Ми відновлюємо свою трішки призабуту рубрику "Фотоподорож з Фірткою". Цього разу пропонуємо вам помандрувати в містечко Вишневець, Збаразького району на Тернопільщині.
Привід побувати там був вагомий - Івано-Франківське "Прикарпаття" в другому колі Кубку України на місцевому, нещодавно відкритому та дуже затишному стадіончику протистояло тернопільській "Ниві". Гарна погода, 150 кілометрів непоганої дороги, чудові краєвиди і ви у Вишнівцях.
Головною його родзинкою є колишня резиденція останніх представників князівського роду Вишневецьких - Вишнівецький палац. В народі просто - Версаль.
Кажуть, що свого часу він був одним із найбільших в Україні. Там зберігалась найбільша приватна колекція стародруків XV століття, а стіни кімнат були покриті китайським шовком та оздоблені золотом, побували всі тогочасні імператори, королі та князі Європи.
Біля парадного входу у палац вас зустрічає фронтон із двома гербами. Зліва – родовий герб князів Вишнівецьких-Корибутів, справа – герб дружини Михайла Корибути, який брав участь у будівництві цього палацу, Теклі із роду Радзивилів. Це єдиний фронтон замку, який зберігся до нашого часу, його вік – 300 років.
Після перебудови просторий палац набрав обрисів класичного стилю; його видовжений у плані двох'ярусний корпус із флангами, вищими на один ярус бічними еркерами становив симетричну П-подібну композицію.
Центральна частина фасаду з парадним входом оздоблена ризалітом, увінчаним трикутним щитом з пишним ліпленням. Брами до резиденції величні, виконані з наслідуванням античних тріумфальних брам.
Під час Першої світової війни палац було пошкоджено. Відбудований у 1920-хроках архітектором Владиславом Городецьким. Навесні 1944-го під час бойових дій зазнав значних руйнувань.
У 1950-х Вишнівецький палац було відремонтовано, однак первісний вигляд, зокрема його внутрішнє убранство, не відновили.
Свого часу тут відпочивали Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Оноре де Бальзак.
Останній гостював у Вишнівці навесні 1848 року, приїхавши до своєї коханої Евеліни Ганської. До речі, письменник розповідав про замок, що він на стільки великий, що для обігріву приміщень за одну добу тут спалювали 300 возів соломи.
За радянської влади замок був відреставрований. У двоповерховій споруді помістили не лише бібліотеку, будинок культури та кінотеатр, а й профтехучилище.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України та наказу Президента, підписаного у 2005 році, на базі відновленого палацу у Вишнівці повинен бути створений європейський культурний центр. Уже розроблено проект та розпочато ремонтні роботи.
У підніжжі замку ще стоїть мурована з вапняку старовинна церква Вознесіння Христового. Тут у крипті вівтарної частини збереглися останки князів Вишневецьких — могутньої родини українських фундаторів.
Сьогодні Вишнівецький палацово-парковий комплекс має статус Національного заповідника. Довкола палацу збережені фрагменти оборонних стін 1640 року. А у самому палаці діє музей, який є філією музею-заповідника «Замки Тернопілля».
Позаду палацу був закладений парк, проект якого приписують ірландському майстру садово-паркового мистецтва Діонісію Міклеру.
Фішка парку - "лавка Шевченка". Місцеві кажуть, що на ній дійсно сидів сам Тарас.
Досхочу нагулявшись, надивившись і нафотографувавшись, наша маленька компанія вирушила на стадіон.
Цікаво, що знаходиться він у вишнівецькому парку, за 200 метрів від самого палацу.
Для маленького містечка стадіон на 1500 глядачів є справжньою окрасою. Збудували його за кошти місцевого мецената Володимира Кравця за понад 2 мільйони гривень.
Стадіон освітлюється, має електронне табло, трибуни критого типу. Футбольне поле має газонне покриття з автоматичною системою поливу, гумові доріжки. Для спортсменів передбачено 12 душових кабінок, а також туалети - окремо для спортсменів, окремо для глядачів.
Матч "Нива" - "Прикарпаття" зібрав справжній аншлаг. У Вишнівці на футбол ходять сім'ями. Кажуть, навіть попри те, що мають свій клуб ФК "Вишнівець", не можуть не підтримати команду з обласного центру.
До слова, місцева команда доволі успішно виступає в чемпіонаті Збаразького району. В планах - участь в чемпіонаті області.
Підтримати своїх прибуло зо два десятки тернопільських ультрас. Вели себе коректно, а в переві матчу пішли брататися зі своїми колегами з Івано-Франківська.
Іванофранківців приїхало значно менше, але протягом матчу їхню підтримку відчував кожен гравець "Прикарпаття".
Фанатив з ультрас і капітан "Прикарпаття" Володимир Боришкевич, котрий не міг грати через травму.
Зате гарно фотографував)))
Після матчу гравці "Прикарпаття" подякували за підтримку. Пообіцяли вигравати і далі, щоб у Франківськ приїхало "Динамо". Ну і як же без фото на пам'ять.
Дорогою назад не змогли оминути ще одну пам'ятку Тернопільщини - завод Микулинецького пива (навіть не думайте, що то реклама. Дісйно пам'ятка)))) і його фірмовий магазин. Смачно, дешево, сердито...
Наче все... Побачимось в наступній мандрівці Фіртки. Їздив, гуляв, підтримував "Прикарпаття", фотографував і писав Ростислав Ковтун.
