Рівно через місяць, 20 вересня на стадіоні «Рух» в Івано-Франківську відбудеться матч третього попереднього етапу Кубка України між «Прикарпаттям» і львівськими «Карпатами». Цей поєдинок з огляду на назви команд й географічне розташування міст, які вони представляють, доречно називати Великим Галицьким Дербі.
В офіційних матчах останнє між собою команди зустрічалися 11 років тому. Тоді і івано-франківці, і львів’яни виступали у першій лізі. Поєдинок, який відбувався 3 квітня 2006 року на львівській «Україні», зібрав 10 тисяч глядачів і завершився перемогою господарів 2:1. Долю тієї зустрічі вирішив автогол Юрія Войтовича на 74-й хвилині. На 58 хвилині на заміну у складі львів'ян тоді вийшов Олег Веприк, а весь матч провели вихованці івано-франківського футболу Ігор Худоб'як та Юрій Мартищук, які в попередньому сезоні виступали в складі "Спартака".
«Карпати» (Львів) – «Спартак» (Івано-Франківськ) – 2:1
03.04.2006. Львів. Стадіон «Україна». +13С. 10 000 глядачів
Голи: 1:0 – Фещук (34). 1:1 – Слабишев (53). 2:1 – Ю. Войтович (74, автогол)
«Карпати»: Мартищук, Володимир Федорів, Лапко, Ґодвін (Діоґо Жозе Пірес, 49; Бобильов, 72; Петрівський, 90+1), Шмаков, Вільям Роша Батіста (Платон, 73), Фещук (Веприк, 58), Пшеничних, Ігор Яр. Худоб’як, Олексій Сучков, М. Іщенко. Тренер – Юрій Дячук-Ставицький
«Спартак»: Андрій Мельничук, П. Ковальчук, Ігор Ільків, Василь Качур (Вовчак, 25), Кавинський, Слабишев, Плехтяк, Ю. Войтович (Олег Михайлів, 88), Веретко, Михайло Ткачук, Кривобок (Кацабюк, 74). Тренер – Ігор Юрченко
Судді: В. Швецов (Одеса) – Сидоренко, Соболевський
Попередження: М. Іщенко
Вилучення: Лапко (79, друге попередження)
Тоді, у 2006-му, утворений в 1940 році івано-франківський клуб знову називався «Спартаком». «Карпати» ж від 1963-го, тобто з часу заснування назви не змінювали ніколи. Попри давню історію, першого офіційного побачення командам довелося чекати довго. В совєцькі часи вони як правило виступали у різних лігах і вперше зійшлися в одному дивізіоні у 1978-му. Дебютний матч команди відіграли 11 травня того року. Тоді досвідченіші «Карпати» на рідному стадіоні «Дружба» (у майбутньому – «Україна») завдяки голам Федора Чорби, Володимира Данилюка і Григорія Батича виграли 3:0.
Статистика протистоянь «Прикарпаття» і «Карпат»
Всього: 25 матчів, 6 перемог «Прикарпаття», 6 нічиїх, 13 перемог «Карпат», різниця м’ячів 20-36
У рамках першої ліги СССР: 6 матчів (+2, =0, -4, 9-14)
У рамках Кубка СССР: 3 матчі (+0, =1, -2, 0-4)
У вищій лізі чемпіонату України: 12 матчів (+3, =4, -5, 8-13)
У першій лізі чемпіонату України: 4 матчі (+1, =1, -2, 3-5)
В Івано-Франківську:11 матчів (++5, =2, -4, 16-15)
У Львові: 11 матчів (+1, =3, -7, 4-17)
На нейтральному полі: 3 матчі (+0, =1, -2, 0-4)
Усі бомбардири
«Прикарпаття»: Юрій Подпалюк – 2 голи, Богдан Мороз – 2, Микола Пристай – 2, Павло Іричук – 2, Юрій Ілюк – 1, Михайло Паламарчук – 1, Віктор Климюк – 1, Дмитро Мазур – 1, Ігор Юрченко – 1, Андрій Зав’ялов – 1, Руслан Забранський – 1, Орест Атаманчук – 1, Василь Качур – 1, Ігор Худоб’як (п) – 1, Юрій Слабишев – 1; Сергій Танасюк – автогол
«Карпати»: Степан Юрчишин – 4 голи, Григорій Батич – 3, Вадим Колесник – 3, Олександр Паляниця – 3, Юрій Дубровний – 2, Андрій Покладок – 2, Олександр Ґолбан – 2, Федір Чорба – 1, Володимир Данилюк – 1, Анатолій Саулевич – 1, Ярослав Думанський – 1, Юрій Цимбалюк – 1, Андрій Баль – 1, Олег Родін – 1, Левко Броварський – 1, Володимир Дикий – 1, Євген Назаров – 1, Ігор Плотко – 1, Ігор Лучкевич – 1, Іван Гецко – 1, Володимир Шаран – 1, Самсон Ґодвін – 1, Максим Фещук – 1; Юрій Войтович – автогол
Найбільша перемога «Прикарпаття»
17.07.1981. 23-й тур чемпіонату СССР-1981 у першій лізі
«Прикарпаття» - «Карпати» - 3:1
01.11.1999. 14-й тур чемпіонату України-1999/2000
«Прикарпаття» - «Карпати» - 3:1
Найбільша перемога «Карпат»
11.05.1978. Восьмий тур чемпіонату СССР-1978 у першій лізі
«Карпати» - «Прикарпаття» - 3:0
04.03.1980. Зональний турнір Кубка СССР-1980
«Карпати» - «Прикарпаття» - 3:0
17.04.1999. 21-й тур чемпіонату України-1998/1999
«Карпати» - «Прикарпаття» - 3:0
Найрезультативніший матч –7 голів
05.11.1979. 24.-й тур чемпіонату СССР-1979 у першій лізі
«Спартак» - «Карпати» - 4:3
Якщо ж абстрагуватися від назв нинішніх клубів і розширити діапазон історичних спогадів до івано-франківсько-львівського протистояння загалом, то отримаємо картину значно обширнішу. Прийнято вважати, що створена при другій польській гімназії в 1906 році перша у Станіславові команда «Ривера» свій перший поєдинок зіграла 20 червня 1909 року у Львів, з дублерами клубу «Чарні». Точніше, зрозуміло, що впродовж попередніх трьох років «Ревера» якісь матчі проводила, однак відомостей про них у газетних підшивках тих часів немає. Тоді ж, влітку 1909-го досвідченіші львів’яни здолали станіславівських суперників 4:1 вдома, потім довели свою перевагу й у виїзному протистоянні на «Боїску» Каси Ощадности(сучасний стадіон «Рух» – авт.).
Боїско Каси ощадності. Фото 1930-х років
У боротьбі за кубок
У 1969 році львівські «Карпати» встановили унікальне досягнення. Перемігши у фіналі ростовський СКА, «зелено-білі» стали єдиною в історії проведення Кубка СССР командою, якій вдалося виграти трофей, не будучи командою неелітного дивізіону. За часів української незалежності повторити досягнення «Карпат» досі не зумів ніхто. Самі ж львів’яни двічі грали у фіналі національного кубка, проте в обох випадках (у 1993-му і 1999-му роках) поступалися там київському «Динамо».
На фото Богдан Дебенко: кращий бомбардир чемпіонату СРСР серед команд другої ліги сезонів 1985 та 1986 років у складі "Прикарпаття", а згодом гравець львіського "СКА-Карпати".
Найбільше кубкове досягнення «Прикарпаття» у часи незалежності – три виходи в 1/8 фіналу. Це траплялося в сезонах 1992/1993, 1998/1999 і 2003/2004. Зате в часи СССР ще станіславівці одного разу змогли добратися до чвертьфіналу. Було то в 1957 році. Тоді переможну ходу «Спартака», який на попередніх стадіях здолав «Шахтар» зі Сталіногорська, калінінградський «Піщевик» і «Крилья» Cовєтов» з Куйбишева, зупинили спартаківці Москви. На московському стадіоні «Динамо» підопічні Миколи Гуляєва виграли 4:2 завдяки дублеві Івана Мозера і голам Ігоря Нетто та Анатолія Ісаєва. У станіславівців, яких тоді тренував Борис Смислов, забивали Василь Чепига і Анатолій Голощапов.
Окрім цього чвертьфіналу варто згадати й про ще одне кубкове досягнення станіславівського футболу. З «Прикарпаттям» чи «Спартаком» воно не пов’язане і все ж. До початку Другої світової війни «Польський звйонзек пілки ножней» (тобто, Федерації футболу Польщі) встиг провести чотири Кубки президента республіки Польща. У цьому турнірі за перемогу боролися не клуби, а збірні тих округів, які мали окремі футбольні осередки – «окжеґувізвйонзеки пілки ножней».
Чемпіонат Станіславівського воєводства вочевидь був не таким сильним, як у львів’ян. Однак збірна округу незмінно обігрувала сусідів у розіграші Кубка Польщі. Лише у 1938 році Львів щасливо оминув зустрічі з незручним суперником і... одразу здобув трофей. А у 1939 році станіславівська команда перемогла суперників з Любліна і Вільно (нині – Вільнюс), а в фіналі мала зустрітися з суперниками з Познані. Зустріч була запланована на 5 листопада, однак так і не відбулася через початок Другої світової.
Нинішні ж суперники усі три кубкових протистояння провели на зламі 70-80-х років минулого сторіччя. Тоді на ранніх стадіях клуби проводили так звані зональні поєдинки. У групи за географічним принципом зводилося по п’ять-шість команд, а далі йшов лише переможець «кульки». Оскільки ці матчі проводилися ранньою весною, то грали їх там, де більшість команд вела досезонну підготовку. Тож у 1979-му «Карпати» і «Спартак» зіграли свій матч у Єревані. Тоді «зелено-білі» здобули мінімальну звитягу завдяки голу Юрія Дубровного. Через рік у Мукачеві львів’яни виграли переконливіше – 3:0 (відзначилися Олег Родін, Григорій Батич і Левко Броварський). І лише у 1981-му кубкова зустріч у Виноградові на Закарпатті завершилася нульовою нічиєю.
На фото Віктор Клим'юк. В складі івано-франківського «Спартака»/«Прикарпаття» виступав з 1979 по 1984 р. (206 матчів, 14 голів). Виступав також за СКА «Карпати» Львів.
Гвардійці протистояння(не менше 7 дербі):
(всього у Великому Галицькому Дербі грало 255 футболістів: 148 – за «Прикарпаття», 114 – за «Карпати»)
Богдан Стронцицький («Карпати») – 11 матчів
Олександр Чижевський («Карпати») – 10 матчів
Любомир Вовчук («Карпати») – 10 матчів
Ярослав Ватаманюк («Прикарпаття») – 9 матчів
Тарас Белей («Прикарпаття») – 8 матчів
Степан Крупей («Прикарпаття») – 8 матчів
Василь Щербей («Карпати») – 8 матчів
Микола Пристай (Прикарпаття») – 8 матчів
Юрій Дубровний («Карпати») – 8 матчів
Дмитро Мазур («Прикарпаття» - 8 матчів
Євген Назаров («Карпати») – 8 матчів
Микола Зуєнко («Прикарпаття») – 8 матчів
Олег Родін («Карпати») – 7 матчів
Анатолій Саулевич («Карпати») – 7 матчів
Сергій Євглевський («Прикарпаття» - 5, «Карпати» - 2) – 7 матчів
Олександр Євтушок («Карпати») – 7 матчів
Андрій Покладок («Карпати») – 7 матчів
Тренери дербі («Прикарпаття» - 11, «Карпати» - 9)
Мирон Маркевич («Карпати») – 7 матчів
Ігор Юрченко («Прикарпаття») – 6 матчів
Іштван Секеч(«Карпати») – 5 матчів
Євген Рудаков («Прикарпаття») – 3 матчі
Іштван Шандор («Прикарпаття») – 3 матчі
Ярослав Дмитрасевич(«Карпати») – 3 матчі
Микола Пристай («Прикарпаття») – 3 матчі
Юрій Дячук-Ставицький («Карпати») – 3 матчі
Віктор Фомін («Прикарпаття») – 2 матчі
Віктор Колотов («Прикарпаття») – 2 матчі
Володимир Журавчак («Карпати») – 2 матчі
Анатолій Бойко («Прикарпаття») – 2 матчі
Левко Броварський («Карпати») – 2 матчі
Ернест Юст («Карпати») – 1 матч
Валентин Тугарин (Прикарпаття») – 1 матч
Богдан Блавацький (Прикарпаття») – 1 матч
Анатолій Заяєв (Прикарпаття») – 1 матч
Сергій Морозов (Прикарпаття») – 1 матч
Степан Юрчишин («Карпати») – 1 матч
Валентин Ходукін («Карпати») – 1 матч
На фото: легендарна команда "Спартак" (Станіслав) середини 1950 років
Враховуючи той факт, що «Прикарпаття» і «Карпати» грали своєрідними часовими відрізками, якомусь окремому гравцеві провести аж надто багато дербі не вдавалося. Судіть самі. В період з 1978-го по 1981-й роки команди зіграли дев’ять матчів і після того у зв’язку з тимчасовою ліквідацією клубу «Карпати» не зустрічалися цілих 13 років – до 5 серпня 1994-го. Найцікавіше, що двоє футболістів, які встигли виступити ще в чемпіонаті СССР-1981, зіграли у Великому Галицькому Дербі й у часи незалежності. Таким футбольним довголіттям змогли похизуватися івано-франківець Ігор Юрченко і львів’янин Едуард Валенко.
На фото команда «Прикарпаття» 1994 рік: верхній ряд, зліва на право: Ігор Юрченко, Микола Юрченко, Сергій Турянський, Андрій Романчук. Роман Русановський, Ігор Крапивкін, Михайло Луців, Тарас Ковальчук, Роман Русак, Олександр Микуляк. Дмитро Мазур, Михайло Гнатишин. Нижній ряд: Павло Іричук, Володимир Ковалюк, Ігор Стахів, Тагір Фасахов, Михайло Старостяк, Володимир Головатий, Анатолій Редушко, Ярослав Ватаманюк.
Наступних шість років команди з вищої ліги українського футболу не випадали і провели загалом 12 зустрічей. Проте за підсумками сезону-1999/2000 «Прикарпаття» елітний дивізіон залишилося і наступного разу зійшлося з «Карпатами» лише коли ті влітку 2004-го вибули до першої ліги. За два сезони команди провели чотири очних протистояння і з того часу й понині між собою не грали.
В останньому офіційному матчі між командами на тренерському містку івано-франківців був екс-гравець клубу Ігор Юрченко.
Також слід зазначати, що обидва клуби в різні роки проводили між собою велику кількість товариських поєдинків. Останній з таких відбувся 11 листопада 2011 року у Львові. "Прикарпаття" тоді очолював Петро Кушлик, а з діючих гравців у складі був Олег Веприк. Це було не так давно, тому вдалося знайти фото (на головній) та відео даного матчу:
Нижче подаємо список футболістів, які у своїй кар’єрі встигли повиступати (чи потренувати) і «Прикарпаття», і «Карпати». Таких немало – відразу 69. Однак родзинка полягає в тому, що у Великому Галицькому Дербі в складі обох команд пограли лише сім футболістів – Сергій Амілехін, Віталій Шумський, Сергій Євглевський, Микола Лапко, Юрій Мартищук і нинішній капітан «зелених левів» Ігор Худоб’як. Цікаво, що легендарний карпатівець, котрий нещодавно провів за львів’ян свій 300-й поєдинок, єдиний у Великому Галицьому Дербі гол забив, виступаючи ще у складі івано-франківського «Спартака». Можливо, саме завдяки тому голові Ігор Ярославович уже в наступному сезоні й отримав пропозицію від «Карпат».
За обидві команди виступали або їх тренували (всього – 69)
Володимир Валіонта, Володимир Сак, Петро Данильчук, Василь Гунько, Володимир Сакалов, Роман Журавський, Микола Баглай, Ярослав Кікоть, Степан Крупей, Роман Покора, Юрій Подпалюк, Ігор Мосора, Ярослав Думанський, Віктор Никитюк, Борис Рассихін, Юрій Дячук-Ставицький, Богдан Копитчак, Мирослав Корецький, Віктор Будник, Сергій Квасников, Володимир Кицул, Руслан Забранський, Андрій Шулятицький, Тарас Шулятицький, Юрій Шулятицький, Сергій Чабан (нападник), Андрій Чикало, Сергій Романишин, Богдан Мазур, Роман Зуб, Володимир Марчук, Ігор Мачоган, Дмитро Мазур, Юрій Мокрицький, Валентин Грегуль, Віталій Шумський, Андрій Грінер, Сергій Євглевський, Володимир Ковалюк, Євген Римшин, Олександр Карабута, Роман Толочко, Микола Лапко, Михайло Луцишин, Андрій Покладок, Михайло Савка, Сергій Семушин, Геннадій Скидан, Ігор Маковей, Ігор Яворський, Ігор Худоб’як (півоборонець), Юрій Мартищук, Олександр Микуляк, Всеволод Романенко, Борис Баранець, Григорій Баранець, Андрій Климюк, Олександр Іщенко, Андрій Новак, Олександр Антонюк, Ігор Краївський, Ігор Артимович, Юрій Войтович, Богдан Стронцицький, Григорій Фамуляк, Ігор Ільків, Олег Веприк, Вадим Деонас, Віталій Яценко, Ярослав Конкольняк
Вилучення (всього – 2)
Ярослав Ватаманюк («Прикарпаття»)
Микола Лапко («Карпати»)
Лідери за попередженнями (всього – 56: по 28 у «Прикарпаття» і «Карпат»)
3 – Любомир Вовчук («Карпати»)
2 – Василь Щербей («Карпати»), Ігор Юрченко (Прикарпаття»), Дмитро Мазур (Прикарпаття»), Павло Іричук (Прикарпаття»), Роман Зуб («Карпати»), Андрій Покладок («Карпати»), Іван Павлюх («Карпати»), Роман Максимюк (Прикарпаття»)
Нереалізовані пенальті (всього – 5)
«Прикарпаття» (2): Богдан Мороз, Андрій Зав’ялов
«Карпати» (3): Степан Юрчишин, Юрій Суслопаров, Олександр Паляниця
Глядачі
25 матчів Великого Галицького Дербі відвідали 164 800 уболівальників (у середньому – 6 592 глядачі на грі). При цьому на 11-ти поєдинках в Івано-Франківську відвідуваність була трохи вищою, ніж глядацька активність на такій же кількості матчів у Львові. Середні показники відвідуваності у Франківську рівняються 7 682 глядачам на грі, у Львові – 6 618 вболівальників. Найвідвідуванішим в історії дербі був перший івано-франківський поєдинок команд. 25 вересня 1978 року спостерігали за тим, як «Карпати» здобули виїзну звитягу 2:3, 15 тисяч глядачів. Зустріч відбувалася на стадіоні «Спартак». Найменше ж вболівальників ( по 1 000) відвідали два кубкових поєдинки у Вірменії та Виноградові. Цікаво скільки глядачів відвідає Велике Галицьке Дербі цього разу?
На фото: 19 серпня 2016 року, повернення "Прикарпаття" на професіональний рівень
Іван Вербицький, спеціально для прес-служби МФК "Прикарпаття" (Івано-Франківськ)
Опубліковано з письмового дозволу МФК "Прикарпаття"