілізуючою силою, яка забезпечувала зберігання татаро-монгольської державності в Московїї.

Із наведених даних видно, що Московія є прямою спадкоємницею Золотої Орди держави Чинґізидів, тобто, насправді татаро-монголи були «хрещеними батьками» московської державності. Московське князівство (а з 1547 р. царство) не мало жодних зв’язків до XVI ст. з князівствами земель Київської Русі.

Великороси. Плем’я великоросів, або російський народ, як він сьогодні зветься, з’явилося близько XV–XVII ст. серед фінських племен: мурома, мері, весі та ін. Тоді зароджується його історія. Немає історії великоросів на землі Київській! Історія великоросів починається із «Залещанської землі», з Московїї, які ніколи не були Руссю. Татаро-монголи, що прийшли на ці землі, внесли значний вклад у формування «великоросів». На психологію великороса наклали відбиток запозичення татаро-монгольського інстинкту завойовника, деспота, в якого основна мета – світове панування. Так до XVI ст. сформувався тип людини-завойовника, страшного у своєму неуцтві, люті й жорстокості. Цим людям не були потрібні європейська культура Й писемність, їм чужі такі категорії як мораль, чесність, сором, правдивість, людська гідність, історична пам’ять тощо. Значна частина татаро-монголів у XIII–XVI ст. влилася до складу великоросів, з них починають свій родовід понад 25 % російської шляхти. Ось деякі прізвища татар, які принесли славу імперії: Аракчеєв, Бунін, Грибоєдов, Державін, Достоєвський, Купрін, Плеханов, Салтиков- Щедрін, Тургенєв, Шереметьєв, Чаадаєв та багато інших.

Щоб привласнити історію Київської землі і увічнити цю крадіжку, великоросам треба було придушити український народ, загнати його в рабство, позбавити власного імені, виморити голодом тощо.

Українців, які проявилися як нація в XI–XII ст., а можливо, й раніше, оголосили «малоросами» й узялися втовкмачувати цю версію всьому світові. За найменший відступ від цієї версії людей страчували, знищували, засилали в ГУЛАГи. Радянський період був особливо жорстоким. За той час Україна втратила понад 25 мільйонів своїх синів і дочок, які загинули у війнах за інтереси Росії, під час колективізації, на висилках і в катівнях.

Так «старший брат», «великорос» змушував жити «молодшого брата», «малороса» у жорстоких «обіймах любові».

СТВОРЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Ще за часів князювання Василя III (1505–1533) в Московії зародилася ідея величі, яку висловив представник Московського православ’я монах Філофей: «Два Рима впали, а третій стоїть, а четвертому не бути». Відтоді у московитів зароджується думка всемогутності й «богообраності», що «Москва – третій і останній Рим». Ці думки поширювались і утверджувались в Московії. Скільки крові було пролито московськими князями, а пізніше – царями заради цієї ідеї-маячні.

За царювання Івана IV (Грозного) домагання Московії на спадщину не тільки Київської Русі, а і Візантійської імперії посилюються. Так, за переказами, шапка Мономаха буцімто подарована київському князю Володимиру Мономаху його дідом – базилевсом Константином IX, вважалися символом передачі влади Візантією Київській Русі. Враховуючи те, що першим Суздальським князем був шостий син князя Володимира Мономаха Юрій Довгорукий, то наявність у Московії цієї шапки є «доказом» спадкових прав московських правителів не тільки на Київський великокняжий престол, а і на спадщину колишньої Візантійської імперії. Далі був складений облудний заповіт Володимира Мономаха про передачу «спадкоємних прав» синові Мономаха Юрію Довгорукому, підкорювачу так званої «Залещанської» землі. Все це було видумкою. Насправді, шапка Мономаха була золотою бухарською тюбетейкою, яку Хан Узбек подарував Івану Калиті (1319–1340), який приспособив цю тюбетейку-шапку для свого звеличення. (Логвин Ю. Кобила, Калита і тюбетейка «Мономаха» // Час. – Київ, 1997, 27 березня).

Іван IV (Грозний) уперше 1547 року вінчався в церкві з титулом Московського царя, як «наслідувач» грецьких і римських імператорів. Із 37 підписів, що скріпили грамоту, прислану з Константинополя в Москву, 35 виявилися підробленими. Так Іван Грозний став «спадкоємцем візантійських імператорів». Так узаконилась брехня.

Масовану державну фальсифікацію історії свого народу почав Петро І. Він уперше в 1701 р. видав указ про вилучення в покорених народів усіх письмових національних пам’яток: літописів, хронографів, хронік, давніх історичних записів, церковних документів, архівів тощо. Особливо це стосувалась України-Русі.

У 1716 р. Петро І «знімає копію» з так званого Кенігсберзького літопису, де було показано «об’єднання» давнього літописання Київського і Московського князівств і обґрунтовувалась єдність слов’янських і фінських земель. Однак доступ до «копії»-фальшивки, як і до самого оригіналу, був закритий.

Ця Петрова фальсифікація стала основою для подальших фальсифікацій – написання т. зв. «загальноруських літописних зводів», в яких обґрунтовувалось право Московії на спадковість Київської Русі. На основі цих фальсифікацій 22 жовтня 1721 р. Московія оголосила себе Російською імперією, а московитів – росіянами. Так була вкрадена у законних спадкоємців Київської Русі – українців історична назва Русь.

Петро І завіз з Європи велику кількість спеціалістів, у тому числі і професіоналів-істориків, яких залучив до написання і фальсифікації історії Російської держави.

Для цього кожний іноземець, що поступив на державну службу, давав присягу про нерозголошення державної тайни і зобов’язувався ніколи не покидати Московську державу. Виникає питання, які можуть бути державні таємниці при «обробці російської історії» давніх часів? У будь-якій цивілізованій європейській країні після 30–50 років розсекречуються всі архіви. Російська імперія дуже боїться правди про своє минуле. Смертельно боїться!

Після Петра І, який перетворив Московію на Російську державу, еліта Московії почала замислюватися над необхідністю створення цілісної історії власної держави. За цю справу ретельно взялася імператриця Катерина II (1762–1796), яка не допускала думки про те, що в царському роду вона може бути серед рядової татаро-монгольської знаті. Катерина II, по-європейськи освічена людина, ознайомившись з архівними першоджерелами, звернула увагу, що вся історія держави тримається на словесній билинній міфології і не має доказової бази.

Тож, Катерина II своїм указом від 4 грудня 1783 р. створює «Комісію для складання записок про древню історію переважно Росії» під керівництвом і доглядом графа А. П. Шувалова, в складі 10 видатних істориків. Основна задача, що була поставлена перед комісією, полягала в тому, щоби за рахунок переробок літописів, написання нових літописних зводів та інших фальсифікацій обґрунтувати «законність» привласнення Московією історичної спадщини Київської Русі і створення історичної міфології держави Російської. Комісія працювала 10 років. У 1792 р. «Катерининська історія» побачила світ. Робота комісії проводилась в наступних напрямах:

– збір усіх письмових документів (літописів, архівів тощо). Ця робота вже частково була зроблена Петром І. Збирання матеріалів проводилось не тільки зі своєї країни, а також з інших країн – Польщі, Туреччини та ін.;

вивчення, фальсифікація, переписування або знищення історичних матеріалів. Так були переписані літописи: «Слово о полку Ігоревім», «Повість минулих літ», «Лаврентіївський літопис» та багато інших. Деякі літописи переписувалися по декілька разів, а оригінали знищувались або засекречувалися. Так, були засекречені «Скіфська історія» А. І. Лизлова, що була видана в 1776 і 1787 pp., «Історія Російська із найдавніших часів» В. М. Татіщева, видана 1747 р. В «Скіфській історії» А. І. Лизлова вказується, що жителі Московїі – це окремий відособлений самобутній народ, який нічого спільного не має з Руссю (Києвом), Литвою, поляками тощо;

– написання нових «загальноруських зводів», які писалися у XVIII ст., а подавалися, що вони XI, XIII, XIV ст. Всі ці зводи проповідували «загальноруську ідею». Це в той час, коли на київській землі жили слов’янські племена (поляни, деревляни, сіверяни та ін.), які вже були християнами, в «Залещанській» землі жили фінські племена (мурома, меря, весь, мокша та ін.), які перебували у напівдикому стані, і ці племена не мали в історії нічого спільного аж до XVI ст.;

– для обґрунтування єдності Київської Русі і фінських племен були написані тисячі різних зводів. Усі ці зводи і літописи, як вказується в романі-дослідженні В. Білінського є тільки у переписаному вигляді, жодного оригінала. Жодного! Все це вказує на неймовірну за масштабами безсоромності й нахабства, фальсифікацію при створенні історії Держави Російської.

Не можна вічно жити в брехні!

Настав час, щоби українські історики написали правдиву історію України, яка ґрунтувалась би не на фальсифікованих Катериною II літописах і заново написаних у XVIII столітті «загальноруських літописних зводах», а на історичних фактах, зафіксованих у документах, зокрема таких країн, як Польща, Туреччина, Греція, Іран та ін. Люди мають знати правду.

 

Ярослав Дашкевич, 
Доктор історичних наук,
bratstvo.info,
07.2012


06.09.2014 Ярослав Дашкевич 4942 33
Коментарі (33)

Тома Володько 2014.09.08, 07:10
Если копаться так в истории, то Западная Украина вообще не имеет отношения к самой Украине и к Киевской Руси!
Тома Володько 2014.09.08, 07:13
В таком случае кто такие гуцулы? И какое отношение Галичина и Буковель имеет к Киевской Руси????
ваш 2012.07.19, 21:20
Жаль что наши политики плохо учились в школе и не знают истории своей страны Украины. Но так будет не всегда. Придет молодое поколение Украина будет Украиной,а Моксель останется и будет Моксель
не моксель... 2012.07.19, 22:17
А де ж ці наші великі історики,академіки,доктори наук,професори,доценти,кандидати наук,а я вам скажу ось що:якби не було.тоговсього що я перерахував,тоді були б історики.Як пишуть дисертації,це відомо всім,тобто наша наука поки-що далеко,далеко.Я знаю деяких так званих докторів наук,ще з молодих років,воно ходило немите,що я не хотів руки подавати,але воно записалося до КПРС і стало науковцем,бо в педінституті продавав всіх і зводив наклепи,то ми хочемо ,щоб таке писало історію України.І таких море-бездарів,які ще і сьогодні працюють на путінца і ходять у вазеліні.Прізвища не пишу,бо шкода дітей і внуків їхніх.Ось такі справи пани мокші і мордовці-а ми думаєм, що ми українці...смішно?правда!
русич 2012.07.20, 15:14
Всі історичні книги знищені самозванцем петькой - 1."Історію",на прохання Кат.2 писали Німці,а Карамзін посилаючись на їхні дані написав Історію росії.Ця історія прославляє Романових(70% німці)нібити вони врятували Русь,без них Русь була б під ігом до нині.
іго 2012.07.20, 22:02
Так хіба від того легше,що в нас немакому писати істинно-правдиву історію нашого народу,тож нахріна ці всі акдеміки,щось треба робити для держави,чи тільки будувати проспекти демократів за накрадені і награбовані гроші народу....рухайтеся великі академіки вам за це великі гроші платять...за шо?????????????
гидко читати 2012.07.22, 01:49
маячня
Залізняк 2012.07.23, 11:57
Викладена стаття є правдою, а не маячнею. Без правдивого історичного минулого не можливо збудувати майбутннє. Шкода тільки, що і тепер Україною керують люди які ненавидять її і фальшують її історію.
LM 2012.07.23, 12:42
Щиро вдячний. Але коли це все попаде в підручники історії?
Залізняк 2012.07.23, 15:53
Допоки освітою керуватимуть табачніки до підручників правдива історія не попаде. Подякуймо за все Ющенкові.
МИКОЛА 2012.08.01, 18:22
ТАК МОСКАЛІ І (СОЗДАЛИ ВЕЛИКУЮ РАШШУ!)
прохожий 2012.08.06, 16:07
Читая на этом заборе:Перефразируя - Есть бред, есть параноидальный бред и есть рассказы про историю великих укров ... и это пройдет!
Wera Kyiv 2012.08.08, 12:58
Десь глибоко в душі всі люди спроможні аналізувати й думати цілком згодні зі статтею. Слава богу, що настали часи, коли хто хоче - може більше дізнатися про історію свого народу, краю. А деякі дурні ще хочуть повернутися назад - в СССР. НЕ БУДЕ ЦЬОГО НІКОЛИ! Тільки вперед разом з европейськими народами до будівництва вільної сильної УКРАЇНИ! ГЕТЬ московських окупантів та наших манкуртів! А восени голосуймо з розумом ! Бо назад дороги не має.
Ostap 2012.08.12, 07:01
Boge, jak cikavo! Vudajte pro ce istorushni knuhu,pushit pidryshnuku.teper zrozymilo shomy moskali taki nahli i brehluvi,hutri i krovogadni. Shomy dlja nuh nemae nishoho svjatoho. Shomy vonu v hostjah zavgdu poshyvajutsja jak doma i t.d.Shomy moksel Pytkin dijsno moksel...
Владимир 2012.08.14, 07:30
Бред какой то. Испокон веков историю неединыхды переписывали в угоду властьимущим. Не верю ни нынешним ни предыдущим испорикам- они что продажная девка!
Sergii 2012.08.20, 17:03
Дуже вдяний Ярославу Дашкевичу, за його дослідження та оприлюднення цієї інформації, також подяка інтернет-порталу... Для тех кто не читает по украински: очень информативно, сжато и по делу... Надо бы, чтобы как можно больше людей прочло эту статью. Респект и уважение автору статьи(рос.)
Дальний остров 2012.08.23, 03:23
А никто и не сомневался, что украинцы и россияне - два абсолютно разных народа. А название Киевская Русь говорит само за себя: РУСКИЕ(именно так, с одним "с") - это только украинцы. Московиты к этому никакого отношения не имеют.
Никита 2012.08.23, 12:32
Очень интересная статья... Что касается нашей действительности хочу сказать, что события последних двух-трех месяцев заставили меня взяться за Историю Украины,России,Польши. Закон КаКи спровоцировал тягу к своему украинскому. Я щиро сподіваюсь, що ми українці зможемо вирішити усі питання без Росії, цивілізовано, обгрунтовано й коректно. На нашій землі проживають крім росіян й татари, мадяри, болгари, гагаузи, турки, поляки...
Алексей 2012.08.23, 18:56
Во многом согласен с автором - суть вопроса что Украина была присоеденина к большой Империи это так и есть, доказательством может служить даже то что спустя много лет она отсоединилась, украинцы и русские разные по менталитету, Романовы действительно переписали историю и это не странно - это было в интересах Империи. Но автор показывает только вершину айсберга, в истории были значительно более существенные искажения, советую автору обратить внимание на фальсификацию истории европейским историком Скалигером, тогда можно будет увидеть всю картину более глобально
вапавпав 2012.08.27, 09:04
Пропагандистский бред от начала до конца. Начиная от искажения исторических фактов и заканчивая оценками. Александр Невский родился в 1221 году. Таким образом,в 1240 был не такой уж и "дитиною".это в наше время 20-летние недоросли возле мамкиной сиськи сидят,тогда было несколько по-другому. Особо понравилось :"Всі, хто схиляв голову, цілував чобіт хана і приймав його підданство, залишались живими і неушкодженими, хто не хотів покоритися – знищувались." А что ж украинцы:цілували чобіт, или були знищені? Автор не сообщает. Одним словом не тянет даже на хорошую манипуляцию (почитайте С. Кара-Мурза "Манипуляция сознанием"), автор даже не попытался придать хоть какое-то правдоподобие,расчет на тупую быдломассу. Просто плод воспаленного воображения.
грицько 2012.09.11, 00:09
Стаття чудова, але написана вона тільки для розумних. Бидло, "дебіл" її не зрозуміє.
Юрий 2012.09.15, 23:42
Рекомендую еще книгу Павла Штепы "Московство". Много шокирующих материалов о Московии. Кстати написана еще при "совке"
истина 2012.09.21, 12:30
прохожему и ему подобным:собрали свсои убогие пожитки и мелкой рысью на-ф-у-й на историческую родину РАШУ.
www 2012.10.03, 15:46
Если взять в руки школьный учебник по истории Украины, складывается впечатление, что предки современных украинцев только и делали, что всю жизнь мечтали о независимой украинской державе. На самом деле, это не так. Вернее, далеко не так. Предками современных украинцев (как и русских, и белорусов) были древние русичи. Но в течение последних веков определенная часть украинского народа упрямо предпочитает это не вспоминать, бредя какими-то мифическими племенами древних укров и прочей ахинеей. Забывать о своих русских корнях им помогают придворные историки, хотя их правильнее было бы назвать псевдо-историками. Именно из их «неподкупных» уст раздаются несусветные теории об украинском суверенитете, как исторической данности с древними корнями. Во время междоусобиц славянские князья, бесспорно, стремились к определённой доле независимости, в том числе и те, кто правил на территории современной Украины. Но ни о какой украинской державе тогда даже и намёка не было, ибо не было знакомо князьям слово «украинцы». Этим этнонимом малороссов наградили позже, не без стараний польских и австрийских агентов. Сам процесс «награждения» был довольно мучительным. Тех, кто не желал считаться украинцами, австрийцы и поляки казнили и предавали суду. Особенно это касалось карпато-русского движения на Западной Украине, где в 18-19 веках прорусские симпатии были очень сильны. Да, да, на той самой Западной Украине, где большинство населения сегодня брызжет бешеной слюной в адрес Москвы и России, изрыгая ядовитые проклятья, некогда долгое время успешно боролось за сохранение общерусской идентичности немалое число местных интеллектуалов - юристов, политиков, языковедов, этнографов, антропологов, писателей, поэтов. Их называли карпато-русскими деятелями или галицкими русофилами. Им-то и доставалось больше всех от представителей «просвещённой Европы» в лице властей Польши и Австро-Венгрии. В 1882 г. - процесс Ольги Грабарь, в 1904 и 1913 гг. - первый и второй Марамаш-Сиготские процессы, с 1912 по 1914 гг. - Львовский процесс (и это только самые известные судебные разбирательства, а было ещё множество других тяжб и приговоров, в том числе смертных, так и не попавших в анналы истории). Во время Первой мировой войны многие русофилы искренне желали победы русскому оружию. За это они очутились в концентрационных лагерях и тюрьмах (Талергоф, Терезин, Берёза-Картузская). Печатные органы русофильской направленности были закрыты, а их недвижимое имущество (библиотеки, клубы) переданы в распоряжение украинских националистических партий, умело используемых австрийцами и венграми для подавления русского движения. И хотя позже, в 1920-х, на Западной Украине наблюдался процесс возрождения карпато-русских организаций, полного идеологического охвата западно-украинского ареала им добиться не удалось. Советские власти, нивелируя, с одной стороны, агрессивные проявления украинского национализма, пытались, с другой, в виде украинцев и белорусов как отдельных от русских народов создать противовес общерусским тенденциям, которые прочно ассоциировались с послереволюционным монархическим лозунгом «За единую и неделимую Россию!». Некоторые особо упрямые русофилы (Феофан Сабов, Эдмунд Бачинский) подверглись репрессиям. При ощутимой государственной поддержке украинофильское движение приобрело размах и, как итог, к 1950-м гг. подавляющее большинство западно-украинского населения приняло украинскую идентификацию в её двух версиях - от узко националистической до советско-пролетарской. Последним ярким русофилом Западной Украины называют убитого бандеровцами в 1949 г. писателя Ярослава Галана. От мстительных манкуртов-бандеровцев он получил 11 ударов гуцульским топориком. Сталин, ценивший творчество Галана, приказал найти убийц именитого писателя. Их нашли и вздёрнули на виселице. Пройдёт чуть более 40 лет, и Ярослава Галана снова «убьют» - в Львове снесут его памятник, переименуют площадь его имени и закроют мемориальный музей писателя. Ещё один памятник будет снесён в Дрогобыче. Вместо патриота-антифашиста Я. Галана улицы по всей Украине примутся называть в честь расистов и убийц (Н. Михновского, С. Бандеры, Р. Шухевича, С. Ленкавского). Сегодня о произведениях Я. Галана на Украине предпочитают умалчивать. Да и как иначе, если он всё время обличал средневековую жестокость и дремучесть нынешних «полу-героев» украинской независимости - Бандеру, Шухевича и иже с ними. А между тем внушительный спектр украинского политического бомонда строит свою предвыборную риторику как раз на восхвалении вояк ОУН-УПА. В очерке Ярослава Галана «Чему нет названия» читаем: «Четырнадцатилетняя девочка не может спокойно смотреть на мясо. Когда в ее присутствии собираются жарить котлеты, она бледнеет и дрожит, как осиновый лист. Несколько месяцев назад в Воробьиную ночь к крестьянской хате недалеко от города Сарны пришли вооруженные люди и закололи ножами хозяев. Девочка расширенными от ужаса глазами смотрела на агонию своих родителей. Один из бандитов приложил острие ножа к горлу ребенка, но в последнюю минуту в его мозгу родилась новая идея: «Живи во славу Степана Бандеры! А чтобы чего доброго, не умерла с голоду, мы оставим тебе продукты. А ну, хлопцы, нарубайте ей свинины!..» «Хлопцам» это предложение понравилось. Через несколько минут перед оцепеневшей от ужаса девочкой выросла гора мяса из истекающих кровью отца и матери...". Украинская историография забыла не только Ярослава Галана. Вредными для подрастающего поколения считаются также труды карпато-русских деятелей. Их культурно-политическая активность идёт в разрез с россказнями об извечной «украинскости» украинских земель. Ведь галицкие русофилы действовали по всей Западной Украине - на Закарпатье, Буковине, в Галиции. Сегодня отголосками некогда мощного прорусского течения является движение русинов. И репрессивный аппарат Киева набросился всем весом на русинское движение, стараясь подавить, заглушить, уничтожить, искоренить остатки их общерусского сознания, и имплантировать украиноцентричный взгляд на мир. Современные украинские школьники знают, кто такие Бандера и Шухевич, но не имеют понятия, кто были Клавдия Алексевич и Семён Бендасюк, Яков Головацкий и Алексей Геровский, Иван Ковач и Григорий Купчанко. В современной Украине на историко-духовное наследие галицких русофилов наложен негласный запрет. Огромные по своему политическому значению и интеллектуальной глубине труды представителей карпато-русского движения в области политики, истории, языкознания, правоведения, драматургии, богословия, литературы, педагогики, этнографии преданы элементарному забвению. Дело доходит до примитивного исторического подлога: фигуры из числа русофилов, всё же попавшие в школьные учебники из-за дефицита громких имён, такие, например, как Иван Франко, преподносятся как радетели украинской идеи и формируют у школьников искажённое представление об их деятельности. Киев нацелен на бескомпромиссное «взращивание» украинской нации как политического конструкта, где нет места общерусской истории и общерусским корням. Эта стратегия уже приносит свои плоды: всё больше граждан Украины русского происхождения, признавая свою этническую принадлежность к русскому народу, исповедуют украиноцентричные взгляды и отвергают даже гипотетическую возможность существования Украины и России как единого государственного организма. Прямая темпоральности украинского конструкта уходит в бесконечность (так как теоретически может продолжаться бесконечно долго), в то время как прямая темпоральности сохранения русского самосознания населения Украины имеет чёткие пределы и, несмотря на «островки сопротивления», с годами всё меньшее число граждан Украины будет помнить о своих исторических корнях.
Киевлянин 2012.10.04, 11:11
Уж столько переговорено про этот "исторический труд" Билинского, что странно, что его продолжают еще серьезно воспринимать. Куча надерганных исторических фактов, исковерканных в антирусском ключе... После всех авторских потуг остается не раскрытым вопрос: почему злая Московия столько веков так хотела "уворовать" историю Руси, а Украине ни название "Киевская Русь" ни ее история нафиг не нужны, но из-за этого Украина еще так переймаэться?
Яр Смолятич, Крим 2012.10.08, 13:07
Прочитав три книги "Країни Моксель" та "Москву ординську" Володимира Білінського. Чудове дослідження - осиковий кіл в "історію" Московської імперії. Опонентам немає що сказати! Тільки найтупіші не зрозуміють, або затяті "русскіє". Все, після таких книг не має потреби говорити про "історію" Росії. Є Московія!!! Окрема країна, спадкоємиця Великої Орди, що ввібрала в себе кров фінів, мері, весь, ...., пізніше німців, французів. Ну і пишайтеся цією історією, вона по-своєму велична. Так НІ! Подайте ім Київська державу! От суки! Мабуть, Достоєвський правий, коли сказав, що немає підлішого народу, ніж русскій.
Нестор 2012.10.12, 21:45
"Моголи ми моголи,з тамерлана золотого..." Як згадаю цi слова класика Тараса то зобiдно менi дуже що така ми раса. Що терпляче переносим ми любi невзгоди кажуть люди то у нас вiд матiнки природи. Нас рiвняють з москалями кажуть що ми "братья" хiба ж можна порiвняти болото й багаття? Московiтам все нейметься жаба явно душить день i нiч вони гадають як на Киiiв рушить. Древнiй Киiiв,княжий стiл мариться iм досi хоч "окраiной"зовут в Римi i Давосi. А дотумкать не гаразд що в часи великi на поклон до нас ходили iхнi ясноликi. Що окраiной були iхнi землi дикi, а столицею Русi Киiiв наш великий. Вiрте люди прийде час вiтер згонить хмари, з украiнськоi землi яничар поганих. I засяе сонце знов ненькi Украiнi, а Тарас в вуса всмiхнеться великiй родинi.
Микола 2012.10.13, 01:01
У книжковому інтернет-магазині видавництва "ЛІЛІЯ"http://lilia.at.ua/board/knigi_vidavnictva_quot_lilija_quot/1 можна придбати поетичну збірку Ігоря Федчишина "Дух Землі", в якій опублікована історія України-Руси в сонетах з однойменною назво
Олексій 2012.11.29, 16:08
До підручників з Історії це все по троху потрапляє! Все що потрібно для цього: 1)написати такий підручник! 2)він має пройти перевірку та бути підтвердженим.. а далі його можна використувувати ЯКщо у автора є докази всьому то му що там написано то такий підручник дуже легко потрапить у навчальні заклади! Так наприклад я вчився по підручнику з історії україни в училезі який був написаний моїм же вчителем.. і я вам скажу там багато що відрізняється від того що ми вчили в школі) по старих підручниках
Антон 2013.10.29, 10:17
Ваши славянские предки плюнули бы вам в лицо,родства не помнящие...вся украинская идентичность строится на том что вы "не русские".Вы с пеной у рта орете что ничего общего с Россией у вас нет..какой это бред.Вы написали свою собственную историю в угоду себе чтобы ХОТЬ чем то отличатся от русских и белорусов.Понимаю что вам досадно но от себя не убежишь.
Петро 7 2021.04.14, 18:53

Прочитайте матеріали блогу "Давня історія українського народу".

Там про підроблені Москвою у період Золотої Орди "древнерусские летописи" (15-16 ст.), про етнічну основу московитів (яхів-ягів), про давньоукраїнські держави Артанію, Дулібію, Рось, про Волинь-Україну 14-17 століть (показані карти того періоду).

Варто також ознайомитись там з матеріалами про археологію слов'ян, про світоглядні війни проти рахмано-волхвівської системи.

Але найцікавіше - це зразки слов'янського велесовичного (праукраїнського) письма 3-2 тисячолітньої давнини на металевих речах.

Тоді все стане на свої місця...

 

Федір 2023.04.11, 14:34

Московити - не слов'яни!

Чому?

Стаття "ВОРОГ ЯКИЙ ЗАВЖДИ МАСКУВАВСЯ ПІД ДРУГА" у блозі Святояр UAmodna

Варто прочитати і знати ))))))

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

637
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1855 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1117 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

541
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6892 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11365 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

321

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1056

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1100

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1096
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

266
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1068
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

835
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

729
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2937
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4424
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18427
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

296
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

341
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

651
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

756