ДІТИ ІНДИГО: МАЙБУТНЄ НАШОЇ ПЛАНЕТИ

На Землю поступово приходить нове покоління. Унікальне! Ці люди можуть з легкістю заглянути у свідомість іншої людини, силою думки вони здатні пересувати предмети, вони знають майбутнє і багато, багато чого... Ці створіння називаються діти-індиго. Тільки зовні вони нічим не відрізняються від звичайних людей. Але все-таки відмінності колосальні. Де живуть ці діти і що віщує їм вчений світ?

Ще з пелюшок новоявлені дітки точно знають, ким вони будуть: лицарями, лікарями, пророками, творцями ... Ось та риса, яка відрізняє нове покоління: раннє усвідомлення своєї місії. Саме місії, тому що все, що відбувається навколо, для них як мінімум не цікаво, щонайбільше - даремно. Напевно, саме тому вони всіляко намагаються цьому чинити опір.

Ну, скажіть, що наша наука може дати геніальному діагносту Семе, якому зараз всього 12 років? Цей хлопчина ставить безпомилкові діагнози і знає, як вилікувати, скажімо, безплідність. І при цьому він поняття не має про медицину. А вже встиг врятувати людину, з яким летів разом в літаку. Хлопчик побачив у чоловіка закупорку судин. При зміні тиску при посадці вона призвела б, як мінімум, до інсульту.

Сталося все так. Няня, яка супроводжувала Сему в польоті, повела його в туалет. Проходячи повз один з пасажирів, хлопчик затримався.

«Яка у нього там пробочка цікава утворилася. Гребля. Ось тут, дивись. Скоро лопне ... », - сказав він няні.

Переляканий чоловік, зрозумівши, про що йде мова, замовив коньяк. Проходячи повз нього на зворотному шляху, Сема зауважив: «Ох, побігла. Куди добіжить? »- І став, з усією своєю дитячою безпосередністю, показувати шлях цієї« пробочки ». - «До серця добіжить ввечері».

До трапу літака викликали «Швидку допомогу». У лікарні, куди доставили цієї людини, у нього виявили тромб у серці ». (Юлія Пелехова «Республіка індиго»).



Вчені стверджують: індиго народжуються, не завдаючи болю матері. Досвідчені акушерки навіть можуть визначити індиго по сфокусованому погляду і відносяться до таких дітей вкрай шанобливо. На 100% індиго виявляються до п'ятирічного віку.

Фахівці говорять, що нові дітки завжди народжувалися, просто їм не було назви. Наочний тому приклад Моцарт, який свою місію - бути музикантом - усвідомив ще на 3 роки. За різними даними, зараз від 60 до 80% новонароджених - це діти-індиго. Але вони були завжди. Так, у 12 -13 століттях їх називали гностиками, катарами, богомилами, неортодоксальними християнами. Жанна Д'арк, свята Бернадет - ось приклад ранніх дітей-індиго. Вони мали не тільки залізну волю, але й особливо тонке сприйняття. Ці дітки змінювали світ!

В шумерській вірі вважається, що не доля вибирає людину, а він сам, перш ніж народитися, погоджується на свою долю.

Чому ж все-таки індиго? Термін був вперше використаний в 1982 році американським екстрасенсом і синестетиками Ненсі Енн Тепп. Вона вжила його в книзі «Як розібратися в житті за допомогою кольору». Тепп стверджує, що здатна бачити ауру навколо людини і приблизно в кінці 70-х почала помічати безліч дітей, які народжені з аурою кольору індиго.

Сьогодні всі вчені сходяться на думці, що ці діти інші. Це видно неозброєним оком. Безумовно, вони вимагають до себе іншого підходу й іншого ставлення. У СРСР унікальним створінням жилося нелегко: їх намагалися зрівняти з усіма. При тій системі освіти індиго були б, м'яко кажучи, в числі постійно відстаючих, незважаючи на свою геніальність в одному конкретному напрямку.

Лана - одна з таких «індіжок» - не читає нічого, крім священних книг. Вже зараз людям, з якими вона спілкується, очевидно: дівчинка створить нову релігію. Задумайтеся хоч на секундочку, як новим людям жити з таким вантажем і усвідомлювати всю відповідальність?! Лана не знає ні математики, ні таблиці множення.

У нормальному нашому світі є спеціальна термінологія для таких дітей, можна сказати, діагноз. А звучить він так: гіперактивність і дефіцит уваги. У багатьох країнах практикувалося «лікування» таких діток з допомогою спеціальних медикаментів. Після ліків, вони не просто ставали іншими, а перетворювалися на овочі.

Міф 1. Не треба чекати від них дива. У них є свої здібності, які потрібно в них розвинути. Але безглуздо чекати від них левітації або перетворення води на вино. Це чудеса іншого роду.

Міф 2. Всі вони генії. Дивлячись за якою шкалою міряти. Деякі діти-індиго у звичайній школі вважалися б тупуватими. Насправді розумний-нерозумний категорія незастосовна до індиго. Тому що у них своя місія і свої способи досягнення цілей.

Міф 3. Вони монстри з іншої планети. Як би смішно це не звучало, але говорять і таке. Проте це наші діти. Треба постаратися навчитися поважати їх думку і повірити, що вони знають те, чого не знаємо ми.

Юлія Пелехова, автор книги «Республіка індиго» в освітньому центрі «Добра школа» займається з дітьми індиго. Тому вона, як ніхто інший, знає їх характери та особливості:

- Як ви їх розпізнаєте?

- По-перше, це сфокусований погляд при народженні. У звичайних немовлят подібного немає. Це вже говорить про те, що мозок працює по-іншому. «Індіжки» вкрай вперті, у них абсолютно на все є своя власна думка. Наприклад, дитина відмовляється від йогурту, він не просто вередує. Значить, його організму не потрібний в даний момент цей йогурт. Як правило, вони ще до того, як говорити навчаться, вміють відстоювати свою точку зору. «Індіжки» не вередують без причини, бо вони раціональні. Це, мабуть, основна риса. Крім того, вони всі лідери. Якщо один унікум виявиться серед звичайних дітей, він задасть таку планку, що всі будуть прагнути і тягнутися за ним.

- Якщо вони всі лідери, то як тоді взаємодіють між собою?

- У індиго лідерство іншого плану. У них не йде боротьба за владу. Вони нормально взаємодіють. Візьміть склянку з камінчиками. Якщо його струснути, камінчики вляжуться в самій раціональної послідовності й порядку. Їм не треба домовлятися. Точно так само і наші дітки. Вони раціональні і усвідомлюють своє місце у світі.

- Зараз дуже багато класифікацій індиго.

- Так. І у мене існує своя. Я думаю, що все залежить від того, яка місія кожної дитини. Наприклад, Гриша. Він вже зараз створює шедеври. Є серед них і послушники, які усвідомлюють, що їхня місія, наприклад, прибирати вулиці. У нас є Ліка, в якої це виходить геніально. А Лана бачить майбутнє не тільки конкретної людини, але і всієї нашої планети.

- У мене таке відчуття, що ці дітки можуть взагалі обійтися без дорослих.

- Індіго - це не геніальність - це інший рівень розвитку. Дорослі їм потрібні - вони наставники. Кожен індиго обирає собі авторитет. І ця людина може все своє життя присвятити конкретній дитині. Причому, за конкретного дорослого індиго в змозі розгорнути баталії.

- А можливо виховати індиго яких-небудь належним чином?

- Звичайно! Є величезна проблема, коли батьки з якихось причин не можуть дати того, що потрібно. А в більшості своїй це ще й губиться на корені. Великий подвиг деяких батьків у тому, що вони можуть віддати свою дитину тим людям, які готові і можуть розвинути його здібності. До речі, для багатьох мам і тат дитина-індиго – це справжнє випробування. Не всі його проходять.

- Для таких дітей повинні бути спеціальні школи, я вважаю.

- Тут проблема в іншому. Справа в тому, що зараз практично всі діти народжуються правопівкульні. Незалежно, індиго вони чи ні. А вся наша система освіти побудована для лівопівкульним дітей. Спрямована вона на логіку. Треба перебудовувати всю систему. Причому, в Китаї і в інших країнах є такі національні програми, за якими «індіжок» виховують, як майбутніх національних лідерів. Нам же наразі немає до цього діла. Як не сумно це визнавати.

- Чи завжди діти-індиго володіють надприродними здібностями?

- Індіго - це не якесь конкретне якість. Надприродні здібності закладені в кожному. Просто вони знають, як використовувати те, що в них закладено, а ми не завжди це усвідомлюємо. У цьому різниця. Їх мудрість - мудрість всесвітнього розуму. А ми її забули.

Після декількох абортів жінка, почувши по телевізору історію про двох дітей-індиго, вирішила їх усиновити. При першій зустрічі з ними двійнята кинулися на шию майбутній мамі з питаннями: «Мамо, чому ти тоді нас не захотіла й зробила аборт?»

Як вам таке? Цей випадок описаний у «Республіці індиго».

Здається, в нашому світі все переплуталося так, що тепер насилу можна відстежити, хто у кого має народитися. Не всі батьки готові до божевільні, на яку перетворюється їх житло з появою нових членів сім'ї. Але все-таки є ті, які вважають це Божим благословенням і проявом дива. Дуже може бути, що індиго справді прийшли до нас, щоб нагадати про важливі життєві процеси.

До речі, не всі індиго позитивні. "Чикатило теж був з дітей індиго" - притпускає Юлія Пєлєхоа, автор книги "Республіка Індиго" та розповідає про хлопчика Діму, який намагався вбити цвях у голову своїй бабусі. Це чорні індиго. В них також є своя місія. Вони теж для чогось потрібні...

Джерело http://old.cw.ru/times/articles/15617/

11