Рубрику підтримує "Лейбова гора"

Струмочок

 

струмок

 

Розлінився Струмок. Подумав:

– Не буду я дзюркотіти. Он ставок стоїть синіє своїм плесом. Озеро взимку замерзає і виблискує, наче люстерко. І спокійно їм, а до мене діти постійно прибігають ручки мити, пташки п’ють мою воду, риби плавають, он і з міста приїхали гості і милуються мною. Життя від них нема. І заявив річці: «Більше не буду нести свої води до тебе, відпочиватиму».

 

І зупинився. Йому байдуже було, що розлились його води навкруг. Забруднилося все. Застояна вода завжди смердить. З’явилися мухи, не прибігали вже до нього веселі діти. Замість квіточок поріс бур’ян.

 

Так струмок перетворився на величезну калюжу. Пташки не прилітали. Тільки вітер повівав на нього, щоб віднести смердючий запах. Струмок засумував.

 

– Чому про мене всі забули? Ніхто не згадує, не поважає – свердлила мозок думка.

 

Якщо нічого не робиш, станеш гнилим болотом.

Юлія Головчин

credo


Кількість переглядів - 418
18.04.2017 12:19
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (0)

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:

Інші притчі

Ти любиш морозиво?
Струмочок
Душі, які забули про любов
Удав і кіт
Прощати потрібно навчити
Вечеря для всіх готова
Він все ж таки родився і саме в такий спосіб
Їх було двоє і обоє мали грішне минуле
Омега
Будда: Ціна твого життя - 3 копійки
Дивовижна історія
Царевич і табличка множення
Пісня і слово
Самогубство
Мурашина недовіра
Повернення в минуле, або підніжжя Голгофи
Memento mori", або Пам’ятай про день смерті
Раб грошей
Замість когось
Експеримент людини
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Душа і тіло