ПРИГОДИ УКРАЇНИ АБО КЛУБ САМОГУБЦІВ

 

Пилип Пилипович лікті поклав на стіл, вдивився в Шарикова і запитав:
- Дозвольте дізнатися, що ви можете сказати з приводу прочитаного.
Шариков знизав плечима.
- Та не згоден я.
- З ким? З Енгельсом або з Каутським?
- З обома, - відповів Шариков.
- Це чудово, клянуся богом. "Всіх, хто скаже, що інша ..." А
що б ви зі свого боку могли запропонувати?
- Та що тут пропонувати? .. А то пишуть, пишуть ... Конгрес, німці
якісь ... Голова пухне. Взяти все, та й поділити ...
- Так я і думав, - вигукнув Пилип Пилипович, шльопнувши долонею по
скатертини, - саме так і вважав.
- Ви і спосіб знаєте? - Запитав зацікавлений Борменталь.
- Та який тут спосіб, - стаючи балакучим після горілки, пояснив
Шариков, - діло не хитре. А то що ж: один в семи кімнатах розселився
штанів у нього сорок пар, а інший вештається, в сміттєвих ящиках харчування шукає.

Михайло Булгаков. Собаче серце.



Ніяк не можу збагнути, як можна при наявності такого обсягу інформації про стан справ в Україні бути в опозиції до «Партії Регіонів»? Ні, звичайно, безвихідну ситуацію, в якій опинилася українська влада, можна використовувати в якості популяризації «себе коханого», але об'єктивно критикувати регіоналів фактично нема за що. Принаймні, ті, хто ганить їх сьогодні, не має на це ніякого морального права. Вони нічим не кращі. Вони діяли в подібній ситуації або точно так само, або ще гірше.

Отже, протягом довгого часу, Україна займалася проїданням «соціалістичної власності». Усіх все влаштовувало. Всім було весело, як стрекозі влітку. Нікого не бентежив кредитний бум, який ми спостерігали кілька років тому. Банки давали кредити, брали депозити, населення затарювався машинами, банки полірували офіси в центрі Києва і росли як на дріжджах. Ось як описувала ситуацію в Україні в 2004 році американська газета "Bloomberg Businessweek":

«Це найбільш швидкозростаюча економіка Європи, що переживає п'ятий рік буму, в результаті якого ВВП країни з 1999 року зріс більш, ніж на третину. У цьому році прогнозується неймовірний стрибок у 11-13%. Банківське кредитування зростає зі швидкістю більше 50% в рік, тоді як фондовий ринок за останні дванадцять місяців піднявся на 100%. У всі більш барвистій і космополітичній столиці зростання добробуту очевидне всюди, від новісіньких торгових комплексів у центрі міста до споруджуваних висоток з розкішними квартирами на околицях. «Тепер всі їздять на іномарках і будують нові квартири. В останні кілька років місто ожило», - розповідає Слава Петренко, таксист. Ласкаво просимо в «тигрову» економіку Європи. Це Україна».

Для повного щастя в 2004 році українцям не вистачало лише свободи слова і демократії. Втім, давайте не будемо брехати один одному і скажемо чесно, що на «майдан» люди виходили не тому, що їм затикали роти на кухнях, вказували за яку партію голосувати, а заради того, щоб жити ще і ще краще, зовсім як у Європі. Найцікавіше, що найбільше на майдані старався так званий середній клас: бізнесмени з київських базарів і офісів. Зрозуміло, не могла пройти мимо такого бенкету свободи і молодь з київських вузів, кому як не їм могла прийти до душі цілодобова тусовка на головній площі Україні? Разом нас багато? Нас не подолати? Помаранчеві пастори штовхали надихаючі промови в рекламних паузах, між виступами Гринджолів, Вакарчуків і Руслан.

Зовсім як у Європі не вийшло. Перші дзвіночки кризи почали лунати в 2008 році. Кредитна лавочка закрилася і багато українських «лихварів» поплатилися за своє легкодумство грошима в збанкрутілих банках. Ай, як недобре вийшло! Держава бяка! Банкіри шахраї. Поверніть наші вклади, нас виселяють з квартир, колектори крадуть нашу «українську мрію». Пам'ятайте акцію «дістали»? Як натовп скривджених реальністю громадян кинувся на «майдани», в надії повторити те, що повторити неможливо. На цей раз я не маю на увазі «революцію», а говорю про неможливість повторення «кредитного буму» і накачування Україною західними кредитами. Не перед урядовими установами України треба було тоді дудіти в трубу, а як мінімум біля філій західних банків і вимагати «продовження банкету» від них, від МВФ і Світового банку. Адже саме міжнародні банківські організації могли ще раз накачати грошима Україні, щоб хтось купив китайського чи турецького ширвжитку, а хтось його продав.

Мені було зовсім не шкода тих, хто вийшов тоді на мітинги, ні людей, ні що звалилися мрії. Мені не було шкода тих, хто поплатився за власну жадібність, хто купував квартири за 2 000 доларів квадратний метр. Хто напихав у свої квартири побутової техніки на десять років вперед. Мені не шкода було тих, хто радів «газовим договорами» з Росією і кричав на форумах «ми зробили Рашці!». Я просто не люблю войовничу дурість, яка регулярно наступає на граблі, але не вміє робити ніяких висновків.

Сьогодні ситуація повторюється. І який раз у всьому винна влада, яка «душить бізнес», змушуючи його платити непідйомні податки. Я чудово розумію тих бізнесменів, у яких сьогодні справи пішли кепсько. Я розумію підприємців з київських ринків Петрівка, Троєщина, Юність, які в масовому порядку пішли на мітинги протесту. Абсолютно вірно, у них проблеми, в Україні впав купівельний попит. Взагалі, він завжди падає, коли падає життєвий рівень населення, коли відбувається перерозподіл сімейних бюджетів на користь хліба насущного, а не сорока пар штанів. Я не сумніваюся в тому, що дні багатьох бізнесменів з українських базарів полічені. Криза їх уб'є, тому що українська економіка не розрахована на таку кількість торговців. Тому, що один супермаркет з сотнею працівників набагато ефективніший тисячі людино-контейнерів. Супермаркет простіше змусити платити податки, продавати сертифіковану продукцію, відповідати вимогам санітарних норм. Куди піти новоявленому українському «бізнесменові»? А це вже йому вирішувати. Країні потрібні нові виробництва, треба відроджувати сільське господарство. Чи в Україні вирішили, що базарна вакханалія буде продовжуватися вічно? Що, директор кафе «три стільці і чотири працівника» може роз'їжджати на машині за 100 000 доларів?

Єдино, кого я ніколи не зрозумію, це простих людей, не бізнесменів, а пенсіонерів-бюджетників, які ще вчора кляли благим матом весь цей офісно-базарний планктон. Все просто, в Україні найбільше ненавидять владу і готові піти на союз з ким завгодно, підтримати самого чорта.

Ні, я не хочу, щоб мої слова були сприйняті, як огульне паплюження всіх українських бізнесменів. На думку спадає знаменита фраза про те, що хтось "не співчуває дітям Німеччини і не любить пролетаріат". Справа тут зовсім в іншому, а саме – фактичному банкрутстві української економіки. Те, що ми побудували, не можна називати економікою та ринком. Це завершальна стадія мародерства радянської спадщини. Сьогодні я можу згадати слова одного естонського політика, який кілька років тому з гордістю заявив про те, що його країна процвітає, що замість неконкурентоспроможних радянських заводів і фабрик, які коптять небо, побудовані сучасні торгові та офісні центри. Коли ця фраза була сказана, практично ніхто не помітив каверзи і не подумав у що виллється така «модернізація» пострадянських економік. Звичайно ж, років п'ять тому для людей було цілком природним заміщення заводів офісами. Як цілком нормально люди сприймали те, що кожен навчальний заклад готує юристів і менеджерів по рекламі, але перестав готувати хороших електриків і сантехніків. Надивившись як попки американських мелодрам, всі повірили в американську мрію і забули про українську реальність. Пора перестати порівнювати себе з Америкою, просторікувати про те, який відсоток зовнішнього боргу у США, Німеччини або Росії. Україна не Росія, не Америка і не Німеччина. Нам треба вивчати досвід Африки і Латинської Америки і забути про те, що ми живемо в центрі Європи. Україні не Попелюшка, а МВФ не принц. Казки повинні закінчитися і нам пора подивитися тверезо на реальність.

Приїхали, хлопці. Прийшов час переносити свої дупи з базарів і офісів на заводи і фабрики. При цьому не радянський уряд і комуністична партія буде фінансувати проекти, переживати за конкурентоспроможність та ефективність виробництв, а світовий ринок. Конкурувати доведеться не з західними економіками, а «китайським драконом». Які у нас є конкурентні переваги перед Китаєм? Я думаю дешева робоча сила, оскільки наукової школи у нас практично не залишилося. Ми її так «віддемократизували» і поставили на такі «ринкові рейки», що вона скотилася на дореволюційний рівень.

Українським бізнесменам не подобається новий Податковий Кодекс? Я не маю бажання його уважно вивчати. Я прекрасно знаю, що він недосконалий, рівно як упевнений в неминучості його прийняття. Ми банкрути. Ми маємо багатомільярдний дефіцит бюджету України, багатомільярдний дефіцит пенсійного фонду, багатомільярдний борг населення перед НАК «Нафтогазом», у якого в свою чергу багатомільярдні збитки. Наш зовнішній борг наближається до рівня ВВП. Про що хочуть попросити «бізнесмени» уряд країни? Піти у відставку? Цікаво, кого вони бачать у ролі прем'єр-міністра, Тимошенко чи Тягнибока, які зараз метушаться на мітингах?

Нам пора переходити від світогляду утриманки, до світогляду пролетаря. Ми наймані робітники світового капіталу, який керуючись своєю логікою і здоровим глуздом, привів Україну до банкрутства. Переживати про майбутнє потрібно тоді, коли можна внести зміни. Але кілька років тому, коли Юлія Тимошенко брала умови МВФ, всім було пох... , багато хто так і говорив, тому, що в них був «свій бізнес». Тепер їм стало боляче. Тільки тепер вже МВФ «пох...» і безглуздо критикувати уряд Азарова за все те, що він робить. Немає різниці, хто б не був сьогодні прем'єром, президентом, все одно умови МВФ Україна зобов'язана виконувати.

Вчора не варто було слухати Юлію Тимошенко, яка сьогодні нахабним чином очолила «крамарів», і не вірити тому, що МВФ дав самий «дешевий» кредит, під найнижчі відсотки і з «особливими умовами» для України. Сенс кредитів МВФ не в тому, під які відсотки він дається, а які умови буде виконувати країна.

Ось які основні положення меморандуму Україна і МВФ прийнятого в 2008 році (джерело). Можливо, щось зазнало змін, ще щось перестало бути актуальним, але зміст умов МВФ принципово не змінився.

Посилення жорсткості умов стягнення боргів населення і підприємств
Гнучкий обмінний курс
Інфляційне таргетування (стримування інфляції монетарними методами)
Недопущення зростання реальних доходів населення у 2009-2011 роках
Посилення фіскальної політики
Підвищення цін на енергоносії для всіх споживачів до рівня ринкових

Попередні вимоги до України перед підписанням угоди про кредитування
Скасування коридору валютного курсу
Відхилення офіційного курсу від ринкового не більше ніж на 2%
Виділення допомоги Промінвестбанку
Прийняття закону про рекапіталізацію банків за рахунок коштів держави

Умови для виділення чергових траншів
Дефіцит рахунку поточних операцій - не більше 1-2% ВВП
Інфляція - не більше 17% річних у 2009 році і скорочення інфляції до 5-7% в 2011 році
Проведення інтервенцій НБУ виключно через валютні аукціони
Скасування зборів на купівлю-продаж валюти
Темпи зростання грошової бази в 2009 році - 11%, номінальне зростання ВВП - 12%, інфляція - 17%
Жорсткість вимог до банків щодо формування резервів
Жорсткість вимог до рефінансування банків, заборона на беззаставне рефінансування і рефінансування під заставу акцій банків
Підвищення ставок по депозитних сертифікатах НБУ
Виведення політиків з Ради НБУ і обмеження повноважень Ради
Збільшення строку повноважень голови НБУ
Заборона НБУ перераховувати до бюджету кошти від перевищення його доходів над витратами
Введення первинних дилерів на ринку ОВДП
Жорсткість банківського нагляду
Збільшення суми гарантування вкладів як мінімум до 100 тис. гривень
Рекапіталізація «життєздатних» банків (критерії будуть розроблені спільно з фахівцями МВФ)
Ліквідація «нежиттєздатних» банків
Дефіцит бюджету - не більше 1% ВВП в 2008 році і бездефіцитний бюджет в 2009 році
Недопущення підвищення мінімальної зарплати до прожиткового мінімуму
Недопущення індексації соціальних виплат
Підвищення цін на газ для населення до рівня ринкових до кінця 2011 року
Підвищення цін на газ для теплокомуненерго до рівня ринкових до 1 липня 2010


Що стосується нинішніх протестів, то нічого доброго вони не дадуть, оскільки дестабілізація обстановки призводить до погіршення так званого «інвестиційного клімату», а без додаткових запозичень, Україна не може існувати. Кожен «Гав» української опозиції призводить до того, що охочих вкласти в країну буде менше, а значить, буде менше охочих купити українські активи, що в результаті веде до зниження вартості їх можливого продажу. Таких «ведмедів», як Юлія Тимошенко, що працюють на пониження вартості українських активів, варто ще пошукати. Всі крики українських опозиціонерів про свободу слова і обмеження їх «демократії» між дверима влади, ведуть лише до того, що завтра Україна знизять якийсь рейтинг інвестиційної привабливості, а Янукович буде в Європі стояти в позі двієчника.

Можна поспівчувати українській опозиції, якої зовсім не хочеться вилітати з політики. Одне мені важко зрозуміти, навіщо комусь сьогодні потрібно прагнути у владу? Виводити Україну з кризи - це робота для політичних самогубців, тих, кому скажуть «дякую» через роки. Навіть ювелірно проведені реформи не будуть популярні, оскільки позитивні наслідки від них стануть відчутні через кілька років.

Так, можна поспівчувати «українському бізнесу», багато хто не виживе. Але невже не ясно, що в самій страшній ситуації перебувають українські пенсіонери? Якщо бізнес не буде платити податки, то нема з чого платити пенсії. Втім, мова йде навіть не про них, а про саму Україну, яка теж може «не вижити». Україна як дитина, яка не хоче розуміти, що у її батьків просто немає грошей, ні на велосипед, ні на морозиво. Або може всі ми діти? Малі, нерозумні? А якщо не діти, то які будуть пропозиції?!

Втім, краще за всіх описав проблеми України брат колишнього президента Петро Ющенко. В інтерв'ю «Столичним новинам» він сказав: «Вся історія повторюється. Як було з Мойсеєм? Чому він ходив сорок років по пустелі? Тому, що з ним ішли в основному ті, хто жив у єгипетському рабстві. І Господь сказав їм: Ви будете ходити сорок років ... Чому сорок років? Для того щоб вимерли всі ті, хто усвідомлено знаходилися в рабстві. І акцент був зроблений на тих, хто народився вже в дорозі. Вони були злі і голодні, але вони не знали неволі, вони були вільні. Молоді люди перейшли Йордан і почали будувати державу. А потім минуло ще три тисячі років. І тільки в 1948 році з'являється держава».

Те, що український націоналіст, який народився і виріс в СРСР, вважає себе рабом, для мене не новина. Це для нього є новиною, оскільки він точно така ж радянська людина, а значить раб. Може Петро Ющенко вважає, що порівнявши всіх з рабами, він сам перестав ним бути? Або в СРСР він ставився до привілейованої касти рабовласників? Бог йому суддя.

Проводячи історичні паралелі, Петро Ющенко навіть не подумав, що він наговорив, адже євреї здобули свою державність лише через 3000 років, після сорокарічного ходіння і то випадково. Вони не завоювали свою державність, а отримали з рук Сталіна, Рузвельта і Черчілля, як моральну компенсацію за нацистський геноцид. Держава Ізраїль утворилося не з волі євреїв, а завдяки волі випадку. Втім, тут у синів Ізраїлю і дітей Україна є багато спільного, адже свою землю обітовану вони теж отримали завдяки волі Леніна-Сталіна, Молотова-Ріббентропа. Завдяки Хрущову до складу України був включений Крим, який вони взялися завзято українізувати під себе. Україна пройшла половину шляху, якщо вірити легенді про пригоди Мойсея. Чи вистачить українській державі запасу міцності, щоб бродити по Європах ще 20 років? Судячи зі стану держави і суспільства, ще 20 років пригод України просто не переживе.

Невже двадцять років, це не термін щоб робити якісь висновки? Згоден! Ми пройшли всього лише половину шляху, нас уже не 52, нас всього 45 мільйонів! Ми відстаємо від графіка, ми не вимираємо за планом. Ми ще не настільки голодні і злі, як того вимагають «українські Мойсеї», але ми вже точно починаємо поїдати один одного. Нам вже плювати на державу, на пенсіонерів, нам давно на все наплювати, окрім себе, нам «пох ...».

Втім, даруйте, Петро Ющенко ж сказав, що спочатку євреї бродили 40 років по пустелі, а через 3000 років отримали своє ізраїльську державу! Так що справжня «незалежність» у нас попереду, як у євреїв ... через три тисячі років, в 5010 від різдва Христового. Будемо сподіватися, що до того часу українці порозумнішають і перестануть думати про минуле, а спрямував свої думки в майбутнє.

PS

Україні для повного щастя не вистачає вибрати в 2015 році президентом Олега Тягнибока, і тоді в центрі Європи ми побачимо саме злиденну державу, позбавлену будь-якої зовнішньої підтримки, як з боку Європи, США, Ізраїлю, так і Росії. Список країн ізгоїв, таких як Північна Корея, Іран, Сомалі, поповнить Україна, і українці з гордістю скажуть: «Слава Україні! - Героям Слава! »





Джерело: ruska-pravda.com.


20.11.2010 Сергій Луньов 1903 12
Коментарі (12)

пан пупець 2010.11.20, 20:36
Так і буде! президент тягнибок і навколо злиденна і зла тусня тих, хто не встиг виїхати. будуть жерти біозамінники і шукати "жидів" для помсти. вбога азіятщина, а ще хотіли пхатись до европи. гімнюки.
Вася К. 2010.11.20, 20:39
Очевидно гаплик до Україне вже підкрався (непомітно). Питання тільки коли він скаже: стаять каза, пара платіть! І тоді мало не покажеться всім.
Патріот 2010.11.20, 20:56
Щось автор не любить Петра Ющенка. шо той йому зробив. Ну жлоб. ну тусує з попами. Але ж таких є тищі.
Вася К. 2010.11.21, 10:02
Юля афірюга. Ющара мудозвон. Українці гімно.
Ckfdw. 2010.11.22, 14:38
Всі до ахметова на заводи! Всіх в шахти підіймати ахметівську економіку!
Ярослав 2010.11.22, 14:43
Сергій Луньов - агітатор теперішнього уряду? Якось аж смішно написали Ви, пане Сергій! Самі перечитайте і подумайте чого це Вам не податися на завод боротися з китайською економікою за рахунок Вашої дешевої робочої сили):
я 2010.11.22, 15:24
переклад нікудишній. і взагалі фігню передруковуєте...
відповідь 2010.11.22, 21:20
"Україна як дитина, яка не хоче розуміти, що у її батьків просто немає грошей, ні на велосипед, ні на морозиво". Все вірно, але звідки ж у "її батьків" кошти на всілякі святкування, які вражають не просто своєю масшабністю та грандіозністю, а нахабством, яке навіть не намагаються приховати. Тільки не кажіть, що це чесно зароблені важкою працею кошти. Не вистачає у "батьків" на розвиток науки, освіти, промисловості, на підтримку сільського господарства. Щось не сходиться, пане авторе, щось таки не збігається. Може тому і намагаються продемонструвати діти "своїм батькам" необхідність інвестування в розвиток своїх дітей.
Тарас 2010.11.22, 23:07
Від такого предвз'ятого висвітлення матеріалу просто Т О Ш Н И Т Ь ! Стаття написана під конкретний контенгент читачів, які є вкрай не освіченими, а позиція, даного контенгенту базується на голих емоціях. Вони на ура сприймають хоча б якісь аргументи на захист своїх низьких емоцій. Такі статті, однозначно, не варті того, щоб їх ПЕРЕДРУКОВУВАТИ!!!!!!!!!! Якщо не маєте, що сказати,то краще помовчіть:)
ПЭТЯ 2010.11.22, 23:17
Певна частина коментаторів не хоче нічого читати, шо суперечить її забобонам. Вони в 2004 році розпинали тих, хто говорив, що помаранчісти - це біда України, шо приведе до її краху. Я теж тоді такий був. Тепер попустило. Правда все в статті, хоч і правда не зручна. УКРАЇНА БАНКРОТ. ЧЕРЕЗ ПІВРОКУ-РІК почнеться її дерибан. Росія, МВФ, Європа, США будуть рвати хто шо зможе. ГОТУЙТЕСЯ ВІВЦІ! І не кажіть шо вас не попереджали.
ПЭТЯ 2010.11.22, 23:27
"Україна не Росія, не Америка і не Німеччина. Нам треба вивчати досвід Африки і Латинської Америки... Україні не Попелюшка, а МВФ не принц. Казки повинні закінчитися і нам пора подивитися тверезо на реальність." ВОІСТИНУ ПРАВДА. Влучніше не скажеш. Нас просто розвели як лошар тупих. А ця бидлота і чума помаранчева ("Ю і Ю") зробили батраками наших дітей ще ненароджених на десятки років. От тоді ТАРАСИКУ ТЕБЕ справді З А Т О Ш Н И Т Ь.
Sory! 2010.11.30, 21:48
Люди!!!!!!!!!!!!!!! Не полінуйтесь зайдіть у це багно - Джерело: ruska-pravda.com. Розберіться звідки смердить.Але сморід!!!!!!!!!!!!!!
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

619
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1805 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1106 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

532
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6882 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11336 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

312

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1048

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1094

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1089
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

257
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1061
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

826
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

717
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

648
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2922
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4418
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18418
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

290
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

334
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

644
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

746