Засновник фестивалю «Porto Franko» Роман Григорів: Я не думаю, що фестиваль має бути щороку – це може бути п’ятирічний чи семирічний цикл

 

 

Минулого літа в Івано-Франківську пройшов наймасштабніший за останні роки фестиваль «Porto Franko GogolFest». Фестиваль фестивалів змусив говорити про себе усіх. З 14 по 18 червня 2017 року Івано-Франківськ стане відкритим портом «PORTO Franko» для мистецьких кораблів та пароплавів з усього світу.

 

Про секрети фантастичного відкриття, театральну та експериментальну частину  програми, приватизацію та розвиток фестивалю «PORTO Franko» виклики та амбітні плани розповів АН «Фіртка» музикант, композитор та засновник фестивалю Роман Григорів.

 

 

Романе, минулого року «PORTO Franko» розірвав культурний простір України. Що чекати цього року? Чим здивує фестиваль?

Цьогоріч програма фестивалю «PORTO Franko» включає багато різних напрямків. Безумовно у нас є три кита - театральний, музичний та візуальний. На них тримається фестивальна історія. Основним у цьому всьому є п’ятиденний цикл. Він, як постмодерна опера, що триває п’ять днів, об’єднує всі види і жанри мистецтва. Все, що відбувається в плані мистецьких заходів є так, чи інакше мистецькою акцією. У нас є великий фестиваль і кожна окрема акція.

 

Розкажіть про особливості театральної програми «PORTO Franko»?

Театральний напрямок цього року сильніший. Він представлений литовським театром Маріуса Някрошюса, Влодзімєжем Станєвським з Польщі. До речі, Станєвський ще ніколи не бував в Україні, а він є кульовим режисером і натхненником міста Гардженіц. Буде представлено сильну постановку нової кінетичної вистави Влада Троїцького «Але вітер», виставу «БУНА» київського театру «ДАХ», «Дванадцята ніч» Дмитра Богомазова та нео-ОПЕРА-жах «HAMLET». 

Після фестивалю «HAMLET» їде в Шекспірівський театр на великий фестиваль. 2 серпня, ми будемо грати в Гданську  – це дуже для нас велика  цінність. Постановка «HAMLET» з Івано-Франківська їде в Гданськ -  тримайте за нас кулаки.

 

Як вдалось залучити до фестивалю світові театральні трупи? Цікавить усе: як проходили переговори, як згодились артисти їхати до Івано-Франківська представляти свою творчість?

Переговори тривали з різними країнами. У програмі фестивалю переговори, які дали результат і його ви побачите в рамках «PORTO Franko. Як дали згоду? Ми з Владом Троїцьким в листопаді 2016 року були в Ґардженіце з оперою-цирк «BABYLON» на фестивалі мандрівних театрів, де познайомились  із театром В.Станєвського. Уже там ми говорили про творчі плани і про можливість участі в нашому «PORTO Franko».

 

Чи будуть цьогоріч театральні вистави під відкритим небом?

Ні, ми будемо проводити всі вистави в театрі, але в різних залах. Театр наша сцена: від даху, до підвалу. Увесь театр буде пронизаний театральною програмою. Цього року настільки багато акцій і стільки локацій зайнято, що ми вирішили не пересувати театральну програму, але відокремили хореографічну програму. Вона буде представлена в театрі ляльок. Там будуть окремі вистави.

 

Це ваша стихія. Чим здивує програма експериментальної музики?

Куратором цього напрямку є Ілля Разумейко співзасновник фестивалю «PORTO Franko». Програма представлена найрізноманітнішими акціями і   креативними івентами. У Музеї мистецтв Прикарпаття ми зіграємо футуристичну месу, яка включатиме елементи з релігії різних конфесій – тібетську музику, китайську, голландську,  музику з Сенегалу виконуватиме вождь племені та  хор собору Святого Воскресіння. Це велика багато релігійна Служба Божа. В цьому є важливий постапокаліптичний елемент, і це відбудеться в рамках експериментального напрямку, зрештою це і є експеримент.

Програма електроакустичного дуету від Олексія Шмурака. У виконанні Антонія Боришевського ми почуємо сонати-інтерлюдії для препарованого рояля Джона Кейджа в унікальній атмосферній залі – зал очікування залізничного порту. Минулого року там співала О.Бєлкіна. Цьогоріч це буде сучасна музика: сонати 20-го століття. В цьому залі це звучатиме дуже екзотично. Все буде відбуватися ввечері після того, як потяг Київ-Івано-Франківськ вирушить у столицю.

Одна із родзинок та хедлайнер експериментальної музики – це голландець, який привезе орган. Голландець Ганс ван Коолвіжк дасть цілий концерт авторської музики на бамбуковому органі «Bambuso sonoro».

Минулого року ансамбль «Sed Contra»  грав музику Фельдмана у нічній акції цього року запрошуємо їх з іншим проектом імпровізаційного характеру і чекаємо від них креативний концерт. Далі у нас цікава музично-літературна програма Прохасько та Кеба Цісохо, це сенегальський виконавець.

Ми зіграємо з Національним президентським оркестром України - Вагнера, Польову та Грабовського в філармонії. 16 червня за пультом диригент Василь Василенко представить велику частину Вагнерівської опери «Летючий голландець». Там буде арія, дует, плюс увертюра. Я думаю, що франківчанам буде дуже цікаво почути, бо Вагнер насправді у такій кількості не був представлений у Франківську. Польова та Грабовський у виконанні симфонічного оркестру звучатимуть у Франківську вперше. Ми вирішили цей концерт не пересувати на локації або на відкритий простір, бо має бути концентрація уваги в закритому просторі. Також у програмі експериментальної музики твори від іранського контрабасиста. Він буде грати на інструменті в різних місцях, в різний час.

 

Гратиме на локаціях, які представлені в програмі?

Не завжди. Він буде, як покемон - його будуть ловити. Ми самі не знаємо коли, і де він буде грати. В нього в райдері написано: «Мені потрібен контрабас і час». Ми дали час - чотири дні, а він вже сам обиратиме місця.

 

В рамках експериментальної музики гратимете у маршрутках, як минулоріч?

Так, минулого року ми зробили експеримент з «Децентралізацією», була акція коли музиканти грали по маршрутках. І це мало позитивний фіт бек для нас, бо цю акцію запам’ятали. Цього року нас уже  неодноразово питають, чи буде знову так. Я думав зробити щось аналогічне, але вже для струнних інструментів і не в маршрутках, а в ліфтах у віддалених районах Івано-Франківська. Позитрон,  Каскад, Пасічна, де ніколи їх, можливо, не почують. Але ліфти в нас маленькі та аварійні і можуть бути проблеми. Так, чи інакше над цим ми ще працюємо.

 

Яким буде відкриття «PORTO Franko»?

Відкриття «PORTO Franko» відбудеться 14 червня о 21.00 годині, воно буде на даху драмтеатру.  Це унікальна шоу-програма, яка включатиме акторів театру, виконавців «Нова опера»,  запрошених артистів.

Зараз ми формуємо каркас програми  - це будуть уривки з опер в першу чергу «HAMLET», «IYOV», «Непрості» та фрагменти з опери-цирк «BABYLON». Буде задіяний балкон, дах та окрема конструкція, на якій будуть розміщені артисти. Все буде створювати ефект корабля, який пливе у порт. Заплив буде дуже урочистий. Я думаю 120 кіловат звуку зробить цей заплив ефектним та потужним. У шоу-програмі задіяний увесь оргкомітет фестивалю - Андрій Кошман, генеральний директор фестивалю Ростислав Держипільський,  режисер цього дійства співзасновник фестивалю та куратор експериментальної музики Ілля Разумейко, Олександр Балтушев – для нього ми готуємо гітарну частину великої симфонії відкриття. Надія Левченко буде співати «Плач Гертруди». Ми сподіваємося, що це буде дуже потужне, круте світове шоу. Хочемо використати там скелелазів, пожежні машини, раніше у планах був вертоліт. Але ми відмовились від цієї ідеї, адже буде звуковий конфлікт й це не так безпечно, хоча й круто. Тим не менше вистачить військових локаторів, які будуть бити в небо. Я не хочу відкривати усіх секретів. На фестивалі буде багато сюрпризів і для нас теж, але для глядачів, слухачів та усіх реципієнтів буде цікаво відвідати будь-яку акцію. Минулого року принаймні на всі акції було 100% заповнення. Цьогоріч в нас є проблема - площа перед драмтеатром, для її заповнення потрібно мінімум тисяч 7-8 – це дуже великий виклик для нас, але ми з ним впораємося.

 

Минулого року фестиваль був спільний з «GogolFestом» і добре про себе заявив, чому цьогоріч ви відмовились від нього?

Тому що «Porto Franko» – це івано-франківський фестиваль, а «GogolFest» – київський фестиваль і це треба розділяти. Ми патріоти нашого міста – по-перше, по-друге у «GogolFestу» є свій напрямок та бачення, а в нас своє бачення. І так має бути, у нас франківчан та усіх, хто вважає себе патріотами міста, а я є таким і Ростислав Держипільський – тут ми черпаємо енергію, яку потім веземо у світ. У нас є бачення, сили і можливості, як проводити фестиваль самостійно. «GogolFest» - наш фестиваль побратим має своє море та океан, де він теж має своє бачення, як йому плисти. Це питання культурного менеджменту і минулого року  - це був дуже гарний для нас пост старт. Це була реінкарнація. «GogolFestу» можна подякувати за те, що він реінкарнував  «Porto Franko», тому що в 2010-2011 роках був один фестиваль.

З того часу до 2016 року ми нічого не робили і тут була така можливість і дякуючи «GogolFestу», зокрема Максиму Демському.  Ми всі включились та робили свою роботу, адже хотіли, щоб фестиваль жив далі. І ми декларували, що фестиваль буде самостійно відбуватись. Тому ми зараз «Porto Frankо».

 

Чи не здається Вам, що Івано-Франківськ відносно маленьке місто для таких масштабних фестивалів?

Я думаю, що якраз у таких маленьких містах відбувається щось дуже справжнє,  справді ексклюзивне та екзотичне. Приклад Ґардженіци – це дуже маленьке місто в Польщі, а там дуже масштабні фестивалі. «Porto Frankо» минулого року відіграло естетичну, самобутню й креативну роль в контентному плані. Саме місто сприяє й спонукає до написання такого фестивалю. Мені дороге у цьому фестивалі все від «А до Я»: напрямки,  люди, глядачі й слухачі, артисти, виконавці, учасники, - всі, хто опиняється в цьому фестивальному котлі. Івано-Франківськ став культурним містом, дякуючи «Франківському феномену»  і тим, що відбувається з театром, в плані архітектури, енергії та синергії, як це місто розвивається. Це дуже фантастична зона на березі карпатського моря.

 

Чого очікуєте від фестивалю? Від франківців, які відвідають його?

Для мене стоїть завдання приватизація фестивалю для кожного франківчанина. Мені б хотілося, щоб кожен гордився, що в місті проводиться крутий фестиваль сучасного мистецтва «Porto Frankо», і що він є в якійсь мірі його частиною. Важливо, що фестиваль «Porto Frankо» постійно розвивається в плані культури. А тільки культура може розвивати все решту, бо якщо не буде культури - у нас буде Донбас. Там теж культура своя, але там нема «Porto Frankо», а в нас є. І поки є «Porto Frankо», інші фестивалі, організатори і ті, хто його підтримують та творять його - не буде війни.

 

Минулого року неодноразово  говорили про те, що фестивалі в часі війни це не те, що потрібно робити, тим більше так масштабно. Що думаєте з цього приводу?

Це всі закидають! Ми митці – це наш фронт. В мене є внутрішній світ і я воюю так! Це мій фронт – мистецький, культурний! Кожен вибирає свій фронт і на фронті всі засоби ефективні, а це один із ефективних засобів, ми вважаємо. Всі решти маніпуляції нас не цікавлять. Нас цікавить наша робота, ми ставимо перед собою амбітні цілі -  треба, щоб про наше місто дізнались якомога більше європейців та людей світу. Чому б нам не стати культурною столицею Європи на культурній мапі – не тільки Львів, Київ, Одеса. Це наша амбіція і ми хочемо, щоб було саме так. І ще я хочу, щоб «Porto Frankо», був брендом міста.

Минулого року фестиваль народив багато різних проектів, коли ми зіграли  акцію «Відчуття Присутності» ми доторкнулися до чогось нового. Я вважаю, що це формат майбутнього.

«HAMLET» їде в Гданськ – це результат. Ми хочемо, щоб фестиваль був відкритим, поєднав різні пласти мистецтва: від маскультури, до серйозної академічної музики та експериментальної.

 

В 2010 році починали фестиваль, але знову продовжили його лише в 2016.  Думали, як зробити краще? Чому потрібно було стільки часу – краща підготовка, можливості?..

Ні, коли в 2010 році ми придумали й уявили, що це буде так круто, ми пішли від креативу й від відчуттів. Нас це надихало, але коли нам прийшлось робити менеджмент, який передбачав цілий комплекс задач, тоді у нас почались труднощі. Креатив закінчився для нас суворою організаційною роботою. Для мене цей рік був особливий. Досвід на все моє життя базується на тому році. Це був «самий трушний» варіант і я надовго запам’ятав це. Нас було мало і ми відповідали за все!

Зрештою, я не думаю, що фестиваль «Porto Frankо» має бути щороку – це може бути п’ятирічний цикл, чи семирічний цикл. Можна накопичувати і тоді робити вибух.

Фестиваль-фестивалем, але ще є задача, яка відіграє не менш важливу роль -  це те, що відбувається після фестивалю. Ми собі пофестивалили, люди приїхали-поїхали, а місто живе далі. Слід відмітити, що після 2014 року в Україні відбуваються яскраві речі, відбувається мистецький підйом. І це нормальна реакція на події в Україні. І сьогодні важлива задача повпливати на те, щоб відбулися якісні зміни не тільки в культурному плані, а й в соціальному. Тому, однією із задач фестивалю є об’єднання довкола культурної події всіх. Ще раз говорю, ПРИВАТИЗАЦІЯ.

Коли питають, що у вас проводиться? Коли відповідають, що у нас відбувається «Євробачення» - нам пофіг,  у нас -  «Porto Frankо», а що у вас відбувається?  

–«Альфаджаз», а у вас, що?  

– Одеський кінофестиваль, а у вас?  

– А у нас – «Porto Frankо»!

От як має бути. Тоді це круто.

 

Олександра Бакун


Кількість переглядів - 4224
08.06.2017 12:50
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (0)

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Душа і тіло
Україна і світ
Цікаво