Сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену франківець Тарас Прохасько нещодавно втретє став батьком.
Дружина Тараса Прохаська Наталія оприлюднила фото з нащадком. На світлині щасливий батько тримає кількамісячного сина Луку на руках.
Нагадаємо, Тарас Прохасько одружений втретє. Має ще двох синів: від першого шлюбу 25-річний Маркіян – журналіст, письменник, на рік старший Богдан – архітектор. У вересні позаторік народився перший онук – Августин.
Минулого року Тарас Прохасько став кавалером ордену “За інтелектуальну відвагу”
ДОВІДКА
Тара́с Богда́нович Проха́сько (16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Брат перекладача Юрія Прохаська.
Після завершення університету спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, згодом — учителював у рідному місті, у 1992-1993 роках був барменом, потім сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. У 1992-1994 роках був «мандрівним» співредактором журналу «Четвер», бо в той час постійно їздив до Львова, де навчався в університеті.
Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997).
У 1993 році Тарас Прохасько разом з Андрієм Федотовим та Адамом Зевелом знявся у короткометражному фільмі «Квіти святого Франциска», а у 1996 році у селі Десятин Івано-Франківської області відбувся перший в Україні міжнародний фестиваль відео-арту, гран-прі на якому отримав двохвилинний фільм «Втеча в Єгипет» (1994), де знявся Тарас Прохасько, його сини та Леся Савчук.
У 1998 році почав працювати журналістом у львівській газеті “Експрес”, згодом писав авторські колонки до “Експресу” та “Поступу”. Деякий час писав до інтернет-газети “Телекритика”, а потім, коли друзі Прохаська створили «газету його мрій», почав писати статті та вести авторську колонку в Івано-Франківській обласній тижневій газеті “Галицький кореспондент”.
У 2004 році кілька місяців прожив у Кракові, отримавши літературну стипендію польської культурної фундації «Stowarzyszenie Willa Decjusza — Homines Urbani».
У квітні 2010 року Прохасько вперше відвідав США, де в нього відбулися творчі вечори у Нью-Йорці та Вашингтоні.
Серед фільмів, що справили на нього сильне враження, Прохасько називає «Ромовий бульвар» (1972) з Мерлін Монро та Ліно Вентурою, фільми з акторкою Жульєт Бінош, деякі фільми Віма Вендерса, «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана, «Леон-кілер», «Сто днів після дитинства» (1975), «Асса» (1987) та «Ніжний вік» (2000) Сергія Соловйова, «Повернення» (2003) Андрія Звягінцева Його втіленням про «файне кіно» є «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно.
Член Асоціації українських письменників.
Прохасько бере участь у різних мистецьких перформансах. У 2009 року він, разом із іншими письменниками (Юрієм Андруховичем, Юрком Іздриком, Володимиром Єшкілєвим, Софією Андрухович) взяв участь у проекті «БОМЖ» («Без Ознак Мистецького Життя») Ростислава Шпука, пізніше презентованому на польському “Міжнародному фестивалі бездомного мистецтва.
У серпні 2010 року Прохасько в рамках музично-літературного діалогу, що відбувся під час фестивалю «Порто-Франко», читав уривок з роману Станіслава Вінценза «На високій полонині» на руїнах Пнівського замку. Під час читання французький віолончеліст Домінік де Вієнкур виконав сюїту Баха.
У 2011 році книгу Тараса Прохаська «БотакЄ» було визнано Книгою року.
Нагороди
- 1997 — лауреат премії видавництва «Смолоскип».
- 2006 — перше місце у номінації «Белетристика» за книгу «З цього можна було б зробити кілька оповідань» (версія журналу «Кореспондент»).
- 2007 — третє місце у номінації «Документалістика» за книгу «Порт Франківськ» (версія журналу «Кореспондент»).
- 2007 — лауреат літературної премії імені Джозефа Конрада (заснована Польським інститутом у Києві).
- 2013 — Премія імені Юрія Шевельова за книгу «Одної і тої самої»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Тарас Прохасько під музику вождя африканського племені читає свої твори на Porto Franko (фото+відео)